Решение № 141274645, 05.11.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3581/26

Номер провадження 2/629/1607/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження №629/3581/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

30.04.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Справу було передано судді Мицик С.А., яка ухвалою призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У зв`язку з відставкою та відрахуванням судді Мицик С.А. зі штату суду (рішення ВРП від 10.09.2026 №1863/0/15-26), на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 17.09.2026 №05-03/159 проведено повторний автоматизований розподіл справи. 22.09.2026 року справу передано в провадження судді Каращука Т.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 955561954, за яким відповідач отримав 29 900,00 грн. зі строком повернення до 01.07.2030 та базовою ставкою 0,98% на день. Позивач зобов`язання виконав повністю, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . 07.10.2025 року на підставі договору факторингу № МВ-ТП/56 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за цим договором позивачу - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Через невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, позивач 05.03.2026 року достроково розірвав договір, надіславши відповідне повідомлення. Досудова вимога позивача залишена відповідачем без реагування. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 87 809,21 грн, з них:заборгованість по кредиту - 29 898,21 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56 117,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1794,00 грн.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача було подано до суду відзив у якому останній позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не визнає в повному обсязі та обґрунтовує заперечення такими аргументами. Позивач не надав належних та достовірних доказів наявності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору. Надані файли у форматі PDF є односторонньо створеними візуальними формами і не підтверджують цілісність, незмінність тексту та накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також у матеріалах справи відсутні докази відправлення SMS-повідомлення з кодом акцепту на номер відповідача. У тексті договору міститься посилання на верифікацію через систему BankID НБУ від 23.03.2025 року, проте позивачем не надано жодного офіційного документа з КЕП відповідальної особи, який би містив унікальний ідентифікатор сесії, IP-адресу пристрою чи інші дані, що вимагаються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів...». QR-код, зазначений у документах як підпис, не зчитується. Наданий рамковий договір факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025 року та «Витяг з Реєстру Боржників» не містять деталізованих відомостей про передачу права вимоги саме за договором відповідача.

Документи не відображають залишку заборгованості на початок та кінець періодів, а також фактів реальної передачі матеріалів кредитної справи новому кредитору. Нараховані проценти у розмірі 56 117,00 грн є очевидно неспівмірними з тілом кредиту (29 900,00 грн). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та сталої практики Верховного Суду, такі умови є несправедливими, оскільки створюють істотний дисбаланс на шкоду споживачу та несуть каральну (штрафну) функцію. За контррозрахунком відповідача, з урахуванням уже здійснених ним оплат (18 206,01 грн), загальний залишок заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати 26 643,99 грн, а заборгованість за відсотками має бути зменшена судом до 0 грн (або до межі 50% від тіла кредиту). Вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1794,00 грн є незаконною. Надання кредиту є обов`язком фінансової установи за законом, а не самостійною супутньою послугою для споживача. Умови договору щодо зустрічної оплати за дії, вчинені кредитором на власну користь, є нікчемними в силу закону з моменту укладення. Відповідач вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу (5000,00 грн) суттєво завищеними, нерозумними та неспівмірними зі складністю та малозначністю справи, що є підставою для їх зменшення. На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу за підготовку відзиву в розмірі 6 000,00 грн (а також очікувані витрати на участь у засіданнях у розмірі 8 000,00 грн).

Представником позивача було подано відповідь на відзив у якому позивач вважає заперечення відповідача безпідставними, необґрунтованими та спрямованими на ухилення від виконання взятих на себе грошових зобов`язань, з огляду на таке. 01.06.2025 року відповідач пройшов процедуру дистанційної ідентифікації та верифікації через сертифіковану систему BankID НБУ. Цей процес вимагає багатофакторної автентифікації за допомогою особистих логінів, паролів чи ПІН-кодів, відомих виключно відповідачу. На основі отриманих зашифрованих даних було сформовано заяву із зазначенням його персональних даних (паспорт, РНОКПП, фінансовий телефон НОМЕР_2 , картковий рахунок). Договір кредитної лінії № 955561954 було підписано шляхом введення одноразового СМС-ідентифікатора, що відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми правочину. Твердження відповідача про неукладеність договору повністю спростовуються його власною поведінкою. Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач двічі вчиняв конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду, здійснивши часткові оплати на загальну суму 18 206,01 грн. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (справа № 338/180/17), договір не може вважатися неукладеним після його часткового виконання стороною, а сплата коштів свідчить про повне визнання боргу. Твердження про несанкціонований доступ третіх осіб є припущенням, оскільки відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявами про шахрайство. Технічна модель системи первісного кредитора унеможливлює одностороннє редагування або зміну умов фінального файла договору після введення СМС-коду. Сформований примірник автоматично захищається кваліфікованим електронним підписом (печаткою) кредитора з міткою часу і надсилається на пошту клієнта (gilinman777@gmail.com). Позивач надав суду оригінальний електронний примірник договору та паспорта кредиту у форматі p7s, тоді як відповідач не надав жодної іншої редакції документа. Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025 року. Позивач надав копію договору факторингу та Витяг з Реєстру прав вимоги (підписаний ЕЦП), який індивідуалізує боржника ОСОБА_1 та суму його заборгованості. Про зміну кредитора відповідача було належним чином повідомлено електронним листом, що відповідає п. 9.1.2.5 Договору та ст. 25 ЗУ «Про споживче кредитування». Нарахування комісії за надання кредиту (1794,00 грн) прямо передбачено ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення правочину) як складова частина загальних витрат за споживчим кредитом, що узгоджується з правовою позицією ВС у справі № 496/3134/19. Ставка відсотків повністю відповідає імперативним обмеженням закону (не більше 1% на день). Договір діє на засадах свободи правочину (ст. 627 ЦК України) та створює презумпцію правомірності (ст. 204 ЦК України), яка відповідачем у судовому порядку не оспорювалась. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн підтверджені повним пакетом документів: договором № 5 від 02.12.2024, додатковою угодою, актом виконаних робіт щодо справи відповідача та платіжною інструкцією. Суд не має права втручатися в договірні відносини адвоката та клієнта, а відповідач не подав належно обґрунтованого клопотання про їх зменшення. Враховуючи викладене позивач просить позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача були надані додаткові пояснення у яких відповідач заперечував саме факт ознайомлення з умовами кредитування (відсутність вільного волевиявлення на невигідні умови, проценти та комісії), а не сам факт наявності правовідносин чи заборгованості як такої. Відповідно до умов договору строк кредитування встановлено до 01.07.2030 року. Позивач надав копію повідомлення про дострокове розірвання договору від 05.03.2026 року, проте не надав суду жодних доказів його реального надсилання відповідачу та отримання останнім. Керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа № 638/13683/15-ц), оскільки договір є споживчим, кредитор зобов`язаний дотриматися імперативного досудового порядку та надати боржнику 30 днів на усунення порушень з моменту отримання вимоги. Оскільки відповідач вимогу не отримував, у позивача не виникло права вимагати дострокового повернення коштів. З огляду на те, що загальний строк договору не закінчився, позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є передчасними. Кредитний договір має споживчий характер, тому до нього висуваються вищі вимоги щодо дотримання балансу інтересів. Нарахування відсотків у розмірі, що значно перевищує 50% від тіла кредиту, суперечить п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (як несправедлива умова договору, що створює істотний дисбаланс). З посиланням на практику ВС (справа № 201/7316/16-ц), банк є професійним учасником ринку, а споживач - слабкою стороною, тому всі сумніви мають тлумачитися на користь відповідача. Умови щодо комісії за надання кредиту є нечіткими, договір не містить її детального складу чи переліку супутніх послуг, а позивач безпідставно ототожнює її з платою за користування кредитом. Також відповідач підтримує заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу (5000,00 грн), оскільки справа є малозначною і факт реальної оплати коштів представнику позивача належно не доведений. На підставі вищевикладеного відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відмовити в повному обсязі.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та заяви по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 955561954, за яким відповідач отримав 29 900,00 грн. зі строком повернення до 01.07.2030 та базовою ставкою 0,98% на день, комісія за надання кредиту становить 1 794,00 грн., дисконтна процентна ставка: 0,25% на день (91,25% річних) - діє виключно протягом першого Дисконтного періоду з 01.06.2025 по 01.07.2025 за умови своєчасного виконання зобов`язань.

Згідно п.5.1 Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-6382, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Позивач зобов`язання виконав повністю, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджено довідками ТОВ "Профіт Гід" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Крім того, на виконання ухвали суду АТ "Універсал Банк" було надано виписку про рух грошових коштів по рахунку відкритому до платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за 01.06.2025 року згідно якої 01.06.2025 року на картку було зараховано 29900,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач вчиняв конклюдентні дії щодо продовження строку дисконтного періоду, здійснивши часткові оплати на загальну суму 18 206,01 грн.

07 жовтня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/56, того ж дня сторони склали та підписали в електронній формі з накладенням електронних цифрових підписів та печаток Реєстр прав вимоги (Додаток № 1).

До Реєстру під № 955561954 було включено заборгованість боржника ОСОБА_1 , що підтверджено доданим до матеріалів справи Витягом з Реєстру прав вимоги.

На виконання умов договору факторингу Фактор здійснював оплату фінансування за консолідованим підходом за весь реєстр прав вимог одночасно, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 жовтня 2025 року.

Первісний кредитор направив електронний лист про відступлення права вимоги на електронну адресу відповідача (gilinman777@gmail.com), вказану ним під час укладення договору (а.с.48).

У подальшому через невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, позивач 05.03.2026 року достроково розірвав договір, надіславши відповідне повідомлення на електронну пошту відповідача (gilinman777@gmail.com) (а.с.49).

Досудова вимога позивача направлена на вищевказану електронну адресу відповідача (а.с.49) залишена останнім без реагування.

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останій не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "Таліон Плюс", ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором у договорі 87 809,21 грн, з них:заборгованість по кредиту - 29 898,21 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56 117,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 794,00 грн., що підтверджено розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин прирівнюється до письмового, якщо волевиявлення сторін зафіксоване за допомогою інформаційно-комунікаційних систем. Натискання кнопки про прийняття пропозиції (акцепт оферти) та введення SMS-коду є законним способом укладення договору.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 підписав документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2765, час відправлення: 01.06.2025 о 11:24:53, час введення користувачем: 01.06.2025 о 11:26:24.

Це повністю відповідає вимогам п. 1.1.7 та п. 1.1.23 самого Договору та вимогам ст. 12 Закону «Про електронну комерцію».

Первинний кредитор (ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») провів повну процедуру верифікації позичальника, що виключає анонімність правочину. Верифікація відбулася через офіційну Систему BankID НБУ, кредит оформлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та email gilinman777@gmail.com, які належали ОСОБА_1 та були прив`язані до його особистого кабінету. У системі відображено повні паспортні дані (МН791100, виданий Лозівським МРВ) та РНОКПП НОМЕР_4 відповідача.

Крім того, договір не просто був підписаний, а фактично виконувався сторонами, що підтверджує його дійсність.

Кошти в розмірі 29 900,00 грн були успішно перераховані 01.06.2025 о 11:26 на банківську картку № НОМЕР_1 (АТ «Універсал Банк» / Монобанк), яку позичальник сам вказав та верифікував в особистому кабінеті.

Позичальник визнавав договір, оскільки здійснював регулярні оплати за ним. Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 здійснив 5 платежів на загальну суму 18 206,01 грн. Поведінка позичальника, яка полягала в отриманні коштів та їх частковому поверненні, свідчить про повне прийняття умов договору (конклюдентні дії).

Щодо законності відступлення права вимоги та рамкової структури факторингу

Заміна кредитора у зобов`язанні врегульована п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України (передання прав іншій особі за правочином/відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника в обмін на фінансування.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідач стверджував, що договір факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025 року є рамковим і не містить його даних.

Суд зазначає, що чинне законодавство та ст. 1078 ЦК України прямо дозволяють відступлення як наявних, так і майбутніх вимог, за умови їх подальшої індивідуалізації в реєстрах.

Позивач надав Витяг з Реєстру боржників від 07.10.2025 року скріплений КЕП обох сторін, де у рядку № 262 чітко зазначено ПІБ, РНОКПП відповідача та номер договору № 955561954.

Фінансова компанія також надала суду платіжний документ (квитанцію) № 2232 від 15 жовтня 2025 року. Цей документ підтверджує, що новий кредитор офіційно викупив у компанії "Манівео" права вимагати борги. Оплата була здійснена одним загальним платежем одразу за цілий список боржників, серед яких був і відповідач.

Це повністю відповідає висновку Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 172/209/24, де визначено, що належним доказом цесії (факторингу) є договір відступлення разом із підписаним додатком (реєстром), який містить індивідуалізовані дані боржника та суму боргу, а також платіжний документ про оплату фінансування. Отже, ТОВ «Таліон Плюс» є належним кредитором.

Щодо обґрунтованості дострокового розірвання договору та зміни строку виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем платежу щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Проте реалізації цього права має передувати направлення споживачу письмового повідомлення про порушення умов із вимогою усунути його протягом 30 днів.

Згідно пункту 9.1.1.7 Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Відповідач вказав на відсутність доказів отримання ним паперового або електронного повідомлення від 05.03.2026 року про розірвання договору.

Суд враховує Постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, яка вказує на обов`язковість досудового повідомлення у споживчих кредитах.

05.03.2026 року позивач надіслав на електронну пошту відповідача (gilinman777@gmail.com) повідомлення про дострокове розірвання договору та вимогу про погашення боргу (а.с. 49). Проте відповідач залишив зазначену досудову вимогу без жодного реагування .

Крім того, з моменту відкриття провадження відповідач обізнаний про вимогу, але борг не повернув.

У поданому відзиві відповідач прямо визнав наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 643,99 грн. та самостійно обмежує свій контррозрахунок відсотків саме датою 05.03.2026 року (датою припинення нарахувань позивачем). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Подання відповідачем контррозрахунку, який методологічно та хронологічно прив`язаний саме до дати зміни строку виконання зобов`язання позивачем (05.03.2026 року), процесуально підтверджує повну обізнаність відповідача з фактом настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі.

Таким чином, зміна строку виконання зобов`язання є обґрунтованою, а позов не є передчасним.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії, суд зазначає на таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом /стаття 215 ЦК України/.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції /пункти 17, 23 статті 1/.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії у розмірі 1 794,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Суд детально дослідив розрахунки заборгованості, які надали первісний кредитор («Манівео») та новий кредитор (ТОВ «Таліон Плюс»). Згідно з цими документами 01.06.2025 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29 900,00 грн., за весь час користування грошима відповідач сплатив сукупно 18 206,01 грн. Згідно з випискою по рахунку, ці кошти надходили частинами (30.06.2025 - 2 168 грн, 05.08.2025 - 10 331 грн, 07.08.2025 - 587,01 грн, 14.09.2025 - 5 115 грн, 06.10.2025 - 5 грн).

Позивач у позовній заяві просить стягнути залишок тіла кредиту в розмірі 29 898,21 грн та залишок відсотків у сумі 56 117,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві стверджує, що заявлений позивачем розмір відсотків суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру 50% від виданого відповідачу кредиту - 14 950 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем було зараховано здійснену відповідачем оплату у розмірі 18 206,01 грн., з яких 1,79 грн. було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, та 18 204,22 грн. -погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином враховуючи здійснену оплату відповідач наводить наступний розрахунок заборгованості: 26 643,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0 грн. - сума заборгованості за процентами (з урахуванням зменшення розміру процентів до 50 % від тіла кредиту).

Суд повністю відхиляє цей контррозрахунок з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, що діє на момент виникнення правовідносин) та відповідно до пункту 7.9 Кредитного договору, у разі недостатності суми платежу для повного виконання зобов`язань, гроші боржника гасять борг у чіткій послідовності: спочатку прострочені проценти та тіло, потім - поточні проценти та тіло, і лише в останню чергу - штрафні санкції.Коли відповідач вносив кошти (наприклад, 10 331 грн або 5 115 грн), за ним уже рахувалися законно нараховані та прострочені відсотки за фактичні дні користування грошима. Кредитор діяв абсолютно правомірно, спрямовуючи ці гроші на погашення відсотків. Самостійно, в односторонньому порядку змінити законну черговості платежів та вимагати списання суто «тіла кредиту» позичальник за законом не має права. Саме тому з внесених 18 206,01 грн на погашення тіла кредиту законно пішло лише 1,79 грн (29 900,00 сума видачі - 29 898,21 залишок боргу), а решта - закрила частину відсотків.

Крім того, адвокат відповідача стверджує, що відсотки не можуть перевищувати 50% від суми кредиту, посилаючись на статтю 18 Закону «Про захист прав споживачів».

Суд наголошує, що це твердження є юридичною помилкою, оскільки обмеження у «50% від вартості продукції» стосується виключно штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення зобов`язань.

Проте нараховані позивачем 56 117,00 грн є звичайними договірними процентами, які згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України є платою за користування грошима (ціною договору).

Позивач у цій справі взагалі не заявляв до стягнення штрафів чи пені.

Підписавши Паспорт споживчого кредиту та кредитний договір, відповідач засвідчив свій повний і беззастережний акцепт його умов, зокрема щодо встановлення фіксованої відсоткової ставки у розмірі 0,98% від суми кредиту за кожен день користування коштами.

Враховуючи, що відповідач фактично володів та користувався грошовими коштами позивача протягом усього строку дії договору аж до моменту його розірвання (05.03.2026 р.), відповідно до ст. ст. 526, 629, 1054 ЦК України, на нього покладається обов`язок з повної сплати нарахованих відсотків за весь період правомірного та фактичного знаходження кредитних коштів у його розпорядженні.

Таким чином, оскільки розрахунок позивача повністю підтверджується щоденними бухгалтерськими нарахуваннями, кожним днем прострочення та нормами закону, а контррозрахунок відповідача повністю суперечить ст. 19 Закону «Про споживче кредитування» та договірній черговості погашення вимог, вимоги позивача в частині стягнення тіла та процентів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному розмірі.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "Таліон Плюс" підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 86 015,21 грн, з яких: 29 898,21 грн. заборгованість за тілом кредиту, 56 117,00 грн - заборгованість по процентам.

Оцінюючи заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд враховує заперечення відповідача щодо їх неспівмірності та завищення.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Приймаючи до уваги малозначність та незначну складність цієї справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлена сума є надмірною та не відповідає критеріям розумності та пропорційності.

Крім того, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, принципу співмірності, фактичного обсягу наданих правових послуг, а також часткове задоволенням позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача та визначити їх у загальному розмірі 3 500,00 грн.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 97,95 % (86 015,21/87809,21*100%) з огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 607,82 грн (2662,40 х 97,95:100 %).

Зважаючи на викладене представником відповідача, суд вважає за можливе питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст. 526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" заборгованість за кредитним договором №955561954 від 01.06.2025 року в розмірі 86 015,21 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" витрати на оплату судового збору у розмірі 2 607,82 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження за адресою: вул. Жабинського, буд.13, м. Чернігів, 14017.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук