Постановление суда № 141265405, 04.11.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17375/26

Провадження №: 1-кс/755/4960/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026011000000114 від 30.09.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Інта Республіки Кома Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, який має статус ВПО, перебуває в цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

підозрюваного: ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваному ОСОБА_4 , враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Клопотання мотивовано тим, що У період лютого-березня 2014 року Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм та Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об`єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «загальнокримського референдуму» на території АР Крим із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим та міста Севастополя на правах нових суб`єктів федерації.

Таким чином, РФ, як держава-агресор, здійснила тимчасову окупацію території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя із застосуванням власних збройних сил, інших військових підрозділів та парамілітарних утворень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20 лютого 2014 року.

Пунктом 6) частини 1 статті 1-1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що окупаційною адміністрацією РФ є сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно до п. 7) частини 1 статті 1-1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована РФ територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування, встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Так, основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносити суспільства у сфері освіти в Україні є Конституція України та Закон України «Про освіту» (далі - Закон), а також інші спеціальні закони: Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про повну загальну середню освіту», Закон України «Про позашкільну освіту», Закон України «Про професійну освіту», Закон України «Про фахову передвищу освіту», Закон України «Про вищу освіту», інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, дія яких не зупинялась та поширюється на тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону прямо вказано, що мовою освітнього процесу в закладах освіти не залежно від форми власності і типу закладів є державна мова.

Так, ч. 1 ст. 10 Закону, встановлює що, невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта, повна загальна середня освіта, позашкільна освіта, спеціалізована освіта, професійна освіта, фахова передвища освіта, вища освіта, освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Водночас, ст. 32 Закону визначає, що стандарт освіт в Україні розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій та визначає вимоги до обов`язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня; загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти, інші складники, передбачені спеціальними законами.

В порушення встановленим норм та законів України, окупаційна влада Автономної Республіки Крим створила та реорганізувала систему освіти на півострові, керуючись у своїй діяльності нормативно-правовими актами РФ, зокрема Федеральним законом № 84-ФЗ від 05.05.2014 «Про особливості правового регулювання відносин у сфері освіти у зв`язку з прийняттям до РФ Республіки Крим та утворенням у складі РФ нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя та про внесення змін до Федерального закону «Про освіту в РФ», яким виступив головним інструментом інтеграції освіти в російську систему.

Так, саме цей закон встановлює відповідність українських освітніх рівнів російським, визначав порядок переходу закладів освіти на російські стандарти, вимоги щодо отримання російських ліцензій та акредитації, правила визнання документів про освіту тощо.

Разом з цим, встановлено, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Федерального закону № 84-ФЗ, організації, що здійснюють освітню діяльність на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополь, зобов`язані привести свою освітню діяльність у відповідність з вимогами Федерального закону від 29.12.2012 року № 273-ФЗ «Про освіту в РФ» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів не пізніше 01.09.2014.

Згідно ч. 6, 7 ст. 2 Федерального закону № 273-ФЗ «Про освіту в РФ»:

- федеральний державний освітній стандарт - сукупність обов`язкових вимог до освіти певного рівня та (або) до професії, спеціальності та напряму підготовки, затверджених федеральним органом виконавчої влади, який здійснює функції щодо розробки державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері освіти;

- освітній стандарт - сукупність обов`язкових вимог до вищої освіти за спеціальностями та напрямами підготовки, затверджених освітніми організаціями вищої освіти, визначеними цим Федеральним законом або указом Президента РФ.

Згідно ч. 14 ст. 2 Федерального закону № 273-ФЗ «Про освіту в РФ», додаткова освіта - вид освіти, який спрямований на всебічне задоволення освітніх потреб людини в інтелектуальному, духовно-моральному, фізичному та (або) професійному вдосконаленні й не супроводжується підвищенням рівня освіти.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 14 Федерального закону № 273-ФЗ в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється на державній мові РФ, якщо цією статтею не встановлено інше. Викладання та вивчення державної мови РФ в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів, освітніх стандартів.

Відповідно до ст. 1 Федерального закону 53-ФЗ «Про державну мову РФ» від 01.06.2005 відповідно до Конституції РФ державною мовою РФ на всій її території є російська мова.

Отже, з початку окупації Автономної Республіки Крим, окупаційною владою у взаємодії із РФ, всупереч законам України, ліквідовано законні освітні заклади України та створено на їх базі нові освітні заклади, орієнтовані на імплементацію освіти держави-агресора на території півострову та відповідного законодавства РФ.

Поряд з цим, встановлено, що на території Автономної Республіки Крим, у м. Євпаторія 26.10.2009 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради було зареєстровано «Комунальний заклад «Позашкільний навчальний заклад «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання м. Євпаторії» за адресою: проспект Перемоги, 10-Б, м. Євпаторія, АР Крим, (ЄДРПОУ 36431088, вид економічної діяльності (КВЕД) 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у.», який станом на теперішній час має статус чинної організації та не ліквідований.

Так, 01.09.2011, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи колишнім працівником закладів освіти Автономної Республіки Крим, офіційно обійняв посаду директора та одноосібного уповноваженого підписанта вказаного комунального закладу, на якій перебував до лютого 2014 року.

Після чого, ОСОБА_4 , перебуваючи з лютого 2014 року на тимчасово окупованій території України - в м. Євпаторія АР Крим, будучи директором комунального закладу «Позашкільний навчальний заклад «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання м. Євпаторії», маючи на меті сприяти представникам РФ у провадженні стандартів освіти держави-агресора на тимчасово окупованій території України - в АР Крим, за невстановлених обставин, погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді директора т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання» Адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим».

Водночас, після окупації РФ території АР Крим, так званою «Адміністрацією міста Євпаторія Республіки Крим» 15.12.2014 винесено постанову № 28-п (далі - постанова № 28-п) «Про приведення установчих документів комунального закладу «Позашкільний навчальний заклад «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання м. Євпаторії» у відповідність до законодавства РФ із включення відомостей про нього в Єдиний державний реєстр юридичних осіб РФ.

Згідно п. 5 постанови № 28-п, директора комунального закладу «Позашкільний навчальний заклад «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання м. Євпаторії» ОСОБА_4 зобов`язано забезпечити подання до реєструючого органу в порядку, передбаченому законодавством РФ, документів, необхідних для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про (мовою оригіналу: «Коммунальное заведение «Внешкольное учебное заведение «Объединение детскоюношеских клубов по месту жительства г. Евпатории»).

Так, згідно свідоцтва Федеральної податкової служби РФ про державну реєстрацію юридичної особи, ОСОБА_4 , не пізніше 27.12.2014, зібрав необхідні документи та подав їх для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ щодо юридичної особи т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання» Адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим», якому було присвоєно основний державний реєстраційний номер РФ 1149102175848, таким чином здійснив перереєстрацію закладу у відповідності до законодавства РФ.

Після чого, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що АР Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, маючи достатній рівень освіти та спеціальних знань, за його добровільної згоди, 31.12.2014, на підставі розпорядження т.зв. «Голови адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» № 04.2-01/227, був призначений на посаду директора т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання» Адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим».

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 розробив та подав на затвердження окупаційній адміністрації новий статут організації, який в подальшому був затверджений постановою т.зв. «Адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» від 07.07.2015 № 576-п. Відповідно до нового статуту п.п. 1.1 та 1.2, ОСОБА_4 , закріпив протиправне «правопреемство» від українського комунального закладу та переведення його матеріальної бази на нормативну основу Федерального конституційного закону РФ № 6-ФКЗ від 21.03.2014.

Далі, ОСОБА_4 під час окупації безперервно забезпечував життєдіяльність закладу та адаптацію його програм під освітні стандарти країни-агресора, послідовно реєструючи нові редакції окупаційних установчих документів.

17.02.2020 постановою т.зв. «Адміністрацієї міста Євпаторія Республіки Крим» № 222-п «Про перейменування муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів по місцю проживання» адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» вказаний т.зв. навчальний заклад перейменовано у т.зв. «Муніципальний бюджетний заклад додаткової освіти дітей «Центр розвитку «ПРОдвижение» міста Євпаторії Республіки Крим» та затверджено статут вказаної установи.

Після чого, у невстановлений досудовим розслідування часі та місці, ОСОБА_4 , на виконання п. 3.1 постанови так званої «Адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» № 222-п, здійснив заходи щодо внесенню змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб РФ в частині перейменування т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Об`єднання дитячо-юнацьких клубів по місцю проживання» адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» у т.зв. «Муніципальний бюджетний заклад додаткової освіти дітей «Центр розвитку «ПРОдвижение» міста Євпаторії Республіки Крим».

11.09.2023 постановою т.зв. «Адміністрації міста Євпаторія Республіки Крим» № 2710-п затверджено нову редакцію статуту т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «ПРОдвижение» міста Євпаторія Республіки Крим» (далі - Статут).

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, маючи повноваження директора т.зв. «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Центр розвитку «ПРОдвижение» міста Євпаторії Республіки Крим» (передбачені п. 4 Статуту), особисто прийняв до виконання розроблене та затверджене не пізніше 28.09.2021 т.зв. «Управлінням по справам сім`ї, молоді та спорту адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим» Муніципальне завдання № 1 на 2022 рік та на плановий період 2023 та 2024 роки, які розроблені у відповідності до законодавства РФ, чим сприяв реалізації окупаційної політики та впровадженню стандартів освіти РФ на ТОТ України АР Крим.

Далі, ОСОБА_4 забезпечуючи контроль та звітуючи перед окупаційною владою особисто складав та підписував звіти про виконання Муніципального завдання № 1 на 2022 рік та на плановий період 2023 та 2024 роки, зокрема: 08.04.2022 підписав звіти станом на 01.04.2022, 01.07.2022, 01.10.2022, 01.12.2022, 31.12.2022.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу та підтримуючи окупаційну політику РФ у сфері освіти, аналогічним чином, не пізніше 01.01.2023 прийняв до виконання затверджені т.зв. «Управлінням по справам сім`ї, молоді та спорту адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим» Муніципальні завдання № 1, № 2 на 2023 рік та на планові 2024 та 2025 роки та не пізніше 27.12.2023 Муніципальне завдання № 3 на 2023 рік та на планові 2024 та 2025 роки. Крім цього, не пізніше 01.01.2024 прийняв до виконання затверджені т.зв. «Департаментом культури, спорту, молодіжної політики та міжнаціональних відносин адміністрації міста Євпаторії Республіки Крим» Муніципальне завдання № 1 на 2024 рік та на планові 2025 та 2026 роки та не пізніше 09.12.2024 Муніципальне завдання № 2 на 2024 рік та на планові 2025 та 2026 роки.

Аналогічним чином, звітуючи перед окупаційною владою, ОСОБА_4 особисто склав та підписав звіти про виконання Муніципальних завдань на 2023 рік та на планові 2024 та 2025 роки, зокрема: звіт про виконання Муніципального завдання № 2 станом на 01.04.2023, звіт про виконання Муніципального завдання № 2 станом на 01.10.2023, звіт про виконання Муніципального завдання № 4 станом на 01.12.2023, звіт про виконання Муніципального завдання № 5 станом на 31.12.2023. А також, особисто склав та підписав звіти про виконання Муніципальних завдань на 2024 рік та на планові 2025 та 2026 роки, зокрема: звіт про виконання Муніципального завдання № 1 станом на 01.04.2024, звіт про виконання Муніципального завдання № 2 станом на 01.07.2024, звіт про виконання Муніципального завдання № 3 станом на 01.10.20214, звіт про виконання Муніципального завдання № 4 станом на 01.12.2024, звіт про виконання Муніципального завдання № 5 станом на 31.12.2024.

Разом з цим, під час керівництва ОСОБА_4 , на виконання завдань окупаційної влади т.зв. «Республіки Крим», державних програм РФ з патріотичного виховання громадян, зокрема, указу президента РФ № 809 від 09.11.2022 «Про затвердження Основ державної політики зі збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей» т.зв. закладом «Муніципального бюджетного закладу додаткової освіти дітей «Центр розвитку «ПРОдвижение» міста Євпаторії Республіки Крим» було проведено ряд урочистостей та заходів, а саме: 07.05.2022 - «Автопробіг ZA Перемогу», 22.08.2022 «День Державного прапора РФ», 09.12.2022 - «Молодіжний ціннісно-патріотичний муніципальний форум «Цінності завжди однакові», 17.03.2023 - «Патріотичний автопробіг «Крим наш»», 09.12.2023 - «Молодіжний ціннісно-патріотичний муніципальний форум «Цінності завжди однакові», 07-10.03.2024 - «Патріотична акція до річниці «возз`єднання Криму з Росією», 09-11.03.2024 - «Патріотична акція художньо-творчого спрямування «Крим - Росія», 18-19.07.2024 - «Військово-спортивна гра «Вікторія», 31.12.2024-05.02.2025 - «СогрівАючі обіди СпецнаZначення Євпаторія Саки», 21.02.2025 - «Діалог на рівних - «З такими людьми Росія непереможна», 12-20.02.2025 - «Конкурс дитячих малюнків «2025 рік - Рік Захисника Вітчизни», 25.02.2025- «Урок Мужності: пам`ятаємо, пишаємося, наслідуємо!», 01.03.2025 - «Нащадки переможців», 05.03.2025 - «Діалог з героєм», 02-04.06.2025 - «Майстер-клас, присвячений збору тактичних аптечок», 29.09.2025 - «Діалог на рівних з учасником СВО».

Враховуючи викладене, своїми умисними діями ОСОБА_4 виключає з освітнього процесу вимоги до позашкільної освіти України, запроваджує російські стандарти освіти та організовує процес навчання в закладах позашкільної освіти на ТОТ України АР Крим згідно вимог стандартів освіти держави-агресора РФ та маючи відповідний досвід трудової (освітньої, педагогічної) діяльності приймає безпосередню участь у запровадженні стандартів освіти держави агресора на тимчасово окупованій території Кримського півострова.

Таким чином, за викладених обставин, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення; протоколами оглядів; висновком експерта; протоколом допиту свідка; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого; іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності обґрунтовують підозру зазначеній вище особі.

03.11.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.

03.11.2026 ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 208, 615 КПК України, затримано.

Зазначив, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення.

Окрім того, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для забезпечення належної кримінально-процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_4 , та запобігання зазначеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус. Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст. 176, п.5 ч. 1 ст. 184 КПК України, просив не визначати підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання та просила обрати її підзахисному запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

За таких обставин, слідчий суддя заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

В цьому випадку, вимоги ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Частиною 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, раніше не судимий, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України, а тому відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України за обставин викладених у підозрі.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання про підозрювану встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Інта Республіки Кома Російської Федерації, громадянин України, з вищою освітою, непрацюючий, який має статус ВПО, перебуває в цивільному шлюбі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Підозрюваний, на час вирішення даного питання, за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я.

А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваної, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують їх з нею, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.

Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у тому числі в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; категорію злочину, у вчинені якого підозрюється особа в період дії воєнного стану; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків, репутація; майновий стан; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.

Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.

Таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване.

Як вбачається із матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, яке вчинене під час дії воєнного стану, є не тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, проте наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України свідчить, що більш м`який запобіжний захід буде не достатнім для здійснення ефективного досудового розслідування та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому клопотання сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою є необґрунтованим.

Частина 4 ст. 183 КПК України передбачає, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України під час дії воєнного стану, та не вбачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 206-209, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою - залишити без задоволення.

Клопотання слідчого СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026011000000114 від 30.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 01.01.2027 року, включно, без визначення розміру застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити прокурору, захиснику та підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09.11.2026 року о 17 год. 40 хв.

Слідчий суддя: