Решение № 141277003, 06.11.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/309/26

Номер провадження2/173/930/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.02.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 113428 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразово ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4500,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 113428 від 17.02.2020.

ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що станом на 24.11.2025 становить 23490,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4500,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 18990,00 грн.

Тому позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17.02.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір № 113428 про надання фінансового кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 4500,00 грн, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 17.03.2020. За користування кредитом ОСОБА_1 сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до реквізитів Договору № 113428 від 17.02.2020, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «KL7141». Ідентифікацію особи підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 4500,00 грн., шляхом зарахування 17.02.2020 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер платіжної інструкції A191676ВCLY113428T673423, призначення платежу: видача кредиту № 113428.

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 113428 від 17.02.2020 станом на 24.11.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 23490,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4500,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 18990,00 грн.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 113428 від 17.02.2020.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, а також платіжні інструкції № 1653, № 1672, №432 на підтвердження оплати за договором факторингу.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. б/н від 25.11.2025 про виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме про погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на дату відступлення права вимоги становила 23 490,00 грн.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений Договір № 113428 від 17.02.2020 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «ЗАЙМЕР» відповідно до кредитного договору надала відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за тілом кредиту необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами у розмірі 18990,00 грн, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.1.1-1.3 Кредитного договору № 113428 від 17.02.2020 кредит надається відповідачу строком на 30 днів, тобто до 17.03.2020 та за користування кредитом відповідач сплачує 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу.

За умовами пункту 2.3 Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування та сплата процентів проводяться на залишок заборгованості за кредитом.

Разом із тим зазначена умова договору не свідчить про автоматичне продовження строку кредитування.

Так, відповідно до підпункту 3.3.3 Договору відповідач мав право продовжити строк надання кредиту за умови оплати не пізніше останнього дня строку повернення кредиту, зазначеного у графіку розрахунків, у повному обсязі нарахованих процентів за користування кредитом.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач скористалася передбаченим договором правом на продовження строку кредитування, здійснила оплату нарахованих процентів у встановленому порядку або вчинила інші дії, спрямовані на зміну погодженої сторонами дати повернення кредиту.

Отже, строк кредитування за договором № 113428 від 17.02.2020 становив 30 календарних днів та закінчився 17.03.2020. Сам факт неповернення відповідачем кредитних коштів у визначений договором строк не свідчить про продовження строку кредитування та не створює для кредитодавця права нараховувати проценти за користування кредитом після його закінчення.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що визначена позивачем за договором сума заборгованості по нарахованих процентах виходить за межі строку кредитування, а тому підлягає частковому задоволенню, зокрема, в межах строку кредитування, а саме, в розмірі 2700,00 грн. (4500 х 2% х 30).

При цьому, вимог про застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, зокрема прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, як нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 113428 від 17.02.2020 у розмірі 7200,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4500,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2700,00 грн.

При цьому, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», не довела відсутність заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 816 грн. 06 коп. (7200 * 100% : 23490 * 2662,40).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, ціну позову, а також обсяг виконаної роботи.

Матеріали справи містять копії Договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023, Додаткової угоди № 2 від 29.12.2025, Акта про отримання правової допомоги від 19.02.2026 та платіжної інструкції № 310783 від 19.02.2026, згідно з якою ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало адвокату Пархомчук С.В. 10 500,00 грн за надання правничої допомоги.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що суд має право з власної ініціативи відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу повністю або частково, якщо з урахуванням критеріїв, визначених ст. 141 ЦПК України, встановить їх необґрунтованість або неспівмірність.

У цій справі відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Разом з тим суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не є складною, а підготовка та розгляд справи не вимагали значного обсягу юридичної роботи.

З огляду на викладене, враховуючи ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також принципи розумності та співмірності судових витрат, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та доходить висновку про часткове задоволення цієї вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 113428 від 17.02.2020 у розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) грн 06 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну ска ргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В.Челюбєєв