Постановление суда № 141185295, 03.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" листопада 2026 р. м. Київ

Справа № 911/196/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича про виправлення описки у рішенні Господарського суду Київської області від 14.05.2026 та помилки у наказі Господарського суду Київської області від 13.10.2026, який виданий на його виконання, у справі за позовом фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення 431 182,43грн, за участю представників від:

позивача (стягувача) не з`явилися;

відповідача (боржника) не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2026 (т.1 а.с.174-188), що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 (т.1 а.с.243-253), позов задоволено частково та:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі ТОВ «Сільпо-Фуд»; боржник) на користь фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича (далі ФОП Семенець А.І., стягувач) 133 501,25грн основного боргу, 16803,52грн 3% річних, 62 291,41грн втрат від інфляції, 19 732,37грн пені, а також 3634,56грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

- вирішено нараховувати 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за такою формулою: Сума 3% річних = С*3:КДР*Д:100, де: С - сума основного боргу, КДР - кількість днів у році, Д - кількість днів прострочення;

- відмовлено у задоволені позову в частині стягнення 8 190грн основного боргу, 145,36грн 3% річних, 12 927,16грн втрат від інфляції та 177 591,36грн пені.

На виконання рішення суду 13.10.2026 Господарським судом Київської області видано наказ (т.2 а.с.6).

15.10.2026 через систему «Електронний суд» від стягувача надійшла заява про виправлення описки у рішенні Господарського суду Київської області від 14.05.2026 та помилки у наказі від 13.10.2026, який видано на виконання відповідного рішення.

Обґрунтовуючи подану заяву стягувач вказує, що під час ухвалення судового рішення та подальшої видачі наказу на його виконання судом не вказано початкову дату, з якої виконавець має здійснювати нарахування 3% річних за визначеною в резолютивній частині формулою. За твердженнями стягувача, не визначення дати, з якої має розпочатись виконання, створює невизначеність під час подальшого примусового виконання рішення (т.2 а.с.8-9).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2026 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2026 о 12:30 (т.2 а.с.13-14).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 21.10.2026 о 20:50, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.2 а.с.15-16).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою сторонам наступного робочого дня 22.10.2026.

21.10.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 20.10.2026) від позивача надійшла заява про розгляд поданої заяви без участі представника позивача (т.2 а.с.17-18).

22.10.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач повідомив про добровільне виконання рішення суду у повному обсязі.

У судове засідання 23.10.2026 сторони не з`явилися; боржник про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.243 ГПК України за ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

В силу ч.3 ст.328 ГПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про виправлення помилки у виконавчому документі.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.243 ГПК України визначено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

Відповідно до висновку, викладеного в п.21.1 постанови Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №910/65/14: описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо; такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Як зазначено у вказаній постанові: виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер; до таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків; як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.

Як визначено ч.8 ст.240 ГПК, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у п.128 своєї постанови від 09.06.2022 провадження №11-84сап21 виснувала, що: зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає у необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом; помилки, допущені судом при прийнятті та виготовленні судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій з їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством.

Зі змісту заяви стягувача вбачається, що позивач у заяві про виправлення описки у рішенні Господарського суду Київської області від 14.05.2026 фактично намагається змінити резолютивну частину прийнятого рішення шляхом доповнення її визначенням конкретної дати, з якої має здійснюватися нарахування виконавцем 3% річних.

Таким чином, заява стягувача містить вимогу, спрямовану на зміну суті (змісту) рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2026, а не містить вимогу про виправлення описки, що не допускається, тому не може бути задоволена судом.

Окрім того, слід звернути увагу позивача на те, що зазначення у рішенні суду дати, з якої має нараховуватись проценти у розмірі 3% річних фактично неможливо, оскільки заздалегідь невідомо коли відповідне рішення набуде законної сили.

Так, відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом ст.18 ГПК України та ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК).

В абз.5 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (абз.3 пп.2.3 п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Отже, саме набрання судовим рішенням законної сили є моментом виникнення обов`язку його виконання.

В силу ч.1 ст.328 ГПК України унормовано, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: неправильне зазначення інформації про стягувача чи боржника; перенесення резолютивної частини судового рішення з помилками, змінами; не зазначення необхідних реквізитів такого виконавчого документа.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Тобто наказ на примусове виконання має повністю відтворювати резолютивну частину рішення, що передбачає заходи такого примусового виконання.

Оскільки зазначена у наказі Господарського суду Київської області від 13.10.2026 резолютивна частина рішення повністю відповідає п.1 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2026, підстав для задоволення заяви стягувача про виправлення помилки у виконавчому документі немає.

При цьому, у разі виникнення у виконавця під час виконання судового рішення труднощів у розумінні або трактуванні відповідного рішення, він не позбавлений права звернутись до суду в із заявою (поданням) про роз`яснення рішення на підставі ч.1 ст.245 ГПК України, п.10 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, підстав для задоволення поданої заяви про виправлення описки у рішенні Господарського суду Київської області від 14.05.2026 та помилки у наказі Господарського суду Київської області від 13.10.2026, який виданий на його виконання, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233-234, 243, 328, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича про виправлення описки у рішенні Господарського суду Київської області від 14.05.2026 та помилки у наказі Господарського суду Київської області від 13.10.2026, який виданий на його виконання (вх.№9569 від 15.10.2026).

Відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана 03.11.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова