Решение № 141278540, 05.11.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1494/26

Провадження № 2/350/1153/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 86270 від 24 червня 2023 року в розмірі 18250 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 червня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 86270 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідачці надано позику у розмірі 5000 грн. строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування позикою. ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» належним чином виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачці грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати платежів належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

23 грудня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за договором фінансового кредиту № 86270 від 24 червня 2023 року на підставі договору факторингу № 23122024. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» за договором фінансового кредиту становить 18250 грн, із яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13250 грн. заборгованість за відсотками.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що становить банківську таємницю.

22 жовтня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без його участі, в якій також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, неподання нею відзиву та відсутність заперечень позивача щодо ухвалення заочного рішення, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 червня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 86270. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах строковості, зворотності, платності) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 5000 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 07.07.2023. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п.1.3. договору).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 , 24 червня 2023 року підписала акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора KL 9027, який їй був відправлений 24.06.2023 о 14:18:05 на номер телефону НОМЕР_1 .

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» надало відповідачці кредитні кошти у сумі 5 000 грн. шляхом їх безготівкового перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист від 12 жовтня 2022 року, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку імітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) .

ОСОБА_1 24 червня 2023 року було перераховано грошові кошти у розмірі 5000 грн., що підтверджується випискою про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 за період 24 червня 2023 року по 24 червня 2023 року наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 86270 від 24 червня 2023 року, який проведений ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», заборгованість ОСОБА_1 станом на 16 грудня 2024 року становить 18250 грн., із яких 5000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 13250 грн. - сума заборгованості за відсотками.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором про надання фінансового кредиту № 86270 від 24 червня 2023 року.

Перехід права вимоги підтверджується Договором факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, витягом із Реєстру боржників, Актом приймання-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією про оплату купівельної ціни за договором факторингу.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору Факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, позивач набув права вимоги за кредитним договором № 86270 від 24 червня 2023 року на загальну суму 18250 грн., із яких 5000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 13250 грн. сума заборгованості за відсотками.

Як установив суд із матеріалів справи, відповідачка звернулася до ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим у електронному вигляді уклала договір позики № 86270 від 24 червня 2023 року, що підпадає під дію норм Закону України "Про електронну комерцію". Вказаних обставин відповідачка не заперечила.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 червня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 86270. Первісний кредитор свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов договору, що не заперечується останньою.

Разом з тим відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним договором позики.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй позикодавцем кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Діджи Фінанс» не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З урахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 26 липня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 86270 від 24.06.2023 в сумі 18250 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київська область; код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ» .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Максимів І.В.