Постановление суда № 141228388, 05.11.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

05 листопада 2026 року Справа № 915/1437/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., у справі

за позовом: Садово-виноградарського товариства Зоря,

до відповідача-1: Миколаївської міської ради,

відповідача-2: ОСОБА_1 ,

відповідача-3: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ),

про: визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

Садово-виноградарське товариство Зоря звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 09.04.2019 №51/108 Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 619 кв.м (кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008) у складі Садово-виноградарського товариства Зоря;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку №39 площею 619 кв.м (кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008), зареєстровану за ОСОБА_2 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Садово-виноградарського товариства Зоря земельну ділянку №39 площею 619 кв.м (кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008), розташовану за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, Садово-виноградарське товариство Зоря.

Ухвалою суду від 29.09.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.11.2026; запропоновано відповідачам в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Вказана ухвала була отримана відповідачем-1 - Миколаївською міською радою через систему «Електронний суд» 20.10.2026.

Таким чином, суд належним чином повідомив відповідача-1 про розгляд справи та можливість скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, тобто до 04.11.2026 включно.

04.11.2026 відповідач-1 через систему «Електронний суд» направив до суду клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У клопотанні про продовження строку на подання відзиву відповідач-1 зазначає, що для сформування та оформлення позиції Миколаївської міської ради, юридичним департаментом Миколаївської міської ради було вжито необхідних заходів щодо отримання інформації та підтверджуючих документів, які мають значення для розгляду даної справи, зокрема, скеровано службові записки від 24.10.2026 вн.№67851/02.06.01.03-04/26-2 та від 04.11.2026 вн.№70452/02.06.01.02-04/26-2 до профільних органів. Однак, станом на день подання відзиву на позовну заяву (04.11.2026) представником відповідача-1 не було отримано від всіх профільних органів витребувану інформацію та доказів, що унеможливлює на даний час сформувати остаточну позицію по даній справі.

Відповідно до ч.ч.1,3 пункту 4, ч.5 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (п.33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» («Walchli v. France», заява №35787/03, п.29, від 26.07.2007).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст.2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірно формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч.1 ст.2 ГПК України, з метою правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, дотримуючись принципу рівності та забезпечення балансу інтересів учасників справи, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, вважає за необхідне надати, як позивачу, так і відповідачу можливість захистити своє право в суді та право бути почутим.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе продовжити Миколаївській міській раді строк для подання відзиву. Інакший підхід, на думку суду, був би виявом надмірного формалізму та може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст.119, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Продовжити Миколаївській міській раді строк для подання відзиву на позовну заяву до 16.11.2026 включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя М.В.Мавродієва