Постановление суда № 141209569, 30.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/1169/26

381/6425/26

Ухвала

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

30 жовтня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши матеріали клопотання начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Фастівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026111310000864, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.10.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

встановив:

На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Фастівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026111310000864, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.10.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , військовослужбовець, перебуває на посаді старшого розвідника снайпера (2 категорії) третього розвідувального відділення першого розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗУ України, а також ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків та знати і неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

Однак, 10.10.2026, приблизно о 13 годин 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом марки «Chevrolet» моделі «Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Соколова в напрямку вул. Василя Стуса в с. Борова Фастівського району Київської області, в порушення вимог: пункту 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (надалі ПДР України), відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; та для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, підпункту а) пункту 2.9 ПДР України, відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив зіткнення з велосипедом марки «Ardis», під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка рухалась на зустріч по лівому краю проїзної частини відносно напрямку руху зазначеного вище автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала травми та 14.10.2026, від отриманих травм в подальшому померла в приміщенні КНП «Фастівська БЛІЛ».

Грубі порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9 ПДР України та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, а саме у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

26.10.2026 року слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор зазначене клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення цією особою, фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкості та доведеного існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. При цьому прокурор наголосив, що визначення розміру застави є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та те, що наслідком вчинення цього діяння є заподіяння смерті потерпілій.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник не заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі визнали обґрунтованість підозри.

Заслухавши доводи і міркування прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання щодо необхідності задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зокрема, в частині 1 статті 176 КПК України визначений перелік запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до підозрюваного чи обвинуваченого. Серед них особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно приписів частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно частини 4 цієї статті, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно приписів частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно приписів частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно приписів частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, за виключенням застосування цього запобіжного заходу під час дії воєнного стану до підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочинів згідно переліку, вказаного в статті 176 КПК України.

Згідно приписів частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 1, 2 частини 3 цієї статті, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно приписів пункту 2 частини 4 цієї статті, Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В частині 4 статті 183 КПК України визначений перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, у випадку вчинення злочину із застосуванням насильства.

Згідно приписів частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно приписів частини 1 статті 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:

кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;

обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

запобіжний захід, який застосовується.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Аналізуючи клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього документи та враховуючи зміст пояснень прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя, перш за все, вважає за необхідне зосередитись на дослідженні питання доцільності застосування запобіжного заходу, а потім, у випадку наявності правових та фактичних підстав для його застосування, вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу конкретного виду.

Отже, в контексті процитованих вище приписів ч. 1, 2 статті 177, ч. 1 ст. 194 КПК України, для вирішення питання можливості застосування запобіжного заходу, необхідним є встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вчинити наступні дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказані висновки наведенні в рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Зміст наданих стороною обвинувачення матеріалів свідчить про достатність доказів для висновку про ймовірну причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а отже виправдовує можливість застосування до неї певних обмежень для забезпечення належної процесуальної поведінки, попередження вчинення нових правопорушень та забезпечення реалізації цілей і завдань кримінального провадження.

Про ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого злочину та наявність між цієї особою і вчиненим кримінальним правопорушенням об`єктивного зв`язку, свідчить: - протокол огляду місця дорожньо-транспортної події; протокол допиту потерпілого; протоколи допитів свідків; результатами проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння; висновок судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортного засобу»; та інші матеріали кримінального провадження в сукупності.

Отже, в даному випадку підозра є обґрунтованою та виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя зауважує, що факт обґрунтованості підозри в судовому засіданні не заперечував і підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник.

Зміст вказаних документів обґрунтовано підтверджує можливу причетність підозрюваного до вчинення злочину проти безпеки руху, що спричинило смерть потерпілої, за обставин, зазначених в повідомленні про підозру та в клопотанні про обрання запобіжного заходу.

Правильність кримінальної кваліфікації діянь оцінюється на стадії судового розгляду, зокрема, після встановлення мотиву, мети та форми умислу підозрюваного.

На стадії досудового розслідування під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, достатнім є встановлення не всіх ознак складу злочину, а ознак об`єктивної сторони цього злочину.

Слідчий суддя констатує, що спосіб та характер вчиненого підозрюваним діяння, за наведених у клопотанні обставин, може обґрунтовано свідчити про наявність ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України, а наявність мотивів, мети та форми умислу, як необхідних кваліфікуючих ознак, встановлюється під час розгляду кримінального провадження в суді.

Отже, в даному випадку підозра є обґрунтованою та виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу.

Також, враховуючи наведені в клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк від п`яти до десяти корів, без можливості звільнення від покарання з випробовуванням згідно статті 75 КК України, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризиків вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Про існування ризику переховування від органу досудового розслідування і суду свідчить, зокрема, усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання у вигляді позбавлення волі у випадку доведення його вини та відсутність, як стримуючого фактору, міцних соціальних зв`язків в останнього. Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до витягу з наказу по військовій частині НОМЕР_1 від 21 грудня 2023 року ,солдат ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залиши військову частину (не прибув з лікування) 06 грудня 2023 року. Зазначену обставину як таку, що істотно підвищує ймовірність існування ризику переховування, слідчий суддя враховує при обранні запобіжного заходу.

Крім того, про ймовірність впливу на свідків та потерпілого, як ризику, передбаченого статтею 177 КПК України, свідчить обізнаність підозрюваного з анкетними даними свідків, які мають бути допитаними на стадії судового розгляду.

Вказані вище обставини слідчий суддя вважає достатніми для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Визначаючи конкретний вид запобіжного заходу, що має бути застосованим до підозрюваного, слідчий суддя враховує наступні обставини та правові норми, що мають бути застосованими при вирішенні цього питання.

Так, згідно приписів статті 28 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;

законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження стоків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки.

Згідно положень пункту 13 цієї Постанови, обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно позиції, висловленої у Рішенні ЄСПЛ по справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Зміст наведених правових норм та роз`яснень, свідчить про те, що можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена винятковими випадками, коли інші, більш м`які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та унеможливити ризики його втечі чи перешкоджання кримінальному провадженню.

При цьому, право на особисту свободу презюмується, і для спростування цієї презумпції повинні бути наведені вагомі аргументи щодо існування публічного інтересу для тримання особи під вартою.

В даному випадку, встановлені під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а тяжкість злочину і вид покарання, яке може бути застосованими до підозрюваного у випадку визнання його винним, а також характеризуючі дані щодо підозрюваного, як особи, яка самовільно залишила військову частину, істотно підвищують ризики його переховування від органів досудового розслідування і суду.

При цьому, можливість настання таких ризиків розцінюється, як найбільш вірогідний варіант поведінки підозрюваного.

Тому, більш м`які запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Отже, до підозрюваного має бути застосованим запобіжних захід у вигляді тримання під вартою і, враховуючи тимчасовий характер такого запобіжного заходу та відповідний рівень втручання в право особи на особисту недоторканість, цей захід не матиме надмірно обтяжливого характеру та забезпечить досягнення публічного інтересу щодо реалізації цілей і завдань кримінального провадження.

Далі, керуючись приписами пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України, враховуючи встановлені під час досудового розгляду клопотання обставини, настання невідворотних наслідків у вигляді смерті потерпілої, характер вчиненого злочину та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання щодо відсутності підстав для застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу для підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 176, 177, 178, 183, 194, 196 КПК України, -

Постановив:

Клопотання начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Фастівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12026111310000864, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.10.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Октябрський Іркутської області російська федерація, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого розвідника снайпера (2 категорії) третього розвідувального відділення першого розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України розмір застави не визначати.

Взяти негайно під варту в залі судового засідання підозрюваного ОСОБА_4 .

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний тест ухвали складено та проголошено 04 листопада 2026 року о 09 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1