Решение № 141296945, 06.11.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1058/26

Номер провадження 2/350/884/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором (договором кредитної лінії) №877910281 від 04.01.2025 у розмірі 18052,95 грн., яка складається із 5998,60 грн. заборгованості за тілом кредиту та 12054,35 грн. заборгованості за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.01.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №877910281 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн. із зобов`язанням повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором. Договір укладено відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором MEKC-3935, що підтверджує волевиявлення відповідача щодо укладення договору та погодження з його умовами. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача №4149-62XX-XXXX-6117, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2025 та довідкою про перерахування коштів.

25.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/28, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №877910281 від 04.01.2025. 27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/0226-01, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти та проценти у встановлені строки не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21 052,25 грн., однак вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 2999,30 грн. позивачем не заявляються, а тому до стягнення заявлено 18052,95 грн. В зв`язку з наведеним, просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в поданій позовній заяві зазначив, про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи та витребував інформацію від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 року суддя Бейко А.М. прийняв до свого провадження цивільну справу та призначив судове засідання.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2026 року суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

04.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №877910281, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн. строком дії договору 5 років (дисконтний період кредитування 20 днів з можливістю продовження та поновлення) із сплатою процентів за користування кредитом за базовою ставкою 0,98 % в день від суми залишку кредиту та інших платежів, визначених умовами договору. Договір укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором MEKC-3935, який 04.01.2025 було надіслано на номер телефону відповідача НОМЕР_1 і введено відповідачем, що підтверджує волевиявлення останнього щодо укладення договору та погодження з його умовами. На виконання умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 04.01.2025 перерахувало кредитні кошти у сумі 6000,00 грн. на платіжну картку відповідача №4149-62XX-XXXX-6117, що підтверджується платіжним дорученням №352d5dca-2228-45db-ad34-c0f6e2c31919 від 04.01.2025, довідкою первісного кредитора про перерахування коштів, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 04.01.2025 коштів у сумі 6 000,00 грн. на картку, емітовану на ім`я відповідача.

Відповідач 16.01.2025 та 20.01.2025 вчинив дії з продовження дисконтного періоду, сплативши 8,00 грн. та 3,00 грн. відповідно, які зараховано в погашення нарахованих процентів 9,60 грн. та тіла кредиту 1,40 грн.. Згідно з розрахунками заборгованості інших платежів на погашення кредиту відповідачем не здійснювалося.

25.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/28, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №877910281 від 04.01.2025. Право вимоги перейшло на підставі Реєстру прав вимоги №Б/Н від 25.03.2025 до Договору факторингу №МВ-ТП/28 від 25.03.2025. На дату відступлення заборгованість відповідача становила 12527,70 грн., з яких: 5998,60 грн. тіло кредиту, 3529,80 грн. проценти, 2999,30 грн. неустойка (штрафні санкції).

18.08.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі п. 7.2.2, п. 9.1.1.7 кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» склало та адресувало відповідачу повідомлення №ТП/877910281 про дострокове розірвання кредитного договору з 18.08.2025 та необхідність сплати всієї суми заборгованості у розмірі 21052,25 грн. Проценти за користування кредитом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховувало за ставкою 0,98 % в день у період з 26.03.2025 по 17.08.2025.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/0226-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №877910281 від 04.01.2025 перейшло до позивача. Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 27.02.2026 до Договору факторингу №27/0226-01 від 27.02.2026 та Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 27.02.2026 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 21052,25 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на день звернення позивача до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 21052,25 грн., яка складається із: 5998,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12054,35 грн. - заборгованість за процентами; 2999,30 грн. - штрафні санкції. Позивачем до стягнення заявлено 18052,95 грн., вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не заявляються. Позивач нарахувань за кредитним договором не здійснював, платежів на погашення заборгованості на рахунки позивача не надходило.

Відповідачем, незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано доказів на спростування обставин укладення між сторонами кредитного договору, отримання кредитних коштів чи належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України, окрім іншого передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому, статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували до моменту заміни кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, про що боржник письмово повідомляється новим кредитором. За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає право виконати його первісному кредитору (ст. 516 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору кредитної лінії №877910281 від 04.01.2025 року, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором, що підтверджується, зокрема, платіжним дорученням, довідкою про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про емісію платіжної картки на ім`я відповідача, належність йому номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, і зарахування 04.01.2025 коштів у сумі 6000 грн., що не заперечується останнім.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором №877910281 від 04.01.2025 року, яка у межах заявлених позовних вимог складає 18052,95 грн., яка складається із: 5998,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12054,35 грн. - заборгованість за процентами.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд встановив, що проценти нараховано відповідно до п. 8.3 договору за ставкою 0,98 % в день від суми залишку кредиту: станом на 25.03.2025 заборгованість за процентами становила 3529,80 грн., а за період з 26.03.2025 по 17.08.2025 нараховано 8524,55 грн., що разом становить 12054,35 грн.

Водночас доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного договору кредитної лінії №877910281 від 04.01.2025 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 18052,95 грн.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору згідно з платіжною інструкцією № 45125 від 26.06.2026 підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн ТОВ «Юніт Капітал» надало: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771542479 від 20.04.2026, акт приймання-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн та розрахунок вартості послуг: вивчення матеріалів справи (2 год.) - 1000,00 грн; складання позовної заяви (2 год.) - 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту (1 год.) - 500,00 грн; підготовка клопотань (1 год.) - 500,00 грн. Із зазначених документів убачається погоджений сторонами обсяг надання правничої допомоги та її вартість. Водночас факт фактичної оплати послуг має оцінюватися за наявними доказами, причому відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати підлягають розподілу і тоді, коли вони лише підлягають сплаті.

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство встановлює критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, при визначенні та розподілі судових витрат враховуються критерії їх дійсності, необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 розмежовано право суду зменшити витрати на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони за критеріями співмірності та право суду під час розподілу судових витрат, за наявності заперечень або з власної ініціативи, не присуджувати їх повністю за критеріями обґрунтованості та пропорційності до предмета спору. Зокрема, суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Наведений підхід відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026 у справі № 522/7662/23, відповідно до яких клопотання іншої сторони є передумовою зменшення витрат за критеріями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, натомість при розподілі витрат суд вправі застосовувати критерії ч. 3 ст. 141 ЦПК України з власної ініціативи, незалежно від наявності такого клопотання.

Вирішуючи питання розподілу цих витрат, суд враховує, що ціна позову становить 18 052,95 грн, справа стосується типових вимог про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії, а розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження за письмовими доказами. Хоча позивач зазначив вартість вивчення матеріалів, підготовки позову, адвокатського запиту та клопотань, заявлені 7000,00 грн є істотною часткою ціни позову. Керуючись передусім критеріями обґрунтованості та пропорційності, передбаченими ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове неприсудження зазначених витрат і вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відповідає критеріям дійсності, необхідності, обґрунтованості і пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням ціни позову, обсягу наданих послуг та конкретних обставин цієї справи.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №877910281 від 04.01.2025 у розмірі 18052 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят дві) гривні 95 копійок, яка складається із 5998,60 грн. заборгованості за тілом кредиту та 12054,35 грн. заборгованості за процентами, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Бейко