Решение № 141217779, 03.11.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4988/26

Провадження № 2/466/3509/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 листопада 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

справа №466/4988/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комунжилсервіс» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

04.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства «Комунжилсервіс» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача комунального підприємства «Комунжилсервіс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2021 року по 01.06.2026 року у сумі 1809352,50грн. з утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він працював на посаді заступника директора з реалізації комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради.

У зв`язку з незаконним звільненням, він звернувся із позовною заявою до Дніпровської міської ради Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради, у якій просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради № 85/19-К від 02.12.2019 року про припинення трудового договору з ним, заступником директора з реалізації у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на посаді. Вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні при цьому не заявляв.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №932/18978/19 від 21.05.2021 року у задоволенні такого позову було відмовлено у повному обсязі. Не погодившись із таким рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 932/18978/19 від 01.12.2021 року визнано незаконним та скасовано наказ начальника комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради № 85/19-К від 02.12.2019 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді.

На підставі зазначеного було видано виконавчий лист, який був пред`явлений позивачем для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановою Верховного Суду у справі № 932/18978/19 від 17.06.2022 року зазначену постанову апеляційного суду було залишено без змін.

06.01.2022 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ковтюх Є. Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68036435.

04.02.2022 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Разом з тим, не зважаючи на видачу наказу про поновлення позивача на роботі, фактично до роботи ОСОБА_1 не допустили та роботодавець не провів оплату праці за період вимушеного прогулу.

Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.07.2023 у справі №462/538/23, з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2019 року по 01.12.2021 року у розмірі 774 335 (сімсот сімдесят чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 00 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Однак після ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2021, відповідач фактично не допустив позивача до роботи, що свідчить про триваючий вимушений прогул з вини роботодавця. Отже вимушений прогул продовжується, тому позивач має право з 02.12.2021 і до теперішнього часу подати до суду позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, довідкою про доставку електронного листа, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював заступником директора з реалізації комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради.

02.12.2019 року ОСОБА_1 звільнений з роботи, що підтверджується копією наказу начальника Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради № 85/19-К.

Не погодившись з звільненням, позивач звернувся із позовною заявою до Дніпровської міської ради Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради, у якій просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпропетровської міської ради № 85/19-К від 02.12.2019 року про припинення трудового договору з ним, заступником директора з реалізації у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на посаді. Вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні при цьому не заявляв.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №932/18978/19 від 21.05.2021 року, у задоволенні такого позову було відмовлено у повному обсязі. Не погодившись із таким рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 932/18978/19 від 01.12.2021 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2021 року - скасовано. Ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради про поновлення на роботі - задовольнити. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради №85/19-К від 02.12.2019 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з реалізації комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з реалізації комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради допущено до негайного виконання. Стягнуто з комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 3 842 грн.

На підставі вказаної постанови було видано виконавчий лист, який був пред`явлений позивачем для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

06.01.2022 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ковтюх Є. Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68036435.

04.02.2022 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ковтюх Є.Є. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 932/18978/19 від 17.06.2022 року касаційну скаргу Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2021 року залишено без змін.

Разом з тим, не зважаючи на видачу наказу про поновлення позивача на роботі, фактично до роботи ОСОБА_1 не допущено та роботодавець не провів оплату праці за період вимушеного прогулу.

Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.07.2023 у справі №462/538/23, з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2019 року по 01.12.2021 року у розмірі 774 335 (сімсот сімдесят чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 00 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Однак після ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2021, відповідач фактично не допустив позивача до роботи, що свідчить про триваючий вимушений прогул з вини роботодавця.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови у даному випадку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 3 зазначеної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно п. 5 зазначеної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи, що передували його звільненню (жовтень 2019, листопад 2019) становила 33 164 грн. (33 164 грн. + 33 164 грн.), а кількість робочих днів за ці два місяці становила 43.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за два останні календарні місяці роботи становила 33 164 грн. + 33 164 грн. : 43 = 1 542 грн. 50 коп.

Так, суд приймає до уваги розрахунок середнього заробітку, який поданий позивачем, не спростований відповідачем у справі та зазначає, що кількість робочих днів за період з 02.12.2021 року по 01.06.2026 року становить 1173, а відтак на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1809352 грн. 50 коп. (1 542 грн. 50 коп. х 1173 робочих дні).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, за подання до суду позовної заяви, позивач судовий збір не сплачував, посилаючись на те, що він звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому, враховуючи, що згідно копії посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, та у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у дохід держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2021 року по 01.06.2026 року у розмірі 1809352,50грн. (один мільйон вісімсот дев`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні п`ятдесят копійок), без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради в доход держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.(одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 38836677, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Текст рішення складено та підписано 03.11.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук