Решение № 141266497, 05.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25203/26

Провадження № 2/127/6904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності з 02.11.2023 року по 30.09.2026 року у зв`язку зі встановленням йому третьої групи інвалідності.

Однак згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2025 року відповідачу не встановлено групу інвалідності з 29.09.2023 року, у зв`язку із чим позивач припинив виплату пенсії. Внаслідок цього за період з 29.09.2023 року по 31.07.2025 року виникла переплата пенсії в розмірі 253697,66 грн.

Оскільки сума отримана відповідачем за документами, які піддаються сумніву, вказана обставина свідчить про недобросовісність набувача, тому така в силу ст. 1215 ЦК України має бути з нього стягнута.

Із зазначеної суми повернуто 16660,00 грн, у зв`язку із чим залишок неповернутих коштів становить 237037,66 грн. Оскільки відповідач добровільно кошти не повернув, позивач, посилаючись на ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1212, 1215 ЦК України, просить стягнути з відповідача надміру виплачену пенсію в зазначеному розмірі та понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААГ №678683, строком з 29.09.2023 по 01.10.2026 року, визнаний особою з інвалідністю третьої групи.

Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності (абз. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до заяви №29429/16901 від 02.11.2023 року за призначенням /перерахунком пенсії ОСОБА_1 просив призначити пенсію по інвалідності, так як визнаний особою з інвалідністю з 29.09.2023 року по 30.09.2026 року.

Згідно Рішення 023830025709 від 09.11.2023 про призначення пенсії ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності. Період встановлення інвалідності з 29.09.2023 року по 30.09.2026 рік.

Відповідно до пункту 14.6.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Категорія осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, а також інші категорії осіб, яким виплата пенсії продовжується до проходження оцінювання повсякденного функціонування, визначені пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства здоров`я України" номер ЦО 783/15 від 04.03.2025 року, зазначено, що ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідності з 29.09.2023 року.

Таким чином, як зазначалось у позовній заяві підставою для припинення виплати пенсії по інвалідності слугувало саме рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи про невизнання її особою з інвалідністю, відповідно до якого групу інвалідності не встановлено з 29.09.2023 року. Зазначене рішення експертної команди прийнято 04.03.2025 року та отримано органом Пенсійного фонду 11.07.2025 року. Отже, виникла переплата пенсії за період з 29.09.2023 по 31.07.2025 року в сумі 253697,66 грн у зв`язку з відсутністю у відповідача права на пенсію по інвалідності. Відповідач втратив право на отримання пенсії по інвалідності з дати, визначеної у рішенні експертної команди, а саме з 29.09.2023.

Позивач листом від 24.10.2025 № 0200-0402-8/123725 повідомив відповідача про виникнення переплати пенсії за період з 29.09.2023 по 31.07.2025 в сумі 253697,66 грн, внаслідок невизнання особою з інвалідністю згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивачем 11.11.2025 направлено лист до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням повернути пенсію нараховану на рахунок пенсіонера ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 31.07.2025 в розмірі 253697,66 грн.

Відповідно до наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповіді, на рахунок позивача було повернуто кошти в сумі 16660,00 грн, які перебували на рахунку відповідача.

Таким чином, станом на день подання позову залишок неповернутих коштів становить - 237037,66 грн.

Відповідач у добровільному порядку зазначені кошти не повернув, заяви про добровільне утримання коштів із інших видів доходів не подав.

Відповідно до вимог ст. 73 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо) стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року № 25-3) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Положеннями статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1)заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності збоку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року в справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. У подальшому, на підставі вказаної заяви та доданих до неї документів управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення про призначення відповідачу пенсії по інвалідності. Разом із тим суд зазначає, що факт подальшого прийняття рішення про невстановлення відповідачу інвалідності сам по собі не є доказом його недобросовісності під час звернення за призначенням пенсії.

Таке рішення має значення для визначення права особи на пенсійне забезпечення, однак не встановлює автоматично наявності зловживань із боку пенсіонера та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує можливість повернення раніше виплачених сум.

При цьому суд враховує, що документи про встановлення інвалідності оформлюються відповідними уповноваженими органами, а отже, сам факт використання відповідачем такого документа для реалізації права на пенсійне забезпечення не може без додаткових доказів свідчити про його недобросовісну поведінку.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач був обізнаний про недостовірність відомостей, зазначених у документах, на підставі яких йому призначено пенсію, особисто надав завідомо неправдиві відомості, вчинив дії, спрямовані на неправомірне встановлення йому інвалідності, або іншим чином зловживав своїми правами з метою безпідставного отримання пенсійних виплат.

Таким чином, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що виплата пенсії відповідачу стала наслідком його неправомірних дій чи свідомого подання недостовірних відомостей які призвели або могли призвести до виникнення переплати пенсії, а також доказів наявності рахункової помилки з боку позивача.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не було доведено установлених законом обставини для стягнення з відповідача надміру виплаченої суми пенсії. Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 05.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя: