Решение № 141263764, 06.11.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1134/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1134/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення 77 423,50 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор К" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення 77 423,50 грн, з яких: 62 736,00 грн - сума основного боргу, 11 104,27 грн - пеня, 913,01 грн - 3% річних, 2670,22 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 31/07-24 від 31.07.2024 щодо оплати поставлених товарів.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2026 для розгляду справи № 909/1134/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/1134/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 08.09.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 08.09.2026 о 17:41 год., представника позивача 08.09.2026 о 17:37 год.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вігор К" (далі також - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (далі також - покупець, відповідач) 31.07.2024 укладено договір поставки № 31/07-24 (далі також - Договір).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

За умовами п. 1.1. договору, постачальник зобов`язався партіями, відповідно до заявок покупця, поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна ціна договору та ціна за одиницю товару зазначаються в Специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, завантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору. Ціна товару визначається в національній валюті.

У пункті 2.2. договору поставки передбачено, що оплата Товару здійснюється Покупцем у порядку, визначеному у відповідній Специфікації.

У відповідності до п. 3.1, поставка товару здійснюється на умовах поставки, визначених у відповідних Специфікаціях, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс 2020» (з урахуванням особливостей цього договору), відповідно до Заявок покупця. Строк постачання кожної партії товару узгоджується сторонами додатково в письмовій формі. Перебіг строку постачання кожної партії товару розпочинається з дати зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника.

У пункті 3.3 договору сторонами погоджено, що датою поставки (передачі) товару є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів: видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору ТОВ "Вігор К", поставило ТОВ "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" відповідний товар. Відвантаження товару оформлено двома окремими партіями 17.02.2025 (видаткова накладна № 36 від 17.02.2025 на поставку 2 одиниць термометра 2ТУЕ111 загальною вартістю 28 536,00 грн) та 03.04.2025 (видаткова накладна № 76 від 03.04.2025 на поставку прилада ТНП 350Б вартістю 34 200,00 грн).

Видаткові накладні сторонами Договору підписано без зауважень (а.с. 5,6).

Для відображення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ за даними господарськими операціями позивач склав та зареєстрував податкові накладні № 1 від 23.04.2025 на суму 34200,00 грн, в тому числі ПДВ 5700.00 грн (а.с. 8) та № 20 від 05.03.2025 на суму 28536,00 грн, в тому числі ПДВ 4756,00 грн (а.с. 10).

За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості переданого товару у визначений Договором строк, у зв`язку з чим, на час подання позову, за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 62 736,00 грн.

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену умовами розділу 5 договору.

Поряд з цим позивач посилається на п.5.4. договору, згідно з яким при порушенні строків оплати поставленого товару, визначених п.2.2 Договору, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі 11 104,27 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та зазначених вище положень договору нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 913,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 2670,22 грн, що заявлені до стягнення.

Пунктом 8.1-8.2. Договору сторони обумовили, що Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання відповідних зобов`язань за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору про свій намір не нехтувати його дію, Договір щорічно автоматично подовжується на річний строк на тих самих умовах.

У разі неможливості вирішення спорів за даним договором шляхом переговорів, вони вирішуються в судовому порядку згідно з чинним законодавством України (п. 10.2. договору).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Внаслідок укладення Договору поставки №31/07-24 від 31.07.2024 між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За встановлених судом обставин, позивач виконав свої зобов`язання за укладеним договором у повному обсязі, натомість відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого ним товару у визначений Договором строк не виконав, у зв`язку з чим на час подання позову за ним рахується заборгованість за поставлений йому за Договором товар в розмірі 62 736,00 грн.

Оскільки відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару у визначений строк не здійснив, позивач направив на адресу відповідача претензію №19/2 від 19.02.2026 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 62 736,00 грн на рахунок позивача.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 62 736,00 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор К" просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 11 104,27 грн, інфляційні втрати у сумі 2670,22 грн, 3 % річних у сумі 913,01 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 11 104,27 грн, нарахованої згідно з п. 5.4. договору, суд зазначає про таке.

У пункті 5.4. договору, сторонами передбачено, що при порушенні строків оплати товару, визначених п.2.2 договору, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2.2 Договору поставки, оплата Товару здійснюється покупцем у порядку, визначному у відповідній Специфікації, однак, специфікації до Договору поставки сторонами не складалися.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. На реалізацію вказаного права позивачем на адресу відповідача 23.02.2026 позивач направив претензію про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 62 736,00 грн. Зазначену Претензію відповідач отримав 02.03.2026, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення . Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості переданого товару у визначений строк, у позивача виникло право на стягнення штрафних санкцій, починаючи з 10.03.2026.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не враховано приписи ч. 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 року у справі № 910/15492/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15.

Відтак, судом здійснено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", враховуючи період прострочення, визначений позивачем - з 10.03.2026 по 02.09.2026, та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 9 185,24 грн: 1) 7373,63 грн за період 10.03.2026-30.07.2026, виходячи з облікової ставки НБУ 15% (62736 х 143 дні х 15% х 2 / 365); 2) 1811,61 грн за період 31.07.2026-02.09.2026, виходячи з облікової ставки НБУ 15,5% (62736 х 34 дні х 15,5% х 2 / 365).

В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 913,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 2670,22 грн.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних розмірі 912,68 грн (62736 х 3% х 177 / 365). В решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Суд також здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідно до якого її розмір за означений період є більшим та становить 2737,78 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2670,22 грн, тобто у заявленому до стягнення розмірі.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення 62 736,00 грн основного боргу, 9 185,24 грн пені, 912,68 грн 3% річних та 2670,22 грн інфляційних втрат. В решті вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 919,03 грн, та процентів річних в сумі 0,33 грн, позов задоволенню не підлягає, за наведених вище мотивів.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02 вересня 2026 р. № 320, (а.с. 7), тобто у передбаченому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 75504,14 грн, що становить 97,52% від ціни позову, суд стягує з відповідача в користь позивача пропорційно витрати на оплату судового збору в сумі 2596,37 грн, а решту 66,03 грн покладає на позивача.

Керуючись ст. 11, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення 77 423,50 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (76002, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. 11 літ. "Щ", оф. 15; ідентифікаційний код юридичної особи: 44556690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор К" (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 241, кв. 60; ідентифікаційний код юридичної особи: 38228309) суму основного боргу за договором поставки в розмірі 62 736 (шістдесят дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 00 коп., пеню у розмірі 9 185 (дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 24 коп., 3% річних у розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) грн 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн 22 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 37 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" в частині стягнення пені в сумі 1 919,03 грн, та процентів річних в сумі 0,33 грн.

Витрати зі сплати судового збору в частині 66,03 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк