Постановление суда № 141282398, 06.11.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1743/26

Провадження № 1-кп/638/1308/26

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання захисника ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62024170020007255 від 10.09.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, яка обіймала посаду начальника Управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Харкова, громадянки України, яка обіймає посаду директора Державного підприємства учбово-курсовий комбінат «Харківжитлобуд» (код ЄДРПОУ 01276359), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судима0;,

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України -

встановив:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 62024170020007255 від 10.09.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України.

02 листопада 2026 року захисником ОСОБА_7 , адвокатом ОСОБА_8 , подане клопотання про часткове скасування ухвали про арешт майна.

Клопотання обґрунтоване тим, що 10.04.2025 Московським районним судом м. Харкова справа № 643/3635/25 провадження № 1-кс/643/1209/25, було розглянуто погоджене прокурором клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 ч.1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2025, майно, на яке було накладено арешт, шляхом відчуження та розпорядження, належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Дані про право власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані у погодженому прокурором клопотанні слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024170020007255 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 ч.1 ст.366 КК України не відповідають дійсності.

Так, майно а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , було відчужено 08.06.2013 року, відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , зареєстровано в реєстрі №4819.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна в подальшому квартиру за адресою: АДРЕСА_4 було відчужено ОСОБА_11 , який і був власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 на момент винесення ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2025.

житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 було відчужено 14.02.2025 року, відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального Харківської області ОСОБА_12 .

Таким чином вищевказане майно, на момент прийняття рішення слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова, не належало на праві приватної власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим, захисник просить: скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2025 по справі № 643/3635/25 провадження № 1-кс 643/1209/25, в частині накладення арешту на майно а саме: житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні захисник клопотання підтримав та просив задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала позицію захисника.

Прокурор просив задовольнити клопотання частково, а саме в частині скасування арешту на 14/100 квартири АДРЕСА_5 .

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши надані учасниками кримінального провадження документи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова справа № 643/3635/25 провадження № 1-кс/643/1209/25, від 10.04.2025 було накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- 1/8 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_6 ;

- житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Відповідно до договору дарування частини квартири № 4819 від 08.06.2013 року, ОСОБА_13 передала безоплатно у власність дарунок, а ОСОБА_14 прийняла у власність цей дарунок, а саме 14/100 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2003 року по справі № 2-5286/03 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 14/100 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_15 .

Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, за наявними архівними матеріалами інвентаризаційної справи реєстрація права приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 , станом на 31.12.2012 проведена КП БТІ за ОСОБА_15 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2003 по справі № 2-5286/03.

Реєстрацію права власності проведено 21.01.2004 під реєстраційним номером РПВН № 4443881.

Відповідно до договору дарування квартири № 477 від 14.02.2025, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 безоплатно передали у власність, ОСОБА_17 прийняла у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з інформаційною довідкою № 430623892 від 10.06.2025, ОСОБА_17 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстрація здійснена на підставі договору дарування № 477 від 14.02.2025.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України).

Арешт майна застосовується з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч.1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо: відпали підстави його застосування; арешт було накладено необґрунтовано.

Тобто особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Відповідно до практики Європейського суду для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

В рішенні «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87, 22 лютого 1994 року ЄСПЛ зазначив: « п.27. …арешт, поза сумнівом, застосували як проміжковий захід, що має забезпечити - в разі - необхідності - подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності. Такий захід виправданий і не можна стверджувати, що накладення арешту на цій стадії провадження було непропорційне поставленій меті.

Суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова було накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:

- 1/8 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_6 ;

- житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Також під час винесення вищевказаної ухвали слідим суддею було встановлено, що у ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у власності перебуває: 1/8 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; житлова квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Враховуючи те, що санкцією ч.3 ст. 368 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, у слідства виникла необхідність щодо накладення арешту на вищезазначене майно з метою унеможливлення відчуження, з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки в разі доведення вини ОСОБА_7 вищезазначене майно підпаде під конфіскацію майна, як виду покарання відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 України.

Разом з тим, 14/100 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , за договором дарування частини квартири № 4819 від 08.06.2013 року було передано у власність ОСОБА_14 , а квартиру АДРЕСА_3 , було передано на підставі договору дарування № 477 від 14.02.2025 ОСОБА_17 .

Таким чином, частина майна, на яке слідчим суддею було накладено арешт, станом на момент винесення ухвали, не було власністю ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе:

- скасувати арешт майна на 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;

- скасувати арешт майна на 14/100 частки житлової квартири за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки стороною захисту не надано доказів права власності ОСОБА_7 на іншу частину вищевказаного майна.

На підставі вищевикладеного, а також з метою недопущення порушення прав власника майна на вільне володіння та користування майном, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. 100, 131, 174, 350, 372 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2025 по справі № 643/3635/25 провадження № 1-кс 643/1209/25, на майно, а саме:

14/100 частки житлової квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;

1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частин клопотання відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1