Решение № 141295394, 19.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/13974/24 2/335/3000/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О. за участю секретарі Корсунової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», поданим через представника адвоката Дорошенко Марину Анатоліївну до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (станом на 01.05.2025 перейменованого на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя) з позовом поданим через представника адвоката Дорошенко М.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22036000241852 від 06.12.2019 у розмірі 71 480,22 грн.

Заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01 вересня 2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 видний Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області від 21.04.1998, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за Кредитним договором № 22036000241852 від 06.12.2019 станом на 24.12.2024 у розмірі 71 480 (сімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят гривень) 22 копійки, яка складається з: - заборгованості по тілу кредиту 34 097 (тридцять чотири тисячі дев`яносто сім) гривень 77 копійок, прострочена заборгованість по відсоткам 52 (п`ятдесят дві) гривні 76 копійок, прострочена заборгованість по комісії 35 927 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень) 03 копійки; інфляційних втрат - 1206 (одна тисяча двісті шість) гривень 48 копійок; 3% річних 196 (сто дев`яносто шість) гривень 18 копійок, судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні, 40 копійок та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень, 00 копійок.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Школяр К.П. про перегляд заочного рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01 вересня 2025 року по справі №335/13974/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», поданою через представника адвоката Дорошенко М.А., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Заочне рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01 вересня 2025 року по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», поданою через представника адвоката Дорошенко Марину Анатоліївну до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя звернулось ТОВ «Цикл Фінанс» (надалі позивач) з позовом поданим через представника Дорошенко М.А. про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) заборгованості за Кредитним договором № 22036000241852 від 06.12.2019 у розмірі 71 480,22 грн., судового збору у розмірі 2422,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.12.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі АТ «Банк Кредит Дніпро») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22036000241852 від 06.12.2019 (далі Кредитний договір), відповідно до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 06.12.2024.

В подальшому, 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та позивачем було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за вказаними кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на час звернення до суду борг відповідача за Кредитним договором становить 70 077,56 грн., яка складається з суми боргу по тілу кредиту 34097,77 грн., сума боргу по відсоткам 52,76 грн., борг по комісії 35 927,03 грн..

Також позивач просить стягнути вказану заборгованість з урахуванням сум, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: збитки від інфляції 1206,48 грн. та 3% річних 196,18 грн. за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.

21.05.2026 представником відповідача адвокатом Школяр К.П. був поданий відзив по справі відповідно до якого зазначено наступне, щодо нікчемності комісії: Пунктом 1.2 кредитного Договору №22036000241852 від 06.12.2019 року позичальнику встановлено розмір комісії за обслуговування кредиту в розмірі з 06.12.2019 по 05.04.2021-5% від суми кредиту; з 06.04.2021 по 05.07.2022-4% від суми кредиту, з 06.07.2022 по 05.10.2023-3 % від суми кредиту; з 06.10.2023 по 06.12.2024-1,95 % від суми кредиту. Стягнення з позичальника суми комісії в порядку та на умовах, визначених п. 12.2 кредитного Договору за послугу «обслуговування кредиту», зміст якої викладено у вказаному пункті є несправедливим та таким, що суперечить вимогам частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому Документ сформований в системі числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Далі зазначили, що відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.09.2023 у цивільній справі №204/224/21 констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/ рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами Документ сформований в системі законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом

України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Велика Палата Верховного Суду відступала від висновків, викладених у постанові Верховного Судувід01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61- 22778св19) у постанові Верховного Суду від 15 березня2021 року в справі N 361/392/20 (провадження N 61- 16470св20),та зазначала, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року),щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Окремо прошу суд взяти до уваги, що Позивачем не було жодним чином у позовній заяві деталізовано, які саме послуги надавали саме клієнту, ОСОБА_1 за які остання мала сплачувати банку щомісячну комісію. Жодних доказів підтвердження вчинення вказаних дій матеріали справи не містять. Відповідно, кредитор, за послугу, яка по Закону має надаватись на безоплатній основі щомісячно стягував з ОСОБА_1 плату за обслуговування кредиту Вище викладені обставини та законодавство дозволяють дійти висновку щодо нікчемності такої комісії, відповідно, вказана комісія не може бути стягнута з ОСОБА_1 .

В той же час, суми, що були сплачені ОСОБА_1 з метою належного виконання зобов`язання та погашення заборгованості по кредиту в якості комісії за обслуговування кредиту, відповідно до виписки 08.01.2020 та 06.02.2020 року відповідачкою було сплачено по 1710,81грн , загальна суму (1710,81 грн.+ 1710,81 грн = 3 491,81 грн) мають бути зараховані в погашення тіла кредиту, а тіло в свою чергу пропорційно зменшене.

Вважають, що вже сплачена комісія підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту, в той час як комісія в розмірі 35927 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень) 03 копійки не підлягає стягненню з відповідача.

Також прохали з врахуванням обсягу виконаної роботи, враховуючи категорії прави, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) на думку відповідача розумним та обґрунтованим розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума не більша ніж 1 500,00 грн - 2 000,00 грн..

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позові зазначили про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та її представник адвокат Школяр К.П. в судове засідання не з`явились, 18.06.2026 надали заяву про розгляд справи за їх відсутності

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 06.12.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено Кредитний договір №22036000241852, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 34 216,24 грн. строком на 60 місяців (до 06.12.2024), та зобов`язалася повернути їх в порядку і на умовах, передбачених договором, сплатити проценти за користування кредитними коштами за ставкою 0,001% річних на строкову заборгованість за кредитом, 56,00% річних на прострочену заборгованість за кредитом.

Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 06.12.2019 по 05.04.2021 - 5% від суми кредиту, з 06.04.2021 по 05.07.2022 - 4% від суми кредиту, з 06.07.2022 по 05.10.2023 - 3%, з 06.10.2023 по 06.02.2024 1,95% від суми кредиту.

Кредит надавався шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро».

Відповідно до графіка щомісячних платежів (п. 4 Кредитного договору) щомісячний платіж становив 1768,98 грн., а останній платіж в розмірі 1768,98 грн. відповідач мала внести до 06.12.2024.

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними належним чином не виконувала, що підтверджується наданою позивачем випискою про рух коштів по кредитному рахунку відповідача. Доказів повного повернення відповідачем кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у строк до 06.12.2024 суду надано не було. У зв`язку з цим, станом на 24.12.2024 у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 70 077,56 грн., яка складається з суми боргу по тілу кредиту 34 097,77 грн., суми боргу по відсоткам 52,76 грн., борг по комісії 35 927,03 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, який відповідачем не спростовано.

В подальшому, на підставі Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021, укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та позивачем, право вимоги до відповідача за зазначеними Кредитним договором перейшло до позивача. При цьому відповідно до реєстру боржників, доданого до вказаного договору факторингу (витяги з якого надані позивачем), позивачу було передано право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором - у розмірі 70 077,56 гривень.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, яка зазначена в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс» з зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, виходячи із закріпленої у ст. 614 ЦК України презумпції вини боржника у зобов`язанні, яка відповідачем не спростована, суд вважає позовом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідачу надавався строк на надання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, він не суперечить вимогам закону, і тому суд бере його за основу при визначенні заборгованості за основною сумою боргу.

Разом з тим, щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 35927,03 грн, яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Умовами кредитного договору передбачено, що щоденна комісія за обслуговування картки в рамках розрахункових операцій в разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня за кредитним лімітом більше 100 грн. (від 100,01 грн.) за кожен день користування лімітом визначається в залежності від суми ліміту кредитної лінії відповідно до наступної тарифної сітки: зі 100,01 грн. по 5000,00 грн. 15 грн.; з 5000,01 грн. по 10 000,00 грн. 25 грн.; з 10000,01 грн. по 15000,00 грн. 30 грн.; з 15000,01 грн. по 20000,00 грн. 40 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Також, суд враховує те, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Суд вважає, що такі дії фінансової установи як обслуговування кредиту в рамках розрахункових операцій не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову понесені позивачем витрати на сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат у виді судового збору підлягають стягненню 1204,90 грн. (49,74%).

Між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М.А. було укладено Договір про надання правничої допомоги № 16/05 від 16.05.2025 у зв`язку з чим ТОВ «Цикл Фінанс» було понесено відповідні витрати обумовлені зверненням до суду.

Відповідно до рахунку фактури № 645 на підтвердження факту надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги, вартість роботи адвоката при наданні відповідної правничої допомоги визначена за домовленістю сторін, що становить 3028,00 грн. за зустріч з представником ТОВ «Цикл Фінанс» та надання правових рекомендації (консультацій) що до захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс», та складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс я які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 4542,00 грн., тобто загальна сума понесених витрат на правничу допомогу складає 7570,00 гривень.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідачем надано суду заперечення щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Судом встановлено, що дані витрати понесені з розглядом цієї справи, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правничу допомогу). Тому, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, а саме 3765,32 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 76-81, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», подану через представника адвоката Дорошенко Марину Анатоліївну до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 видний Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області від 21.04.1998, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за Кредитним договором № 22036000241852 від 06.12.2019 станом на 24.12.2024 у розмірі 35 553 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 19 копійок, яка складається з: - заборгованості по тілу кредиту 34 097 (тридцять чотири тисячі дев`яносто сім) гривень 77 копійок, прострочена заборгованість по відсоткам 52 (п`ятдесят дві) гривні 76 копійок; інфляційних втрат - 1206 (одна тисяча двісті шість) гривень 48 копійок; 3% річних 196 (сто дев`яносто шість) гривень 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 видний Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області від 21.04.1998, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 43453613) судовий збір у розмірі 1 204 гривні 90 копійок та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 765 гривень, 32 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам відповідно до вимог ст. 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення суду складено 23.10.2026.

Суддя: О.О. Романько