Решение № 141184565, 04.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2026Справа № 910/10051/26

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" (вул. Новокостянтинівська, буд. 20, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 14300906)

до Спільного українсько-в`єтнамського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ком`юн-Трейд" (вул. Михайла Бойчука, буд. 18 А, 01103, м. Київ; ідентифікаційний код 14300906)

про стягнення 404 806,33грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-в`єтнамського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ком`юн-Трейд" про стягнення вартості розподіленої електричної енергії у розмірі 404 806,33 грн за період з грудня 2023 по січень 2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за спожиту ним електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.10.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зміну організаційно-правової форми позивача, в якій він зазначає, що 01.10.2026 змінено організаційно-правову форму з позивача з приватного акціонерного товариства на товариство з обмеженою відповідальністю.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські електромережі», як оператор системи розподілу, розмістив на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (далі - договір) з додатками та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, який є публічним договором приєднання.

На виконання вимог пункту 4 Постанови, Спільне Українсько-В`єтнамське Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком`юн-Трейд» було направлено заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яку СП ТОВ «Ком`юн-Трейд» зі своєї сторони повернуто не було, але враховуючи, що споживач сплатив за рахунком (квитанцією), який надсилався (надавався) одночасно з договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, спожив обсяг електричної енергії та із запереченнями до ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо укладення договору не звертався,

Отже, розподіл електричної енергії на об`єкті (будівельний майданчик) за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 9 здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого СП ТОВ «Ком`юн-Трейд» приєднано згідно із постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, на умовах договору про постачання електричної енергії укладеного постачальником за регульованим тарифом за особовим рахунком № 3211617, лічильниками № 63078959 та № 63078927 та точками розподілу 62Z5473962851170 та 62Z5849082620927.

В додатку № 2 до договору міститься інформація про точки розподілу електричної енергії.

В додатку № 3 до договору зазначені відомості про розрахункову засоби обліку електричної енергії.

В додатку № 6 до договору міститься Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

В додатку № 7 до договору міститься однолінійна схема електропостачання споживача.

За ініціативи постачальника ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» згідно реєстру споживачів для здійснення обмеження/ припинення електроживлення за заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладених договорів про постачання електричної енергії між споживачами та постачальником, ТОВ «ДТЕК Київськи електромережі» сформований та надісланий споживачу рекомендований лист Укрпоштою щодо попередження про припинення постачання електричної енергії, а також були сформовані сервісні сповіщення та заявки на відключення /підключення згідно реєстру на відключення.

Рекомендований лист був направлений споживачу від 02.01.2024 - 3/01/1/02-01 з датами відключення: 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30 січня 2024 року наступних ТКО (точок комерційного обліку): 62Z5473962851170; 62Z5849082620927.

В подальшому, на виконання вимоги постачальника про припинення електроживлення об`єктів споживача позивачем сформовані електронні завдання на виконання заявок з відключення.

Проте, як зазначає позивач, споживач вказану вимогу проігнорував, власне електроспоживання у визначену дату не припинив та продовжив безпідставне використання потужності мережі ОСР.

Так, на підставі наряду-завдання № 1866/1 від 17.01.2024 та Реєстру на відключення працівниками ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не було виконано вимогу Постачальника про припинення електроенергії за адресою споживання м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 9, у зв`язку з не допуском представником Споживача до електроустановок.

Також 17.01.2024 було складено Акт про недопуск № 982525297/1 у зв`язку із тим, що під час виконання посадових обов`язків на підставі Реєстру на відключення, наряду-завдання № 1866/1 інженерами ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» виконати вимогу постачальника щодо відключення не представилось можливим, у зв`язку з не допуском до електроустановок для проведення робіт по відключенню, при цьому представник споживача від підпису відмовився.

У зв`язку з наявністю чинної та нескасованої заявки електропостачальника про припинення/обмеження електропостачання через неповну оплату СП ТОВ "Ком`юн-Трейд" за фактично спожиту електричну енергію, споживач був зобов`язаний самостійно припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору та вимог підпункту 3 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ.

10 листопада 2025 року о 10:30 представниками ОСР під час технічної перевірки об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 9 у присутності представника споживача складено Акт-претензію № 172 про порушення договірних умов та вимог ПРРЕЕ.

В Акті-претензії № 172 зазначено час, місце та дату його розгляду цього акту комісією: 05.01.2026 о 13-00 год за адресою: вул. Новокостянтинівська, 1- А, в м. Києві, каб. 119.

Листом від 14.11.2026 № 49771/3/01/5 ТОВ «ДТЕК Київські електромережі» повідомило відповідача про розгляд комісією Акта претензії № 172 від 10.11.2025р.

05.01.2026 відбулося засідання комісії ТОВ «ДТЕК Київські електромережі» з розгляду Акту-претензії № 172 від 10.11.2025, на яке від відповідача ніхто не з`явився.

За результатами засідання, був оформлений протокол № 1 від 05.01.2026, та прийнято рішення: здійснити розрахунок обсягу розподіленої електричної енергії споживачу розрахувати згідно з фактичним споживанням (п.26.1 Додатку №4 Договору на розподіл) визначеним за допомогою показників розрахункових засобів обліку електричної енергії вказаних в Акті претензії № 172 про порушення договірних умов за період: грудень 2023р. та січень 2024 р.

З огляду на те, що здійснення розрахунку відбувалося згідно фактичного споживання електричної енергії Споживачем, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надає інформацію щодо показників лічильників, згідно яких був нарахований обсяг спожитої розподіленої електричної енергії.

Позивач направив відповідачу копію протоколу № 172, копію розрахунку та рахунок.

Направлення документів було здійснено поштовим зв`язком 06 січня 2026 року цінним листом з описом вкладення, що підтверджується списком рекомендованих листів Ф.103 ВПЗ АТ «Укрпошта» (номер відправлення ШКІ R067074615837). Рекомендований лист було вручено 14.01.2026 року.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 17 додатку 4 до договору та умов претензії, відповідач мав 30 календарних днів для добровільного погашення боргу. Відповідач виставлений рахунок у встановлений строк не оплатив, обґрунтованих заперечень не надав.

Вартість електричної енергії, нарахована у зв`язку із порушенням договірних умов складає за період грудень 2023 та січень 2024 у розмірі 404 806,33 грн, обсяг якої становить 57304 кВт*год .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії в частині сплати заборгованості, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 404 806,33 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України публічний договір приєднання може бути укладений шляхом приєднання особи до запропонованих умов, у тому числі шляхом вчинення дій, які свідчать про прийняття відповідної пропозиції.

Правовідносини щодо розподілу електричної енергії мають спеціальне нормативне регулювання.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, права та обов`язки його учасників.

Відповідно до статті 58 зазначеного Закону споживач зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Відповідно до положень ПРРЕЕ надання послуг із розподілу електричної енергії здійснюється на договірних засадах, а споживач зобов`язаний виконувати умови договору, своєчасно оплачувати відповідні послуги та забезпечувати доступ уповноважених представників оператора системи до електроустановок у випадках, передбачених законодавством.

Припинення електропостачання здійснюється з дотриманням порядку, визначеного розділом VII ПРРЕЕ та Кодексом систем розподілу.

При цьому, обов`язок споживача щодо дотримання вимог про припинення електроспоживання не залежить виключно від фактичного здійснення оператором системи розподілу фізичного відключення електроустановок.

Так, між сторонами виникли договірні відносини з надання послуг із розподілу електричної енергії.

Відповідач користувався електричною енергією на об`єкті, підключеному до мереж оператора системи розподілу, а облік здійснювався за визначеними точками комерційного обліку.

У зв`язку з наявністю заборгованості перед електропостачальником було ініційовано припинення електропостачання об`єкта відповідача.

Позивачем оформлено попередження про припинення електропостачання та вжито заходів для виконання відповідної заявки.

Проте 17.01.2024 відключення електроустановок не було здійснено внаслідок недопуску представників оператора системи розподілу. Зазначена обставина зафіксована актом про недопуск № 982525297/1 від 17.01.2024.

Пунктом 26.4 додатка № 4 до договору передбачено направлення споживачу протоколу засідання комісії та рахунку на оплату.

Позивачем 06.01.2026 направлено відповідачу відповідні документи рекомендованим поштовим відправленням № 060704615837. Згідно з наданими позивачем відомостями зазначене відправлення вручено відповідачу 14.01.2026.

Відповідно до пункту 17 додатка № 4 до договору відповідач був зобов`язаний оплатити виставлений рахунок не пізніше ніж через 30 календарних днів із дня отримання протоколу комісії та розрахункових документів.

Таким чином, за умови підтвердження вручення всіх передбачених договором документів 14.01.2026 строк виконання відповідного грошового зобов`язання сплив 13.02.2026.

Однак, відповідач не здійснив оплату нарахованої вартості розподіленої електричної енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, несплата відповідачем вартості розподіленої електричної енергії у визначений договором строк за умови доведеності правомірності відповідного нарахування свідчить про неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За змістом статей 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказів та їх вірогідність у сукупності.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманих послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 404 806,33 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 404 806,33 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 404 806,33 грн, вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 404 806,33 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-в`єтнамського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ком`юн-Трейд» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, будинок 18-А; код ЄДРПОУ 14300906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 20; код ЄДРПОУ 41946011) 404 806 (чотириста чотири тисячі вісімсот шість) грн 33 коп. заборгованості та 4 857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 67 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2026

Суддя І.О. Андреїшина