Постановление суда № 141197445, 30.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8049/26

Провадження № 4-с/466/42/26

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова у складі :

головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники провадження:

секретар Гураш М.В.

особа, дії якої оскаржуються ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЛМУЮ МЮ України Оприск О.С. щодо відмови у знятті арешту з рахунку боржника,

в с т а н о в и в :

01.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові щодо відмови у знятті арешту з банківського рахунку.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби перебувають виконавчі провадження:

№ 74634400, відкрите 06.12.2024 на підставі виконавчого листа № 466/10185/23, виданого 03.04.2024 Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення з нього аліментів на утримання дітей на користь ОСОБА_3 ;

№ 75971100, відкрите 11.09.2024 на підставі виконавчого листа № 466/10952/23, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення компенсації за майно;

№ 76336177, відкрите 23.01.2025 на підставі виконавчого листа № 466/1958/24, виданого 14.10.2024 Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення аліментів на утримання дружини.

У межах зазначених виконавчих проваджень державними виконавцями накладено арешт на кошти, що містяться на банківському рахунку заявника № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».

Заявник вказує, що 07.08.2026 року звернувся до Шевченківського ВДВС із заявами про зняття арешту з указаного рахунку, долучивши банківську виписку та довідку Пенсійного фонду України, які, на його думку, підтверджують, що на рахунок зараховуються виключно кошти житлової субсидії та соціальних виплат.

Однак листом-відповіддю від 18.08.2026 за підписом начальника відділу та державного виконавця йому відмовлено у знятті арешту з підстав відсутності підтвердження банком спеціального режиму використання рахунку.

Вважаючи таку відмову неправомірною, заявник просить визнати протиправною бездіяльність та рішення державного виконавця, скасувати лист-відповідь від 18.08.2026 та зобов`язати Шевченківський ВДВС зняти арешт з банківського рахунку № НОМЕР_1 у межах виконавчих проваджень № 74634400, № 75971100 та № 76336177.

Ухвалою судді від 04.09.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

21.09.2026 року до суду надійшли заперечення Шевченківського відділу державної виконавчої служби, у яких представник органу ДВС просить відмовити у задоволенні скарги.

У запереченнях зазначено, що на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження № 74634400, № 75971100 та № 76336177, за якими наявна непогашена заборгованість.

Зокрема, у виконавчому провадженні № 74634400 заборгованість зі сплати аліментів на 31.08.2026 становить 360 000 грн, а також нараховано штраф у розмірі 180 000 грн.

У виконавчому провадженні № 76336177 заборгованість зі сплати аліментів на 31.08.2026 становить 110 000 грн, а також нараховано штраф у розмірі 22 000 грн.

У виконавчому провадженні № 75971100 здійснюється стягнення заборгованості за судовим рішенням про компенсацію за продане майно та судового збору.

Державна виконавча служба також зазначила, що згідно з отриманою інформацією ГУ ДПС у Львівській області та ГУ ПФУ у Львівській області відомості про отримання боржником доходів відсутні.

На адресу відділу 11.08.2026 надійшла заява боржника про зняття арешту з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», до якої було долучено банківську виписку та заяву про відкриття поточного рахунку. Однак, у наданій банком довідці відсутні відомості про спеціальний режим використання рахунку.

06.10.2026 року до суду надійшли доповнення до заперечень, у яких орган ДВС просить відмовити у задоволенні скарги та зазначає, що державним виконавцем додатково скеровано запит до ГУ ПФУ у Львівській області, згідно отриманої відповіді позивач як одержувач пенсійної, страхової виплати та державної соціальної допомоги на обліку у ГУПФ України у Львівській області не перебуває.

Заявник скарги ОСОБА_2 на розгляд скарги не з`явився, подав через підсистему Електронний суд заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник оскаржуваної особи Оприск О.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, зіславшись на обставини, викладені в запереченнях та доповненнях до них.

Дослідивши матеріали скарги, додані до неї документи, матеріали виконавчих проваджень, заперечення та доповнення до них, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до с.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За змістом ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і сукупністю дій визначених цим Законом органів та осіб, спрямованих на примусове виконання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частиною другою ст.48 цього Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами насамперед звертається на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, зокрема кошти на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Водночас п.2 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання та на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, законодавець передбачив спеціальний порядок підтвердження правового режиму рахунку та коштів, які на ньому знаходяться, для вирішення питання про зняття арешту.

Разом з тим, сам по собі факт відкриття рахунку для отримання певних виплат або його найменування як «Картка для виплат» не свідчить про надання такому рахунку спеціального режиму використання у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження своїх вимог подано копію договору про відкриття рахунку «Картка для виплат» від 23.01.2023, довідку Пенсійного фонду України № НОМЕР_2 від 26.08.2026 та виписку АТ КБ «ПриватБанк» від 10.08.2026.

Зазначені документи підтверджують факт надходження на рахунок коштів із призначенням платежу «соціальні виплати» та отримання заявником житлової субсидії.

Однак подані документи не підтверджують, що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» рахунок має спеціальний режим використання, а також не свідчать про те, що житлова субсидія належить до виплат, на які відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звертати стягнення.

Так, статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

До такого переліку належать, зокрема, вихідна допомога, компенсація працівникам витрат у зв`язку з переведенням чи відрядженням, окремі види матеріальної допомоги, допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога на дітей, допомога на лікування та поховання й інші прямо визначені законом виплати.

Водночас житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг у зазначеному переліку відсутня.

Отже, сам факт надходження на рахунок заявника житлової субсидії не є правовою підставою для висновку про заборону накладення арешту на кошти на такому рахунку відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2026 року у справі № 204/9551/18 зазначено, що виконавець має право накладати арешт на кошти боржника в межах суми стягнення за відсутності інформації про спеціальний режим рахунку, на якому вони розміщені. Сам факт накладення арешту не є тотожним зверненню стягнення на кошти та не означає їх автоматичного списання.

Верховний Суд також звернув увагу, що у випадках, коли рахунок не має спеціального режиму використання, а банк не повідомив виконавця про його цільове призначення, дії виконавця щодо накладення арешту не можуть вважатися протиправними лише з підстав зарахування на такий рахунок пенсійних чи соціальних виплат.

При цьому суд зауважує, що наведена правова позиція стосується коштів, на звернення стягнення на які встановлена законодавча заборона, та не звільняє суд від необхідності перевірити, чи належать конкретні виплати до передбачених законом захищених видів доходів.

Таким чином, доводи заявника про те, що рахунок використовується для отримання житлової субсидії, не спростовують висновку про відсутність документального підтвердження спеціального режиму його використання та не доводять наявності законодавчої заборони на накладення арешту на кошти, що знаходяться на ньому.

Крім того, з матеріалів виконавчих проваджень убачається, що державними виконавцями вживаються заходи примусового виконання судових рішень, за якими наявна непогашена заборгованість, зокрема заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей та дружини, а також заборгованість за рішенням суду про стягнення компенсації за майно.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.

Отже, накладення арешту на кошти боржника є передбаченим законом заходом примусового виконання судових рішень, спрямованим на забезпечення їх реального виконання.

Посилання заявника на те, що інші приватні виконавці знімали арешт із цього ж рахунку в межах інших виконавчих проваджень, не є самостійною правовою підставою для визнання неправомірними дій державних виконавців у межах виконавчих проваджень № 74634400, № 75971100 та № 76336177, оскільки законність дій виконавця оцінюється з урахуванням конкретних обставин відповідного виконавчого провадження та наявних у ньому документів.

Суд також бере до уваги, що державна виконавча служба після надходження заяви боржника розглянула її та надала письмову відповідь від 18.08.2026, у якій виклала мотиви відмови у знятті арешту. За наведених обставин сам по собі факт незгоди заявника з наданою відповіддю не свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності передбачених законом підстав для обов`язкового зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , а також не встановлено, що оскаржуване рішення державного виконавця прийняте з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд вважає, що оскаржувані дії державних виконавців вчинені в межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог закону, а права заявника у спосіб, зазначений у скарзі, не порушені.

Відтак, скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЛМУЮ МЮ України Оприск О.С. щодо відмови у знятті арешту з рахунку боржника - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду у 15-денний строк.

Повний текст ухвали складений 30 жовтня 2026 року.''

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська