Решение № 141189456, 03.11.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2792/26

Провадження № 2/621/2309/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Вельможної І. В.,

за участю секретаря судових засідань Сумцової С. О.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Оберкович Г. В.,

відповідач Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

23.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з наступними вимогами: встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його баба ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 набули в рівних частинах, по 1/3 кожний, права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Батько позивача - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вуктил Республіки Комі. Мати позивача - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в Естонії, Хар?юський повіт, Таллінн.

Останнє зареєстроване місце проживання матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - квартира АДРЕСА_2 . Вона була зареєстрована у зазначеній квартирі з 16.04.1977 та постійно там проживала. Лише у зв`язку з початком повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 та воєнними діями вимушена виїхати до Естонії, де й перебувала до дня своєї смерті .

Після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 , у встановлений законом строк - 12.05.2026, звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В. із заявою про прийняття спадщини.

На підставі заяви позивача була заведена спадкова справа, яка значиться у Спадковому реєстрі за №75601544.

Батьками матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті село Бірючеве Спірівський район, Тверська область, Росія.

Останнє зареєстроване місце проживання баби позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 була зареєстрована у вищевказаній квартирі з 18.11.1981 по 22.03.1995 та з 07.06.1995 по 22.03.1996.

Після 22.03.1996 офіційна реєстрація ОСОБА_3 , у квартирі АДРЕСА_2 була припинена. Водночас вона залишалася співвласником житла та власником 1/3 частки квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.03.1994. ОСОБА_3 фактично проживала у зазначеній квартирі разом із членами сім`ї, вела спільне господарство, брала участь у побутових справах, утриманні та догляді за житлом, що підтверджує її постійний зв`язок із квартирою, як основним місцем проживання.

01.04.2001 баба поїхала у гості до родичів у Російську Федерацію, в дорозі їй стало погано, вона була госпіталізована з інсультом та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Бірючеве Спірівського району Тверської області, Росія.

Після смерті баби позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка була співвласником та власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , її частка у праві власності перейшла до матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом першої черги.

Разом з тим, хоча й мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, фактично вступила як управління так і у володіння спадковим майном, продовжуючи проживати у зазначеній квартирі, користуватися нею, сплачувати комунальні послуги, робити поточні ремонти, тощо.

За таких обставин, оскільки мати позивача ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_3 продовжила проживати в квартирі АДРЕСА_1 та фактично вступила в управління та володіння будинком, таким чином фактично прийнявши спадщину у вигляді належної ОСОБА_3 1/3 частки квартири.

Так, спадщина у вигляді 1/3 частки квартири була прийнята матір`ю позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , що підтверджує право останньої на 2/3 частки квартири, а позивач ОСОБА_1 як співвласник, залишився власником 1/3 частки вищевказаної квартири.

Разом з тим, оскільки мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 , хоча й успадкувала належну померлій 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , однак, до нотаріальної контори не зверталася та не отримала у встановленому законом порядку правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частку в спадковому майні, яке успадкувала мати позивача після смерті баби, позивач позбавлений можливості у нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право власності на 2/3 частки квартири.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.08.2026.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, відкладено підготовче засідання та призначено нове підготовче засідання на 21.09.2026.

18.08.2026 та 25.08.2026до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.10.2026.

05.10.2026 та 19.10.2026 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено до 03.11.2026.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Оберкович Г. В. до канцелярії суду надала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, на задоволенні позову наполягала з підстав, викладених в ньому.

Представник Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Заможська К.В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З копій свідоцтва про народження № НОМЕР_1 вбачається, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а. с. 17).

13 квітня 1961 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ", актовий запис № 15 (а. с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.08.1971, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис № 6 (а. с. 10).

З копій свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.03.1994 органом приватизації Зміївський машинобудівний завод, згідно розпорядження (наказом) від 20.03.1994 № 88, технічного паспорту на квартиру, кв. АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , та членам її сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а. с. 7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с 19).

З копії паспорта, виданого 21.11.1977 відділом внутрішніх справ Готвальдівського райвиконкому Харківської області на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значилася зареєстрованою в період з 18.11.1981 по 22.03.1995 та з 07.06.1995 по 22.03.1996. за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12-14).

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 16.12.1997, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.04.1977 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 15).

Згідно інформації наданої Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області № 881/01-16 від 15.08.2026, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1914 року народження в нотаріальній конторі відсутня спадкова справа, про що надані відповідні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (а. с. 43-46а).

Згідно копії спадкової справи № 41/2026 наданої на запит суду приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубнікової В. В., 12.05.2026 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заявою ОСОБА_1 , було заведено спадкову справу № 41/2026 (а. с. 48-56).

З відповіді наданої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В від 16.10.2026 № 558/01-16 на заяву ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 вбачається, що приватним нотаріусом повідомлено про неможливість оформлення спадкових прав ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 в нотаріальному порядку та роз`яснено право на звернення до суду з позовною заявою про встановлення факту , що має юридичне значення (а. с. 74).

Щодо вимог позивача про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , суд зазначає наступне:

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Враховуючи, що спадщина після померлої ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 то до даних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Станом на день смерті ОСОБА_3 її дочка ОСОБА_2 залишилася проживати в квартирі АДРЕСА_2 та вступила в управління та володіння належній померлій частки квартири, вказаний факт ніким не оспорюється, а відповідно ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка складається 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 25.03.1994 органом приватизації Зміївський машинобудівний завод згідно розпорядження (наказом) від 20.03.1994 № 88.

На підставі зазначених вище доводів позивача, викладених в позовній заяві, а також відомостей, що містяться у письмових доказах, суд дійшов висновку про доведеність факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Оскільки від встановлення цього факту залежить вирішення спору про право на спадщину за законом, позивач мав підстави звертатися з такою заявою у порядку позовного провадження.

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом вона не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що відсутні підстави для зазначення в резолютивній частині рішення вказівки на встановлення факту прийняття ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , а цей факт розглядається судом як обставина, що підлягає доказуванню для вирішення по суті спору щодо спадщини.

Щодо спадкових відносин після смерті ОСОБА_2 то вони регулюються нормами діючого Цивільного кодексу України

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За правилами частин 1, 3 статті 1266 Цивільного кодексу України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття1270 ЦК України).

Таким чином, обставинами, які підлягають встановленню та доказуванню у даній справі, є встановлення кола спадкоємців та наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

При вирішенні справ зазначеної категорії, а саме визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом або за законом, суд повинен обов`язково встановити обсяг спадкового майна, належність його спадкодавцю, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, а також підстави для визнання такого права в судовому порядку і неможливість отримання Свідоцтва про право на спадщину у спосіб, встановлений законом.

Вказані обставини встановлені судом під ча розгляду справи.

З досліджених судом доказів вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшли 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 25.03.1994 органом приватизації Зміївський машинобудівний завод згідно розпорядження (наказом) від 20.03.1994 № 88 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , яку померла ОСОБА_2 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , однак, за життя не оформити свої спадкові права на неї.

Позивач ОСОБА_1 який є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 прийняв спадщину у встановлений законом строк, інші спадкоємці відсутні, враховуючи, що судом встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

Оскільки, позивач не вимагав відшкодування судових витрат, понесених ним по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 315, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.11.2026.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: