Решение № 141228487, 05.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3305/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3305/26

за позовом: Акціонерного товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480)

до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини Ілайф" (65005, м. Одеса, вул. Середня, будинок 83 А, код 45277779)

до відповідача - 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 1 265 386,75 грн,

обставини справи:

12.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Акціонерного товариство Комерційний Банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Клініка сімейної медицини Ілайф" та ОСОБА_1 , в якій воно просить:

- стягнути заборгованість за Кредитним договором № 45277779-КД-1 від 20.10.2025, а саме: за тілом кредиту у розмірі 585 480,63 грн, заборгованість за процентами у розмірі 94 425,48 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 585 480,64 грн.

Також просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України.

Обґрунтувуючи позов АТ КБ "ПриватБанк" посилається на невиконання умов Кредитного договору № 45277779-КД-1 від 20.10.2025, Договору поруки № 45277779-ДП-1/1 від 20.10.2025 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3305/26, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України.

09.10.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

Відповідачі своїм правом на судовий захист не скористались, відзив на позовну заяву до суду не надали.

Ухвала суду від 17.08.2026 направлена до електронного кабінету відповідача - ТОВ "Клініка сімейної медицини Ілайф» та доставлена 18.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Ухвала суду від 17.08.2026 направлена на адресу відповідача - ОСОБА_1 , яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, 21.09.2026 повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023 у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду на викладене відповідачам надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, під час здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

20.10.2025 між АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) та ТОВ «Клініка сімейної медицини Ілайф» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 45277779-КД-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки. Невідновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, на цілі, що передбачені в п. А.2 цього Договору, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Продавця: ТОВ АМПУЛА ОПТПОСТАЧ, ЄДРПОУ 45096342 за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 45096342.

Згідно з п. А.2 ліміт цього Договору становить: 1 810 000,00 грн (один мільйон вісімсот десять тисяч гривень 0 копійок), на наступні цілі: придбання та модернізація нового обладнання та б/в обладнання, т.ч. і агро.

Відповідно до п. А.3 Договору кінцевий термін повернення кредиту: 01.10.2026 (включно).

Згідно з п. А.6.1. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з наступного:

А.6.1.1. Розмір Змінюваної процентної ставки розраховується із застосуванням такої формули: ЗПС в гривні = індекс UIRD 3M + 6 процентних пунктів, де:

- ЗПС - розмір Змінюваної процентної ставки в річних, який розраховується та встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки;

- Індекс UIRD 3M - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, скорочено - UIRD) - індикативна ставка, що розраховується кожного робочого дня в системі Томсон Рейтерс (Thomson Reuters) за методикою, розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб у гривні на строк 3 (три) календарних місяців. Дані про розмір індексу UIRD є загальнодоступними, опубліковані в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України (на дату укладення цього Договору за посиланням: bank.gov.ua/files/UIRD.xls);

- під терміном "робочий день", що використовується в цьому Договорі, розуміються дні з понеділка по п`ятницю за виключенням святкових та неробочих днів, які встановлюються у відповідності до чинного законодавства України;

- Період дії процентної ставки - це період часу, що становить календарний квартал, який визначається для цілей розрахунку і застосування у такий період розміру Змінюваної процентної ставки, з метою нарахування процентів за користування кредитними коштами, наданими Позичальнику відповідно до умов цього Договору. В межах строку дії Договору визначається декілька послідовних Періодів дії процентної ставки, при цьому перший Період дії процентної ставки починається в дату укладення Договору, який включає таку дату та закінчується днем, що передує дню початку другого Періоду дії процентної ставки. Другий та кожний наступний Період дії процентної ставки починається з першого дня календарного кварталу;

- Дата перегляду розміру Змінюваної процентної ставки - це дата, в яку здійснюється перегляд розміру Змінюваної процентної ставки, у відповідності до зазначеної у п.п. А.6.1.1 цього Договору формули, та його зміна (збільшення чи зменшення) для відповідного Періоду дії процентної ставки. Відповідно до умов цього Договору перегляд розміру Змінюваної процентної ставки здійснюється за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати початку дії Періоду дії процентної ставки, в якому буде застосована нова процентна ставка, розрахована внаслідок такого перегляду.

Путктом А.6.1.2 . Договору сторони погодили, що перегляд розміру Змінюваної процентної ставки, у відповідності до зазначеної у п.п. А.6.1.1 цього Договору формули, та його зміна (збільшення чи Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.08.2026 3 зменшення) здійснюється один раз в кожний Період дії процентної ставки в Дату перегляду розміру Змінюваної процентної ставки, а якщо цей день є святковим або неробочим, то в попередній робочий день. Для розрахунку розміру Змінюваної процентної ставки на відповідний Період дії процентної ставки використовується індекс UIRD 3M, який визначається станом на робочий день, що передує Даті перегляду розміру Змінюваної процентної ставки.

У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD 3M на вказану дату, що сталося з незалежних від Сторін обставин, для цілей розрахунку (перегляду) нового розміру Змінюваної процентної ставки на новий Період дії процентної ставки повинен використовуватись індекс UIRD 3M, який буде можливо визначити на найбільш пізню дату, що передує Даті перегляду розміру Змінюваної процентної ставки, у поточному Періоді дії процентної ставки.

У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD 3M у відповідності до правил, визначених цим підпунктом, для цілей розрахунку (перегляду) нового розміру Змінюваної процентної ставки на новий Період дії процентної ставки використовується розмір індексу UIRD 3M, який був використаний для цілей розрахунку розміру Змінюваної процентної ставки у попередній Період дії процентної ставки.

Нова процентна ставка (перерахований розмір Змінюваної процентної ставки), розрахована внаслідок такого перегляду, для відповідного Періоду дії процентної ставки, застосовується для цілей нарахування процентів за користування кредитними коштами протягом такого Періоду дії процентної ставки, починаючи з першого його дня.

Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо строк дії першого Періоду дії процентної ставки становить менше 15 календарних днів, то для другого Періоду дії процентної ставки перегляд розміру Змінюваної процентної ставки, у відповідності до зазначеної у п. А.6.1.1. цього Договору формули, не здійснюється, при цьому протягом второго Періоду дії процентної ставки застосовується розмір процентної ставки, визначений п. А.6.1.5. цього Договору.

Згідно з п. А.6.1.5. Договору розмір Змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою, передбаченою п.п. А.6.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 19,32 (дев`ятнадцять цілих тридцять дві сотих) % річних.

Відповідно до п. А.6.2. Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється на рівні: розмір процентної ставки, визначений в поточному Періоді дії процентної ставки відповідно до умов цього Договору, в якому відбувається порушення зазначених вище зобов`язань, плюс 3 (три) процентних пункти.

Підписанням цього Договору Сторони домовилися, що нарахування процентів в розмірі, зазначеному в цьому п.п. А.6.2 цього Договору, не є зміною Банком в односторонньому порядку умов цього Договору, при цьому Банк направляє Позичальнику повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього Договору та дати початку нарахування процентів згідно з цим п.п. А.6.2 цього Договору, без внесення змін до цього Договору.

За умови відновлення належного стану виконання раніше порушеного(-их) зобов`язання (-нь), встановлених п.п. 2.2.14.1 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1.1 цього Договору, при цьому Банк направляє повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1.1 цього договору та дати початку її нарахування.

Згідно з п. А.7. Договору у випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1. цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах: А.7.1. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.6.1 цього Договору у відповідному Періоді дії процентної ставки, збільшений у 2 рази. А.7.2. У випадку порушення Позичальником термінів/ строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього Договору та будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.14.1. цього Договору, Позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.7.1 цього Договору у відповідному Періоді дії процентної ставки, плюс 6 (шість) процентних пунктів.

Відповідно до п. А.8. Договору датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Графік погашення кредиту), який є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).

Згідно з підпунктом г) п. 2.3.2 Договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 6.1 цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Датою укладання Договору є дата накладення останнього із електронних підписів Сторін Договору.

Сторонами до договору укладено Додаток № 1 "Графік платежів" від 20.10.2025, де датою першого платежу є 01.11.2025, а датою останнього платежу є 01.10.2026.

Крім того, 20.10.2025 між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 45277779-КД-1 (далі - Додаткова угода).

Укладенням цієї Додаткової угоди Сторони, керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 № 28 (далі - Порядок), та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою КМУ від 14.07.2021 № 723 (далі - Порядок надання державних гарантій), погодили надання Позичальнику фінансової державної підтримки в межах цільового напряму: придбання та/або модернізація основних засобів суб`єктом підприємництва, зокрема придбання транспортних засобів комерційного та виробничого призначення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 Додаткової угоди Позичальник засвідчив свою обізнаність про те, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені державною гарантією на портфельній основі за ставкою індивідуальної гарантії 50.00% від частини зобов`язання з основного боргу.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до Кредитного договору та викласти умови, що визначають платність за користування кредитом та порядок його погашення, в наступній редакції:

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди за користування кредитом Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку, яка є змінюваною та розраховується за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6.00%. На дату укладання угоди вона становила 19.32% річних. Сторони обмежили максимальний розмір базової ставки на рівні 23 (двадцять три) % річних.

Відповідно до п. 2.3 Додаткової угоди за умови належного виконання Позичальником вимог Порядку та умов Договору, він сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 1% річних у перші п`ять років кредитування, у подальшому - 5% річних. Різниця між Базовою та Компенсаційною ставками покривається за рахунок коштів державної підтримки.

Згідно з пп. «ї» пункту 1 Додаткової угоди у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та/або процентів, виплата фінансової державної підтримки (компенсації процентів) призупиняється, і за цей період підтримка не надається.

На підставі пункту 5 Додаткової угоди у разі виявлення фактів надання недостовірної інформації, нецільового використання кредитних коштів або прострочення зобов`язань понад 90 днів, Додаткова угода в частині пільгового кредитування припиняє дію, а Позичальник позбавляється права на отримання державної підтримки та зобов`язаний здійснювати повне погашення кредиту та процентів на загальних умовах.

Згідно з пунктом 7 Додаткової угоди вона підписана із використанням електронного підпису, є невід`ємною частиною Кредитного договору та набула чинності з моменту її підписання Сторонами (20.10.2025).

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди № 1 Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені державною гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі - Порядок надання державних гарантій, Порядок № 723). При цьому Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Також, 20.10.2025 між позивачем (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № 45277779-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язається перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Зміст та розмір основного зобов`язання за Кредитним договором № 45277779-КД-1 від 20.10.2025, строк і порядок його виконання, що забезпечуються порукою за цим Договором, включають: ліміт кредитування в сумі, що не перевищує 1 810 000 (один мільйон вісімсот десять тисяч гривень 0 копійок) грн; граничний (максимальний) термін виконання у повному обсязі зобов`язань з погашення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих процентів, винагороди встановлюється не пізніше 01.10.2026 року або в інший термін / строк у разі дострокового погашення у випадках, передбачених Кредитним договором; сплату процентів за користування кредитом на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному Кредитним договором, але в будь-якому випадку не більше 55% (п`ятдесят п`ять процентів) річних; сплату процентів від суми неповернутого в строк кредиту у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі процентів річних від простроченої суми заборгованості, у разі порушення Позичальником терміну / строку повернення кредиту, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого згідно з умовами Кредитного договору, але в будь-якому випадку не більше 55% (п`ятдесят п`ять процентів) річних; сплату винагород (комісій) на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному Кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафів) на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному Кредитним договором; відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за Кредитним договором, та збитків, завданих порушенням умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язання в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання Позичальником якого небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, або невиконання Поручителем якого-небудь зобов`язання, передбаченого цим Договором, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь), що підлягає (ють) виконанню Поручителем. Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення Кредитором дебетового переказу коштів з рахунків Поручителя, згідно з п.п. 2.1.1 цього Договору, та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Позичальником Зобов`язання, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки Сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог Кредитора до Поручителя позовна давність встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Згідно з п. 5.2 Договору поруки цей Договір підписано сторонами із використанням електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документооборот» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного підпису усіма його Сторонами.

03.04.2026 позивач направив адреси електронної пошти відповідачів Повідомлення-вимогу вих. № 51020OSU0S036 від 03.04.2026 з проханням погасити суму заборгованості. Також у Повідомленні-вимозі було зазначено, що у разі ігнорування вимог Банку, кінцевий строк повернення кредиту (01.10.2026), встановлений Договором, вважатиметься таким, що настав 03.05.2026, а весь кредит підлягатиме достроковому поверненню у повному обсязі.

Позивач зазначив, що Повідомлення-вимога вих. №51020OSU0S036 від 03.04.2026 залишилась відповідачами без виконання, у зв`язку з чим 03.05.2026 строк виконання зобов`язань за кредитом вважається таким, що настав, а всю суму заборгованості за основним боргом винесено на прострочку.

09.06.2026 АТ КБ "ПриватБанк" направив до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «Укрексімбанк» (Агента) Вимогу на сплату за Гарантією № 383 на суму 599 081,04 грн. Одночасно, на виконання умов Договору гарантії, позивачем направив відповідачам повідомлення від 09.06.2026 про факт надсилання вимоги Гаранту.

17.07.2026 Міністерство фінансів України (Гарант) виконало свої зобов`язання за державною гарантією та перерахувало на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" суму сплати за вимогою № 383 у розмірі 599 081,04 грн.

Позивач зазначає, що з урахуванням здійснених Гарантом виплат на виконання портфельної державної гарантії, заборгованість за Кредитним договором станом на дату подання позову підлягає пропорційному розподілу та стягненню з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку та Державного бюджету України, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 585 480,63 грн, заборгованість за процентами у розмірі 94 425,48 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 585 480,64 грн.

Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів складає 1 265 386,75 грн.

Оскільки відповідачі не сплачують наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Третя особа - Міністерство фінансів України, у своїх поясненнях позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі та підтверджує, що 17.07.2026 перерахувало на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 599 081,04 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, між сторонами за Кредитним договором склалися кредитні правовідносини.

Як убачається із матеріалів справи, 22.10.2025 позивач перерахував кредитні кошти у розмірі 1 810 000,00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується випискою по банківському рахунку НОМЕР_3 .

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором перед ТОВ "Клініка сімейної медицини Ілайф" у повному обсязі.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту та процентів згідно з умовами Договору матеріали справи не містять.

На виконання зобов`язань за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 Міністерство фінансів України 17.07.2026 перерахувало позивачу суму сплати за гарантією в розмірі 599 081,04 що підтверджується електронним повідомленням позивача від 17.07.2026 №084132465412345.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 ст. 6 абз. «б» Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» передбачено, що за рішенням Кабінету Міністрів України державні гарантії можуть надаватися для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України.

05.04.2022 між Міністерством фінансів України (далі - Гарант), яке діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, та АТ КБ "ПриватБанк" (банк-кредитор) було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 (далі - Договір гарантії).

Відповідно до умов Договору гарантії, Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банка-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками (у т.ч. Відповідачем-1) частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

За частиною третьою статті 17 Бюджетного кодексу України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом. Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором перед банком-кредитором та Гарантом.

Частиною восьмою статті 17 Бюджетного кодексу України установлено, що у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Механізм надання та виконання таких зобов`язань деталізовано у Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723, який визначає у тому числі процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора. У разі настання гарантійного випадку (яким згідно з Порядком № 723 є нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом протягом 90 календарних днів) банк-кредитор протягом строку дії гарантії має право надіслати Гаранту вимогу про сплату коштів за гарантією. Гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання від агента підтвердження щодо сум) за умови дотримання визначених договором вимог.

У разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом, банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом у найкоротші строки.

З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України, банк-кредитор, діючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується: 1. застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника із сплати пені; 2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника, підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), у судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом. Робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та Договору гарантії відповідно до внутрішніх правил та процедур банку кредитора.

На виконання зазначених вимог законодавства та умов забезпечення портфельних гарантій, Сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 20.10.2025 до Кредитного договору № 45277779-КД-1, де окремо врегулювали порядок стягнення та розподілу таких коштів.

Відповідно до пункту 2.12 Додаткової угоди Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10 цієї Додаткової угоди).

Згідно з пунктом 2.13 Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом сум та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10 цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум за гарантією та нарахованої пені.

Згідно з ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно з пп. 2 п. 39 Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За приписами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, ураховуючи виплати за Договором гарантії, за ТОВ "Клініка сімейної медицини Ілайф" рахується заборгованість за тілом кредиту у розмірі 585 480,63 грн, заборгованість за процентами у розмірі 94 425,48 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 585 480,64 грн.

Господарський суд перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості ТОВ "Клініка сімейної медицини Ілайф" за Кредитним договором №45277779-КД-1 від 20.10.2025 і нарахованих процентів, та установив, що він є арифметично правильним.

Беручи до уваги укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Договір поруки №45277779-ДП-1/1 від 20.10.2025 господарський суд вважає, що обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів сум заборгованості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається солідарно на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Акціонерного товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини Ілайф" та ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини Ілайф" (65005, м. Одеса, вул. Середня, будинок 83 А, код 45277779) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором № 45277779-КД-1 від 20.10.2025, а саме: за тілом кредиту у розмірі 585 480,63 грн, заборгованість за процентами у розмірі 94 425,48 грн, заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 585 480,64 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 184,64 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05 листопада 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко