Решение № 141184479, 04.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 908/3497/25 (916/2218/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Комунальної установи "Ізмаїльський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" (проспект Миру, буд. 27-А, м. Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 20998130, e-mail: kutrc-izm@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 47 520, 00 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Одеської області від Комунальної установи "Ізмаїльський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" надійшла позовна заява (зареєстрована за вх. № 2268/26), в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" заборгованість у розмірі 47 520, 00 грн. та судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2026 матеріали позовної заяви № 916/2218/26 передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи передано на розгляд судді Володимиру ЧЕРКАСЬКОМУ, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 29.09.2026 матеріали позовної заяви прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви; справі присвоєно номер провадження 21/38/25; ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Копію ухвали від 29.09.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду направлено до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку.

Відповідач (боржник) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку копії ухвали суду до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки у відповідача (боржника) було достатньо часу для подання відзиву, чого ним зроблено не було; будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для реалізації учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У провадженні судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 18.12.2025 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Наразі процедура розпорядження майном ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" триває, повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Згідно ч. 1, абз. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки відповідачем у справі є боржник, позовну заяву розглянуто в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

02 грудня 2022 року між Комунальною установою "Ізмаїльський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 510 (далі - Договір), предметом якого є поставка дизельного пального (Дизпаливо Energy).

За умовами Договору Постачальник зобов`язався поставити, а Замовник - прийняти й оплатити Товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними Договором та Специфікацією (Додаток № 1 до Договору).

Згідно зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) загальна кількість Товару становить 920 літрів дизельного пального за ціною 54, 00 грн. за літр, на загальну суму 49 680, 00 грн.

За умовами Договору поставка Товару здійснюється шляхом заправки автотранспорту Замовника на автозаправних станціях (автозаправних комплексах) Постачальника на підставі скретч-карток (талонів) встановленого Постачальником зразка.

Згідно з видатковою накладною № 0038/0001123 від 02 грудня 2022 року позивач отримав від відповідача довірчі документи (скретч-картки/талони) на дизельне паливо загальною кількістю 920 літрів, загальною вартістю 49 680, 00 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив повну попередню оплату вартості Товару, перерахувавши відповідачеві згідно з платіжним дорученням № 842 (внутрішній номер 242031149) від 02 грудня 2022 року грошові кошти за 920 літрів дизельного палива на загальну суму 49 680, 00 грн. (проведено банком 06.12.2022).

Заправка позивача на АЗС Постачальника за придбаними скретч-картками (талонами) здійснювалася у період дії довірчих документів, за який позивачем отримано 40 літрів дизельного палива загальною вартістю 2 160, 00 грн.

Починаючи з 20 грудня 2024 року Постачальник припинив видачу дизельного палива за придбаними довірчими документами у зв`язку з припиненням роботи автозаправних станцій бренду "Авіас", які обслуговували скретч-картки.

Факт припинення роботи зазначених автозаправних станцій зафіксовано актом Комунальної установи "Ізмаїльський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" від 27.04.2026.

У зв`язку з цим залишилися невикористаними довірчі документи (скретч-картки/талони) на дизельне паливо у кількості 880 літрів на загальну вартість 47 520, 00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (вих. № 204 від 04.05.2026) та залишками товарно-матеріальних цінностей станом на 21.11.2025 (додаток до листа вих. № 376 від 21.11.2025).

Позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами щодо подальшої співпраці, виконання умов Договору шляхом поставки оплаченого товару або повернення сплачених коштів за непоставлене паливо, зокрема листами вих. № 35 від 05.02.2025 та вих. № 376 від 21.11.2025.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем оплаченого товару в частині 880 літрів дизельного палива на загальну суму 47 520, 00 грн. або повернення позивачеві сплачених за нього коштів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 664 цього Кодексу обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій (абзац 2 п. 3 Правил); розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі, зокрема з використанням паливних карток, талонів тощо (п. 9 Правил).

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки.

Таким чином, скретч-картка (талон) є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а її передача не звільняє постачальника від обов`язку фактично передати оплачений товар. Підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за Договором, а лише підтверджує факт передачі скретч-карток (талонів), які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором у майбутньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки скретч-картки (талони), передані Постачальником на виконання Договору, фактично приймалися Постачальником до виконання до припинення роботи обслуговуючих їх автозаправних станцій, зобов`язання Постачальника з відпуску пального на АЗС за пред`явленням скретч-карток (талонів) не припинилося, а вимоги Замовника про виконання цього зобов`язання (або повернення сплачених коштів за непоставлений товар) є правомірними.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), а продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 викладено висновок, що умовою застосування ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю; у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно - або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, причому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги має бути вчинене покупцем в активній однозначній формі, доведеній до продавця.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, згідно з якою, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Звертаючись з позовом про стягнення сплачених коштів за непоставлений товар, позивач реалізував надане йому ст. 693 ЦК України право вимагати повернення суми попередньої оплати в активній однозначній формі, унаслідок чого зобов`язання відповідача з поставки товару в частині 880 літрів дизельного палива припинилося та виникло грошове зобов`язання з повернення сплачених коштів у сумі 47 520, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами оцінки наявних у справі доказів суд доходить висновку, що докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази на їх спростування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За вказаних обставин, з огляду на доведеність факту невиконання відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого товару та неповернення сплачених за нього коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47 520, 00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень п. 21 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328, 00 гривень.

Виходячи з ціни позову 47 520, 00 грн. 1,5 % від ціни позову становить 712, 80 грн., що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328, 00 грн.).

Оскільки позовна заява подана через систему "Електронний суд", а при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, позивачу слід було сплатити 2 662, 40 грн. судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 378 (внутрішній номер 506839375) від 07.05.2026.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. покладається на відповідача.

Надміру сплачена частина судового збору у розмірі 665, 60 грн. підлягає поверненню позивачу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за його заявою.

Керуючись ст. 2, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Комунальної установи "Ізмаїльський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" (проспект Миру, буд. 27-А, м. Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 20998130) заборгованість у розмірі 47 520 (сорок сім тисяч п`ятсот двадцять) грн. 00 коп., 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням відпустки судді, повне рішення складено, оформлено та підписано 04.11.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ