Решение № 141264427, 22.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 Справа № 914/1145/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав»

про: стягнення 724 036,43 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд»

про: стягнення 541 390,254 грн.,

представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав» про стягнення 724 036,43 грн. за Договором підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р.

20.04.2026р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

07.05.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№12997/26).

11.05.2026р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 10.06.2026р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

При цьому, 22.05.2026р. через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд» про стягнення 541 390,254 грн. неустойки, нарахованої відповідно до п.7.7 Договору підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р.

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 25.05.2026р. по 29.05.2026р.

03.06.2026р. суд постановив ухвалу відповідно до якої, зокрема, ухвалив: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1145/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 10.06.2026р.

08.06.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№16229/26).

10.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов (вх.№16527/26).

13.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов (вх.№13630/26).

16.06.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив (вх.№17087/26).

17.06.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення (вх.№17236/26).

30.07.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення (вх.№21467/26).

13.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№77847/26).

13.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№22843/26).

Протокольною ухвалою від 09.09.2026р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.09.2026р.

Суть спору та правові позиції учасників справи.

В обґрунтування заявлених первісних позовних вимог ТзОВ Фірма «Норд» стверджує наступне:

25.04.2025р. між ТзОВ «Норд» та ТзОВ «Подорожник Станіслав» укладено Договір підряду, на виконання якого Позивачем виконано робіт та поставок на суму 992 458, 36 грн., з яких фактично сплачено 397 287, 66 грн.

Залишок заборгованості складає 595 170, 70 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

У позовній заяві зазначено, що спірний борг узгоджено між Сторонами у Актах №28 та №29, які 05.08.2025р. було направлено ТзОВ «Подорожник Станіслав».

Позивач пояснює, що у визначений Договором від 25.04.2025р. строк, Відповідач не надав письмових зауважень щодо якості та обсягу робіт, у зв`язку з чим такі роботи вважаються прийнятими, а відмова в їх оплаті є порушенням зобов`язання. Крім того, Позивач звертає увагу, що кінцевий розмір боргу узгоджено сторонами у Акті звірки заборгованості станом на 31.10.2025р.

Враховуючи викладене, ТзОВ «Норд» стверджує, що роботи вважаються прийнятими з 13.08.2025р., а остаточний строк оплати сплив 11.09.2025р.

З огляду на викладене, Позивачем з 12.09.2025р. по 03.04.2026р. (203 дні) нараховано 3% річних в сумі 9 930,39 грн. та за цей самий період нараховано 16 311, 32 грн. інфляційних втрат. Додатково Позивач просить стягнути 102 624, 02 грн. пені нарахованої в порядку п. 7.2 Договору від 25.04.2025р. (5% розміру боргу за кожен день прострочення) за період з 12.09.2025р. по 03.04.2026р.

Кім того, Позивач просить стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму основного боргу (595 170,70 грн), починаючи з 04.04.2026р. до дня фактичного виконання рішення суду (включно).

Відповідач категорично не погоджується з такими доводами та пояснює, що за умовами Договору від 25.04.2026р., Підрядник не вправі без погодження з Замовником змінювати узгоджену вартість робіт та товарів.

Вважає твердження ТзОВ Фірма «Норд» про те, що згідно п.2.1 Договору від 25.04.2025р. сукупна вартість робіт складається з вартості всіх Актів виконаних робіт, а затверджений кошторис є орієнтовним, тобто може змінюватись, помилковим.

Відповідач пояснює, що Договір передбачав можливість виконання робіт на різних об`єктах ТзОВ «Подорожник Станіслав», у зв`язку з чим, остаточна вартість наданих послуг на різних об`єктах визначалась сукупністю актів. В той же час, вартість робіт на окремому об`єкті погоджувалась сторонами у Додатках. Тобто, вартість робіт могла змінюватись лише шляхом укладення письмового додатку за погодженням з Відповідачем.

Вважає, що сторони не переглядали вартості робіт, яка узгоджена в порядку, визначеному договором, тому підстави для сплати коштів у визначеному Позивачем розмірі відсутні. Одночасно просить суд зменшити розмір нарахованої неустойки.

Зустрічний позов ТзОВ «Подорожник Станіслав» ґрунтується на твердженні, що порушення строків виконання робіт Позивачем позбавило відповідача можливості своєчасно відкрити аптечний заклад, що і стало підставою для застосування договірних штрафних санкцій.

Основні твердження за зустрічним позовом полягають у наступному:

-строк виконання робіт за Договором підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р. становив 25 календарних днів та остаточно закінчився 20.05.2025;

-Додаток №1 від 25.04.2025р. є заявкою Замовника у розумінні пункту 5.7 Договору, та саме з моменту його підписання, розпочався перебіг строку виконання робіт;

-гарантійний лист ТзОВ Фірма «Норд» №2005/Г від 20.05.2025р. є підтвердженням погодження сторонами строків виконання робіт та визнанням Підрядником факту порушення строку виконання робіт;

-претензія ТзОВ «Подорожник Станіслав» №1154 від 25.06.2025р. підтверджує належне реагування Замовника на порушення строків виконання робіт та спростовує доводи ТзОВ Фірма «Норд» щодо відсутності претензій після отримання гарантійного листа;

-право на застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 7.7 Договору виникло автоматично з 21.05.2025р.;

-понесення орендних витрат, неможливість використання приміщення та інші негативні наслідки затримки виконання робіт підтверджують обґрунтованість заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що жодне із зазначених тверджень, не підтверджено відповідними належними доказами, оскільки, на його думку, твердження ТзОВ «Подорожник Станіслав» щодо існування погодженого сторонами безумовного та остаточного терміну виконання робіт до 20.05.2025р. є таким, що не випливає із змісту Договору та матеріалів справи і фактично є результатом власного тлумачення Позивачем за зустрічним позовом окремих положень Договору.

Відповідно, на думку відповідача за зустрічним позовом, ТзОВ «Подорожник Станіслав» не довело належними, допустимими та вірогідними доказами, ні існування погодженого сторонами безумовного та остаточного терміну виконання робіт до 20.05.2025р., ні дату початку перебігу строку виконання робіт, ні момент виникнення прострочення з 21.05.2025р., ні його тривалість, відтак відсутні належні фактичні та правові підстави, як для висновку про порушення ТзОВ Фірма «Норд» договірних зобов`язань, так і для застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.7 Договору.

Одночасно просить суд зменшити розмір нарахованої неустойки.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

Щодо обставин первісного позову:

25.04.2025р. між ТзОВ Фірма «Норд» (Підрядник) та ТзОВ «Подорожник Станіслав» (Замовник) укладено Договір підряду №25/04/25.

На виконання Договору, Позивач здійснив роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціювання на об`єкті Замовника за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80.

Результат виконаних робіт оформлено первинними документами такими, як:

-Акт приймання виконаних робіт №28 від 18.07.2025р. на суму 203 020,00 грн.

-Акт приймання виконаних робіт №29 від 18.07.2025р. на суму 392 150,71 грн.

Загальна вартість робіт за Актами №28 та №29 становить 595 170,71 грн.

До стягнення заявлено 595 170,70 грн, що відповідає узгодженому сторонами Акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.10.2025р.

Як пояснив Позивач за первісним позовом, розбіжність у 0,01 грн має виключно технічний (округлювальний) характер і не свідчить про спір щодо розміру зобов`язання, оскільки узгоджене сторонами сальдо взаєморозрахунків підтверджене Актом звірки та кореспондує вартості робіт за Актами №28 та №29. Тому, розбіжність у 0,01 грн не є предметом спору та не змінює змісту грошового зобов`язання.

Так, позов заявлено у сумі 595 170,70 грн, яка тотожно відповідає узгодженому сторонами сальдо за підписаним Актом звірки взаєморозрахунків, станом на 01.10.2025р.

Зазначена технічна різниця не свідчить про наявність спору щодо розміру боргу і не може впливати на обсяг доказування у справі.

Відповідно до пункту 6.3 Договору підряду №25/04/25 від 25.04.2025р., сторони погодили визначений та обов`язковий порядок приймання виконаних робіт, який встановлює для Замовника конкретний алгоритм дій та передбачає правові наслідки у разі невчинення таких дій у встановлений строк.

Так, згідно з пунктом 6.3 Договору, Замовник (Відповідач за первісним позовом) зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання актів приймання виконаних робіт: -або підписати відповідні акти; - або надати мотивовані письмові зауваження чи обґрунтовану письмову відмову від їх підписання (приймання).

05.08.2025р. Позивач направив Відповідачу Акти №28 та №29 через систему електронного документообігу «Вчасно». Акти отримані Відповідачем у день направлення, що підтверджується витягом/скріншотом з ЕДО «Вчасно», який містить ідентифікатор електронного документа, дату й час доставки та статус «отримано».

Система електронного документообігу «Вчасно» у відповідності до пункту 11.2. Договору, використовувалася сторонами, як узгоджений канал документообігу та обміну юридично значущими документами.

У строк, визначений Договором для надання мотивованих письмових зауважень або відмови у підписанні актів (5 робочих днів з моменту отримання), Відповідач не надав Позивачу жодних письмових зауважень, заперечень чи відмови.

Згідно з пунктом 4.2 Договору, остаточна оплата вартості робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання (приймання) акта приймання виконаних робіт.

Вартість виконаних і прийнятих робіт Відповідач не сплатив.

Прострочення оплати, за твердженням Позивача за первісним позовом, настало з 12.09.2025р.

З метою досудового врегулювання 26.12.2025р. Позивач направив Відповідачу претензію.

Відповідач надав письмову відповідь, у якій фактично не заперечив наявність Договору та факт виконання робіт, однак послався на додаткові роботи, які, за твердженням Відповідача, не входили до додатку/кошторису; статтю 844 Цивільного кодексу України; на порушення строків виконання робіт та штрафні санкції.

Договором підряду № 25/04/25 передбачена відповідальність Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді неустойки (пункт 7.2 Договору) у розмірі 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Предметом первісного позову є стягнення вартості виконаних і прийнятих монтажних робіт, оформлених Актами №28 та №29 від 18.07.2025р., а також, нарахованих наслідків прострочення (стаття 625 ЦК України та неустойка), а саме:

Основний борг: 595 170,70 грн, - Інфляційні втрати: 16 311,32 грн, - 3 % річних: 9 930,39 грн - неустойка: 102 624,02 грн, разом: 724 036,43 грн.

Позивач за первісним позовом зазначив, що договірний розмір санкції (5 % за кожен день прострочення) очевидно перевищує межі економічно обґрунтованої відповідальності та не корелює з реальною вартістю користування грошовими коштами. З урахуванням наведеного, Позивач заявляє неустойку у зниженому розмірі, як співмірний орієнтир відповідальності, який відповідає економічній природі порушення грошового зобов`язання.

При цьому, зазначено, що, у разі, якщо суд дійде висновку про доцільність застосування іншого підходу для визначення співмірного розміру відповідальності (зокрема, з урахуванням динаміки облікової ставки НБУ у відповідні періоди), Позивач за первісним позовом просить розглядати наведений розрахунок, як обґрунтований орієнтир співмірності та, за необхідності, визначити розмір неустойки в межах заявлених позовних вимог, без відмови у її стягненні в цілому.

Щодо обставин зустрічного позову:

Відповідно до п.1.1 Договору підряду від 25.04.2025р. Підрядник (ТзОВ Фірма «Норд») приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії цього Договору виконувати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціонування повітря та технічному обслуговуванню систем вентиляції, кондиціонування на об`єктах Замовника (ТзОВ «Подорожник Станіслав»), а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати ці роботи.

Строк виконання робіт на певному об`єкті узгоджується Сторонами додатково, в тому числі у Додатках. Якщо строк робіт не узгоджено Сторонами у Додатку або інший зручний для Сторін спосіб, то строк виконання робіт не може перевищувати 25 (двадцяти п`яти) календарних днів з дати погодження Підрядником заявки (п.5.1 Договору).

Згідно із зустрічною позовною заявою ТзОВ «Подорожник Станіслав» вважає, що ТзОВ Фірма «Норд» допустило порушення строків виконання робіт за Договором підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р., внаслідок чого у Замовника виникло право на застосування передбаченої пунктом 7.7 Договору штрафної санкції.

Так, відповідно до пункту 7.7 Договору, за кожний день прострочення виконання робіт підлягає сплаті штраф у розмірі 5 % від загальної вартості матеріалів та робіт.

Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік та вартість робіт на загальну суму 622 287,65 грн. Додаток №1, на думку Позивача за зустрічним позовом, є заявкою в розумінні пункту 1.1 Договору та визначає момент початку перебігу строку виконання робіт.

Оскільки окремий строк виконання робіт сторонами не погоджувався, позивач вважає, що підлягає застосуванню положення Договору, відповідно до якого строк виконання робіт не може перевищувати 25 календарних днів з моменту погодження заявки; у зв`язку з цим останнім днем виконання робіт визначено 20.05.2025р.

Гарантійний лист ТзОВ Фірма «Норд» від 20.05.2025р., в якому повідомлялося про затримку поставки вентиляційного обладнання, Позивач розцінює, як підтвердження факту порушення строків виконання робіт; фактичне завершення монтажних робіт, на думку Позивача, відбулося лише 18.07.2025р.; у зв`язку з цим прострочення виконання робіт становило 58 календарних днів.

Виходячи із вартості робіт у розмірі 622 287,65 грн, загальний розмір штрафної санкції визначено у сумі 1 804 634,18 грн; вважаючи зазначений розмір надмірним, Позивач добровільно обмежив свої вимоги 30 відсотками від розрахованої суми та просить суд стягнути з ТзОВ Фірма «Норд» 541 390,25 грн.

Аналіз змісту зустрічного позову свідчить, що його фактична та правова основа зводиться до твердження про порушення ТзОВ Фірма «Норд» строків виконання робіт за Договором підряду №25/04/2025, які, на думку ТзОВ «Подорожник Станіслав», мали бути завершені не пізніше 20.05.2025р. Саме із зазначеною обставиною, Позивач пов`язує виникнення права на застосування передбаченої пунктом 7.7 Договору штрафної санкції та обґрунтовує заявлені до стягнення вимоги.

20.05.2025р. ТзОВ Фірма «Норд» надано гарантійний лист №2005/Г, в якому директор Вадим Жванець повідомив, що у зв`язку з військовим станом у Підрядника виникло ускладнення із замовленням вентиляційного обладнання та комплексу, що мав бути змонтований на об`єкті (аптеці) ТОВ «Подорожник Станіслав» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80 Б.

В той же час, Відповідач за зустрічним позовом, повідомив, що в виробничі приміщення підрядника у м.Харкові було влучання, тому вони не в змозі виконати замовлення ТзОВ Фірма «Норд», у зв`язку з чим це замовлення розміщено на підприємстві у м. Львові. Відповідач приніс свої вибачення про затримку виконання робіт по монтажу вентиляційного обладнання та гарантував виконання взятих на себе зобов`язань.

26.06.2026р. ТзОВ «Подорожник Станіслав» направлено на адресу Відповідача претензію стосовно виконання робіт за Договором підряду №25/04/25 від 25.04.2026р. (підтверджується Описом вкладеного в цінний лист від 26.06.2026р. та Поштовою накладною №0505329438010).

В цій претензії Позивач вимагав виконати взяті на себе зобов`язання та повідомляв, що, у випадку подальшого ігнорування вимог ТзОВ «Подорожник Станіслав», Замовник буде змушений нарахувати неустойку згідно п.7.7 Договору від 25.04.2026р. за період з 20.05.2025р. по 25.06.2025р. в сумі 1 120 117,77 грн. Вказана претензія залишена ТзОВ Фірма «Норд» без відповіді та реагування. Фактичне виконання монтажних робіт здійснено Відповідачем лише 18.07.2025р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а зустрічні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог:

Позивач у позовній заяві зазначив, що свої зобов`язання виконав належним чином, але відповідач не оплатив у повному обсязі виконані позивачем роботи з монтажу інженерних систем, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Спірні правовідносини сторін виникли із Договору підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р., вимоги позивача і заперечення відповідача відповідно оцінюються судом, виходячи із прав та зобов`язань сторін за цим договором.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов`язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

За змістом п.2.1 Договору від 25.04.2025р., остаточна вартість робіт складається з вартості всіх Актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст.ст. 599, 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.3. Договору, відповідач мав підписати отримані акти не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту їх отримання від позивача, тобто до 13.08.2025р. включно, або надати письмову мотивовану відмову від його підписання у цей же строк. Акти відповідачем не підписані. Водночас, письмова мотивована відмова від підписання Акту на адресу позивача у строк, передбачений п. 6.3. Договору, не надходила.

Згідно з пунктом 4.2 Договору, остаточна оплата вартості робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання (приймання) акта приймання виконаних робіт. Оскільки роботи вважаються прийнятими з 13.08.2025р., строк для остаточної оплати сплив 11.09.2025р. Починаючи з 12.09.2025р. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень Договору, роботи вважаються виконаними та підлягають повній оплаті відповідачем.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі

595 170,70 грн. за виконання робіт.

При цьому, остаточний узгоджений розмір непогашеної заборгованості зафіксовано підписаним сторонами Актом звірки, станом на 01.10.2025р.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, виходячи з наступного.

Направлення актів надання послуг через сервіс електронного документообігу «Вчасно» з використанням ЕЦП, є належним способом виконання договірних зобов`язань, повністю узгодженим із умовами Договору, діями сторін та чинним законодавством України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Суд доходить до висновків, що відсутність мотивованих відмов від підписання актів з боку відповідача у визначений договором строк свідчить про визнання ним факту надання послуг та їхньої відповідності умовам Договору, тому підлягають повній оплаті відповідачем.

Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості направити позивачу мотивовані відмови від підписання актів щодо виконаних позивачем робіт, тому факт виконання позивачем робіт на суму 595 170,70 грн. та їх несплати відповідачем за Договором матеріалами справи підтверджено, відтак вимога про стягнення такої суми заборгованості підлягає задоволенню в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення 102 624,02 грн неустойки, 16 311,32 грн інфляційних втрат та 9 930,39 грн 3 % річних судом враховано наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).

Дослідивши надані позивачем у позовній заяві розрахунок, суд встановив, що позивачем вірно визначено період нарахування, встановивши, що до стягнення підлягають інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу, у розмірі 16 311,32 грн за період з 12.09.2025р. по 03.04.2026р., 3% річних у розмірі 9 930,39 грн за період з 12.09.2025р. по 03.04.2026р..

Однак, суд прийшов до висновку, що в решті вимог про стягнення неустойки слід відмовити, у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Відповідно до статті 3 вказаного Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки НБУ і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Відтак, пеня підлягає нарахуванню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, за вказаний ним період та подвійною обліковою ставкою НБУ, з урахуванням умов договору, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, стягненню з відповідача підлягає 102 075,85 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, то за змістом ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, значно перевищує розмір збитків позивача, або про наявність інших обставин, які мають істотне значення, відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

Щодо вимог позивача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання відповідачем рішення суду в частині стягнення основного боргу суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 238 ГПК України встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання до повної сплати за формулою:

С х 3 х Д : К : 100, де:

С сума простроченої заборгованості за виконані і прийняті монтажні роботи;

Д кількість днів прострочення;

К кількість днів у році, в якому наявне прострочення заборгованості за виконані і прийняті монтажні роботи.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, оскільки положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.

Щодо зустрічних позовних вимог:

Так, розмір неустойки визначено в п. 7.7 Договору підряду від 25.04.2025р., яким передбачено, що у випадку невиконання погоджених термінів робіт, згідно цього Договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 5% за кожен день прострочення терміну виконання робіт від загальної вартості матеріалів та робіт, визначених у Додатку до Договору, згідно якого порушені терміни виконання робіт.

Враховуючи встановлене та неведене, суд дійшов до висновку, що строк виконання робіт не міг перевищувати 25 календарних днів, які обраховуються від дати погодження переліку робіт та їх вартості, які вказанні у Додатку №1 від 25.04.2025р.

Такий строк сплив 20.05.2025р.

Фактичне виконання монтажних робіт здійснено Відповідачем лише 18.07.2025р. Таким чином, необхідно дійти до висновку, що прострочення зобов`язання з боку ТзОВ Фірма «Норд» мало місце у період з 21.05.2025р. по 18.07.2025р.

Отже, в спірних правовідносинах, неустойка обраховується в розмірі 5% від вартості товарів та послуг, що погоджені Сторонами у Додатку №1 до Договору підряду від 25.04.2025р. за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Додатком №1 до Договору підряду від 25.04.2025р. погоджено вартість товару та робіт в сумі 622 287, 65 грн.

Разом з тим, Позивач не наполягає на стягненні максимального розміру неустойки, що встановлений п. 7.7 Договору підряду від 25.04.2025р., у зв`язку з чим просить стягнути з Відповідача 30% від узгодженого Сторонами розміру штрафної санкції.

Згідно розрахунку наведеного Позивачем, розмір неустойки склав 541 390, 254 грн. Саме ця сума є предметом зустрічних позовних вимог ТзОВ «Подорожник Станіслав» та відповідно вважається обгрунтованою і такою, що підлягає до стягнення. Аналізуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, то суд зауважує, що відповідачу відомо про наявність обов`язку з виконання робіт, відповідач, як контрагент позивача, усвідомлював наявність обов`язку з їх виконання, строк якого минув; тяжкого майнового стану відповідач не обґрунтовує і не доводить; про інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, не повідомляє.

Відповідно, суд, з урахуванням описаних вище підстав не вважає обґрунтованою вимогу про зменшення нарахувань, здійснених позивачем.

В контексті спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому, це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19), добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав» (адреса: Україна, 79054, Львівська обл., місто Львів, вул.Виговського І., будинок 3, приміщення 41,42; ідентифікаційний код 40822312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд» (адреса: Україна, 01054, місто Київ, вул.Леонтовича, будинок 5, офіс 05; ідентифікаційний код 13715373) основний борг за Договором підряду №25/04/25 від 25.04.2025р. у розмірі 595 170,70 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу, у розмірі 16 311,32 грн за період з 12.09.2025р. по 03.04.2026р., 3% річних у розмірі 9 930,39 грн за період з 12.09.2025р. по 03.04.2026р., неустойку (пеню), нараховану відповідно до пункту 7.2 Договору підряду №25/04/25 від 25.04.2025р., у розмірі 102 075,85 грн. та 8 681,86 грн. судового збору.

3.Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2026р. у справі №914/1145/26 здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму непогашеної заборгованості за Договором підряду №25/04/25 від 25.04.2025р. до моменту виконання цього рішення в частині стягнення 595 170,70 грн. простроченої заборгованості за Договором підряду №25/04/25 від 25.04.2025р. за наступною формулою:

С х 3 х Д : К : 100, де:

С сума простроченої заборгованості за виконані і прийняті монтажні роботи;

Д кількість днів прострочення;

К кількість днів у році, в якому наявне прострочення заборгованості за виконані і прийняті монтажні роботи.

3.У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4.Зустрічний позов задовольнити повністю.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Норд» (адреса: Україна, 01054, місто Київ, вул.Леонтовича, будинок 5, офіс 05; ідентифікаційний код 13715373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Станіслав» (адреса: Україна, 79054, Львівська обл., місто Львів, вул.Виговського І., будинок 3, приміщення 41,42; ідентифікаційний код 40822312) неустойку, нараховану відповідно до п.7.7 Договору підряду №25/04/2025 від 25.04.2025р. у розмірі 541 390, 254 грн. та 6 496,00 грн. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.11.2026р.

Суддя Король М.Р.