Решение № 141284645, 06.11.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11702/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просив:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983: з 01.10.1983 по 16.11.1983 та з 23.12.1986 по 26.02.1991 на посаді водія колгоспу імені Кірова Покровського району Донецької області, з 27.02.1991 по 01.01.1999 на посаді слюсаря IV розряду в тваринництві колгоспу імені Кірова Покровського району Донецької області (протокол № 1 від 29.12.1992);

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.07.2025 № 054450005151 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.07.2025 №054450005151 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983: - з 01.10.1983 по 16.11.1983 та з 23.12.1986 по 26.02.1991 на посаді водія колгоспу імені Кірова Покровського району Донецької області, з 27.02.1991 по 01.01.1999 на посаді слюсаря IV розряду в тваринництві колгоспу імені Кірова Покровського району Донецької області (протокол № 1 від 29.12.1992) та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 03.04.2025 згідно з поданою заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким рішенням від 01.07.2025 №054450005151 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 02 місяці 21 день, тоді як необхідний страховий стаж для призначення пенсії у 60 років становить 32 роки. Після прийняття зазначеного рішення позивач 23.07.2025 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком. Повторна заява позивача також розглядалася за принципом екстериторіальності та була передана для опрацювання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду заяви від 23.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 30.07.2025 №054450005151, яким ОСОБА_1 повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні від 30.07.2025 зазначено, що вік позивача становить 60 років, необхідний страховий стаж - 32 роки, страховий стаж - 28 років 02 місяці 21 день. Підставою для відмови визначено недостатність страхового стажу. Водночас при розгляді повторної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 з підстав того, що бланк видачі трудової книжки не відповідає даті її заповнення. Позивач зазначає, що при визначенні його страхового стажу пенсійним органом безпідставно не враховано окремі періоди роботи, підтверджені записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1983, а саме: з 01.10.1983 по 16.11.1983, з 23.12.1986 по 26.02.1991 та з 27.02.1991 по 01.01.1999. Зокрема, відповідно до записів трудової книжки позивач з 08.09.1983 працював у колгоспі імені Кірова Покровського району Донецької області, а 16.11.1983 був призваний на військову службу. У подальшому, з 23.12.1986 позивач працював у колгоспі імені Кірова, який надалі зазнавав реорганізацій та перейменувань. Обставини правонаступництва відповідних підприємств також підтверджуються довідкою ТОВ "Агрофірма "Агротіс" від 23.04.2025 №15-25-15. Позивач наголошує, що недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть покладати на працівника негативні наслідки у вигляді незарахування фактично відпрацьованих періодів до страхового стажу. Відповідальність за належне ведення та оформлення трудової книжки покладається на роботодавця, тоді як працівник не може відповідати за дотримання підприємством установленого порядку її заповнення. На думку позивача, наявні у трудовій книжці записи дають можливість встановити відповідні періоди його роботи, а тому підстав для їх неврахування при обчисленні страхового стажу не було. У зв`язку з цим позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.07.2025 №054450005151 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.07.2025 №054450005151 протиправними, оскільки при визначенні права на пенсію пенсійними органами не враховано всі підтверджені трудовою книжкою періоди роботи, що вплинуло на визначення загальної тривалості його страхового стажу та вирішення питання про наявність права на призначення пенсії за віком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11702/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

15.09.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що заява позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким 30.07.2025 прийнято рішення №054450005151 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідач указував, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для набуття позивачем права на пенсію за віком після досягнення 60 років необхідна наявність страхового стажу не менше 32 років. Водночас за результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача визначено у розмірі 28 років 02 місяці 21 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983, оскільки бланк трудової книжки, за твердженням відповідача, не відповідає даті її заповнення. Відповідач посилався на вимоги законодавства щодо порядку ведення та оформлення трудових книжок та зазначав, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності необхідних записів у ній або наявності неправильних чи неточних записів трудовий стаж підтверджується іншими документами. З огляду на встановлену тривалість страхового стажу відповідач вважав рішення від 30.07.2025 №054450005151 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком правомірним та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

30.09.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що 24.06.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами її розгляду прийнято рішення від 01.07.2025 №054450005151 про відмову у призначенні пенсії за віком. 23.07.2025 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 30.07.2025 №054450005151 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідач вказував, що на момент звернення позивач досяг 60-річного віку, однак його страховий стаж становив 28 років 02 місяці 21 день за необхідних не менше 32 років. Зазначав, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983, оскільки бланк трудової книжки не відповідає даті її заповнення. На думку відповідача, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці такі записи не є безумовним доказом відповідних періодів роботи, а стаж має підтверджуватися іншими документами, передбаченими Порядком підтвердження наявного трудового стажу №637. Крім того, відповідач повідомив, що після прийняття рішення від 01.07.2025 пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за місцем його проживання, у зв`язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не має можливості надати витребувані судом матеріали пенсійної справи. Посилаючись на наведені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважало відсутніми підстави для призначення позивачу пенсії за віком та просило відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 24.06.2025 про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.07.2025 №054450005151 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років, необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки, страховий стаж позивача 28 років 02 місяці 21 день.

Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди роботи, однак для визначення права на пенсію страховий стаж є недостатнім.

23.07.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.07.2025 №054450005151 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до вказаного рішення вік позивача становить 60 років, необхідний страховий стаж - 32 роки, страховий стаж - 28 років 02 місяці 21 день.

Підставою для відмови у призначенні пенсії визначено недостатність страхового стажу. При цьому до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983, оскільки бланк видачі трудової книжки не відповідає даті її заповнення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, визначеного цією нормою. У період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року необхідний страховий стаж становить не менше 32 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає, зокрема, у разі її відсутності, відсутності у ній необхідних записів або наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно з позицією відповідачів до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 з тієї підстави, що бланк видачі трудової книжки не відповідає даті її заповнення.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу з огляду на наступне.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, до трудової книжки вносяться відомості про працівника, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення.

Записи про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом та повинні відповідати тексту відповідного наказу (розпорядження).

Таким чином, обов`язок щодо належного оформлення трудової книжки, внесення до неї записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення покладається на роботодавця, а не на працівника.

Працівник не може відповідати за дотримання роботодавцем установленого порядку ведення та оформлення трудової книжки та зазнавати негативних наслідків у сфері пенсійного забезпечення внаслідок можливих недоліків її оформлення, якщо відомості про фактично відпрацьовані ним періоди не спростовані іншими доказами.

Визначальним для вирішення питання про зарахування відповідного періоду до страхового стажу є встановлення факту трудової діяльності особи, а не саме по собі дотримання формальних вимог щодо бланка документа, до якого внесено відомості про таку трудову діяльність.

Судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 містить записи про трудову діяльність ОСОБА_1 .

Зокрема, згідно з відомостями трудової книжки позивач з 08.09.1983 працював у колгоспі імені Кірова Покровського району Донецької області; з 27.02.1991 - на посаді слюсаря IV розряду в колгоспі імені Кірова Покровського району Донецької області; - 15.12.1999 переведений в цех переробки; - 01.08.2003 звільнений за власним бажанням.

Відомості щодо реорганізації підприємства підтверджуються також довідкою ТОВ "Агрофірма "Агротіс" від 23.04.2025 №15-25-15, відповідно до якої 11.03.1993 колгосп імені Кірова реорганізовано в агрофірму ім. С.М. Кірова, 14.04.2000 агрофірму ім. С.М. Кірова реорганізовано в СТОВ "Боговленське", 14.04.2005 СТОВ "Боговленське" реорганізовано у філію "Боговленська" ТОВ "Агрофірма "Агротіс", а 01.07.2019 філію "Боговленська" ТОВ "Агрофірма "Агротіс" закрито з припиненням державної реєстрації.

При цьому пенсійним органом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено недостовірності саме записів про трудову діяльність позивача, внесених до трудової книжки серії НОМЕР_1 , їх підроблення, безпідставного виправлення або невідповідності фактичним обставинам його роботи.

Фактично єдиною підставою для неврахування пенсійним органом відомостей трудової книжки визначено невідповідність її бланка даті заповнення.

Саме по собі використання бланка трудової книжки, який, на думку пенсійного органу, не відповідає даті її заповнення, за відсутності доказів недостовірності внесених до неї відомостей про трудову діяльність позивача, не може бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів роботи при визначенні його страхового стажу.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Таким чином, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, внесених до трудової книжки позивача, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо їх перевірки та витребування необхідних документів. Наявність таких повноважень не дає підстав покладати негативні наслідки можливих недоліків оформлення трудової книжки виключно на особу, яка звернулася за призначенням пенсії.

Суд також враховує, що згідно з довідкою ТОВ "Агрофірма "Агротіс" від 02.06.2025 №15-30-15 земельні та виробничі потужності підприємства розташовані на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, у зв`язку з чим підприємство не має доступу до первинної документації. Водночас неможливість отримання первинних документів за наведених обставин сама по собі не спростовує відомостей про трудову діяльність позивача, внесених до його трудової книжки.

За таких обставин суд доходить висновку, що невідповідність бланка трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 даті її заповнення сама по собі не свідчить про недостовірність внесених до неї відомостей про трудову діяльність позивача та не може бути підставою для неврахування таких відомостей при обчисленні його страхового стажу.

Оскільки пенсійним органом не встановлено неправильності або недостовірності конкретних записів трудової книжки, всі періоди трудової діяльності позивача, підтверджені записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 та не враховані при обчисленні страхового стажу, підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зокрема, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню заявлені ним у позовній заяві періоди роботи з 01.10.1983 по 16.11.1983, з 23.12.1986 по 26.02.1991 та з 27.02.1991 по 31.12.1998.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.07.2025 № 054450005151 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.07.2025 №054450005151 прийняті без належного врахування відомостей про трудову діяльність позивача, підтверджених трудовою книжкою, у зв`язку з чим такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим суд враховує, що після зарахування всіх неврахованих періодів трудової діяльності, підтверджених трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.09.1983, пенсійним органом має бути здійснено нове обчислення загальної тривалості страхового стажу позивача та перевірено наявність усіх передбачених статтею 26 Закону №1058-IV умов для призначення йому пенсії за віком.

Відтак суд вважає передчасною вимогу позивача в частині зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за віком, оскільки обчислення загальної тривалості страхового стажу з урахуванням висновків суду та перевірка інших умов для призначення пенсії належать до повноважень органу Пенсійного фонду України та за наслідками зарахування спірних періодів відповідачем ще не здійснювалися.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області першим допустило помилку при розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії за віком, тому саме вказане управління повинно завершити дану процедуру.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.1983 по 16.11.1983, з 23.12.1986 по 26.02.1991 та з 27.02.1991 по 31.12.1998 та повторно розглянути заяву від 24.06.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас за приписами частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, причини виникнення спору та обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.07.2025 № 054450005151 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.07.2025 №054450005151 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.1983 по 16.11.1983, з 23.12.1986 по 26.02.1991 та з 27.02.1991 по 31.12.1998 та повторно розглянути заяву від 24.06.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.Б. Головко