Решение № 141285605, 27.10.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1661/26

Провадження № 2/126/1574/2026

"27" жовтня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" звернулося в суд з даним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98730583000 загальною сумою 87051,75 грн. та судові витрати в справі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.10.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98730583000, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 84047,68 грн., строком до 15.10.2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50,03% річних; за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у розмірі 2,2 % річних, такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором та починає нараховуватися на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого у договорі, і нараховується до моменту погашення такої заборгованості. 19.06.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» був укладений Договір факторингу №244, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №98730583000 від 14.10.2022 року, що укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 . Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 98730583000 від 14.10.2022 року у розмірі 87051,75 грн. та судові витрати.

10.07.2026 відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак відповідачем заборгованість не погашена.

Представник ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника ТОВ "ФК" Кредит-Капітал", не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено що 14.10.2022 між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового № 98730583000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 84047,68 грн. на придбання товару та відкрито кредитну картку.

Підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у Договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com.

Відповідач отримав на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 84047,68 грн. зі строком кредитування 48 місяців з дати встановлення ліміту.

Згідно п.2.1 Договору відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами (Договірними умовами) та договором на рахунок банку шляхом сплати до 10 числа щомісячно мінімальної суми поповнення карткового рахунку.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у повній мірі не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 87051,75 грн., яка складається з: 71783,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 00,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, а також 15267,77 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

19.06.2023 між АТ"Укрсиббанк" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено Договір факторингу №244, за умовами якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "Укрсиббанк", в тому числі і до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 98730583000 від 14.10.2022.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості ані первісному, ані новому кредитору. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований, умови договору не оспорюються.

Щодо комісії суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладання кредитного договору) для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/ або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/ або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом установлено, що умовами кредитного договору від 14.10.2022 передбачено сплату позичальницею щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 2,2% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу). Необхідність внесення як платежу за супровідні послуги банку комісії за управління кредитом передбачена також в Графіку платежів. Розмір комісії за управління кредитом становить 15267,77 грн щомісячно.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом.

Суд звертає увагу, що в Графіку платежів є роз`яснення, що по тексту графіку: комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) і використанні кредиту іменується «Комісією А», комісія за надання довідок про стан розрахунків за кредитним зобов`язанням за договором іменується «Комісія Б», але ці назви комісій в графіку не використовуються і детально зміст послуг також не розкривається.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку супровідних послуг, які надавались банком, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальниці щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом в сумі 15267,77 грн є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 15267,77 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, тобто необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 987305830000 від 14.10.2022 у розмірі 71 783,98 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № 941 від 13.02.2026 та детальний опис наданих послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268). Як встановлено з наданих представником позивача доказів, на складання позову та вивчення матеріалів справи адвокатом витрачено 6 годин 30 хвилин. Суд враховує, що предмет спору належить до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо консультування клієнта, узгодження правової позиції, з огляду на сталу практику національних судів у спорах цієї категорії. Дана категорія справ є поширеною. Враховуючи наведене, суд вважає, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 8 000,00 грн є завищеною та не відповідає критеріям розумності і співмірності, а тому підлягає зменшенню до 2 000,00 грн. з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та витраченого часу.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на повне задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: зі сплати судового збору 2195,44 грн, витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького буд.1, корпус 28, м. Львів, 79018; ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованості за кредитним договором № 98730583000 від 14.10.2022 в розмірі 71 783,98 (сімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят три грн. 98 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2195,44 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять грн. 44 коп.) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі грн. 00 коп.) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. І. Губко