Решение № 141234862, 05.11.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6985/26

Провадження № 2/639/3113/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/6985/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 98024003000 від 19.08.2021 у загальному розмірі 15747,46 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, який діє на підставі ордеру (а.с.8).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 19.08.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98024003000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту на суму 16199,00 грн для придбання товару, зазначеного в п.3.3 договору, шляхом здійснення Банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку позичальника. Умовами договору визначено процентну ставку за кредитом в розмірі 0,00001% річних, а також передбачена можливість нарахування комісії. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору. Відповідач, користуючись наданими йому Банком коштами, не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами договору на повернення отриманих коштів а також сплату процентів. 15.04.2024 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 266, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками АТ «УкрСиббанк», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98024003000 від 19.08.2021. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 15747,46 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, заборгованість за відсотками 0 грн, заборгованість за комісією 8747,46 грн.

11.08.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.27).

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. у позовній заяві та у поданому до суду клопотанні просив розглянути справу без участі представника позивача, та подав до суду заяву, в якій проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно з п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

05.11.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Відповідно до рішення зборів суддів Новобаварського районного суду міста Харкова від 16.03.2026 № 2/26, у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, з них позики, кредиту, банківського вкладу, у тому числі споживчого кредиту запроваджена змішана форма розгляду (формування та зберігання) судових справ. Встановлено, що підлягають роздрукуванню такі матеріали: позовну заява, документ, що підтверджує сплату судового збору; документи, що підтверджують повноваження представників сторін. Додатки до позовної заяви не роздруковуються та зберігаються в електронній формі, якщо інше не визначено.

Суд, дослідивши матеріали електронної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 19.08.2021 ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-заявку на надання споживчого кредиту, в якій просив АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит на таких умовах: строк користування кредитом 24 місяці, сума кредиту 16199,00 грн, перший внесок 2500,00 грн, валюта кредиту гривня. Також просив АТ «Укрсиббанк» надати додатковий кредит кредитну картку на умовах кредитного договору: максимальна сума ліміту додаткового кредиту 50000,00 грн; максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 60% річних від фактичної суми використаного додаткового кредиту; строк дії ліміту кредитування 24 місяці (з можливістю продовження на новий строк за рішенням Банку). Інформація про товар: телевізор Samsung 16999,00 грн; портативна периферія, комплектуючи, страховка 1700,00 грн.

Також, 19.08.2021 ОСОБА_1 власноручно підписав паспорт споживчого кредиту АТ «Укрсиббанк» - Інформаційний лист, Інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, що містять інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача тощо. Наведена в цьому паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 19.08.2021.

19.08.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98024003000, який позичальник підписав власноручно, та за умовами якого, Банк надає Позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом, відповідно до умов цього договору та Правил (п.2.1). В порядку, передбаченому п.4.1 договору, Банк відкриває позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах Правил (п.2.2). Позичальник разом з послугами Банку, передбаченими цим договором, придбаває у третіх осіб супровідні послуги: товар, розмір страхового платежу, зазначені в п. 3.3 договору. Сторонами договору погоджені такі істотні умови кредитування: сума кредиту за договором становить 16199,00 грн (п.3.1); надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору (п.3.2); кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме, 16199,00 грн на придбання товару (телевізор Samsung); портативна периферія, комплектуючи, страховка. Ціна товару складає 18699,00 грн. Розмір платежу за товар, що сплачується позичальником за рахунок власних коштів 2500,00 грн (п.3.4). Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється згідно з Правилами на рахунок в АТ «Укрсиббанк» на умовах договірного списання на умовах, передбачених цим договором та Правилами (п.3.5). Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 19.08.2023 (п.3.5). Розмір ануїтетного платежу становить 675,00 грн з моменту укладення договору до 19.07.2022; а з 20.07.2022 1161,00 грн (п.3.7). Ануїтетний платіж сплачується щомісячно до 19 числа згідно з Графіком Платежів (Додаток № 1) (п.3.8). Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних (п.3.9). За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних, що починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме, з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п.3.10). Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатків до договору (п.3.12). Сторони домовились про можливість відкриття позичальнику окремого поточного рахунку в національній валюті, встановлення на цьому рахунку ліміту кредитування та випуску платіжної картки до цього рахунку (п.4.1). Позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку в порядку, у строки та у сумах, що визначені договорі зі своїх рахунків (п.5.1).

З Графіку платежів, що підписаний позичальником ОСОБА_1 , суд вбачає, що 19.08.2021 надання кредиту на суму 16199,00 грн; платежі щомісячно з 20.09.2021 по 21.08.2023 включно; з 20.09.2021 по 19.07.2022 розмір ануїтетного платежу 675,00 грн, що становить суму на погашення кредиту, з 20.07.2022 по 19.07.2023 розмір ануїтетного платежу по 1161,00 грн, що складається з суми кредиту в розмірі 675,03 грн та комісії за управління кредитом в розмірі 485,97 грн, та 21.08.2023 розмір ануїтетного платежу - 1159,61 грн, що складається з суми кредиту в розмірі 673,64 грн та комісії за управління кредитом в розмірі 485,97 грн; реальна річна процентна ставка 34,03%; загальна вартість кредиту 22516,61 грн, загальний розмір комісії за управління кредитом 6317,61 грн.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 98024003000 щодо видачі кредиту в розмірі 16199,00 грн банк виконав своєчасно і повністю, що підтверджується листом АТ «Укрсиббанк» від 19.08.2021, рахунком-фактурою від 19.08.2021, копією квитанції про сплату коштів за товар, випискою по рахунку.

Виписка з банківських рахунків містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції. Виписка по картковим рахункам, розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості.

Згідно з деталізованою довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 15.04.2024 за кредитним договором № 98024003000 від 19.08.2021, заборгованість останнього становить: за тілом кредиту 7000,00 грн, за комісією 8747,46 грн (а.с.19-21).

З виписки та розрахунку суд вбачає, що з 20.09.2021 по 21.02.2022 включно відповідач вносив грошові кошти на часткове погашення заборгованості.

15.04.2024 між АТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) укладений договір факторингу № 266, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді. Право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток № 2 до цього договору).

15.04.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на користь АТ «УкрСиббанк» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 266 від 15.04.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції.

Відповідно до Акту приймання-передачі Права вимоги від 15.04.2024 до договору факторингу № 266 від 15.04.2024 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 266 від 15.04.2024, складених АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», підписаних їх уповноваженими особами та скріплених печатками, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги бо боржника ОСОБА_1 за договором № 98024003000 від 19.08.2021 на загальну суму 15747,46 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 7000,00 грн, заборгованість за комісіями 8747,46 грн.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Також, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за управління кредитом.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії позичальника щодо встановлення у кредитному договорі комісії за управління кредитом та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, комісій, порушивши умови кредитного договору. Відомостей про сплату заборгованості первісному кредитору або позивачу матеріали справи не містять.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості суд вбачає, що комісія за управління кредитом нарахована Банком по 19.02.2024, тобто поза межами строку кредитування, яким є 19.08.2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Здійснивши перерахунок, суд установив, що за період з 19.10.2023 по 19.02.2024, поза межами строку кредитування, Банк неправомірно нарахував відповідачу комісію в загальному розмірі 2429,85 грн.

Доказів, що Банком було прийнято рішення про продовження строку кредитування, матеріали позовної заяви не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 13317,61 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, заборгованість за комісією - 6317,61 грн.

В частині стягнення заборгованості за комісією, що нарахована поза межами строку кредитування, в розмірі 2429,85 грн суд відмовляє.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.5).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича, в якому його сторони визначили вартість наданих послуг правничої допомогу за одну кредитну справу 8000,00 грн без ПДВ; Акту №2449 від 10.07.2026 наданих послуг, складеного між АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з яким виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 98024003000 у сумі 8000,00 грн; детального опису наданих послуг до акту № 2449 від 10.07.2026 за договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025, згідно з яким: усна консультація клієнта 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години, погодження правової позиції клієнта 0,30 години, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин, усього 6 годин 30 хвилин; ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І., виданого АО «Апологет».

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявила.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 6 годин 30 хвилин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, усна консультація та погодження правової позиції по 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години, погодження правової позиції клієнта 0,30 години, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (84,57%), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2251,59 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2537,10 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 98024003000 від 19.08.2021 у розмірі 13317 (тринадцять тисяч триста сімнадцять) грн 61 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, заборгованість за комісією - 6317,61 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2429,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк») судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2251 (дві тисячі двісті п`ятдесят одну) грн 59 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 05.11.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО