Решение № 141263228, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/9316/17за позовом Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави

до 1. Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь Дніпропетровської області;

2. Комунального підприємства "Житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Темс 08", м. Нікополь Дніпропетровської області;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайв Глобал", с. Христофорівка, Нікопольський район, Дніпропетровської області;

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика", м. Дніпро

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2: Українська товарна біржа "Товарна Біржа Українська", м. Запоріжжя

Третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської області,

Третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Нікополь Дніпропетровської області,

Третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , м. Нікополь Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 №№ 4-24/VII, 5-24/VII; визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом від 29.08.2017; визнання недійсним договору від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Погосян Д.А.

Представники:

прокурор: Пащенко І.О.;

від відповідача-1: В`юнченко О.А.;

від відповідача-2: Чернов О.А.;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

від третьої особи-5: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської ради, Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Темс 08" про:

- визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська житлово-технічна інспекція" та знаходяться в м. Нікополь";

- визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 5-24/VІІ "Про надання дозволу КП "Міська житлово-технічна інспекція" на продаж основних засобів";

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, оформлених протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017;

- визнання недійсним договору від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, укладеного між КП "Міська житлово-технічна інспекція" та ТОВ "Ай Темс 08";

- витребування у ТОВ "Ай Темс 08" на користь територіальної громади м. Нікополя майна, набутого за договором від 29.08.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 позов задоволено. Визнано незаконними і скасовані рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VII, від 14.07.2017 № 5-24/VII; визнано недійсними результати аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, оформлені протоколом від 29.08.2017 про проведення аукціону; визнано недійсним договір від 29.08.2017 та витребувано у ТОВ "Ай Темс 08" майно, набуте за договором від 29.08.2017, на користь територіальної громади м. Нікополя.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 904/9316/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2021 частково задоволено касаційні скарги Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" та Нікопольської міської ради; скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/9316/17, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 справу № 904/9316/17 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 справу №904/9316/17 прийнято до свого провадження суддею Ярошенко В.І.; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.03.2021.

Ухвалою суду від 29.03.2021 відкладено підготовче засідання на 13.04.2021.

13.04.2021 від Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву про визнання незаконними та скасування рішень по справі № 904/9316/17 від 06.09.2020.

Прокурор, не погодившись із доводами відповідачів-1,-2, викладеними у відзивах на позовну заяву, 13.04.2021 засобами електронного зв`язку (14.04.2021 через канцелярію суду) подав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання на 17.05.2021.

23.04.2021 від Нікопольської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкладено підготовче засідання з урахуванням розумності строку тривалості підготовчого провадження на 14.06.2021.

Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 31.05.2021 через канцелярію суду подало заперечення на відповідь на відзив.

Від Нікопольської міської ради 01.06.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 14.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2021.

Представник відповідача-3 та треті особи 1-6 у судове засідання від 12.07.2021 не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 12.07.2024 залишено без розгляду позов першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах держави до відповідачів: Нікопольської міської ради, Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Темс 08", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика", Української товарної біржі "Товарна Біржа Українська", ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про: визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська житлово-технічна інспекція" та знаходяться в м. Нікополь"; визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 5-24/VІІ "Про надання дозволу КП "Міська житлово-технічна інспекція" на продаж основних засобів"; визнання недійсними результатів аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, оформлених протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017; визнання недійсним договору від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, укладеного між КП "Міська житлово-технічна інспекція" та ТОВ "Ай Темс 08"; витребування у ТОВ "Ай Темс 08" на користь територіальної громади м. Нікополя майна, набутого за договором від 29.08.2017.

10.08.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021.

Супровідним листом від 13.08.2024 справу № 904/9316/17 направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 у справі № 904/9316/17 залишено без змін.

13.10.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернулась справа № 904/9316/17.

Супровідним листом від 26.11.2021 на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.11.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного суду направлена справа № 904/9316/17.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2024 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 у справі № 904/9316/17 скасовано, справу № 904/9316/17 передано до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - до Господарського суду Дніпропетровської області.

23.09.2024 від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла справа № 904/9316/17 для продовження розгляду.

На виконання умов постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.08.2024 суд приймає до свого провадження справу № 904/9316/17 для подальшого продовження її розгляду.

Ухвалою суду від 24.09.2024 поновлено провадження у справі № 904/9316/17 та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2024.

03.10.2024 від Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення.

04.10.2024 від Комунального підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 08.10.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1.

Ухвалою суду від 08.10.2024 судове засідання відкладено до 04.11.2024 та виключено третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з числа третіх осіб у справі № 904/9316/17.

29.10.2024 від Нікопольської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 04.11.2024 у задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відкладено судове засідання в межах розумного строку до 03.12.2024.

07.11.2024 від Нікопольської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 08.11.2024 задоволено клопотання Нікопольської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 03.12.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1. Представник відповідача-2, представник відповідача-3 та представники третіх осіб в судове засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 03.12.2024 судове засідання відкладено в межах розумного строку до 19.12.2024.

В судове засідання 19.12.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1. Представник відповідача-2, представник відповідача-3 та представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином. В судовому засіданні прокурору було надано вступне слово.

Ухвалою суду від 19.12.2024 судове засідання відкладено в межах розумного строку до 14.01.2025.

В судове засідання 14.01.2025 з`явився прокурор та представник відповідача-1.

Ухвалою суду від 14.01.2025 зупинено провадження у справі № 904/9316/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23.

12.05.2026 від Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/9316/17 у зв`язку із усуненням обставин, що викликали підстави для зупинення провадження у справі № 922/3456/23.

Ухвалою суду від 22.05.2026 провадження у справі № 904/9316/17 поновлено з 22.05.2026. Призначено підготовче засідання на 02.06.26 р. о 12:40 год.

28.05.2025 від Нікопольської міської ради надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить проводити всі судові засідання у справі за участю представника В`юнченка Олександра Анатолійовича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 29.05.2026 у задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

29.05.2026 від Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання, в якому просить залучити Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЙВ ГЛОБАЛ співвідповідачем у справі №904/9316/17.

29.05.2026 від Нікопольської міської ради надійшли письмові пояснення у справі.

01.06.2026 від Нікопольської міської ради надійшли заперечення на клопотання про залучення співвідповідача.

В підготовче засідання 02.06.2026 з`явились прокурор та представник відповідача-1 та надали усні пояснення по справі. Представник відповідача-2, 3 та представники третіх осіб-1-5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2026 задоволено клопотання Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайв Глобал" та залучено до участі у справі у якості відповідача-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайв Глобал". Відкладено підготовче до 08.07.2026.

09.06.2026 до господарського суду від керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками, а також заяви про зміну підстав позову відповідачу-4.

10.08.2026 до господарського суду від представника відповідача-2 надійшла заява. За змістом якої просить суд, взяти до уваги підтримку позиції Нікопольської міської ради, яка викладена у заяві про додаткові роз`яснення та ВКЗ від 28.05.2026 та врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 при розгляді справи 904/9316/17, взяти до уваги наведені аргументи Нікопольської міської ради про суті спору та відмовити Нікопольській окружній прокуратурі у задоволенні позовних вимог до Нікопольської міської ради та комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради у повному обсязі.

У підготовче засідання 08.07.2026 з`явилися повноважні представники відповідачів-1,2 та прокурор. Повноважні представники відповідачів-3,4, третіх осіб-1,2,3,4,5 у вказане підготовче засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкладено підготовче засіданні в режимі відеоконференції, в межах розумного строку до 04.08.2026.

03.08.2026 від прокуратури надійшли пояснення.

В підготовче засідання 04.08.2026 з`явились прокурор та представники відповідача-1,2 та надали усні пояснення по справі. Представники відповідача-3 та третіх осіб -1,2,3,4,5 у судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 01.09.2026.

08.09.2026 ухвалою суду призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2026 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області.

В підготовче засідання 06.10.2026 з`явились прокурор та представники відповідача-1,2 та надали усні пояснення по справі. Представники відповідача-3 та третіх осіб -1,2,3,4,5 у судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, витребуваних судом документів не надали.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-3 та третіх осіб -1,2,3,4,5 за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 06.10.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 06.10.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція прокурора

Позовні вимоги прокурора з урахуванням заяви про зміну підстав позову (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України) обґрунтовані посиланням на ті обставини, що Нікопольська міська рада не мала правових підстав для прийняття рішення про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів - мереж теплопостачання, оскільки вказані об`єкти не підлягають приватизації, а відчуження вказаних об`єктів на підставі договору від 29.08.2017 купівлі-продажу призвело до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, непоправного зменшення обсягу та погіршення умов надання послуг населенню. Прокурор зазначає, що відповідач-1 не мав правових підстав для прийняття 14.07.2017 рішення "Про надання дозволу КП "МЖТІ" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів"; приймаючи рішення про відчуження (продаж) тепломережі м. Нікополь, Нікопольська міська рада здійснювала не владні управлінські функції, а реалізовувала свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, відтак, діяла на рівних правах з іншими учасниками відносин.

Прокурор зазначає, що оскільки Нікопольська міська рада виступаючи від імені власника спірного нерухомого майна (територіальної громади) відчужила вказане майно на користь ТОВ "АЙ ТЕМС 08" на підставі власних незаконних рішень, а угода укладена на підставі вказаного рішення, є недійсною, то відсутні правові підстави збереження спірного майна за ТОВ "АЙ ТЕМС 08", а тому воно повинно бути витребувано на користь територіальної громади м. Нікополь.

Прокурор вказує, що з огляду на заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ, від 14.07.2017 №5-24/VІІ та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому прокурор визначив Нікопольську міську раду одним із відповідачів у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого належать повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що правовідносини у даній справі № 904/9316/17 та у справі № 922/3456/23 не є подібними ні за матеріально-правовим регулюванням, ні за фактичними обставинами. Зокрема, у даній справі №904/9316/17 позовні вимоги Нікопольської окружної прокуратури не обгрунтовувались вимогами ст. 228 ЦК України та встановленими обставинами антиконкурентних узгоджених дій у сфері публічних закупівель за кошти місцевого бюджету. Крім того, прокурор наголошує на абсолютній відмінності предметів спору у справах № 922/3456/23 та №904/9316/17, а також у даній справі, застосовані основними норми матеріального права, якими прокурор обґрунтовував позовні вимоги та які не застосовувались у справі № 922/3456/23. Таким чином, безпідставним є застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, з огляду на їх нерелевантність ні за матеріально-правовим регулюванням, ні за фактичними обставинами. Крім того, за твердженням прокурора, у даній справі обов`язковому застосуванню підлягають висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 27.08.2026 у справі №904/9316/17 щодо представництва прокурором інтересів держави у справі №904/9316/17 як самостійного позивача.

Позиція відповідача - 1 викладена у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях

Відповідач 1 заперечує щодо заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішень Нікопольської міської ради: № 4-24/УП від 14.07.2017 Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства Міська житлово-технічна інспекція Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" та № 5-24/УІІ від 14.07.2017 Про надання дозволу Комунальному підприємству Міська житлово-технічна інспекція Нікопольської міської ради на продаж основних засобів, у зв`язку з тим, що у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача; прокурором не наведено конкретних та обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави в суді; Положення про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності передбачає процедуру конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності при приватизації, але майно не було включено до переліку на приватизацію; питання про відчуження майна приймалося Нікопольською міською радою у вигляді рішення, яким передбачався порядок та умови відчуження майна; рішенням передбачено доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності.

Відповідач посилається на те, що в позовній заяві не дотримано прокурором процедури представництва інтересів держави (органу місцевого самоврядування) в суді та правильності визначення прокурором позивача; посилання позивача на наказ Фонду державного майна № 2075 від 31.12.2015 "Про затвердження Положення про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності" є таким, що суперечить діючому законодавству; застосування процедури приватизації об`єктів комунальної власності, яка передбачена Законом України "Про приватизацію державного майна" суперечить п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; питання відчуження майна приймалося Нікопольською міською радою у вигляді рішення, яким передбачався порядок, а саме в рішенні № 5-24/VІІ від 14.07.2017 "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів"; рішенням передбачено доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності; зазначено про зарахування доходів від відчуження об`єктів комунальної власності до державного бюджету міста у розмірі 100%; рішення міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходиться у м. Нікополь" підписано міським головою 17.07.2017 після надання оригіналу рецензії на звіт та оприлюднення на офіційному сайті Нікопольської міської ради від 19.07.2017.

Відповідач-1 звертає увагу, що однією з позовних вимог прокурора є витребування спірного майна на користь територіальної громади м. Нікополя, інтереси якої у наведеному випадку представляє Нікопольська міська рада, яка прокурором визначена відповідачем у справі, а отже, виконання судового рішення за результатами задоволення позову за такою вимогою відбуватиметься фактично на користь відповідача, що не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства, що підтверджує незаконність вимог позивача у даній справі.

Відповідач 1 зазначає, що у даній справі захисту спосіб є неефективним, так як на час розгляду справи оскаржувані рішення Нікопольської міської ради фактично виконані та вичерпали свою дію (на їх підставі укладено відповідний правочин, який також вичерпав свою дію повним виконанням). Позов прокурором подано 11.10.2017, а договір (на виконання спірних рішень) укладено 29.08.2017. Неефективність способу захисту (неможливості фактичного поновлення права за таким позовом та такими обставинами) свідчить і той факт, що наразі вже пройшло близько 7-ми (виконаність, вичерпаність). Крім того, відповідач зазнач, що платне відчуження майна у розумінні Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не може застосовуватися до мереж, які не пов`язані з постачанням споживачам тепла, які мають майже 100 % знос, морально та фізично застарілі, внаслідок чого не можуть бути привабливі для потенційних покупців з метою підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України, а також створення сприятливих умов для залучення інвестицій. Таким чином, відсутнє порушення Нікопольською міської радою норм Закону України «Про приватизацію державного майна» при прийнятті рішень, оскільки дані рішення не стосувались приватизації тепломереж, а продажу підлягали лише труби, які не пов`язані з постачанням тепла.

Відповідач 1 надаючи додаткові пояснення просив суд врахувати висновки постанови Верховним Судом від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 під час розгляду даної справи. Крім того, відповідач - 1 посилається на те, рішенням КСУ окремі положення статті 23 Закону «Про прокуратуру» визнані неконституційними в частині, що дозволяє прокуратурі представляти інтереси держави без доведення конкретного порушення та без наявності виняткових підстав. Відповідач наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні: докази суттєвого порушення інтересів держави; розрахунок та обґрунтування розміру збитків територіальної громади; докази того, що продаж мереж теплопостачання призвів до погіршення послуг для населення. Таким чином, прокуратура діє поза межами наданих їй повноважень, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до ст. 5, ст. 164 ГПК України.

Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях

Відповідач - 2 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач - 2 діяв виключно на підставі рішень Нікопольської міської ради та на підставі доручень, наданих органом управління, яким є Нікопольська міська рада, чинних на момент здійснення відповідних дій.

Відповідач-2 зазначає, що позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ, 5-24/VII, є такими, що не підлягають задоволенню, тому відсутні підстави для визнання недійсним результатів аукціону оформленого протоколом від 29.08.2017, визнання недійсним договору від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні та витребування майна набутого за договором від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні.

Позиція відповідача 3 викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № 165 від 29.08.2017, укладений між відповідачем - 2 та відповідачем - 3, є дійсним та укладений відповідно до чинного законодавства. Відповідач 3 зазначає, що ним у належний спосіб (на аукціоні) набуто право власності на майно, тому він не може відповідати за можливу минулу "помилку" державних органів (Нікопольської міської ради). Зазначає, що він є добросовісним набувачем, а договір № 165 від 29.08.2017 купівлі-продажу, придбаного на аукціоні майна, є дійсним.

Позиція третьої особи 3 викладена у поясненнях

Третя особа-3 вважає доводи позивача обґрунтованими, посилаючись на те, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно; акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування; рішення Нікопольської міської ради № 4-24/VII від 14.07.2017 "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "МЖТІ" та знаходяться в м. Нікополь" прийнято передчасно та з порушенням абз. 3 ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки на момент прийняття рішення рецензування звіту про оцінку майна проведено не було, рецензія на звіт № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "МЖТІ" та знаходяться в м. Нікополі, була виконана ТОВ "Сервіс Експерт М" лише 17.07.2017; рецензування звіту про оцінку майна здійснено не рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України та його регіональних відділень; на момент укладення договору № 17/06-07 від 20.06.2017 між КП "МЖТІ" та ТОВ "С-ТИМАТИКА" про проведення оцінки мереж теплопостачання, дозволу територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради у КП "МЖТІ" НРМ не було, оскільки вказане рішення прийнято Нікопольською міською радою лише 30.06.2017 за №61-22/VII; договір, укладений між КП"МЖТІ", як замовником, та ТОВ "С-Тиматика", як оцінювачем, № 17/06-07 від 20.06.2017 не відповідає істотним умовам договору на проведення оцінки майна; у договорі не зазначено майно, що підлягає оцінці, а лише вказано, що перелік майна погоджується між сторонами шляхом усних переговорів; в договорі відсутня дата оцінки; у пункті 2.2 Звіту № 277/1 від 23.06.2017 оцінювачем зазначено, що при огляді об`єкта оцінки оцінювач дослідив труби ізольовані (обгорнуті утеплювачем та гофрою); відповідно до рішення Нікопольської міської ради № 75-6/VII від 31.03.2016 припинено централізоване теплопостачання у м. Нікополі; оцінювач безпідставно здійснював оцінку використання оцінюваного об`єкта як мережі теплопостачання - нерухомого майна, оскільки фактичне використання мережі теплопостачання за цільовим призначенням неможливе у зв`язку з припиненням централізованого теплопостачання у м. Нікополь; мережі теплопостачання необхідно оцінювати як рухоме майно із використанням інших Національних стандартів, передбачених чинним законодавством; враховуючи, що договір про проведення оцінки укладено 20.06.2017, а звіт про оцінку оцінювачем складено 23.06.2017 (станом на 22.06.2017) оцінювач фізично не мав змоги за 2 календарні дні провести огляд об`єкта оцінки - 120 565, 05 метрів труби, з яких більша частина знаходиться під землею; жодних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки здійснено не було, що може свідчити про недостовірність та необ`єктивність оцінки майна і висновку про його вартість.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

20.06.2017 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідач 2, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика" (третя особа 1, оцінювач) укладено договір № 17/06-07 на проведення оцінки майна. За умовами якого, замовник доручає, а оцінювач приймає на себе обов`язки по проведенню робіт з оцінки вартості надземних, підземних мереж та теплотрас, що знаходяться на балансі замовника, перелік якого погоджується між сторонами шляхом усних переговорів, та зазначається у звіті про оцінку майна.

Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Тиматика" здійснено оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі відповідача-2 та знаходяться в м. Нікополь, що підтверджується звітом № 277/1 від 23.06.2017 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська ЖТІ" НМР та знаходяться в м. Нікополь.

Рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання № 61-22/VІІ від 30.06.2017 "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на проведення незалежної експертної оцінки вартості комунального майна" вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради провести незалежну експертну оцінку вартості майна та надати на розгляд сесії міської ради для затвердження звіту про експертну оцінку вартості комунального майна, згідно додатку; після затвердження сесією міської ради звіту про експертну оцінку вартості комунального майна, надати пропозиції щодо подальшого розпорядження та утримання комунального майна, зазначеного в додатку до цього рішення.

Комунальним підприємством «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради 07.07.2017 укладено договір про надання послуг з рецензування звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП «Міська ЖТІ» НМР та знаходиться в м. Нікополь. Відповідно до предмету договору від 07.07.2017 виконавець зобов`язаний надати рецензію на звіт. Рецензію на звіт отримано ним 17.07.2017.

Рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання № 4-24/VІІ від 14.07.2017 "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська інженерно-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" затверджено звіт № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь.

Рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання № 5-24/VІІ від 14.07.2017 "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів згідно з додатком; Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради: вжити заходів щодо продажу основних засобів, зазначених у пункті 1 цього рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України; кошти, отримані від реалізації основних засобів, а саме, 100% перерахувати до бюджету міста.

19.08.2017 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідач 2, замовник) та Українською товарною біржею "ТБУ" (третьою особою-2, організатор аукціону) укладено договір про проведення аукціону, згідно умов якого, організатор аукціону зобов`язується за свій рахунок провести аукціон з продажу основних засобів Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а замовник сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

29.08.2017 Українською товарною біржею "Товарна Біржа Українська" проведено аукціон з продажу майна Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а саме мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 штук, за результатами якого визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" за ціною 8 717 989, 03 грн, про що свідчить протокол від 29.08.2017 про проведення аукціону.

29.08.2017 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" (відповідача - 3, покупець) укладено договір № 165 купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні. За умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт, придбаний на аукціоні - мережі теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 шт.

Прокурор вважає, що відповідачами-1,-2,-3 порушені норми чинного законодавства при прийнятті рішень, проведенні аукціону і укладенні договору купівлі-продажу, що і є причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Як встановлено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 позов задоволено. Визнано незаконними і скасовані рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VII, від 14.07.2017 № 5-24/VII; визнано недійсними результати аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, оформлені протоколом від 29.08.2017 про проведення аукціону; визнано недійсним договір від 29.08.2017 та витребувано у ТОВ "АЙ ТЕМС 08" майно, набуте за договором від 29.08.2017, на користь територіальної громади м. Нікополя.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2021 касаційні скарги Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" та Нікопольської міської ради частково задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/9316/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Як вбачається з матеріалів справи, Верховний Суд за результатами касаційного провадження у даній справі дійшов висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача. У свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував порушення інтересів держави та довів порушення вимог законодавства під час прийняття рішення про відчуження спірного майна та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу зазначеного майна. Водночас дотримання вимог щодо підтвердження підстав для представництва прокурора, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", в цьому випадку є обов`язковим.

Верховний Суд зауважив на тому, що прокурор у цій справі визначив Нікопольську міськраду одним зі співвідповідачів та пред`явив до неї вимоги. Тому суд мав оцінити наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2021 у справі № 904/9316/17 зазначив, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює обов`язку прокурора щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19, від 29.01.2019 у справі № 925/1133/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

З огляду на викладене та з урахуванням положень статей 131-1 Конституції України, 53 Господарського процесуального кодексу України, 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеної судової практики щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, Верховним Судом наголошено на тому, що під час нового розгляду господарському суду необхідно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для захисту прокурором інтересів держави у суді; дотримання/недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

Верховним Судом вказано й на залишення поза увагою господарських судів тієї обставини, що однією із позовних вимог прокурора є витребування спірного майна на користь територіальної громади м. Нікополя, інтереси якої у наведеному випадку представляє Нікопольська міськрада, яка прокурором визначена відповідачем у справі. А отже, виконання судового рішення за результатами задоволення позову за такою вимогою відбуватиметься фактично на користь відповідача, що не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.

Також Верховним Судом у постанові від 21.02.2021 зазначено, що суди достеменно не дослідили та не з`ясували правого статусу спірного майна, його технічного стану та складу на час відчуження такого майна з урахуванням обставин припинення централізованого опалення та припинення використання спірних теплових мереж, що має суттєве значення для правильного вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, Верховним Судом визнано передчасним висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 904/9316/17, залишено без розгляду позов прокурора в інтересах держави до Нікопольської міської ради, КП "Міська житлово-технічна інспекція", ТОВ "АЙ ТЕМС 08" про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору та витребування майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2024 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 у справі № 904/9316/17 скасовано, справу № 904/9316/17 передено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Верховний Суд за результатами касаційного провадження у даній справі дійшов висновку, що з огляду на заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ, від 14.07.2017 № 5-24/VІІ, їх обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Нікопольську міську раду одним із відповідачів у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого належать повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. За таких обставин прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Нікопольську міську раду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов`язковим урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду.

Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Судом встановлено, що за змістом позовних вимог прокурора йдеться про порушення відповідачем-1, як органом місцевого самоврядування, відповідачем-2 - комунальним підприємством та відповідачем-3 - господарюючим суб`єктом положень чинного законодавства України під час відчуження майна комунальної форми власності, що заперечується зі сторони усіх відповідачів. Тому прокурор із посиланням на положення статей 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України зазначив безпосередньо у позовній заяві, що підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом є неправомірне прийняття Нікопольською міською радою рішень, що суперечать інтересам територіальної громади м. Нікополь.

Як убачається із позицій відповідачів, ними не визнається факт ухвалення неправомірних рішень Нікопольською міською радою та учинення неправомірних дій комунальним підприємством та суб`єктом господарювання під час процедур відчуження спірного майна.

За положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування).

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Нікопольська міська рада.

Територіальна громада міста Нікополь, як власник спірного об`єкта, делегує Нікопольській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади (такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, а також Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20).

Враховуючи викладене, здійснення Нікопольською міською радою розпорядження майном з підстав, не передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Підставами з якими прокурор безпосередньо пов`язує свої вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень відповідача-1 є як пряма заборона, встановлена Законом України "Про приватизацію державного майна" та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на відчуження майна, яке за своїм правовим статусом віднесено до об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, так і порушення порядку проведення конкурсу з відчуження комунального майна, зокрема порушення при визначенні вартості такого майна.

За твердженням прокурора, вчинені відповідачем-1 та відповідачем-2 дії, які суперечать наведеним вище актам цивільного законодавства, не можуть вважатися такими, що вчинені в інтересах територіальної громади міста Нікополь, оскільки наслідком таких дій є ослаблення економічних основ місцевого самоврядування.

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Прокурор у справі № 904/9316/17, що розглядається, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

У справі № 904/9316/17, що розглядається, прокурор оспорює, зокрема, рішення Нікопольської міської ради, тому прокурор визначає Нікопольську міську раду одним із відповідачів.

Суд зазначає, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (з огляду на відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З огляду на заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ, від 14.07.2017 № 5-24/VІІ, їх обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Нікопольську міську раду одним із відповідачів у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого належать повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. За таких обставин Прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Нікопольську міську раду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 27.08.2024 у справі № 904/9316/17.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку , що прокурор, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував підстави для свого представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, оскільки у даному випадку інтереси держави потребують захисту.

Щодо позовних вимог

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави до Нікопольської міської ради, КП "Міська житлово-технічна інспекція", ТОВ "АЙ ТЕМС 08" про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору та витребування майна.

Господарський суд зазначає, що відповідно до клопотання прокурора від 29.05.2026 про залучення до участі у справі відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайв Глобал", вимоги щодо нього пред`явлено не було.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є незаконність рішення Нікопольської міської ради про надання дозволу на відчуження комунального майна та недійсність договору купівлі-продажу, укладеного на виконання незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до чинного законодавства акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язків характер для суб`єктів цих відносин.

Частиною другою статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про скасування акту органу місцевого самоврядування та про визнання договору недійсним необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання актів незаконними, а правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування Конституції та законам України; наділення органу самоврядування відповідними повноваженнями та спосіб прийняття оспорюваного акту; відповідність змісту оспорюваного договору вимогам закону; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Прокурор вважає, що відповідачами-1,-2,-3 порушені норми чинного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень, проведенні аукціону і укладенні спірного договору купівлі-продажу; відповідачі проти цього заперечують, що і є причиною спору.

Частиною першою статті 142 Конституції України та частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що рухоме та нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальної громади міста є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у комунальній власності є майно, у тому числі, грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За частиною першою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина третя статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Нікопольська міська рада.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Із частин 5, 6, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач 1 посилається на те, що у зв`язку з припиненням централізованого опалення та припинення використання теплових мереж, які є власністю територіальної громади міста Нікополь Нікопольська міська рада в межах наданих їй повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом прийняття оспорюваних рішень правомірно розпорядилась об`єктами комунальної власності, зазначаючи наступне.

У місті Нікополі з 2004 року розпочався процес переходу квартир на індивідуальні джерела опалення.

Так, згідно з поясненнями відповідача у 2014 році на виконання пункту 7 протоколу засідання Дніпропетровської обласної комісії з питань забезпечення постачання енергоносіїв в область і своєчасних розрахунків за їх споживання від 21.03.2014 № 07/14-23 щодо переведення житлового фонду міста на індивідуальні джерела опалення, у місті Нікополі активно розпочався процес децентралізації системи централізованого опалення.

Протягом 2014-2015 років прийнято низку відповідних рішень виконавчого комітету:

- від 09.07.2014 № 3473 "Про децентралізацію системи опалення багатоквартирних будинків, на централізованому опаленні яких залишилось від 1 до 3 квартир, а також мікрорайонів "Металург", "Херсонська- Корбута";

- від 27.08. 2014 № 606 "Про внесення змін до рішення виконкому від 09.07.2014 № 473 "Про децентралізацію системи опалення багатоквартирних будинків, на централізованому опаленні яких залишилось від 1 до 3 квартир, а також мікрорайонів "Металург", "Херсонська-Корбута";

- від 23.07.2015 № 527 "Про окремі заходи з децентралізації системи опалення житлового фонду міста Нікополя у 2015 році".

Рішенням Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 12-5/VII прийнята Програма оптимізації та розвитку системи теплопостачання міста Нікополя на 2016 рік, якою передбачається оптимізація системи теплопостачання міста Нікополя шляхом переведення абонентів на автономне /індивідуальне (поквартирне) опалення.

31.03.2016 за № 75-6/VII прийнято рішення сесії "Про відключення від мереж централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків, бюджетних та інших установ незалежно від форми власності, що опалюються від ТФК по вул. Краснодонській, 70, від котельні по вул. першотравнева, 26 та інших котелень НКП "Нікопольтеплоенерго" за необхідності".

Пунктом 2 рішення Нікопольської міської ради від 31.05.2017 №47-21/VII "Про безоплатну передачу з господарського відання (балансу) Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" у господарське відання (на баланс) Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради комунального майна" передбачено, що Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради прийняти безоплатно у господарське відання (на баланс), забезпечити збереження та подальше належне утримання майна.

Заступником міського голови 02.06.2016 за результатами спільної наради директору Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради доручено прийняти комунальне майно, провести його інвентаризацію та визначити його ринкову вартість для відображення на відповідних балансових рахунках (Протокол наради №1 щодо приймання-передачі комунального майна).

На виконання наданого доручення директором Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 20.06.2017 укладено договір № 17/06-07 на проведення оцінки майна.

Також рішенням Нікопольської міської ради від 30.06.2017 № 61-22/VII надано дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на проведення незалежної експертної оцінки вартості комунального майна. І як результат отримано Звіт № 277/1 від 23.06.2017.

В подальшому Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради 07.07.2017 укладено договір про надання послуг з рецензування звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська ЖТІ" НМР та знаходяться в м. Нікополь.

Як зазначено у Звіті № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська ЖТІ" НМР та знаходяться в м. Нікополь, об`єктом оцінки були - мережі теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь, форма власності - комунальна, а метою їх оцінки є - визначення ринкової вартості для подальшого відчуження. За технічною характеристикою мережі теплопостачання являють собою передавальні пристрої в складі трубопроводів загальною довжиною по всій території м Нікополь 120565,05; технічний стан мереж теплопостачання - незадовільний, але подальша експлуатація можлива, після ремонту.

Ринкову вартість об`єкту оцінки, яка без ПДВ становить 7193060 грн,

Суд зазначає, що дотримання порядку обрання суб`єкта оціночної діяльності, проведення оцінки комунального майна та визначення його реальної ринкової вартості є чинником економічного регулювання відносин у сфері розпорядження майном територіальних громад, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

За доводами відповідача-1 міська рада відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" уповноважена вирішувати доцільність, порядок та умови відчуження об`єкту права комунальної власності, а порядок відчуження спірного майна визначено в оспорюваних рішеннях, зокрема саме в рішенні від 14.07.2017 № 5-24/VII "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів" зазначено:

1. Надати дозвіл Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція "Нікопольської міської ради на продаж основних засобів згідно з додатком.

2. Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради:

2.1. Вжити заходів щодо продажу основних засобів, зазначених у п.1 цього рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України.

2.2. Кошти отримані від реалізації основних засобів, а саме: 100% - перерахувати до бюджету міста.

Відповідач наголошує на тому, що кошти від реалізації майна в повному обсязі були перераховані до місцевого бюджету.

Підставами з якими прокурор безпосередньо пов`язує свої вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень відповідача-1 є як пряма заборона, встановлена Законом України "Про приватизацію державного майна" та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на відчуження майна, яке за своїм правовим статусом віднесено до об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст.

Також відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто дія цього закону розповсюджується на майно комунальної власності.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

Теплоелектроцентралі і котельні, від яких здійснюється теплопостачання споживачам, входять до об`єднаної енергетичної системи України (стаття 5 Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Заперечуючи вищевикладене відповідач 1 посилається на те, що рішенням Нікопольської міської ради від 14.07.2017 № 5-24/VII Комунальному підприємству «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради надано дозвіл на продаж основних засобів, які обліковувались на балансі підприємства як внутрішньоквартальні, зовнішні мережі, мережі опалення з відповідними позначеннями щодо їх місця розташування, довжини, дати введення в експлуатацію.

Однак, вказані основні засоби, які фактично є трубами, не можуть забезпечити всього процесу надання теплової енергії споживачу, оскільки тільки у взаємозв`язку з іншими спорудами, інженерними спорудами, устаткуванням і обладнанням можливо забезпечити виробництво, транспортуванням, постачанням теплової енергії, а відтак і життєдіяльність держави в цілому.

Відповідач-1 зазначає, що не приймалось рішень стосовно продажу основних засобів, таких як, будівлі котельнь, лабораторій, насосних станцій, які забезпечують виробництвом теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, в розумінні ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єктами, які не підлягають приватизації є саме об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів з їх мережами, спорудами, устаткування та пов`язані з постачанням споживачами води, газу, тепла, а також відведенням і очищення стічних вод, які у своїй сукупності і забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

Відповідач посилається на те, що предметом спірних правовідносин не є об`єкти інфраструктури, а є трубами, які мають майже 100 % знос, морально та фізично застарілі. Оскільки теплові мережі, які пов`язані з постачанням споживачам тепла, перестали бути мережами, після відключення централізованого опалення, як це передбачено у ст. 5 вказаного Закону. Тому, майно (труби) відчужувались у зв`язку з децентралізацією опалення в місті.

Прокурор посилається на те, що рішення Нікопольської міської ради є незаконними, оскільки здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, вчинено не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, а відтак не можуть вважатись вираженням волі територіальної громади. Тому територіальна громада, як власник майна, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого всупереч вимог закону та інтересів територіальної громади, із урахуванням фактичних обставин може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, який передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

При цьому господарський суд, звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема і у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 наголошувала на тому, що якщо ж такий протиправний акт було реалізовано шляхом укладення на його підставі правочину з розпорядженням майном громади, то він вичерпав свою дію виконанням, і надалі належний захист прав територіальної громади здійснюється у спорі з іншою стороною правочину, укладеного на виконання вказаного вище акта.

Тобто вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

На це також звертав увагу Конституційний Суд України у рішенні, у якому, здійснюючи тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, Конституційний Суд України виснував, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Велика Палата Верховного у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 зазначила: У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння майном [див. mutatis mutandis висновки, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (підпункт 9.67)]. При цьому, якщо у випадку оспорювання державою як власником (в особі повноваженого органу державної влади або, у виключних випадках, прокурором) відчуження майна органом місцевого самоврядування така вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту, то у випадку, коли прокурор захищає інтереси територіальної громади, які були порушені внаслідок відчуження майна громади на виконання акта органу місцевого самоврядування і укладеного на його підставі правочину, оскарження акта органу місцевого самоврядування є загалом неналежним способом захисту. Таке оскарження штучно створює ситуацію, коли орган місцевого самоврядування визначається відповідачем за позовною вимогою.

За встановлених у цій справі обставин, спрямованість заявлених прокурором вимог позову на повернення майна територіальній громаді, заявлені вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення відповідача-1 є неефективними, оскільки їх задоволення не приведе до відновлення права, яке прокурор вважає порушеним.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішень Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська житлово-технічна інспекція" та знаходяться в м. Нікополь" та 14.07.2017 № 5-24/VІІ "Про надання дозволу КП "Міська житлово-технічна інспекція" на продаж основних засобів".

Прокурор також просить суд визнати недійсним договору № 165 купівлі-продажу мереж теплопостачання від 29.08.2017, розташованих у м. Нікополі, укладеного між КП "Міська житлово-технічна інспекція" та ТОВ "Ай Темс 08".

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу прийняття відповідачем-1 як органом місцевого самоврядування рішень з розпорядження майном, яке належить територіальній громаді міста Нікополя та перебувало на балансі комунального підприємства, шляхом надання дозволу на його відчуження за цивільно-правовим договором, що був укладений між комунальним підприємством (відповідачем-2) та суб`єктом господарської діяльності (відповідачем-3).

А саме, 19.08.2017 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (відповідач 2, замовник) та Українською товарною біржею "ТБУ" (третьою особою-2, організатор аукціону) укладено договір про проведення аукціону, згідно умов якого, організатор аукціону зобов`язується за свій рахунок провести аукціон з продажу основних засобів Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а замовник сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

29.08.2017 Українською товарною біржею "Товарна Біржа Українська" проведено аукціон з продажу майна Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради, а саме мереж теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 штук, за результатами якого визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" за ціною 8 717 989, 03 грн, про що свідчить протокол від 29.08.2017 про проведення аукціону.

29.08.2017 між Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08" (відповідача - 3, покупець) укладено договір № 165 купівлі-продажу об`єкта придбаного на аукціоні. За умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт, придбаний на аукціоні - мережі теплопостачання, що знаходяться в м. Нікополь у кількості 267 шт.

Положеннями статей 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТЕМС 08", набуваючи у власність спірний об`єкт, добросовісно покладався відсутні будь-які заборони відчуження.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 11.03.2025 у справі № 922/647/22.

Крім того, суд за зазначає, Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд на підставі зібраних доказів має проаналізувати:

1) чи здійснює власник земельної ділянки, який звернувся до суду, втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача на мирне володіння майном останнього, зокрема з огляду на норми права у сфері містобудування й охорони культурної спадщини;

2) чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки через здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці легітимну мету, зокрема, чи є вимога власника цієї ділянки зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану на такій ділянці споруду заходом з контролю власником за користуванням його ділянкою відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів в охороні культурної спадщини;

3) чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті (зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами особи, яка хоче спорудити певний об`єкт на цій ділянці), та чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки відповідача у відносинах з власником земельної ділянки, а також суспільних інтересів у збереженні культурної спадщини.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 в справі №461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар (постанова Верховного суду від 15.03.2023 по справі № 725/1824/20).

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішень Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська житлово-технічна інспекція" та знаходяться в м. Нікополь" та 14.07.2017 № 5-24/VІІ "Про надання дозволу КП "Міська житлово-технічна інспекція" на продаж основних засобів", на підставі яких 29.08.2017 Українською товарною біржою «Товарна Біржа України» проведено аукціон з продажу комунального майна із визначенням переможця, оформлених протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017, то позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі залишаються судом без задоволення.

Прокурор зазначає, що оскільки договір № 165 купівлі-продажу мереж теплопостачання від 29.08.2017, розташованих у м. Нікополі, укладеного між КП "Міська житлово-технічна інспекція" та ТОВ "Ай Темс 08" на підставі прийнятих Нікопольською міською радою рішень від 14.07.2017 №4-24/VІІ "Про затвердження звіту №277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради та знаходяться в м. Нікополь" та від 14.07.2017 №5-24/VІІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради на продаж основних засобів", що такий договір слід визнати недійсним, як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203, 215 Цивільного кодексу України). Оскільки власником спірного майна є територіальна громада міста Нікополь, а наведений вище договір слід визнати недійсним, як такий, що суперечить інтересам територіальної громади міста Нікополь (ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України), то, відповідно, майна, набуте за договором від 29.08.2017 підлягає витребуванню у ТОВ "Ай Темс 08" та поверненню територіальної громади м. Нікополя.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 04.03.2026 по справі № 922/5241/21 дійшла наступного висновку:

10.49. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави. Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу (пункти 96-98 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

10.50. У практиці Верховного Суду сформований підхід, за якого представництво в суді законних інтересів держави згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру охоплює представництво таких суспільних інтересів, до яких належать інтереси як держави в цілому, так і інтереси територіальної громади.

Ці інтереси не завжди збігаються.

Певні дії, рішення, правочини, в тому числі стосовно майна територіальної громади можуть не зачіпати інтересів інших, аніж самої територіальної громади. Відповідно й порушення при вчиненні цих дій, ухваленні рішень, вчиненні правочинів не стосуються інтересів держави в цілому.

10.51. Звертаючись до суду з позовом, прокурор має визначити, на захист яких саме інтересів він звертається.

10.52. У цій справі прокурор у позовній заяві відзначає, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов (т.1, а. с. 9).

10.53. Велика Палата Верховного Суду у зв`язку з цим звертає увагу на те, що орган місцевого самоврядування не є відповідачем сам по собі. Це орган, який здійснює представництво інтересів територіальної громади (або держави у випадках реалізації делегованих повноважень, визначених законом). Так само і позов, який подано до органу державної влади, є позовом до держави в особі цього органу.

10.55. Якщо прокурор вважає, що орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився майном, яке належить державі, і внаслідок такої дії (рішення, правочину) органу місцевого самоврядування майно було відчужено особі, то держава в особі уповноваженого органу (або у виняткових випадках прокурор за відсутності такого органу або якщо орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів і виконано вимоги статті 23 Закону України Про прокуратуру) захищає права власника, витребовуючи відповідне майно у власність держави. Особа, яка набула відповідне майно і від якої воно витребовується, є відповідачем за таким позовом.

10.56. В окремих випадках, якщо держава не є власником майна, однак має законний інтерес у знаходженні відчуженого майна у певного суб`єкта (територіальної громади), який його відчужив, вимоги прокурора можуть бути спрямовані на приведення сторін правочину з відчуження майна у стан до порушення цього інтересу. З цією метою прокурор може позиватись про визнання недійсним відповідного правочину до його сторін (громади в особі органу місцевого самоврядування та набувача майна за правочином) та застосування наслідків недійсності правочину (реституцію), а якщо майно було відчужено далі іншій особі - також з віндикаційним позовом до цієї особи.

При цьому прокурор неодмінно має обґрунтувати наявність інтересів держави, які виходять за межі інтересів територіальної громади як власника майна і які у такий спосіб потребують захисту і виправдовують втручання як у права громади як власника з розпорядження цим майном, так і в інтереси набувачів майна.

10.57. Якщо ж прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади..

Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

У цій справі прокурор хоча й стверджує про те, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади міста Нікополь. Про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади, у позові не йдеться. А свою роль як позивача прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Нікопольську міську раду як відповідача, оскільки вона, на його думку, порушила інтереси громади.

Беручи до уваги, що Територіальна громада міста Нікополя як власник спірного майна делегує Нікопольській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені та в її інтересах, виходячи із заявлених прокурором позовних вимоги щодо витребування у ТОВ "Ай Темс 08" на користь територіальної громади м. Нікополя майна, набутого за договором від 29.08.2017) - Нікопольська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі та має виступати позивачем.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокуратурою.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нікопольської міської ради, Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Темс 08", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайв Глобал" про: визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 4-24/VІІ "Про затвердження звіту № 277/1 про оцінку мереж теплопостачання, що перебувають на балансі КП "Міська житлово-технічна інспекція" та знаходяться в м. Нікополь"; визнання незаконним і скасування рішення Нікопольської міськради від 14.07.2017 № 5-24/VІІ "Про надання дозволу КП "Міська житлово-технічна інспекція" на продаж основних засобів"; визнання недійсними результатів аукціону з продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, оформлених протоколом про проведення аукціону від 29.08.2017; визнання недійсним договору від 29.08.2017 № 165 купівлі-продажу мереж теплопостачання, розташованих у м. Нікополі, укладеного між КП "Міська житлово-технічна інспекція" та ТОВ "Ай Темс 08"; витребування у ТОВ "Ай Темс 08" на користь територіальної громади м. Нікополя майна, набутого за договором від 29.08.2017 відмовити повністю.

Судові витрати за подачу позову залишаються понесені Дніпропетровською обласною прокуратурою залишити за прокуратурою.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 06.11.2026

Суддя В.І. Ярошенко