Дата принятия
30.10.2026
Номер дела
925/1119/26
Номер документа
141264921
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1119/26

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Релігійної організації Свято-Михайлівська гарнізонна парафія Черкаської єпархії української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси

до Черкаської міської ради

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація Свято-Михайлівська гарнізонна парафія Черкаської єпархії української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, код ЄДРПОУ 45439648) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) про визнання права власності на самочинно збудований комплекс завершених будівель і споруд за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, інвентаризований технічним паспортом КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер TI01:9425-1492-3294 0594, загальною площею завершених основних будівель 5031,1 кв. м., у такому складі: Свято-Михайлівський кафедральний собор літ. А-3 з ґанками та пандусами, загальна площа 3 208,0 кв. м; Єпархіальне управління літ. Б-3 з підвалом пд, прибудовою б1 та ґанком, загальна площа 798,5 кв. м; школа для сиріт літ. Л-2 з прибудовою л1 та ґанками, загальна площа 815,8 кв. м; церковна лавка літ. О-2, загальна площа 133,4 кв. м; храм літ. Р, загальна площа 75,4 кв. м; допоміжні будівлі, споруди та елементи благоустрою, розташовані в межах земельних ділянок позивача: котельня літ. З з підвалом пд; погріб літ. В; капличка літ. М; складське приміщення літ. Е з прибудовою е1; складське приміщення літ. Ж; церковна лавка літ. Т; альтанка літ. У; ворота з хвіртками, хвіртки й огорожі № 1 9, 12, 13, 19 22; яма зливна № 23; вимощення I, II.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у 2000 році за адресою здійснення діяльності: м. Черкаси, вул. Ільїна 212 (в подальшому перейменована на Надпільну), а подальші зміни найменування релігійної організації та підлеглості не припинили юридичної особи. Парафія посилається на тривале використання комплексу для релігійних потреб, надання їй рішенням Черкаської міської ради від 18.12.2025 № 91-4 земельних ділянок у постійне користування та державну реєстрацію цього права. Позивач доводить, що як належний землекористувач має право на визнання за ним власності на завершену забудову відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позивач також зазначив, що технічна інвентаризація визначає склад та характеристики майна, однак державний реєстратор відмовив у реєстрації права через відсутність документа про його набуття. За доводами позивача, цільове використання забудови відповідає призначенню наданих ділянок, відповідач не вимагає знесення будівель, а визнання права не порушуватиме прав інших осіб.

Ухвалою від 20.08.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

03.09.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому Черкаська міська рада просила відмовити у задоволенні позову, оскільки надання землі у постійне користування не породжує права власності на розташовані на ній будівлі, не є дозволом на виконання будівельних робіт, затвердженням проєктної документації або актом прийняття об`єктів в експлуатацію. Відповідач зазначив, що вказівка у рішенні №91-4 щодо надання земельних ділянок «під будівлі релігійної організації» характеризує фактичне розташування існуючих об`єктів та цільове використання землі. На думку відповідача, зазначена вказівка не може автоматично тлумачитися як згода власника землі на узаконення будь-якого самочинного будівництва, або як волевиявлення щодо набуття Парафією права власності на всі об`єкти, перелічені у технічному паспорті.

Черкаська міська рада також заперечує належність обраного способу захисту та свій статус належного відповідача, оскільки не порушувала прав позивача.

Водночас у відзиві відповідач зазначив, що земельні ділянки надано під фактично вже наявну багаторічну культову та допоміжну забудову. Відповідач повідомив, що не заперечує проти цільового використання ділянок під існуючий релігійний комплекс і не вимагає знесення спірних будівель, оскільки вони забезпечують задоволення соціально-культурних та духовних потреб мешканців міста.

08.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримав позов. Позивач зазначив, що рішення про надання землі підтверджує її право користування ділянками, а власність на будівлі просить визнати за самостійною підставою, передбаченою ч.5 ст. 376 ЦК України. Посилається на висновки Верховного Суду щодо прав постійного землекористувача та можливості прийняття завершеної забудови в експлуатацію після визнання права. Як додаткові обставини наводить відсутність конкретних заперечень відповідача щодо будівельних порушень і зазначений у висновку про вартість добрий фізичний стан майна.

Ухвалою від 17.09.2026 суд відмовив у задоволенні клопотань Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви та Київської Митрополії Української Православної Церкви про залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.10.2026.

Ухвалою від 29.10.2026 заяви фізичних осіб про вступ у справу третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого статтею 50 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строку.

Ухвалою від 29.10.2026 суд заяву Управління Черкаської єпархії Української православної церкви (адреса: Україна, 18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Надпільна (Ільїна), будинок 230, код ЄДРПОУ 22806637) про вступ у справу як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору повернув заявнику.

29.10.2026 Управління Черкаської єпархії Української православної церкви звернулося до суду з заявою про обов`язкове зупинення провадження у справі № 925/1119/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/8339/26. В обґрунтування клопотання про зупинення розгляду справи заявником зазначено, що вирішення даного спору по суті напряму залежить від результатів розгляду справи № 910/8339/26.

У судовому засіданні, що відбулося 29.10.2026, суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Управління Черкаської єпархії Української православної церкви про обов`язкове зупинення провадження у справі № 925/1119/26 до набрання законної сили рішення в справі № 910/8339/26 з наступних підстав.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

За правовими висновками, викладеними, зокрема у постановах від 13.05.2021 у справі № 917/349/20 та від 14.12.2022 у справі № 906/750/21 Верховного Суду метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом наведеного пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 05.08.2024 у справі № 911/3333/23).

Дослідивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 910/8339/26, оскільки в даному випадку зібрані у справі № 925/1119/26 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У призначене судове засідання представники сторін не з`явилися.

28.10.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки він бере участь в судовому засіданні в іншій справі та неможливістю залучити іншого представника відповідача.

29.10.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, за наявними у справі матеріалами, оскільки він бере участь у розгляді справи № 925/175/25 у Північному апеляційному господарському суді.

Суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.10.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Статут релігійної громади зареєстровано розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 02.03.2000 № 78 «Про заяви віруючих громадян».

Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в листі від 29.06.2026 № 02/01-02.02-01/17465 повідомило, що Парафія здійснює статутну діяльність за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна (Ільїна), 212 із 2000 року згідно із зазначеним розпорядженням. Водночас Управління зазначило, що не має документів та облікових даних, які підтверджують період такої діяльності й користування культовими спорудами.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 45439648 датою державної реєстрації зазначено 02.03.2000 (т.1, а.с. 15).

Парафіяльними зборами 12.06.2024 прийнято рішення про зміну підлеглості та найменування громади і внесення відповідних змін до її статуту. Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 05.07.2024 № 309 зареєстровано зміни до статуту раніше зареєстрованої громади. Наступну редакцію статуту зареєстровано розпорядженням від 05.05.2025 № 172. Чинний статут передбачає наявність у Парафії відокремленого майна, можливість набувати майнові права та нерухомість на законних підставах.

Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 № 91-4 (т.1, а.с. 21) Парафії надано у постійне користування земельні ділянки комунальної власності загальною площею 2,6018 га без зміни їхніх меж та цільового призначення, а саме:

з кадастровим номером 7110136400:02:064:0101 площею 0,0095 га;

з кадастровим номером 7110136400:02:064:0109 площею 2,3594 га;

з кадастровим номером 7110136400:02:064:0107 площею 0,2329 га.

Цільове призначення ділянок - для будівництва та обслуговування будівель громадських і релігійних організацій, код КВЦПЗ 03.04. У рішенні зазначено про надання землі під будівлі релігійної організації за адресами: м. Черкаси, вул. Смілянська, 65-А та вул. Надпільна, 212. В даній справі позивач заявив вимогу лише щодо визначених у позові об`єктів за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 212.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав № 459923004, 459920871, 459921990 право постійного користування зазначеними земельними ділянками зареєстровано за позивачем 07.01.2026 на підставі рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 № 91-4, в яких зазначено номер запису про інше речове право 63093865, 63093966 і 63094074 відповідно (т.1, а.с. 22-23).

КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію комплексу станом на 07.03.2026. Технічний паспорт створено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 04.05.2026 за номером TI01:9425-1492-3294-0594. Паспорт містить схематичний план, експлікацію, поверхові плани та характеристики будівель і споруд (т.1, а.с. 39-53).

Згідно з паспортом загальна площа приміщень собору літ. «А-3» становить 3 208,0 кв. м, єпархіального управління літ. «Б-3» з підвалом «пд» та прибудовою «б1» 798,5 кв. м, школи для сиріт літ. «Л-2» з прибудовою «л1» 815,8 кв. м, церковної лавки літ. «О-2» 133,4 кв. м. Площа приміщень цих чотирьох будівель разом становить 4 955,7 кв. м.

Технічний паспорт містить також характеристики заявлених допоміжних будівель, споруд та елементів благоустрою.

За примітками технічного паспорта об`єкти літ. «Н-1», «С-1», «Г», «Д» та елементи № 10, 11, 14 18 розташовані поза межами наданих позивачеві земельних ділянок. Незавершену дзвіницю позначено літерою «К». Зазначені об`єкти позивач виключив зі складу майна, право на яке просить визнати.

Технічний паспорт містить відомості про ознаки самочинного будівництва, виконані роботи та ненадання документів, які дають право на їх виконання. Показники без самочинного будівництва щодо відповідних об`єктів визначено, як нульові. Точні роки їх спорудження у паспорті не встановлені.

За інформацією БТІ від 13.05.2026 № 128/13 право на комплекс у відповідних облікових матеріалах станом на 01.01.2013 не зареєстровано. Інформаційна довідка від 03.07.2026 № 484418728 не містить результатів пошуку прав у Державному реєстрі речових прав та пов`язаних реєстрах за зазначеними у ній параметрами.

За заявою позивача від 21.05.2026 № 73209314 державним реєстратором прийнято рішення від 27.05.2026 № 85043329 про відмову в державній реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю належного документа про його набуття.

Листом виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.07.2026 № 14428/19883-01-9 повідомлено, що Черкаській міській раді відомо про тривале здійснення Парафією релігійної діяльності та використання відповідного комплексу за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, а також зазначено, що відомості про перебування комплексу на балансі комунальних підприємств Черкаської міської ради відсутні.

Висновком ПП «Дисконт» від 18.06.2026 вартість оціненого комплексу визначено у сумі 65 000 000 грн, його фізичний стан описано як добрий, придатний до використання.

За статтями 74, 79 і 86 ГПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Суд оцінює докази за їх належністю, достовірністю та взаємним зв`язком, установлюючи обставини з огляду на більшу вірогідність доказів на їх підтвердження. Жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів передбачене статтею 4 ГПК України.

Предметом спору є набуття Парафією права власності на завершені будівлі та споруди, розташовані на землі, наданій їй у постійне користування. Для вирішення цієї вимоги підлягають встановленню право позивача на землю, склад і розташування заявленого майна, обставини його створення та ознаки самочинного будівництва, можливість збереження забудови з дотриманням будівельних вимог і земельних обмежень, а також непорушення прав інших осіб.

За ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Достатньою є наявність хоча б однієї із цих ознак.

Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас ч.5 ст. 376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У даному випадку право виникає на підставі судового рішення згідно з ч.5 ст. 11 ЦК України.

У пунктах 109, 112 113 та 153 постанови від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація не змінює самочинного характеру забудови, а скасування реєстрації саме собою не вирішує її юридичної долі. Спір щодо подальшої долі такого майна вирішується за статтею 376 ЦК України шляхом пред`явлення вимоги про знесення або визнання права власності.

Позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудовані об`єкти на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України. Відсутність правовстановлювального документа на ці об`єкти сама собою не спростовує позову, оскільки саме судове рішення може стати підставою набуття права власності. Для задоволення позову необхідно встановити виконання передбачених цією нормою умов.

Наведені реєстраційні та статутні документи підтверджують, що позивач є тією самою релігійною громадою, зареєстрованою 02.03.2000 за адресою, м. Черкаси, вул. Надпільна (попередня назва Ільїна), 212. Зміна найменування й канонічної підлеглості не є припиненням юридичної особи за статтею 104 ЦК України. Ці обставини визначають особу позивача та її здатність набувати майно відповідно до чинного статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Рішення Ради від 18.12.2025 № 91-4 та витяги з Державного реєстру речових прав узгоджуються щодо особи користувача, кадастрових номерів, площ ділянок і виду речового права та підтверджують зареєстроване право постійного користування позивачем зазначеними земельними ділянками. Доказів скасування рішення, припинення цього права або оскарження Управлінням Черкаської єпархії УПЦ рішення № 91-4 судом не встановлено.

Отже, позивач є належним землекористувачем, який вправі заявити вимогу за ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Зазначені висновки мають значення для визначення змісту земельного права позивача. Рішення Черкаської міської ради № 91-4 підтверджує земельну передумову вимоги за ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Рішення №91-4, відзив Черкаської міської ради та лист виконавчого комітету від 15.07.2026 узгоджуються щодо надання землі для використання уже наявного релігійного комплексу. Відповідач не заперечує проти цільового використання ділянок і не вимагає знесення будівель.

Частина 5 ст. 376 ЦК України визначає суб`єкта вимоги через належність йому права власності або користування земельною ділянкою. Частина 6 цієї статті окремо передбачає відшкодування витрат особі, яка здійснила самочинне будівництво, якщо власність визнано за власником або користувачем землі.

Отже, закон допускає, що забудовник і набувач права можуть бути різними особами.

У пунктах 33 34 постанови від 24.01.2023 у справі № 902/156/22 Верховний Суд звернув увагу на це розмежування та на значення набуття земельного права під раніше створеною будівлею. Тому реєстрація землекористування Парафії після спорудження будівель і відсутність документів про фінансування нею кожного етапу робіт самі собою не виключають застосування ч.5 ст. 376 ЦК України.

Така можливість не усуває необхідності перевірити, чи не порушує визнання права власності прав інших осіб. При цьому враховується передбачене ч. 6 ст. 376 ЦК України право цієї особи на відшкодування витрат на будівництво.

Доводи Черкаської міської ради про її неналежність як відповідача з огляду на відсутність порушення нею прав Парафії суд відхиляє. Позивач звернувся з вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване майно на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України. Черкаська міська рада представляє територіальну громаду - власника земельних ділянок, на яких розташоване це майно. Вирішення заявленої вимоги безпосередньо стосується правовідносин щодо забудови цих ділянок. Тому відсутність установленого порушення Черкаською міською радою прав позивача сама собою не свідчить про її неналежність як відповідача.

У пооб`єктних відомостях технічної інвентаризації у полі про ознаки самочинного будівництва або виконання робіт без дотримання проєктної документації зазначено «Так», а в описі самочинного будівництва «Побудовано».

Примітка 1 до паспорта містить запис про ненадання документів, які дають право на виконання будівельних робіт. Ці відомості узгоджуються з фактичними підставами позову. Відповідач у відзиві на позовну заяву також виходить із самочинного характеру забудови.

Крім основних будівель, позовні вимоги охоплюють допоміжні будівлі, споруди та елементи благоустрою, склад і розташування яких відображені у технічному паспорті. Заявлені елементи огородження та благоустрою території призначені для обслуговування будівель і використання комплексу за його призначенням.

Відповідно до статей 181, 186-188 ЦК України ворота, хвіртки, огорожі, вимощення та інші перелічені елементи, що обслуговують основні будівлі, враховуються у складі комплексу. Їх зазначення забезпечує визначеність складу майна та не означає визнання кожного такого елемента самостійним об`єктом нерухомості.

Фіксація ознак самочинності під час інвентаризації, запис щодо дозвільних документів та узгоджений у цій частині зміст заяв сторін у сукупності роблять висновок про виконання робіт без відповідного документа більш вірогідним, ніж протилежний. Відповідно до статей 79 і 86 ГПК України суд визнає доведеною саме цю ознаку ч.1 ст. 376 ЦК України.

Прийняття завершеного об`єкта самочинного будівництва в експлуатацію може відбутися після судового визнання права власності на нього. Такий висновок викладено у пунктах 52 53 та 60 постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №910/5501/21. Тому відсутність документа про прийняття заявлених об`єктів в експлуатацію сама собою не свідчить про незавершеність будівництва та не є самостійною підставою для відмови у позові за ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Пункт 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, передбачає прийняття самочинно збудованого об`єкта, право на який визнано судом, за результатами технічного обстеження, що підтверджує можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Отже, судове визнання права передує прийняттю в експлуатацію та не замінює цієї процедури.

На користь збереження заявленої забудови суд враховує її завершеність, розташування в межах наданих позивачу земельних ділянок та відповідність релігійного використання цільовому призначенню землі. Відповідач підтверджує багаторічне існування комплексу, не заперечує проти такого використання та не вимагає знесення. Опис доброго фізичного стану майна, що зазначений у висновку ПП «Дисконт» від 18.06.2026 є додатковою обставиною. Ці дані оцінюються в сукупності та разом із наведеними далі висновками щодо прав інших осіб.

У розділі про земельні ділянки витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо кожної з ділянок 7110136400:02:064:0101, 7110136400:02:064:0107 та 7110136400:02:064:0109 у графі відповідності цільового використання та функціонального призначення зазначено «відповідає». Це узгоджується з наданням землі під наявну релігійну забудову та відомостями технічного паспорта про розташування заявлених об`єктів.

Відмовляючи у залученні третіх осіб та повертаючи їхні подальші звернення, суд вирішував питання їхньої участі у справі.

Документи, які раніше надійшли до матеріалів справи, суд оцінює разом з іншими доказами. Зокрема, в ухвалі від 17.09.2026 уже наведено зміст копії позову у справі №910/8339/26 та висновку Колегії Мін`юсту. Повернення подальших звернень не усуває необхідності оцінити раніше подані документи та встановити, чи не порушить визнання права власності за позивачем прав інших осіб. Тому умова непорушення прав інших осіб перевіряється за змістом прийнятих доказів, а не лише за процесуальною долею звернень.

Посилання фізичних осіб на відвідування богослужінь, пожертви та участь у розбудові комплексу суд оцінює з розмежуванням їхніх особистих прав і майнових прав релігійної організації. Такі обставини самі собою не встановлюють співвласності на будівлі або окремого речового чи договірного права користування ними. Для висновку про порушення потрібний зв`язок визнання власності з конкретним особистим правом, а не лише незгода з результатом оформлення майна.

У постанові від 18.11.2021 у справі № 451/824/19 Верховний Суд розмежував особисті права парафіянки та майнові права релігійної організації під час оскарження оформлення храму за громадою. Суд ураховує цей підхід до визначення носія відповідного права.

У запереченнях, зміст яких наведений в ухвалі від 29.10.2026, Парафія підтвердила відкритий для всіх доступ до храму, збереження його релігійного призначення та відсутність наміру пов`язувати оформлення власності з персональними заборонами заявникам. Предмет позову не охоплює виселення цих осіб, припинення богослужінь, вирішення питань їхнього членства чи встановлення порядку богослужінь певною конфесією. Загальне припущення про можливе майбутнє обмеження доступу не встановлює такого наслідку саме внаслідок цього рішення.

Крім того, суд звертає увагу на ч. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» за якою частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Отже, визнання права власності за позивачем не перешкоджає реалізації цієї можливості. У разі утворення нової релігійної громади питання користування храмом і майном може бути врегульоване договором із Парафією на погоджених сторонами умовах.

Оцінюючи доводи Київської Митрополії УПЦ, суд розмежовує її повноваження як церковного керівного центру та майнові права цієї юридичної особи. Відповідно до пункту 2.2 її статуту Митрополія має відокремлене майно та від свого імені набуває майнових прав. Пункти 5.2 5.3 передбачають здійснення нею повноважень власника щодо майна, яке їй належить, і визначають підстави його набуття саме Митрополією.

Отже, її право власності пов`язується з набуттям лише відповідного майна, а не з керівництвом іншими релігійними організаціями.

Таке розмежування закріплене й у розділі XII Статуту про управління Української Православної Церкви. За пунктом 1 порядок володіння, користування та розпорядження майном релігійних організацій визначається їхніми статутами та законодавством. Пункт 2 відносить майно, набуте або створене Митрополією, єпархіальними управліннями, парафіями та іншими названими організаціями, до власності відповідних набувачів. Пункт 7 передбачає здійснення цими організаціями як суб`єктами цивільного права повноважень щодо майна, яке їм належить.

Таким чином, належність до єдиної церковної структури не означає належності всього її майна Київській Митрополії УПЦ.

Передбачені пунктом 4 цього розділу оперативне управління відокремленою частиною церковного майна та підзвітність вищому церковному підрозділу мають оцінюватися разом із наведеними правилами про власність. Вони визначають порядок управління та підзвітності, але самі собою не засвідчують передання Київській Митрополії УПЦ права власності на майно іншої релігійної організації. Обов`язок звітувати перед керівним центром про здійснення майнових повноважень не означає, що власником відповідного майна є цей центр.

Аналогічно пункт 13 Статуту Управління Черкаської єпархії УПЦ відносить до власності єпархії майно, придбане, створене або набуте нею на інших законних підставах. Пункт 14 установлює підзвітність під час здійснення майнових повноважень, а не належність цього майна Київській Митрополії УПЦ.

Пункт 18 зазначеного статуту передбачає надходження майна Управління Черкаської єпархії УПЦ в розпорядження Київської Митрополії УПЦ у разі припинення його діяльності.

Водночас відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначають стан Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22806637) як «зареєстровано» та не містять даних про його припинення або перебування у процесі припинення.

Отже, припинення Управління Черкаської єпархії УПЦ (код ЄДРПОУ 22806637), з яким статут пов`язує надходження його майна в розпорядження Київської Митрополії УПЦ, не встановлено.

Тому посилання на пункт 18 не підтверджує наявного права Київської Митрополії УПЦ розпоряджатися спірними будівлями.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Закон передбачає набуття ними майна за рахунок власних коштів, пожертвувань, передання державою та на інших передбачених законом підставах.

Отже, належність конкретного майна визначається підставами його набуття відповідною релігійною організацією.

У сукупності з наведеними положеннями статутів зазначена норма підтверджує, що повноваження Київської Митрополії УПЦ щодо церковного керівництва Управлінням Черкаської єпархії УПЦ та належність їй майнових прав на спірні будівлі є різними питаннями. Ієрархічна підпорядкованість сама собою не підтверджує набуття Київською Митрополією УПЦ права власності чи користування спірним комплексом.

При цьому в долученій копії позову у справі №910/8339/26 сама Київська Митрополія УПЦ зазначає, що попередню реєстрацію права на комплекс було здійснено за Управлінням Черкаської єпархії УПЦ, та пов`язує її анулювання з порушенням прав та інтересів Управління Черкаської єпархії УПЦ. Власний зв`язок зі спірним майном вона обґрунтовує повноваженнями церковного керівництва ним.

Проте, наведення таких загальних повноважень без підтвердження конкретного права або інтересу Київської Митрополії УПЦ щодо цього комплексу не доводить, що визнання права власності за позивачем порушуватиме саме її права чи охоронювані законом інтереси.

Оцінюючи посилання на попередню державну реєстрацію права власності за Управлінням Черкаської єпархії УПЦ, суд ураховує документи, на підставі яких її проведено, та правові наслідки анулювання відповідних реєстраційних рішень.

За інформаційною довідкою від 15.09.2026 №494183333 підставами реєстрації права на комплекс будівель із реєстраційним номером 1719746571101 зазначено довідку ПП «Динамічний інвестиційний проект» від 03.12.2018, витяг про землекористування №30818893 та державний акт І-ЧР №000684. Земельні документи посвідчують право користування земельною ділянкою. Довідка приватного підприємства, за наведеним у висновку Колегії змістом, стосувалася відповідності комплексу будівельним нормам. Вона не є документом про прийняття об`єктів в експлуатацію або судовим рішенням про визнання права власності на самочинне будівництво.

Державну реєстрацію права власності на комплекс у 2018 році проведено державним реєстратором виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Костюк Оксаною Володимирівною. Наказом Міністерства юстиції України від 06.03.2024 №611/5 задоволено скаргу Черкаської міської ради та анульовано прийняті нею рішення від 13.12.2018 №44576702 і від 18.12.2018 №44666787 як прийняті з порушенням закону.

У пункті 19 висновку Центральної колегії від 24.01.2024 встановлено, що реєстрацію проведено за відсутності документа про прийняття завершених об`єктів в експлуатацію, технічного паспорта комплексу та документа про присвоєння адреси. Подані матеріали не давали змоги встановити набуття відповідних речових прав. За пунктом 23 висновку ці порушення були суттєвими та впливали на достовірність і повноту реєстрових відомостей.

Отже, анулювання реєстрації було зумовлене недоліками її документальних підстав, а не виправленням технічної помилки.

Крім того, у пунктах 25 27 висновку встановлено внесення змін до складу комплексу без документів, які б обґрунтовували такі зміни. Це виключає використання самого переліку як достатнього доказу складу та характеристик усіх об`єктів, право на які заявлено в цій справі. Виконання наказу Мін`юсту відображене рішенням від 06.03.2024 №71926998 та відомостями наданої інформаційної довідки.

Щодо об`єктів, самочинний характер будівництва яких установлено судом, попередня державна реєстрація не замінює передбаченої законом підстави набуття права власності. Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. У пунктах 109 111 постанови від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду пояснила, що реєстрація права власності не змінює правового режиму самочинного будівництва, а набуття права на нього має відбуватися в порядку, визначеному ст. 376 ЦК України. Таким чином, сам запис 2018 року не міг усунути самочинності відповідних об`єктів.

Позивач звернувся саме за судовим визнанням права власності на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України. Тому предметом цього розгляду є встановлення передбачених законом умов набуття права, а не підтвердження попереднього реєстраційного запису. Подання позову у справі №910/8339/26 та відкриття провадження щодо оскарження наказу Мін`юсту самі собою не встановлюють права власності Управління Черкаської єпархії УПЦ на заявлені об`єкти.

Досліджені судом докази не підтверджують здійснення самочинного будівництва спірного комплексу та понесення відповідних витрат саме Управлінням Черкаської єпархії УПЦ. Попередня державна реєстрація права власності за Управлінням Черкаської єпархії УПЦ сама собою не встановлює особи забудовника, джерел фінансування будівництва або розміру витрат.

Отже, наведені документи підтверджують тимчасове землекористування Управління Черкаської єпархії УПЦ та обставини реєстраційного оформлення комплексу, проте не підтверджують самостійної матеріально-правової підстави набуття ним власності на конкретні заявлені об`єкти. Висновок суду про недостатність цих документів ґрунтується на оцінці їхнього змісту та встановленого у даній справі самочинного характеру забудови. Тому саме посилання на названі документи й анульований реєстраційний запис не доводить наявності законно набутого Управлінням права власності, яке порушувалося б унаслідок задоволення позову.

Частини 5 та 6 ст. 376 ЦК України допускають, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, та особа, за якою суд визнає право власності, можуть бути різними. Тому навіть доведення здійснення будівництва Управлінням Черкаської єпархії УПЦ саме собою не означало б автоматичного набуття ним права власності та не становило б безумовної перешкоди для розгляду вимоги позивача як чинного користувача земельних ділянок, право якого не оскаржено.

З огляду на викладене та наведені норми законодавства, суд доходить до висновку про те, що на день вирішення спору позивач є належним постійним користувачем земельних ділянок, на яких розташоване заявлене майно, його речове право зареєстроване, є чинним та не припинене. Рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 №91-4 не скасоване, відомостей про його судове оскарження або оскарження зареєстрованого права Парафії матеріали справи не містять. Землю надано під уже наявні релігійні будівлі для використання, яке відповідає їх призначенню.

Встановлені судом завершеність і самочинний характер забудови, визначеність складу заявлених об`єктів та їх розташування в межах цих ділянок підтверджують можливість вирішення питання про набуття права власності в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України. Досліджені обставини свідчать про наявність підстав для збереження забудови. Доводи щодо прав інших осіб оцінено судом за їх змістом і документальним підтвердженням, порушення таких прав унаслідок задоволення позову не встановлено.

Отже, сукупність встановлених обставин підтверджує наявність передбачених ч. 5 ст. 376 ЦК України підстав для визнання за Парафією права власності на заявлені будівлі та споруди. Заперечення відповідача наведених висновків не спростовують, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ціни позову 65 000 000,00 грн і подання заяви через підсистему «Електронний суд» належний судовий збір за статтею 4 Закону України «Про судовий збір» становить 780 000,00 грн: 65 000 000,00 грн * 1,5 % * 0,8. Наведена в ухвалі про звільнення від сплати збору сума 975 000,00 грн відповідає розрахунку до застосування коефіцієнта 0,8.

За ч.2 статті 129 ГПК України збір, від сплати якого позивача звільнено, стягується з відповідача, не звільненого від його сплати, в дохід бюджету пропорційно задоволеним вимогам. У зв`язку з повним задоволенням позову з Черкаської міської ради до Державного бюджету України підлягає стягненню 780 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Релігійною організацією «Свято-Михайлівська гарнізонна парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси» (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Надпільна, 212; код ЄДРПОУ 45439648) право власності на самочинно збудований комплекс завершених будівель і споруд за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, відображений у технічному паспорті КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» TI01:9425-1492-3294-0594, у такому складі:

Свято-Михайлівський кафедральний собор літ. «А-3» з ґанками та пандусами, загальна площа приміщень 3 208,0 кв. м;

єпархіальне управління літ. «Б-3» з підвалом «пд», прибудовою «б1» та ґанком, загальна площа приміщень 798,5 кв. м;

школа для сиріт літ. «Л-2» з прибудовою «л1» та ґанками, загальна площа приміщень 815,8 кв. м;

церковна лавка літ. «О-2», загальна площа приміщень 133,4 кв. м;

храм літ. Р, загальна площа 75,4 кв. м;

котельня літ. «З» з підвалом «пд»; погріб літ. «В»; капличка літ. «М»; складське приміщення літ. «Е» з прибудовою «е1»; складське приміщення літ. «Ж»; церковна лавка літ. «Т»; альтанка літ. «У»;

ворота, хвіртки й огорожі № 1 9, 12, 13, 19 22; зливна яма № 23; вимощення I, II у складі майна, що обслуговує зазначені будівлі, згідно зі схематичним планом та експлікацією технічного паспорта.

Стягнути з Черкаської міської ради (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36; код ЄДРПОУ 25212542) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 780 000 (сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 06 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Чевгуз

Часті запитання

Який тип судового документу № 141264921 ?

Документ № 141264921 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 141264921 ?

Дата ухвалення - 30.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141264921 ?

Форма судочинства - Хозяйственное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141264921 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 141264921, Господарський суд Черкаської області

Судебное решение № 141264921, Господарський суд Черкаської області было принято 30.10.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.

Судебное решение № 141264921 относится к делу № 925/1119/26

то решение относится к делу № 925/1119/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа обеспечивает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет продуктивно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 141264920
Следующий документ : 141264922