Постановление суда № 141205919, 02.11.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5912/25

Провадження № 2/206/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Кушнірчука Р.О., при секретареві судового засідання Худайкуловій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за квітень та травень 2025 року в загальному розмірі 6 000,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та із заявою про надання допомоги на проживання. Відповідача включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та видано довідку від 22 травня 2024 року № 1243-5003296596. Рішенням управління від 06 червня 2024 року йому призначено допомогу в розмірі 3 000,00 грн щомісячно.

Позивач посилається на те, що за результатами верифікації Міністерством фінансів України виявлено наявність у відповідача коштів на депозитному банківському рахунку в загальній сумі понад 100 тис. грн, що на думку управління, виключало право на подальше отримання допомоги відповідно до підпункту 3 пункту 7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332.

Рішенням управління від 23 травня 2025 року виплату допомоги припинено з 01 квітня 2025 року та визначено переплату за період з 01 квітня по 31 травня 2025 року в сумі 6 000,00 грн. Повідомленням від 18 червня 2025 року № 8/14-489 відповідачу запропоновано добровільно повернути зазначені кошти. Оскільки кошти не повернуті, позивач звернувся до суду, посилаючись на пункт 29 Порядку № 332 та статтю 1212 ЦК України.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01 грудня 2025 року представник відповідача адвокат Косовська А.О. подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що позивач не надав достатніх доказів наявності саме на депозитному рахунку відповідача суми, яка перевищувала встановлений Порядком № 332 розмір. Вказала, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою та особою з інвалідністю II групи внаслідок ушкоджень здоров`я, одержаних під час захисту Батьківщини, потребує лікування та реабілітації. На його картковий рахунок надійшла одноразова грошова допомога у зв`язку з інвалідністю. Також представник відповідача послалася на статтю 1215 ЦК України, відсутність рахункової помилки та недобросовісності з боку одержувача допомоги.

21 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що за даними верифікації відповідність відповідача майновому критерію встановлено у березні 2025 року, тому виплату припинено з квітня 2025 року. За наведеними управлінням відомостями депозит відкрито у Краматорському відділенні № 9 АТ КБ «ПриватБанк», код валюти депозиту 840, що відповідає долару США. Водночас позивач зазначив, що не має відомостей про номер відповідного рахунку.

23 квітня 2026 року представник відповідача подала заперечення, в яких підтримала доводи відзиву, заперечила проти врахування додаткових пояснень позивача з огляду на строк їх подання та долучила банківські виписки від 09 квітня 2026 року і від 22 квітня 2026 року. Наголосила, що отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю не приховувалося, а підстав для примусового повернення соціальних виплат позивач не довів.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо депозитних рахунків відповідача за період з 01 січня по 21 жовтня 2025 року, зарахування на них коштів у сумі понад 100 тис. грн та виду рахунку IBAN НОМЕР_1 . На виконання ухвали банк надав відповідь від 10 серпня 2026 року.

Представник позивача Котенко Г.В. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Косовська А.О. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 22 травня 2024 року № 1243-5003296596. Його фактичне місце проживання зазначене за адресою: АДРЕСА_1 . Саме дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначена в копії паспорта, картці платника податків, довідці внутрішньо переміщеної особи та банківських документах; наведена в описовій частині позову інша дата народження не відповідає цим документам.

За заявою від 22 травня 2024 року рішенням управління від 06 червня 2024 року відповідачу призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3 000,00 грн щомісячно. Копії документів щодо інвалідності відповідача містяться серед додатків до позову. Таким чином, первісне звернення відповідача за допомогою та її призначення відбулися до виникнення обставин, на які позивач посилається як на підставу повернення коштів.

Додані до позову роздруківки з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери містять відомості про рекомендацію за результатами верифікації від 16 травня 2025 року, звітну дату 01 березня 2025 року, код валюти депозиту 840 та банківську установу АТ КБ «ПриватБанк», відділення «Краматорське № 9». У них наведено висновок про відповідність майновому критерію, пов`язаному з наявністю депозитних коштів понад 100 тис. грн, однак не наведено номера депозитного рахунку, конкретної суми залишку в іноземній валюті та її гривневого еквівалента.

Рішенням управління від 23 травня 2025 року виплату допомоги припинено з 01 квітня 2025 року.

Згідно з довідкою-розрахунком позивач визначив надміру виплаченою допомогу по 3 000,00 грн. за квітень і травень 2025 року, всього 6 000,00 грн. Повідомлення від 18 червня 2025 року та документи про його поштове пересилання підтверджують вжиття позивачем заходів щодо добровільного повернення коштів. Проте сама вимога про повернення та невиконання її відповідачем не доводять наявності всіх матеріально-правових підстав для стягнення.

З банківської виписки від 18 листопада 2025 року за 23 січня 2025 року встановлено, що на рахунок відповідача IBAN НОМЕР_1 надійшло 908 400,00 грн із призначенням платежу одноразова грошова допомога у зв`язку з інвалідністю від ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загальна сума надходжень за цей день становила 909 400,00 грн, оскільки окремо зараховано ще 1 000,00 грн. Отже, сума одноразової допомоги становить саме 908 400,00 грн.

Виписки від 09 квітня 2026 року за період з 01 травня 2024 року по 01 травня 2025 року та від 22 квітня 2026 року за період з 01 січня по 31 грудня 2025 року складено щодо цього ж карткового рахунку в гривні. У річній виписці відображено залишок 274 973,32 грн на кінець березня 2025 року та 258 901,80 грн на кінець квітня 2025 року. Ці відомості підтверджують наявність коштів на відповідному рахунку, проте питання про їх врахування за підпунктом 3 пункту 7-1 Порядку № 332 потребує встановлення виду рахунку, а не лише величини залишку.

У листі від 10 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260804/53652-БТ АТ КБ «ПриватБанк» повідомив про відкриті на ім`я відповідача депозитні рахунки у валюті USD: рахунок за договором SAMDNWFD0074288628300, відкритий 08 серпня 2025 року та закритий 08 листопада 2025 року; рахунок за договором SAMDNWFD0074102785100, відкритий 19 лютого 2025 року та закритий 20 травня 2025 року; рахунки за договорами SAMDNWFD0074108764101 та SAMDNWFD0074108764100, відкриті 01 березня 2025 року та закриті 03 червня 2025 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази у сукупності, при цьому жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили.

Позивач пов`язує обов`язок відповідача повернути допомогу з наявністю у нього депозитних коштів у сумі понад 100 тис. грн. Отже, управління повинно довести як обставини, що виключали право на отримання допомоги у спірний період, так і передбачені законом підстави для повернення вже виплачених коштів.

За змістом підпункту 3 пункту 7-1 Порядку № 332 у редакції, чинній у спірний період, допомога не призначалася та не виплачувалася за наявності визначених цією нормою обставин, зокрема якщо особа із числа членів сім`ї мала на депозитних банківських рахунках кошти загальною сумою понад 100 тис. грн на перше число відповідного місяця. Тому для застосування цієї норми має значення не лише факт відкриття депозиту, а й сума коштів, яка перебувала на депозитних рахунках на відповідні дати.

Пункт 24 Порядку № 332 передбачає опрацювання результатів верифікації та вирішення питання про подальшу виплату допомоги. Пункт 29 цього Порядку визначає процедуру повернення неправомірно або повторно виплачених коштів, у тому числі їх стягнення в судовому порядку. Проте саме рішення управління про припинення виплати та визначення переплати не є достатньою підставою для задоволення позову без перевірки обставин, на яких воно ґрунтується.

Надана суду відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що у відповідача були відкриті депозитні рахунки в доларах США, частина яких існувала у спірний період.

Водночас у його відповіді зазначено дати відкриття та закриття рахунків, але не наведено залишків коштів на них на 01 березня, 01 квітня та 01 травня 2025 року. Депозит, відкритий у серпні 2025 року, не підтверджує майнового стану відповідача у квітні та травні цього року.

Роздруківки за результатами верифікації містять повідомлення про наявність депозитних коштів понад 100 тис. грн.

Суд враховує ці документи як письмові докази, однак в них не зазначено конкретної суми коштів в іноземній валюті та її гривневого еквівалента. Отримана судом відповідь банку цих даних також не містить. Тому надані докази не дають можливості перевірити, яка саме сума перебувала на депозитних рахунках на відповідні дати та чи обґрунтовано позивач визначив переплату за весь заявлений період.

При цьому наявність значної суми на гривневому картковому рахунку не може автоматично підтверджувати таку саму суму на депозитах. Долучені відповідачем виписки підтверджують отримання одноразової допомоги у зв`язку з інвалідністю та рух коштів на картковому рахунку, проте не встановлюють залишків на окремих валютних депозитних рахунках.

Суд також враховує повідомлення банку про відсутність зарахувань коштів на суму понад 100 тис. грн за запитаний період. Зазначене повідомлення не дає відповіді на питання про розмір залишку на депозитах, оскільки надходження коштів на рахунок та сума, яка на ньому зберігається, є різними показниками.

Крім того, виписка за 23 січня 2025 року прямо підтверджує зарахування одноразової допомоги в розмірі 908 400,00 грн. Тому загальне повідомлення банку про відсутність зарахувань не може спростовувати цю конкретну операцію або саме по собі підтверджувати відсутність коштів на рахунках відповідача.

Таким чином, наданих доказів представником позивача недостатньо для підтвердження розміру депозитних залишків, з яким позивач пов`язує вимогу про повернення допомоги за квітень та травень 2025 року. Довідка-розрахунок підтверджує визначення управлінням суми 6 000,00 грн, але не усуває необхідності довести підстави її стягнення.

Окремо суд оцінює заявлену вимогу з урахуванням статей 1212 та 1215 ЦК України, оскільки предметом спору є повернення вже виплаченої фізичній особі соціальної допомоги.

Стаття 1212 ЦК України передбачає повернення майна, отриманого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зокрема коли така підстава згодом відпала. Водночас пункт 1 частини першої статті 1215 цього Кодексу встановлює виняток щодо допомог та інших виплат, наданих фізичній особі як засіб до існування. Вони не підлягають поверненню, якщо їх виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки платника та недобросовісності одержувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц роз`яснено, що правильність розрахунків і добросовісність одержувача таких виплат презюмуються. Довести рахункову помилку або недобросовісність одержувача повинен платник коштів.

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам має соціальне призначення та надається для забезпечення їхніх життєвих потреб. Відповідачу її призначено рішенням уповноваженого органу та виплачено добровільно у встановленому порядку. Тому питання про повернення цієї допомоги має вирішуватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 1215 ЦК України.

Рахункової помилки позивач не довів. Заявлена до стягнення сума складається з двох щомісячних виплат по 3 000,00 грн. Управління не зазначає помилки в арифметичному обчисленні цих сум, а посилається на втрату відповідачем права на допомогу через наявність депозитних коштів. Проте перегляд умов отримання допомоги не є рахунковою помилкою при визначенні її розміру.

Недобросовісність відповідача також не підтверджена достатніми доказами. Первісне звернення за допомогою відбулося у травні 2024 року, тоді як обставини, на які посилається позивач, за його твердженням виникли у 2025 році. Отже, самі ці обставини не доводять подання неправдивих відомостей під час первісного призначення допомоги.

Суд враховує, що відповідач був ознайомлений з умовами отримання допомоги та обов`язком повідомляти про зміни, які впливають на право на її виплату, однак для висновку про недобросовісне неповідомлення необхідно встановити конкретні зміни, які виключали право на допомогу та оцінити поведінку одержувача. За відсутності достатніх відомостей про розмір депозитних залишків самі факти відкриття рахунків та підписання заяви про ознайомлення з умовами отримання допомоги не доводять, що спірні кошти виплачено внаслідок недобросовісних дій відповідача.

Подальша відмова відповідача добровільно повернути кошти також не свідчить про недобросовісність під час їх одержання. Відповідач заперечує обґрунтованість вимоги управління, а саме по собі оспорювання такої вимоги не є доказом зловживання з його боку.

Суд бере до уваги інвалідність відповідача та походження отриманої ним одноразової грошової допомоги. Водночас ці обставини самі по собі не виключають застосування майнових умов Порядку № 332. Підставою для відмови у позові є недоведеність обставин, необхідних для стягнення, та відсутність установлених у цій справі винятків із правила про неповернення соціальних виплат, передбаченого статтею 1215 ЦК України.

Рішення управління про припинення допомоги не означає автоматичного виникнення обов`язку повернути всі раніше отримані кошти. Вимога про їх стягнення підлягає окремій перевірці, а положення Порядку № 332 про повернення допомоги мають застосовуватися разом із нормами Цивільного кодексу України.

За сукупністю досліджених доказів позивач не підтвердив у достатньому обсязі розміру депозитних коштів на відповідні дати та не довів рахункової помилки чи недобросовісності відповідача.

Отже, правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 допомоги за квітень та травень 2025 року в сумі 6 000,00 грн суд не встановив, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати позивача покладаються на нього. Тому сплачений Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 2 422,40 грн стягненню з відповідача не підлягає. Доказів понесення відповідачем інших судових витрат, які підлягали б розподілу, суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 268, 273, 274279, 354 ЦПК України, статтями 1212, 1215 ЦК України, Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок покласти на позивача Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Повний текст рішення складено 2 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук