Постановление суда № 141266623, 06.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 486/1741/25

Номер провадження 1-кп/473/123/2026

У Х В А Л А

іменем України

"06" листопада 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судових засідань ОСОБА_4 ,

учасники процесу: прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

захисники

обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12024150000000298 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор підтримав чергове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домашнього арешту у визначений час доби.

ОСОБА_6 та його захисник просили змінити умови домашнього арешту та визначити його у визначений час доби аби обвинувачений міг працювати.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх захисники не заперечували проти клопотання прокурора.

При вирішенні клопотань прокурора суд враховує, що згідно з ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ст.181 КПК України передбачає, що строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд вважає, що ризики, що були встановлені попередньою ухвалою суду, не зменшилися.

Так не зменшився ризик переховування обвинувачених від суду та можливого впливу на свідків та інших обвинувачених.

Проте процесуальна поведінка обвинувачених, явки їх в судове засідання та відсутність порушення процесуальних обов`язків свідчать про те, що вказані ризики із плином часу істотно зменшилися.

Разом із тим розгляд провадження між черговим продовженням обвинуваченим запобіжного заходу і до наступного такого його продовження фактично не відбувається з причин, що від суду не залежать. Зокрема через значний обсяг матеріалів провадження та значну кількість його учасників.

Тоді як згідно Рішенням ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» (від 12.03.2009 року) по закінченні певного часу судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях при вирішенні питання про запобіжні заходи.

Фактично тримання особи під домашнім арештом може становити порушення права особи на свободу та особисту недоторканість.

Так згідно із рішенням ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України»: «138. … домашній арешт вважається, з огляду на його рівень та суворість, позбавленням волі у розумін ні цього положення».

139. З огляду на спосіб застосування домашнього арешту …Суд погоджується, що він становив позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції (див. для порівняння рішення у справі «Кавказький проти Росії» (Kavkazskiy v. Russia), заява № 19327/13, пункти 19 і 65, від 28 листопада 2017 року).

155. До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» пункт 88). Ці ризики повинні бути належним чином обґрунтовані, а обґрунтування органів влади щодо цього не може бути абстрактним, загальними або шаблонними (див., серед інших джерел, рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії», заява № 72508/13, пункт 222, від 28 листопада 2017 року).

157. Суд застосовує ті самі критерії, оцінюючи розумність усього періоду позбавлення свободи, незалежно від місця, де утримувався заявник (в ізоляторі тимчасового тримання або вдома під домашнім арештом). На думку Суду, на практиці навряд чи буде доцільно оцінювати обґрунтування тримання під вартою під час досудового розслідування за різними критеріями залежно від відмінностей умов тримання під вартою та рівня (дис)комфорту, який відчував затриманий. Навпаки, такі обґрунтування повинні оцінюватися згідно з критеріями, які є практичними та ефективними для забезпечення належного рівня захисту відповідно до статті 5 Конвенції, без ризику звести цей захист нанівець (див. згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» пункти 112 114)».

З огляду на вимоги зазначеного рішення ЄСПЛ, поведінку обвинувачених суд вважає, що із плином значного проміжку часу не виправданим є подальше перебування обвинувачених на домашньому арешті, оскільки вони фактично перебувають в умовах обмеження свободи пересування в очікуванні вироку суду.

Так прокурором доведено існування ризиків, на які він послався в клопотаннях про продовження запобіжного заходу, проте не доведено не можливість запобігання таким ризикам на даній стадії судового провадження шляхом застосування відносно обвинувачених інших більш м`яких запобіжних заходів.

Так ч.4 ст.194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті а саме недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, - суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Суд вважає, що на даному етапі провадження достатнім буде застосування стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Так ст.179 КПК України визначено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор якщо справа перебуває у провадженні суду.

Керуючись ст.ст.331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити.

Застосувати стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Копію ухвали надіслати для виконання на електронну адресу відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області mk_26@mk.police.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3