Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 204/7151/26
Провадження № 2/204/4448/26
РІШЕННЯ
іменем України
06 листопада 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Маги Тетяни Василівни, Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до відповідачів з позовом, в якому просять визнати за ними право спільної часткової власності по 1/2 частці за кожною на квартиру загальною площею 60,08 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі набули право власності в рівних долях, тобто по частці, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.11.1993, виданого групою по приватизації житла Донецького хіміко-металургійного заводу, на квартиру АДРЕСА_2 повністю знищене ворогом. Зруйновані усі будинки снарядами російських окупантів. Селище Донське Волноваського району Донецької області належить до територій, щодо яких у зв?язку з бойовими діями та тимчасовою окупацією відсутній доступ до реєстрових книг та архівних документів БТІ, що унеможливлює підтвердження зареєстрованого до 01.01.2013 року права власності в адміністративному порядку. 30.04.2026 позивачі з метою подання заяв про компенсацію за знищене житло внаслідок бойових дій спричинених рф проти України, звернулися до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційних дій на нерухоме майно. 06.05.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення N84655568 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор не зміг отримати підтвердження інформації про реєстрацію права власності до 01.01.2013 через відсутність доступу до архівних документів БТІ на тимчасово окупованій території. Таким чином, позивачі не можуть реалізувати своє право власності щодо квартири, здійснити його реєстрацію, подати зави щодо компенсації через знищення квартири внаслідок бойових дій, спричинених агресором рф проти України.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва на право власності на житло, виданого 09 листопада 1993 року Групою по приватизації на житло Донецького хіміко-металургійного заводу, позивачі в рівних частках є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,08 кв.м. 25 листопада 1993 року зазначена квартира зареєстрована в Волноваському міжрайонному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за позивачами та записана в реєстрову книгу під №282 кн.2 (а.с.15-20).
Позивач ОСОБА_1 з 23 серпня 1983 року по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
З копії технічного паспорту встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вказано позивача ОСОБА_1 (а.с.21-25).
Відомості про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (а.с.52).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області №84655568 від 06 травня 2026 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутність підтвердження інформації про здійснену реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 не дає можливості в повній мірі виконати вимоги Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме встановити, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та встановити відсутності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження (а.с.49).
Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги до відповідачів виконавчого комітету Ужгородської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Маги Тетяни Василівни судом ураховуються такі обставини.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивачі, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності, зазначили відповідачем виконавчий комітет Ужгородської міської ради.
Судом встановлено, що спірне нерухоме майно знаходиться на території Волноваського району Донецької області, а тому належним відповідачем у справі є відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем знаходження спірного нерухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див.: постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Також державний реєстратор у спорі про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України є неналежним відповідачем.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачі пред`явили позов до неналежних відповідачів виконавчого комітету Ужгородської міської ради та державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Маги Тетяни Василівни у задоволенні позову до таких відповідачів слід відмовити.
Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької судом ураховується наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N907/310/18).
Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.
Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).
З огляду на викладене, ураховуючи надані суду докази, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання за позивачами права спільної часткової власності по частці за кожною спірної квартири.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Маги Тетяни Василівни, Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності по частці за кожною на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,08 кв.м.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Маги Тетяни Василівни відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, ідентифікаційний код 04053699.
Відповідач: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Тетяна Василівна, місцезнаходження: Закарпатська область, м.Ужгород, площа Поштова, буд. 3), ідентифікаційний код 04053699.
Відповідач: Волноваська міська військова цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 88, ідентифікаційний код 44048570.
Головуючий
Судебное решение № 141289721, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська было принято 06.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 204/7151/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: