Решение № 141293725, 15.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28653/25

Провадження № 2/752/4684/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М.

у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Національна академія наук України про визнання права користування квартирою,

в с т а н о в и в :

20.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права користування квартирою на законних підставах, яким позивається до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Управління справами Національної академії наук України.

В обґрунтування заявленого позову, позивачка послалася на те, що її чоловік ОСОБА_5 та вона (на той час ОСОБА_6 ) з 1971 року спільно працювали у Національній академії наук України, у 1980 році за місцем роботи отримали на родину житлову площу - квартиру АДРЕСА_1 , однак ордер на право вселення до квартири їм не видавався. Доказами законності надання їй з чоловіком у користування та отримання її ж чоловіком у користування зазначеної квартири є листи відділу наукових і керівних кадрів Національної академії наук України від 14.09.2020 за №10/109 та від 06.09.2024 року №10/167 із доданими до них випискою про надання та списком наданої у користування житлової площі із зазначенням її в складі сім`ї в користуванні якої перебуває квартира АДРЕСА_1 . Листом від 28.10.2025 року за №142 відділу наукових і керівних кадрів Національної академії наук України повторно підтверджено надання у користування житлової площі , а саме квартири АДРЕСА_1 на сім`ю до складу якої входила вона, позивачка ОСОБА_6 , як дружина ОСОБА_5 .

У 2004 році вона розлучилася з чоловіком ОСОБА_5 , а в 2014 році він помер. Вона ж, ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 та є власницею особових рахунків для обліку і сплати житлово-комунальних послуг до цієї ж квартири. Законність її проживання у квартирі відповідачем не оспорюється, вимоги про усунення її від спадкування спірним житловим приміщенням не заявлялися. Зазначена квартира перебуває у державній власності, правовий статус таких квартир регулюється житловим законодавством та умовами договорів на підставі яких дане майно передано у користування. Договір найму житлового приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордеру на житлове приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем, громадянином на ім`я якого видано ордер.

Спірна квартира може бути предметом приватизації осіб у користуванні яких перебуває на законних підставах. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак за відсутності ордеру на право користування квартирою вона позбавлена можливості скористатися своїм правом на приватизацію квартири, що перебуває у її користуванні з 1980 року.

Вона, ОСОБА_1 на законних підставах вселилася до квартири АДРЕСА_1 та тривалий час в ній проживає, є володільцем особових рахунків для обліку наданих житлово-комунальних послуг та їх оплачує, а тому просила визнати за нею право користування квартирою на законних підставах з метою реалізації її ж права на приватизацію цієї ж квартири.

02.12.2025 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.12.2025 року представник відповідача Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з доданими до неї документами, правом подачі відзиву на позов не скористалася.

02.04.2026 року третьою особою Національною академією наук України подано до суду пояснення на позов ОСОБА_1 , відповідно до змісту яких третя особа підтвердила, що на підставі рішення Київської міської ради від 01.07.1999 року №335/436 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих житлових будинків та об`єктів теплопостачання» та відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 03.04.2000 року №469 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду НАН України» Національна академія наук України передала відомчий житловий фонд до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі і житлові будинки по АДРЕСА_2 , у комунальну власність територіальної громади Голосіївського району міста Києва (колишній Московський район міста Києва). У зв`язку з передачею відомчого житлового фонду НАН України до комунальної власності територіальних громад міста Києва (рішення Київської міської ради від 01.07.1999 року №335/436) Бюро приватизації житла при Управлінні справами НАН України ліквідовано та здійснено передачу архівних документів по приватизації житла до районних державних адміністрацій відповідно до розпорядження Президії НАН України від 15.05.2001 року №376. Після ліквідації Бюро приватизації Управління справами НАН України, приватизаційні на той час справи мешканців квартир були передані до житлового фонду міста Києва для збереження та проведення подальшої приватизації. Водночас третьою особою надано копію списків мешканців, які проживають на житловій площі у відомчих житлових будинках Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР по АДРЕСА_1 . Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 27.03.2002 року №298 було прийнято до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району житлові будинки Дослідного Заповідного господарства «Феофанія НАН України №№ 3,5,7,9,11,34,45,47 по вулиці Академіка Лебедєва, документи всіх на той час квартир, які належали до житлового фонду НАН України були передані до районних державних адміністрацій міста Києва для збереження, в тому числі й документи на квартиру АДРЕСА_1 .

Третя особа НАН України просила врахувати надані пояснення під час розгляду справи, справу розглянути за відсутності її представника.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року до участі у справі залучено третіх осіб на стороні позивачки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

Підготовче провадження у справі закрито 06.07.2026 року.

У судовому засіданні, призначеному на 15.09.2026 року учасники справи відсутні.

Позивачка та треті особи: НАН України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили розглянути справу за їх відсутності, заявлені вимоги задовольнити.

Відповідач - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, правом подачі відзиву на позов не скористалася, з будь-якими клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

З огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 з 04.12.1980 року і по теперішній час зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання особи №13638094 від 02.12.2020 року виданою на підставі відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА (а.с.14).

За даними архівної довідки №142 від 28.10.2025 року відділу наукових і керівних кадрів , в матеріалах Управління справами Національної академії наук України, які зберігаються в Науковому архіві Президії НАН України, є документальне підтвердження того, що в 1980 році ОСОБА_5 та членам його сім`ї - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 була надана житлова площа (17,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала в повному господарському віданні Державного заповідного господарства «Феофанія» АН УРСР. (а.с.37).

Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії ХХІІІ скликання №335/436 від 01.07.99 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих житлових будинків та об`єктів теплопостачання», прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва житловий фонд і зовнішні інженерні мережі та передано в управління в тому числі й Московській районній у місті Києві раді житловий фонд згідно з додатком 1; прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва об`єкти теплопостачання згідно з додатком 2 (а.с.31.).

03.04.2000 року Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження №469 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду НАН України», відповідно до п.1.2. якого, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до комунальної власності в тому числі Московської районної у місті Києві державної адміністрації службове житла згідно з додатком 2, за даними якого до житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні НАН України, який приймався до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передавався в тому числі й до Московської районної у місті Києві державної адміністрації було включено жилий будинок АДРЕСА_2 (а.с.32-33,34).

Отже, судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 до 1999 року перебував у віданні Національної академії наук України, наразі є комунальною власністю Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як видно зі змісту списку щодо надання житлової площі у відомчих житлових будинках Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР, а саме по АДРЕСА_3 , в тому числі будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , котрий працював у санаторії «Феофанія» с 1972 року, а також членам його сім`ї - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 надано у користування квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 17, 5 кв.м., будинок належить ОСП АН УРСР. (а.с.22).

01 квітня 2004 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, прізвища після розірвання шлюбу: громадянина - ОСОБА_9 , громадянки - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 01.04.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у віці 64 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 26.09.2014 року відділом реєстрації смерті у місті Києві (а.с.18).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка стверджує, що ОСОБА_5 зі своєю родиною до складу якої, входила і вона, 04.12.1980 року на підставі списку Академії наук України вселилися до квартири АДРЕСА_5 , на ім`я ОСОБА_5 було оформлено особовий рахунок на квартиру. Після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_5 , особовий рахунок на цю ж квартиру в 2014 році було оформлено на неї, вона виконує всі обов`язки наймача, однак вона не може реалізувати своє законне право на приватизацію квартири , що перебуває у її користуванні через відсутність ордеру про вселення.

Так, відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 13 ЦПК України регламентує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1 статті 95 ЦПК України, доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил статті 58 ЖК України, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради громадянинові, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до правил статті 52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної сільської ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Судом встановлено, що ордер на право вселення ОСОБА_5 з родиною до квартири АДРЕСА_5 , не видавався, а заселення до цього ж жилого приміщення, що було відомчим житлом АН УРСР мало місце на підставі списку від 04.12.1980 року Дослідного сільськогосподарського виробництва АН УРСР.

З 1980 року родина ОСОБА_5 користується зазначеною квартирою, виконує всі обов`язки по утриманню квартири, питання щодо звільнення родиною ОСОБА_5 , у тому числі позивачкою ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_5 не порушувалися, ні Національною академією наук України з 1980 року, ні Голосіївською районною в місті києві державною адміністрацією з 1999 року.

Наразі відсутність ордеру на підтвердження права на заселення у 1980 році родини ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_5 , не може бути підставою для висновку, що родина ОСОБА_5 , а наразі позивачка ОСОБА_1 користується цією ж квартирою без законних на те підстав.

Вирішуючи заявлений спір, суд приймає до уваги, що завданням житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин - стаття 2 ЖК України.

Відповідно до статті 4 ЖК України, до житлового фонду відносяться жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях на території України. Житловий фонд включає в себе жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд), колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд), житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів), жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту ( житловий фонд соціального призначення).

Правилами статті 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на якого видано ордер.

За змістом статті 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Крім того, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чт економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року. пункт 63).

Отже, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку встановленому законом. Однак за відсутності ордеру на право користування квартирою вона позбавлена можливості скористатися своїм правом на приватизацію квартири, що перебуває у її користуванні з 1980 року.

Так, проаналізувавши надані учасниками справи докази, суд доходить висновку, що позивачка у справі у складі родини ОСОБА_5 на законних підставах отримала у користування квартиру АДРЕСА_1 , заселилася до квартири та з 1980 року проживає в ній, несе обов`язки по її утриманню, однак через відсутність ордеру на право заселення до цієї ж квартири наразі не може реалізувати своє право щодо приватизації цієї ж квартири.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене вище, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за нею права користування житловим приміщенням, яким є квартира АДРЕСА_6 підлягають задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦПК України, суд не вирішує питання щодо відшкодування позивачам понесених ними судових витрат, оскільки позивачка, звертаючись до суду з позовом не просили суд про їх відшкодування за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Національна академія наук України про визнання права користування квартирою, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 ;

відповідач Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37308812, адреса - 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, 42:

третя особа Національна академія наук України, корд ЄДРПОУ 00019270, адреса - 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, 54;

третя особа ОСОБА_2 , дата народження, РНОКПП невідомі, адреса місця проживання - АДРЕСА_4 ;

третя особа ОСОБА_3 , дата народження, РНОКПП невідомі, адреса місця проживання - АДРЕСА_4 ;

третя особа ОСОБА_4 , дата народження, РНОКПП невідомі, адреса місця проживання - АДРЕСА_4 .

Суддя Плахотнюк К.Г.