Решение № 141255446, 04.11.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5190/26

Номер провадження 2/629/3662/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, в якій зазначає, що 23.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74432175, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000 грн., стоком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Однак, відповідач умови договору не виконав.

29.09.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 74432175 від 23.01.2022 р.

05.12.2025 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 74432175 від 23.01.2022 р.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп» в розмірі 21178,85 грн., з яких: 11000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10178,85 грн. заборгованість за відсотками.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за кредитним договором кредиту № 74432175 від 23.01.2022 р. в розмірі 21178,85 грн., з яких: 11000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10178,85 грн. заборгованість за відсотками; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Деал Фінанс Груп», проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 101).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с. 105), причини неявки суду не повідомив, у поданій до суду заяві від 22.09.2026 р. про перегляд заочного рішення просив розгляд справи провести за його відсутності, посилаючись на незадовільний стан здоров`я та безпекову ситуацію в країні (а.с. 81).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 23.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74432175 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору позики із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатора k6s1ahK7To. Згідно з умовами договору позики позичальник отримав кредит у розмірі 11000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 відсотків в день (а.с. 10, 12).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток № 1 до договору позики № 74432175 від 23.01.2022 р. - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої сума кредиту становить 11000 грн., сума процентів за користування кредитом складає 6567 грн, загальна вартість кредиту 17567 грн, дата повернення кредиту 22.02.2022 р. (а.с. 12).

За даними довідки № КД-000128713/ТНПП від 05.03.2026 р., виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес», за дорученням ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 р., ТОВ «ФК «Фінекспрес» 23.01.2022 р. було здійснено переказ коштів в сумі 11000 грн., отримувач ОСОБА_2 - ЕПЗ № НОМЕР_1 , що також підтверджується платіжною інструкцією 74afe277-2626-41c8-9d38-65f962fb674с ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 13, 14).

Згідно з інформацією, наданою АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в установі АТ «Універсал Банк» емітовано картковий рахунок № НОМЕР_3 . 23.01.2022 р. на вказаний банківський рахунок було зараховано платіж у сумі 11000 грн. (а.с. 59-60).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні договору позики.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 74432175 від 23.01.2022 р. станом на 14.05.2026 р. становить в сумі 21178,85 грн., з яких: 11000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10178,85 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 7-8, 9-11).

29.09.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі прав вимог (а.с. 26-29, 31-37).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 29/09/22 від 29.09.2022 р., що відступаються Клієнтом Факторові відповідно до Договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р. до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 21178,85 грн. (а.с. 30-31).

05.12.2025 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі прав вимог (а.с. 38-41, 43).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 21178,85 грн. (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір позики, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики № 74432175 від 23.01.2022 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 11000 грн, що також не заперечується відповідачем. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення, в тому числі у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики № 74432175 від 23.01.2022 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 11000 грн є законними, обґрунтованими, що також визнається відповідачем, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10178,85 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 11000 грн.

Згідно з умовами договору позики, сума позики надається строком на 30 днів, а саме до 22.02.2022 р., зі сплатою процентів за ставкою 1,99, які нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.п. 2, 4).

Таким чином, сторони погодили строк позики, який становить 30 днів.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений п. 2 договору строк, а саме 30 днів з моменту укладення договору позики.

Тобто, аналізуючи умови договору позики, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 30 днів.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії договору позики, а саме 30 днів, виходячи з розміру процентної 1,99 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 6567 грн (11000 (тіло кредиту)х1,99% = 218,90 грн (відсотки в день) х 30 днів).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені договором, в сумі 6567 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про звільнення від сплати відсотків у зв`язку з тяжким матеріальним становищем та наявністю статусу учасника бойових дій, суд зазначає таке.

Пільга у вигляді не нарахування процентів за кредитом, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов`язана виключно з конкретним періодом перебування особи на військовій службі під час мобілізації чи виконання бойових завдань.

Як убачається з матеріалів справи, спірна заборгованість, заявлена позивачем, за відсотками виникла у період з 24.01.2022 р. по 23.05.2022 р., доказів, що саме в цей період відповідач проходив військову службу матеріали справи не містять, тому у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача зазначеної норми закону.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила наступне, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказала, що на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Таким чином, застосування ст. 551 ЦК України для зменшення розміру нарахованих відсотків не заслуговує на увагу, з огляду на те, що вказана норма закону надає можливість суду при вирішенні спору зменшити розмір нарахованої пені (неустойки), а не відсотків за користування кредитом, які мають іншу правову природу та є платою за користування кредитними коштами, на відміну від пені (неустойки), що є відповідальністю за невиконання своїх зобов`язань, зокрема за кредитним договором.

Укладаючи договір відповідач погодився на сплату відсотків в розмірі, визначеному умовами договору на момент підписання кредитного договору, тому відповідно до положень статей 1054, 1048, 1049 ЦК України зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача ТОВ «Сіроко Фінанс» та в подальшому позивачу ТОВ «Деал Фінанс Груп».

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь нового кредитора суму заборгованості за договором позики № 74432175 від 23.01.2022 р. в сумі 17567 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 11000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 6567 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 21178,85 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17567 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягав би стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2208,35 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Берестинська міська лікарня» № 81/26/476/В від 20.04.2026 р., відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 84-85).

Оскільки відповідач, звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та повернути з державного бюджету ТОВ «Деал Фінанс Груп» судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 2208,35 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом у розмірі 4500 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р.; Витягу з акту № 8-ДІЛ від 16.02.2026 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. Додаток № 2 до договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 р; Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги Додаток № 1 до договору № 22-08/25 ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 р.; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579942739.1 від 05.03.2026 р.; ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1287256 від 03.09.2025 р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018 р. (а.с. 44-50).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 4500 грн.

Відповідач просив відмовити у стягненні з нього суми витрат на правову допомогу, вважаючи їх завищеними, та врахувати, що він є ветераном війни з 16.04.2025 р., особою з інвалідністю ІІ групи, на його утриманні перебуває малолітня дитина, має тяжке матеріальне становище, про що подав відповідні докази (а.с. 83-89).

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для їх зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 р. наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі № 922/3812/19 від 09.12.2021 р. Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, зважаючи на наведене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та заперечень зі сторони відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики № 74432175 від 23.01.2022 р. в розмірі 17567 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн., з яких: 11000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6567 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір, сплачений при подачі позову до суду, згідно з платіжною інструкцією кредитованого переказу коштів № 579947350.1 від 12.06.2026 р. у розмірі 2208 (дві тисячі двісті вісім) грн 35 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник