Решение № 141301013, 30.10.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради

вимоги позивача: про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини

представник позивача: адвокат Склярський П.М.

представник Служби у справах дітей Томашпільської селищної ради: Ярош О.І.

представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради: Щербатий А.І.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Даний позов обґрунтовано наступним.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року по справі №146/346/22 (суддя Скаковська І.В.), залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 р. та постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, - задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Вапнярської селищної ради про визначення місця проживання дитини. В задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Виходячи із обставин цієї справи, суди всіх інстанцій дійшли висновків, що думка дитини в сукупності з іншими доказами має пріоритетне значення для визначення місця проживання дитини, а тому врахувавши її найкращі інтереси залишили проживати дитину разом з батьком.

Разом з цим, під час розгляду цієї справи суди встановили, що дитина перебуває на утриманні батька.

Крім того, рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на недоведеності позивачем обставин, що виїзд дитини за кордон буде відповідати її найкращим інтересам.

11 грудня 2024 року Томашпільський районний суд Вінницької області по справі №146/1999/24 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Станом на дату подачу позовної заяви ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів.

Позивач мав відстрочку від призову на військову службу до 03.05.2026 р. на підставі рішення суду про визначення місця проживання дитини біля батька, оскільки рішенням було встановлено обставини того, що дитина перебуває на його утриманні, проте зараз відстрочка скасована і йому повідомили, що він має надати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що і є наслідком мого звернення до суду.

Від військового обов`язку позивач не ухиляється, добровільно 10.04.2026 р. пройшов ВЛК за наслідком чого визнаний (обмежено придатним в старій редакц.) на підставі ст. 39 б, 13 в, 47 в, 61 в, 78 в графи Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Разом з тим, позивач дійсно має на утриманні та самостійно виховує сина, що підтверджується належними доказами, та є підставою в подальшому для отримання ним відстрочки.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 02 червня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 02 червня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 02 червня 2026 року підготовче засідання у справі відкладено на 07 липня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 01 вересня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 24 вересня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 13 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2026 року.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Склярський П.М. позовні вимоги підтримав, посилаючись на надані позивачем докази та просив його задовольнити. Вказав, що раніше рішенням Томашпільського районного суду встановлено місце проживання дитини біля батька та що дитина перебуває на утриманні батька. Також наявне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів. Мати дитини перебуває за межами України. Вихованням та утриманням дитини займається саме батько. Представник позивача вказав, що встановлення факту самостійного виховання та утримання необхідно для реалізації права на відстрочку. Позивач звернувся до суду з метою, щоб в подальшому мати змогу здійснювати виховання і утримання дитини, щоб захистити права дитини на майбутнє, бо її батько може бути мобілізований, а мати перебуває за кордоном. Мати дистанціювалась від виховання та утримання дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що колишня дружина виїхала за кордон. Останній раз мати дитини була в Україні на випуску з 9 класу дитини, близько півтора роки тому. На день народження дитини дружина може передати якийсь подарунок. Декілька разів на рік відповідачка з сином спілкується по телефону. З відповідачем окрім сина має ще двох дочок. Старша проживає в м.Вінниця, середня проживає в Польщі. Син проживає з ним. Виховання та утримання сина здійснює виключно він. До суду звернувся бо встановлення факту потрібне для відстрочки. По аліментах, які стягуються з дружини на утримання сина наявна заборгованість.

ОСОБА_3 , син сторін опитаний в судовому засіданні вказав, що на даний час йому 16 повних років. Пояснив, що з матір`ю спілкується рідко. Говорили останній раз по телефону літом, до цього на його день народження взимку. Бачився з нею останній раз на випуску в школі в 2025 році. Проживає з батьком. Вважає, що мати не здійснює заходів для його утримання. Заходів для спілкування з ним мати також не здійснює. Одяг та харчування його оплачує батько та він перебуває на повному утриманні батька. Це відбувається протягом чотирьох років. Літом під час дзвінка мати питала його щодо одягу. Гроші мати пересилала до того, як почала виплачувати аліменти. До батька переїхав, бо мати виїхала за кордон на тривалий час і він не хотів залишатися сам. Востаннє мати передавала речі на день народження, а саме телефон і солодощі. Мати його не утримує протягом чотирьох років.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`являлася, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Томашпільської селищної ради Ярош О.І. в судовому засіданні пояснила, що служба у справах дітей готувала матеріали для подання на комісію. ОСОБА_2 перебуває за межами території України. Це їй відомо бо заяви до служби у справах дітей подавала з Польщі і по телефону видно, що вона в Польщі. З 2022 року дитини проживає з батьком. Її вихованням та утриманням займається батько. Батько проживає в с.Кислицьке. Коли мати приїздила до сина, син не хотів до неї виходити. Дитина підтверджує, що мати на день народження присилала солодощі, допомагала купити телефон чи ноутбук, але це було разово. Батько забезпечує сина, дитина прикипіла до батька. Щодо аліментів то у відповідача наявна заборгованість по аліментах. Представник Служби у справах дітей підтримує висновок органу опіки та піклування. Також представник Служби у справах дітей Томашпільської селищної ради подала до суду заяву про розгляд счправи без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Щербатий А.І. в судовому засіданні пояснив, що дитина тривалий час перебуває на утриманні та самостійному вихованні батька з січня 2022 року. Участь матері у вихованні дитини бралася до уваги при підготовці висновку. Орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити факт самостійного виховання позивачем своєї дитини ОСОБА_3

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши представника позивача, позивача, представників третіх осіб, з`ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що підтверджуючим особу позивача документом є його паспорт-паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 16.07.2024 року органом 0534 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2023 року у справі № 146/612/22 ухвалено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька відмовити в повному обсязі. Під час розгляду справи судом було встановлено, що під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження.

Згідно копії судового наказу Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2024 року наказано заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу задовольнити. Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня подачі заяви до суду 3 грудня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття. В наказі заначено, що на підтвердження вказаних обставин заявником надано копію свідоцтва про народження дитини, довідку, якою підтверджується, що дитина проживає спільно з батьком. Наказ набрав чинності 11.12.2024.

Згідно копії рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року у справі № 146/346/22, в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Вапнярської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Вапнярської селищної ради про визначення місця проживання дитини задоволено, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з батьком ОСОБА_1 . Рішенням суду встановлено, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народились донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 син ОСОБА_3 .

Згідно копії постанови Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 146/346/22, постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , її представника адвоката Зубаня Олександра Олександровича залишити без задоволення, рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Також із постанови видно, що під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Судом вказано, що вирішуючи цей спір щодо місця проживання малолітньої дитини з батьком, суд першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 161 СК України правильно взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини та її вік, стан здоров`я, інші обставини, що мають істотне значення. Обоє батьків мають позитивні характеристики, є фізично здоровими, обоє забезпечені житлом, і у змозі забезпечити належні побутові умови для проживання сина, його безпечного і здорового зростання, фізичного розвитку. Разом із тим, визначаючи місце проживання малолітнього сина з батьком, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, у яких батьки не дійшли спільного рішення, суд першої інстанції надав першочергове значення саме найкращим інтересам хлопчика, який висловив бажання мешкати із батьком, що не впливатиме на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Беручи до уваги вік тринадцятирічний дитини на час ухвалення судового рішення у справі, її постійне проживання на даний час разом із батьком, забезпечуючи найкращі інтереси дитини, її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості, колегія суддів апеляційного суду погоджується із рішенням суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітнього сина із його батьком. Убачається доцільним звернути увагу, що у даній справі встановлені обставини, котрі об`єктивно свідчать про вкрай негативні стосунки, які склалися та мають місце між батьками неповнолітнього ОСОБА_6 . Саме така обставина чинить болючі психологічні наслідки для дитини, впливає на її поведінку у цілому.

Згідно копії постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 146/346/22, постановлено касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Зубаня Олександра Олександровича залишити без задоволення. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін. Судом вказано, що розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини та визначили місце її проживання з батьком. При цьому визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Згідно довідки Комаргородського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області №17 від 30.03.2026, ОСОБА_3 навчається в 10 класі Комаргородського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області. Виховним процесом займається батько, мати у вихованні сина участі не приймає, оскільки проживає за кордоном.

Згідно довідки ВЛК від 10.04.2026 № 2026-0410-1216-1084-0 ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Відповідно до характеристики № 158 від 30.03.2026, ОСОБА_1 працює в КУ «Центр надання соціальних послуг» Вапнярської селищної ради соціальним робітником Служби надання соціальних послуг за місцем проживання/перебування з 13.02.2026 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний та дисциплінований працівник. До виконання посадових обов`язків ставиться сумлінно. Володіє необхідними професійними навичками. У колективі користується повагою. Уміє знаходити підхід до людей похилого віку та осіб, які потребують сторонньої допомоги. Має на утриманні неповнолітнього сина.

Згідно довідки Кислицького старостинського округу № 28 від 31.03.2026 ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , на його утриманні та вихованні перебуває син ОСОБА_3 .

Відповідно до копії акта обстеження умов проживання буд. АДРЕСА_1 , житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з 4-ох кімнат. Житловий будинок знаходиться в доброму стані. Опалення будинку пічне, є запас дров для палива, є електропостачання, є водопостачання. Біля будинку є господарські будівлі, земельна ділянка. Умови проживання добрі. Всі житлові кімнати умебльовані, чисто прибрані, підлога застелена доріжками та килимом. В наявності необхідна побутова техніка, кухонний посуд, постільна білизна. Сім`я забезпечена продуктами харчування та засобами особистої гігієни. Для Німого ОСОБА_6 виділено окрему кімнату, в якій є спальне ліжко, шафа для зберігання речей, стіл для підготовки уроків. Дитина забезпечена в достатній кількості сезонним взуттям. Займається разом з батьком улюбленою справою - виготовленням дерев`яних виробів. Стосунки між членами сім`ї доброзичливі. За період проживання дитини з батьком, утриманням та вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області № 119 від 23.06.2026, вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради «Про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , 2009 року народження, батьком ОСОБА_1 , жителем села Кислицьке, Тульчинського району Вінницької області».

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради «Про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , 2009 року народження, батьком ОСОБА_1 , жителем села Кислицьке, Тульчинського району Вінницької області», орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради, вважає за доцільне встановити факт самостійного виховання та утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів №12265/19-17-26, заборгованість по аліментах, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утриманні дитини ОСОБА_3 у розмірі 44920,75 грн.

Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №146/522/26 від 24.09.2026 ОСОБА_2 в період з 09.06.2021 регулярно на тривалий час здійснює виїзди за кордон та переважну частину календарного року перебуває за кордоном. Остання дата перетину 27.12.2025 на виїзд. У період з 26.12.2023 по 28.05.2025 перебувала за кордоном близько півтора роки.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про захист прав дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що Держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовий статус поняття «одинокого батька» неврегульований законодавством, однак Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі № 822/2446/17 вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Верховний Суд у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) зазначено, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16-ц (провадження № 61-29090св18) вказано, що «відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку має, бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси».

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Аналогічний обов`язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом росії, який триває і тепер.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 22 вказаного Закону визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.

Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Диспозиція пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами.

У додатку 5 до вказаного Порядку наведено перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Отож, удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами особи та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Таким чином, встановлення такого факту в судовому порядку повністю відповідає правовій меті законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині отримання особами, які самостійно виховують та утримують дітей, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби, а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. У вказаному Порядку зазначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

За таких обставин факт самостійного виховання неповнолітньої дитини є умовою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (подібний висновок міститься в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 726/2166/19 та від 13 липня 2023 року в справі № 922/5158/21).

Відповідач ОСОБА_2 була обізнана про відкриття провадження у справі та знаходження справи на розгляді в суді, подала заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі, будь-яких заперечень щодо вимог позову та змісту позовних вимог не висловила. Тобто ОСОБА_2 не заперечувала щодо викладених у позовній заяві обставин, зокрема, і щодо самостійного виховання ОСОБА_1 їх спільного сина та перебування сина на утриманні позивача.

Судом опитувався син сторін в судовому засіданні. Надані дитиною у судовому засіданні пояснення підтверджуються факт самоусунення матері від своїх обов`язків щодо виховання та утримання сина і, що лише батько бере участь у його вихованні та утримує його.

У позовній заяві, ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного утримання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально правового статусу - батька, який самостійно утримує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати відстрочку від мобілізації.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з`ясувавши обставини справи, умови фактичного проживання дитини, думку дитини, яка вказала, що її вихованням та утриманням займається батько, зважаючи також на обставини встановлені судами у наданих позивачем до суду рішеннях, беручи до уваги, що постійне проживання дитини на даний час разом із батьком, забезпечуючи найкращі інтереси дитини, її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та є доведеним.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач позивачем понесено судові витрати, що складаються з 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок) судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 16.02.2024 року, орган, що видав 0534, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, селище Томашпіль, пл. Т.Шевченка, 4;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, селище Томашпіль, пл. Т.Шевченка, 4.

Повний текст рішення виготовлено: 06 листопада 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук