Решение № 141185271, 03.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/1898/26

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім клімат країни» (03061, м. Київ, вул. Шалімова Академіка, буд. 48, офіс 309, ідентифікаційний код 40468632)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюс Трейд» (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6в, ідентифікаційний код 34335309)

про стягнення 113 635,03 грн.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Клімат Країни» (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюс Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 113 635,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання згідно Договору купівлі-продажу № 24/01/22 від 24.01.2022, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 31 688,75 грн. та нарахував 3 % річних у розмірі 4 083,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 717,84 грн., пеню у розмірі 47 637,88 грн. та 9 506,63 грн. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 вищевказану справу передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Ухвала суду від 01.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 01.07.2026 о 20:56, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи №911/1898/26, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Суд зауважує, що відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.11.2026.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Між ТОВ «Торгівельний дім клімат країни» (продавець) та ТОВ «Дюс Трейд» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу від 24.01.2022 №24/01/22 (далі - Договір). Згідно з його умовами продавець зобов`язався передати у власність покупця кліматичне та теплове обладнання побутового, напівпромислового, промислового призначення, а також аксесуари та запасні частини до нього (товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктом 2.1. Договору кількість, асортимент, вартість товару за цим Договором зазначається у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до пункту 3.1. Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні - у формі безготівкового розрахунку за банківськими реквізитами, вказаними в даному Договорі, згідно з виставленим продавцем рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Розрахунок за товар покупець зобов`язаний здійснити шляхом сплати авансу в розмірі 100% від вартості товару протягом 3 банківських днів від дати надання продавцем рахунку-фактури на узгоджену партію товару (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що зобов`язання покупця стосовно оплати вартості товару згідно з даним Договором вважаються виконаними належним чином та в повному обсязі з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Датою відвантаження товару вважається дата видаткової накладної продавця (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 8.5. Договору в разі прострочення покупцем строку оплати вартості замовленого товару покупець зобов`язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання обома сторонами та закінчується 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Якщо жодна зі сторін не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік (пункт 11.1. Договору).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 31 688,75 грн., про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна від 21.02.2022 №52-00000947.

14.07.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 09.07.2025, в якому просив протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Торгівельний дім клімат країни» заборгованість за поставлений товар за Договором у розмірі 31 688,75 грн. Втім відповідач відповіді на вказаний лист не надав.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частини першої та другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткову накладну від 21.02.2022 № 52-00000947, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Торговий дім клімат країни» та ТОВ «Дюс Трейд» укладено договір купівлі-продажу, а саме, позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, а останній, у свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31 688,75 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою печаткою юридичних осіб видатковою накладною від 21.02.2022 № 52-00000947.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, при цьому, на підтвердження зворотного ТОВ «Дюс Трейд» не надало суду будь-яких інших доказів.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 14.07.2025 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 09.07.2025 про сплату заборгованості за поставлений товар, у тому числі за видатковою накладною від 21.02.2022 № 52-00000947, проте відповідач цю вимогу не задовольнив.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «Торговий дім Клімат країни» про стягнення з ТОВ «Дюс Трейд» заборгованості за поставлений товар у розмірі 31 688,75 грн., що має наслідком її задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 47 637,88 грн. - пені, 9 506,63 грн. штрафу, 20 717,84 грн. - інфляційних втрат та 4 083,93 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 25.02.2022 по 12.06.2026 включно, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом із тим, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 47 637,88 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені, позивач посилається на пункт 8.2 Договору, яким передбачено обов`язок Покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд зазначає, що з 28.08.2025 року Господарський кодекс України (далі ГК України) втратив чинність на підставі Закону України № 4196-IX. Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України, норми закону не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки спірні правовідносини щодо невиконання грошового зобов`язання виникли та тривали у 2022 році (початок прострочення 25.02.2022), до них застосовуються норми матеріального права, які були чинними на момент існування таких відносин.

Станом на 2022 рік діяла імперативна норма частини 6 статті 232 ГК України, яка обмежувала строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання шістьма місяцями від дня, коли воно мало бути виконано. Умовами Договору сторони іншого (пролонгованого) строку нарахування пені не встановили. Крім того, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Здійснивши перевірочний розрахунок пені у межах граничного 6-місячного строку (з 25.02.2022 по 25.08.2022 року), суд визнає правомірним та арифметично правильним нарахування пені в розмірі 5 346,36 грн., з урахуванням офіційних облікових ставок НБУ, що діяли у вказані періоди.

Нарахування позивачем пені у розмірі 47 637,88 грн. здійснено поза межами встановленого законом шестимісячного строку нарахування та поза межами річного строку позовної давності, а тому позовні вимоги в частині стягнення решти пені у розмірі 42 291,52 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 9 506,63 грн.

Позивач просить стягнути штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі пункту 8.3 Договору, яким передбачено право Продавця додатково стягнути штраф, якщо затримка платежу триває більше 30 календарних днів.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, та не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

З огляду на вищезазначене, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 9 506,63 грн. підлягає задоволенню.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які, за висновком суду, є арифметично вірними та обґрунтованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Торговий дім клімат країни», а саме в частині стягнення з ТОВ «Дюс Трейд» 31 688,75 грн. основного боргу, 20 717,84 грн. інфляційних втрат, 4083,93 грн. 3% річних, 5 346,36 грн. пені, 9 506,63 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім клімат країни» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюс Трейд» про стягнення 113 635,03 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюс Трейд» (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6в, ідентифікаційний код 34335309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім клімат країни» (03061, м. Київ, вул. Шалімова Академіка, буд. 48, офіс 309, ідентифікаційний код 40468632) заборгованість у розмірі 31 688 (тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп., 3 % річних у розмірі 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 717 (двадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 84 коп., пеню у розмірі 5 346 (п`ять тисяч триста сорок шість) грн. 36 коп., штраф у розмірі 9 506 (дев`ять тисяч п`ятсот шість) грн. 63 коп. та 1 671 (одна тисяча шістсот сідесят одна) грн. 54 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.