Решение № 141276964, 09.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1548/24

Номер провадження 2/932/853/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Леміщенко О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Маншиліна Д.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірини Леонідівни, Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб: Міністерства закордонних справ, приватного нотаріуса Стаднік Ірини Леонідівни, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2024 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Овчиннікову О.С.

Ухвалою від 22 лютого 2024 року по справі відкрите загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою від 23 лютого 2024 року позовну заяву після відкриття провадження залишено без руху для усунення недоліків.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року №4273-IX, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року цивільну справу передано в провадження головуючого судді Леміщенко О.О.

Ухвалою від 03 жовтня 2025 року цивільну справу прийнято до розгляду та призначене підготовче судове засідання.

29 жовтня 2025 року представником відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_2 надано заяву про уточнення кола учасників справи та позовних вимог шляхом пред`явлення нею позову в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб: ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стадник Ірини Леонідівни, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою від 05 листопада 2025 року уточнену позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

10 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_2 надано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 10 листопада 2025 року продовжено розгляд цивільної справи.

Ухвалою від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

05 січня 2026 року представником позивача ОСОБА_2 надано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 05 січня 2026 року продовжено розгляд цивільної справи.

Ухвалою від 04 червня 2026 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідачів: Управління-службу у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради; витребувано докази:

- у приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни копії спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер у спадковому реєстрі 68866611, номер у нотаріуса 28/2021);

- у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірини Леонідівни копії нотаріальної справи щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу р/№654, серія та номер ВТЕ №052619, ВТЕ №05620, виданий 01 квітня 2013 року.

23 червня 2026 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. надано копію нотаріальної справи договору купівлі-продажу, посвідченого 01 квітня 2013 року за р/№654.

24 червня 2026 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. надано копію спадкової справи 328/2021, заведеної після ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 22 липня 2026 року витребувано докази у Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради щодо лікування ОСОБА_8 в період з 01 серпня 2021 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 серпня 2026 року отримано відповідь з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради.

Ухвалою від 13 серпня 2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.11.2008 року належала частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником була його мати ОСОБА_9 . Після смерті матері ОСОБА_8 успадкував її частку квартири та став власником усієї квартири за зазначеною адресою. Коли ОСОБА_8 18 червня 2021 року звільнився з ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», то дізнався, що його квартира належить відповідачу ОСОБА_4 , якого він не знає і жодних відносин з ним не мав. Було з`ясовано, що 14 лютого 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. до єдиного реєстру довіреностей була внесена довіреність від імені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_7 , яка ніби то була надана ОСОБА_8 20 липня 2012 року №736/2012 в м. Мюнхен та посвідчена консулом Генерального консульства України в м. Мюнхені, Німеччина. Але в день посвідчення довіреності ОСОБА_8 відбував покарання у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)». Як вбачається з відповіді Міністерства закордонних справ України №721/17-636-11 від 21.01.2022 року за результатами перевірки реєстру для реєстрації нотаріальних дій Генерального консульства в Мюнхені за 2012 рік, факту посвідчення 20 липня 2012 року довіреності ОСОБА_8 про надання повноважень громадянину ОСОБА_7 не встановлено. За реєстровим №736 було вчинено іншу нотаріальну дію 18 квітня 2012 року. 26 лютого 2013 року укладено договір купівлі продажу спірної квартири між ОСОБА_7 та, що діяв від імені ОСОБА_8 на підставі вищезазначеної довіреності, та ОСОБА_6 . 01 квітня 2013 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 спірну квартиру. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за №654. Дружина покупця, а саме ОСОБА_5 надала згоду на купівлю спірної квартири. Таким чином належне заповідачу ОСОБА_8 майно вибуло з його володіння поза його волею. Позивач просить витребувати у ОСОБА_4 на свою користь квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_4 на згадану квартиру; визнати за ОСОБА_1 право власності на згадану квартиру; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис про реєстрацію права власності на згадану квартиру; усунути перешкоди у користуванні згаданою квартирою ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Також пояснила, що позивач звертався до органів поліції з приводу шахрайських дій ОСОБА_7 , на якій стадії перебуває досудове розслідуванні їм не відомо. Довіреність, видану від імені ОСОБА_8 ні ім`я ОСОБА_7 не оскаржувалась.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що на її думку, необхідно оскаржувати довіреність видану від імені ОСОБА_8 ні ім`я ОСОБА_7 . Крім того, заповіт ОСОБА_8 був складений вже після того, як нерухоме майно вибуло з його власності. Лук`янови є добросовісними набувачами, при укладанні договору купівлі-продажу квартира була перевірена, зареєстрованих у ній осіб не було, тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялись належним чином, заяв або клопотань не надали.

Представник третьої особи Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв або клопотань не надав.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стадник І.Л. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17 листопада 1998 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №2/2238-98 від 17 листопада 1998 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №429, ОСОБА_8 набув у власність частину квартири АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заяву про прийняття спадщини від імені ОСОБА_8 приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального кругу Бунякіній О.В. 26 лютого 2013 року було подану ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 20 липня 2012 року ОСОБА_10 , консулом Генерального консульства України у м. Мюнхені, Німеччина за реєстровим №736/212. Право власності ОСОБА_8 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2013 року на підставі рішення про державну реєстрацію №581772.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 лютого 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. за р/№431, ОСОБА_6 купив у ОСОБА_8 , в інтересах якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої 20 липня 2012 року Лисенко І.П., консулом Генерального консульства України у м. Мюнхені, Німеччина за реєстровим №736/212, квартиру АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_6 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2013 року на підставі рішення про державну реєстрацію №583716.

Листом ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 16 травня 2025 року №89/10-2980/Мл та довідкою до нього підтверджується, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був засуджений за вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2012 року за ст. 307 ч. 2, 69, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 29 лютого 2012 року прибув до ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». 22 липня 2013 року вибув з ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області. Засуджений 14 лютого 2018 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ст. 125 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 02 квітня 2018 року прибув до ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». 18 березня 2021 року звільнений з ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» по відбуттю строку покарання.

Відповідно до довіреності, посвідченої ОСОБА_10 , консулом Генерального консульства України в м. Мюнхені, Німеччина, 20 липня 2012 року в м. Мюнхені та зареєстрованої в реєстрі за №736/2012, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноважив ОСОБА_7 , зареєстрованого а АДРЕСА_3 , представляти його інтереси в органах нотаріату, органах Державної реєстраційної служби України, відповідному бюро технічної інвентаризації та інших державних установах та органах з питань оформлення спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , для чого уповноважує його замовити та отримати документи з Державного реєстру речових прав на спадкове нерухоме майно, подати заяву від його імені до нотаріальної контори про прийняття спадщини (у разі необхідності) та видачу свідоцтва про право на спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати його на його ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримати його після реєстрації. Також уповноважив ОСОБА_7 розпоряджатися спадщиною: укласти від його імені попередній договір купівлі-продажу квартири, продати від його імені квартиру за ціну та умовах на свій розсуд, укласти від його імені договір купівлі-продажу квартири, отримати належні йому грошові кошти від продажу квартири. Довіреність зареєстровано в Єдиному реєстрі довіреностей приватним нотаріусом Шатковською І.Ю. (Дніпропетровська область) 14 лютого 2013 року за №39080449.

З листа Міністерства закордонних справ України №721/17-636-11 від 21 січня 2022 року вбачається, що за результатами перевірки реєстру для реєстрації нотаріальних дій Генерального консульства в Мюнхені за 2012 рік, факту посвідчення 20 липня 2012 року довіреності ОСОБА_8 про надання повноважень громадянину ОСОБА_7 не встановлено. За реєстровим №736 було вчинено іншу нотаріальну дію 18 квітня 2012 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за р/№654, ОСОБА_4 купив у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 . Право власності ОСОБА_4 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2013 року на підставі рішення про державну реєстрацію №1286251.

З матеріалів нотаріальної справи договору купівлі-продажу, посвідченого 01 квітня 2013 року за р/№654, вбачається, що дружина ОСОБА_4 ОСОБА_5 підтвердила заявою від 21 березня 2013 року, що вона надає дозвіл своєму чоловіку ОСОБА_4 , з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2004 року, на покупку квартири АДРЕСА_4 , і такий правочин відповідає інтересам їх сім`ї. Також довідкою КЖЕП-36 підтверджується, що в згаданій квартирі на час укладання договору ніхто не був зареєстрований. До матеріалів нотаріальної справи долучені копії паспортів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (в якому наявна відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_11 ). Також нотаріусом встановлено відсутність реєстрації обтяжень нерухомого майна, належного ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також відсутність інших співвласників квартири, що є предметом договору купівлі-продажу, окрім продавця ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 21 серпня 2012 року Бабушкінським ВДРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, підтверджується, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина син ОСОБА_12 , про що складений актовий запис №1150 від 21 серпня 2012 року.

Довідкою від 16 грудня 2025 року підтверджується, станом на цей час до складу сім`ї/зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_2 входять: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (незареєстрований власник); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дружина), зареєстрована з 14 травня 2013 року; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син), зареєстрований з 14 травня 2013 року.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 12 серпня 2021 року Соборним ВДРАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підтверджується, що ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис №1583 від 12 серпня 2021 року.

З приводу права позивача ОСОБА_1 на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке:

Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричкою Ю.О. 09 серпня 2021 року за р/№1795 та зареєстрованого в Спадковому реєстрі за №68115526, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів усе своє майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

ОСОБА_1 16 грудня 2021 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , на підставі якої була відкрита спадкова справа №28/2021.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із законодавством України (ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України), незалежно від часу фактичного прийняття спадщини чи оформлення документів, майно належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини (тобто з дня смерті спадкодавця або оголошення його померлим)

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на звернення до суду з даним позовом як спадкоємець спірного майна.

При цьому суд не надає оцінку обставинам складання та посвідчення заповіту спадкодавцем ОСОБА_8 , оскільки заповіт на теперішній час ніким не оспорюється, не є предметом розгляду даної справи.

З приводу пред`явлення позову до відповідача ОСОБА_5 :

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_4 набув у власність спірну квартиру під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , тому спірна квартира фактично є об`єктом спільної сумісної власності подружжя відповідачів ОСОБА_13 , тому ОСОБА_5 є належним відповідачем справі, оскільки спір стосується, в тому числі, і її речових прав на квартиру.

З приводу заявлених позовних вимог суд зазначає таке:

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині четвертій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Оцінці в справі, яка розглядається, підлягають не тільки обставини вибуття майна з володіння територіальної громади міста Дніпра, а й обставини набуття цього майна ОСОБА_4 у контексті добросовісності останнього набувача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Згідно з актуальною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17), якщо договір від імені особи підписано за відсутності її волевиявлення (тобто за підробленою довіреністю чи з підробленим підписом), такий договір вважається неукладеним, тобто не породжує жодних прав та обов`язків для особи, від імені якої він був підписаний.

Під час судового розгляду встановлено, що договір купівлі продажу від 26 лютого 2013 року між ОСОБА_8 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , був підписаний ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідчення якої не підтверджено органом, посадова особа якого зазначена як така, що її посвідчила.

Тобто, є підстави вважати договір купівлі-продажу від 26 лютого 2013 року неукладеним.

В той же час, судом установлено, що на момент укладення між ОСОБА_6 да ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири були відсутні в реєстрі відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження. За даними реєстрів квартира належала продавцю ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2013 року.

Таким чином, суд виходить із того, що укладаючи договір купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року спірного нерухомого майна, стосовно якого в Державному реєстрі були наявні відомості про право власності продавця ОСОБА_6 і у той же час відсутні будь-які застереження щодо квартири та прав інших осіб на неї, ОСОБА_4 , як пересічний громадянин, не мав і не міг мати обґрунтованих сумнівів щодо існування прав на це майно у продавця, який був не першим власником квартири, а тому дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 набув спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу у передбачений законом спосіб і правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Отже, у цій справі презюмується, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна.

Оцінюючи пропорційність втручання держави у право власності відповідача та забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, суд бере до уваги те, що наданими відповідачем доказами доведено, що квартира АДРЕСА_2 є його єдиним житлом, у якому він мешкає тривалий час (близько 13 років) разом із сім`єю, у тому числі малолітньою дитиною. Протилежного позивач не доводив.

При цьому судом взято до уваги, що той факт, що сам ОСОБА_4 не зареєстрований у спірній квартирі не спростовує того, що він довго, відкрито та мирно мешкає у належній йому на праві власності квартирі.

Відтак, суд доходить висновку, що витребування у ОСОБА_4 спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та покладає на нього надмірний індивідуальний тягар, спричинений відсутністю житла для проживання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, так само як і інші зачвлені позовні вимоги, як похідні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, усі витрати понесенні позивачем при розгляді судової справи покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірини Леонідівни, Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 06 листопада 2026 року (з урахуванням перебування головуючого судді Леміщенко О.О. на лікарняному в період з 14 жовтня 2026 року по 16 жовтня 2026 року та у відпустці в період з 19 жовтня 2026 року по 30 жовтня 2026 року).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач 1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , фактично проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа 1: ОСОБА_6 , дата народження невідома, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Третя особа 2:Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, адреса знаходження: АДРЕСА_8 .

Третя особа 3: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, ЄДРПОУ 23643692, адреса знаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 70.

Суддя О.О. Леміщенко