Решение № 141296573, 28.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6243/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Грішина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління поліції в Одеській області Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2,

третя особа: Головне управління державної казначейської служби в Одеській області

про

відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Грішин О.В., вернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за моральну шкоду у сумі 5 000 000,00 (п`яті мільйонів) грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 березня 2024 року поліцейським СРПП Ємельяновим О.П. Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, прийнято постанову ГБВ № 330196 по справі про адміністративне правопорушення, що кваліфікується за ознаками статті 183 КУпАП, та постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись з цією постановою ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

23 квітня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ГБВ №330196 від 26.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрити.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Позивач вважає, що незаконними діями поліцейського СРПП Ємельяновим О.П. Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області йому була завдана шкода.

Розраховуючи суму моральної шкоди Позивач зазначає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення винесена 26 березня 2024 року, рішення у справі, яким скасована ця постанова набуло чинності 23 квітня 2025 року, а тому вважає, що «перебував під судом» протягом 13 місяців та взяв до уваги, що:

Відносно Позивача був безпідставно складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення ГБВ №330196 від 26.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП суд закрив.

Суд встановив, що відсутні докази протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Дії працівників поліції, які насміхалися над заявником та пропанували йому ні чого не робити, а погодитися на оплату штрафу.

Дії працівників поліції при складанні протоколу свідчать про очевидну протиправність дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та такі дій мають ознаки свавільності.

Тривалий час Позивач відстоював своє порушене право.

Перебування під судом призвело до негативних емоції які Позивач відчув за цей час.

Незаконні дії призвели до погіршення здоров`я. Це підтверджується медичною довідкою з якої вбачається, що заявник почав частіші звертатися до сімейного лікаря.

Наявність вини Відповідача підтверджується тим, що вони свідомо порушили норми закону.

Таким чином простежується чіткий причинно-наслідковий зв`язок між винними неправомірними діями Відповідачів та шкодою отриманою Позивачем.

Отже, загальна сума моральної шкоди. яку позивач вважає достатньою = 5 000 000,00 (п`яті мільйонів) грн.

У позивача не має наміру збагачуватися за рахунок суми моральної шкоди, він лише прагне досягти справедливості, а тому вимушений був для захисту свого порушеного права ОСОБА_1 звернутися з позовною заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник Головного управління державної казначейської служби в Одеській області в судове засідання не з`явився, надав суду пояснення на позовну заяву, в яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також додатково надані сторонами докази та письмові пояснення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 26 березня 2024 року поліцейським СРПП Ємельяновим О.П. Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, прийнято постанову ГБВ № 330196 по справі про адміністративне правопорушення, що кваліфікується за ознаками статті 183 КУпАП, та постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись з цією постановою ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

23 квітня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ГБВ №330196 від 26.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрити.

По-перше, у першому розділі позовної заяви представником позивача зазначено: «Позивач вважає, що незаконними діями поліцейського СРПП Ємельяновим О.П. Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області йому була завдана шкода».

Отже, ОСОБА_1 вважає що шкода завдана йому, неправомірними діями посадової особи ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Ємельяновим О.П., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

При цьому обґрунтовуючи право на відшкодування моральної шкоди адвокат посилається на положення статті 1167 ЦК України, відповідно до якої, шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Підставою завдання моральної шкоди позивачу представник позивача вважає рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №509/827/25 яким - позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення ГБВ №330196 від 26.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Статті 1173, 1174 ЦК України, є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

При цьому положення статті 1173 ЦК України якою визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності особи, яка завдала шкоди повинна бути доведена. Незаконність/протиправність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади встановлюється в судовому рішенні. Таку правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2019 по справі №914/1221/17.

Статтями 12 і 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Отже, сам факт скасування постанови та закриття судом провадження у справі №509/827/25 про адміністративне правопорушення ГБВ №330196 від 26.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП не свідчить про протиправність дій обвинувачених осіб та завдання ними моральної шкоди позивачу і не має наслідків цивільно-правового характеру.

Враховуючи вищевикладене та те, що протиправність дій по відношенню до позивача посадової особи ВП №1 ОРУП №2 ГУ НП в Одеській області Ємельянова О.П. під час здійснення ним службових обов`язків не підтверджена жодними належними доказами, тому і відповідальність за завдану шкоду не настає, шкода не підлягає відшкодуванню, а тому суд вважає не доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління поліції в Одеській області Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2, третя особа: Головне управління державної казначейської служби в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 09.11.2026 року.

Суддя А.І.Бочаров