Постановление суда № 141209564, 04.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/1179/26

381/6941/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт тимчасово вилученого майна

04 листопада 2026 року м. Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2026 за № 12026111310000923 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

установила:

На розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло вказане клопотання.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав про те, що слідчі Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026111310000923 від 02.11.2026 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 01.11.2026 приблизно о 13.30 год., водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (твереза), керуючи автомобілем марки «Hyundai Getz», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі вул. Машинобудівників в межах селища Чабани Фастівського району Київської області в напрямку с. Хотів біля будинку 4, виконуючи маневр лівого повороту на другорядну дорогу, перетнула подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху, де здійснила зіткнення з мотоциклом марки «Boxer BM 125X», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (тверезий), який рухався по цій автодорозі в правій смузі для руху в напрямку а/д М05 Київ-Одеса.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді вивиху правої плечової кістки, у зв`язку з чим доставлений до КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради».

01.11.2026 у ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучені автомобіль марки «Hyundai» моделі «Getz» та мотоцикл марки «Bajaj» моделі «Boxer BM 125X». Вказані транспортні засоби поміщені на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, розташований за адресою: пров. Боженка, буд. 23, с. Борисів, Фастівський район, Київська область.

Автомобіль марки «Hyundai» моделі «Getz», згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 та перебував у фактичному її користуванні.

Мотоцикл марки «Bajaj Boxer» моделі «BM 125X» згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_5 .

Слідчий постановою від 02.11.2026 визнав ці транспортні засоби речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони зберегли на собі сліди, які відображають наслідки події, є об`єктами, які зберегли на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які є необхідними для проведення експертних досліджень, має суттєве значення для встановлення істини у цьому провадженні, швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Прокурор повідомляє, що для здобуття доказів у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій та експертних досліджень з використанням вказаних транспортних засобів, зокрема, інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією «Дослідження технічного стану транспортного засобу», інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціалізацією «Транспортно-трасологічні дослідження».

Прокурор зазначає, що повернення вказаних транспортних засобів та їх зберігання за межами спеціального майданчику для утримання транспортних засобів може призвести до їх видозмінення, ремонту та відновлювальних робіт, штучної зміни конструктивних властивостей, механічних слідів утворених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або відчуження на користь третіх осіб та як наслідок, це може призвести до втрати технічних властивостей автомобіля та мотоцикла та знищення або спотворення доказової інформації, яка має суттєве значення для кримінального провадження та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Пошкодження на транспортних засобах, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є унікальними по своїй суті та мають індивідуальні ознаки, характерні лише для дорожньо-транспортної пригоди яка відбулася, мають суттєве значення для встановлення об`єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди, механізму його розвитку та у цілому для прийняття обґрунтованого та законного рішення у кримінальному провадженні.

Метою арешту майна є забезпечення їх збереження як речових доказів та проведення необхідних судових експертиз.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим клопотанням.

Прокурор у судовому засідання підтримав вимоги клопотання з підстав, що у ньому зазначені. Повідомив суду, що арешт на вказаних транспортних засобах має значення для КП до закінчення проведення транспортно-трасологічної, судової автотехнічної експертиз та отримання висновків експертів, та на період проведення слідчого експерименту. Після цього відсутня необхідність утримувати транспортні засоби під арештом.

Власник вилученого майна (автомобіля марки «Hyundai» моделі «Getz») ОСОБА_4 у судовому засіданні погодилась з вимогами клопотання та не заперечувала проти його задоволення. Просила суд накласти арешт на транспортні засоби лише на час, що необхідний для проведення експертиз, та надати їй можливість після цього отримати вилучений транспортний засіб, оскільки він їй гостро необхідний для вирішення особистих питань, пов`язаних із доглядом за дитиною, доїзду з місця проживання до місця роботи. Без автомобіля вона не зможе належно та своєчасно влаштувати своє буденне життя та здійснювати належний догляд за дитиною.

Власник вилученого майна ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду клопотання повідомлий належним чином.

Користувач вилученого майна (мотоцикла марки «Bajaj Boxer» моделі «BM 125X») ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду клопотання повідомлий належним чином.

Для забезпечення дотримання розумних строків розгляду та вирішення клопотання, враховуючи достатність доданих матеріалів для вирішення клопотання по суті, вважаю можливим здійснити судовий розгляд без участі володільців транспортних засобів, які належно повідомлені судом про місце, день та час судового розгляду, та не з`явилися до суду.

Дослідивши матеріали клопотання, суд встановив таке.

Фастівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2026 за № 12026111310000923 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

01.11.2026 у ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено автомобіль марки «Hyundai» моделі «Getz», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та мотоцикл марки «Bajaj» моделі «Boxer BM 125X», державний номерний знак « НОМЕР_3 ».

Постановою слідчого від 02.11.2026, автомобіль марки «Hyundai» моделі «Getz», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та мотоцикл марки «Bajaj» моделі «Boxer BM 125X», державний номерний знак « НОМЕР_3 » визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З огляду на це приходжу до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно із частинами 1, 2 статті 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).

Під час вирішення питання щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення цього клопотання слідчий суддя встановила, що воно відповідає вимогам, визначеним статтею 171 КПК України.

На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Застосовуючи приписи п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, зауважую, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у цій ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Надаючи оцінку тому чи майно, стосовно якого подане це клопотання про арешт, відповідає ознакам речового доказу, ураховую зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна також враховую правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, враховую наявність обґрунтованих підстав стверджувати про те, що було вчинене кримінальне правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання, є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та містить на собі слідову інформацію, яка відображає обставини події, тобто є об`єктом, який зберіг на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які є необхідними для проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Під час розгляду клопотання вважаю встановленою безумовну переконливість обґрунтування щодо наявності підстав для застосування у межах цього провадження арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки його незастосування може призвести до зникнення/втрати слідів, предметів як речових доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, проведенню експертиз.

Вилучення майна проведене згідно із встановленою процедурою.

За таких обставин вбачаю потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження у разі відмови у накладенні арешту та у разі повернення тимчасово вилученого майна, яка може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше здійснення досудового розслідування та встановлення істини у справі, що очевидно переважає над позбавленням власника (володільця) можливості тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна із метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому не вбачаю підстав для сумніву щодо співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З огляду на це доходжу висновку про наявність правових підстав для арешту вказаного у клопотанні майна.

Також враховую, що Конституцією України, Цивільним кодексом України та статтею 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлені гарантії непорушності права власності та водночас передбачена можливість його обмеження у випадках та у порядку, встановленому законом.

Згідно висновком, висловленим Європейським судом з прав людини у рішенні, ухваленому у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.

Накладаючи арешт на майно, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, не призводить до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і непропорційних обмежень прав осіб, які є власниками майна, з огляду на відсутність у суду відомостей про існування обставин щодо нагальної потреби у використанні власниками цього майна.

Позбавлення цього права відбувається у суворому додержанні національного та міжнародного права, не призводить до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання у право власності. Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання.

Водночас роз`яснюю, що згідно зі ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, для власників майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Зміст клопотання та доданих до нього доказів свідчить про те, що це клопотання подане прокурором до суду за межами строку, встановленого процесуальним законом .

Щодо вимог клопотання про поміщення арештованих транспортних засобів на територію спеціального майданчика для утримання транспортних засобів зауважую, що, відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства України, під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя не вирішує питання визначення місця зберігання майна, на яке накладений арешт, тому вважаю відсутніми правові підстави для задоволення клопотання у цій частині.

Керуючись статтями 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

Задовольнити частково клопотання.

Накласти арешт із встановленням заборони на відчуження, користування та розпорядження на тимчасово вилучене під час огляду майно у кримінальному провадженні № 12026111310000923 від 02.11.2026, яке має значення речового доказу, до закінчення проведення транспортно-трасологічної, судової автотехнічної експертиз та отримання висновків експертів, та на період проведення слідчого експерименту, а саме:

- автомобіль марки «Hyundai» моделі «Getz», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , контактний номер телефону НОМЕР_4 ).

- мотоцикл марки «Bajaj Boxer» моделі «BM 125X», державний номерний знак « НОМЕР_5 », який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , контактний номер телефону НОМЕР_6 ).

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Зобов`язати прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на вказане майно.

На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повна ухвала складена 04.11.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_10