Решение № 141183521, 02.11.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1077/26

Провадження № 2/342/1009/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Москалюк А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в якому просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

У заяві покликається на те, що він є уродженцем та жителем с. Кунисівці Коломийського району Івано-Франківської області. Його батьками є: тато ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і мама - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 27 вересня 2007 року до 30 жовтня 2014 року. Оскільки батько добровільно не приймав участі в матеріальних витратах щодо нього, мама - ОСОБА_4 в 2012 році звернулася до суду із заявою про встановлення стягнення аліментів на його утримання . Згідно судового рішення у справі № 34275518 від 01.11.2018 року встановлено стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 14 доходу платника до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, однак безрезультатно. Із 2018 року кошти на його утримання стягувалися із платника через відділ ДВС. ІНФОРМАЦІЯ_5 йому виповнилося 18 років. У зв`язку із досягненням повноліття стягнення аліментів на користь мами ОСОБА_6 на його утримання припинено. При цьому повідомляє суд, що він дійсно є студентом Вищого професійного училища №13 м. Івано-Франківська денної форми навчання за спеціальністю слюсар електрик з ремонту електроустаткування. Передбачуваний термін закінчення навчання - 15 лютого 2027. Як доказ, приєднує довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що сформована 02.09.2026р. Оскільки він продовжує стаціонарне навчання, то не має можливості працювати та отримувати заробіток, а відповідно всі фінансові витрати полягли виключно на маму. Наведені обставини змушують його звернутися до суду із вказаним позовом. ОСОБА_2 може сплачувати аліменти на його утримання ( дитини) без погіршення свого матеріального стану. На даний час батько призваний на військову службу ЗСУ.

Ухвалою суду 15 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.09.2026 до суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив взяти до уваги вказані заперечення у відзиві, які частково спростовують позовні вимоги позивача, та прийняти рішення яким стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на його утримування на період його навчання з 03.09.2026 року по 15.02.2027 року в твердій грошовій сумі в розмірі 4500 гривень щомісячно. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач проти позову частково заперечує з наступних причин.

Позивач є його сином від першого шлюбу. До досягнення позивачем 18-ти років він сплачував аліменти на його утримання згідно рішення суду по справі Городенківського районного суду № 342/755/18. Будь-якої заборгованості по сплаті аліментів згідно зазначеного рішення суду у нього немає. Після мобілізації в ЗСУ щодо захисту України від збройної Російської агресії, щомісячно згідно даних ДВС ним сплачувались кошти із щомісячного грошового забезпечення та бойових преміальних коштів на утримання тоді ще неповнолітнього сина, в даний час позивача по справі. Дані суми на утримання тоді ще неповнолітнього сина були великих розмірів. Вважає, що отримані аліменти колишня дружина витрачала не на потреби та виключно за цільовим призначення в інтересах сина ОСОБА_1 , а на утримання своєї теперішньої сім`ї. Відомо зі слів позивача по справі ОСОБА_1 , що він був позбавлений права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаних на його утримання, а також на самостійне їх отримання У зв`язку із перебуванням в ЗСУ, він не мав можливості належним чином здійснювати контроль використання ОСОБА_7 , отриманих нею аліментів за цільовим призначенням в інтересах позивача ОСОБА_1 . З матеріалів поданої позовної заяви вбачається, що його син, позивач ОСОБА_1 , є студентом вищого професійного училища № 13 м. Івано-Франківськ. Згідно поданого позову передбачуваний термін закінчення навчання 15.02.2027 року, тобто, стягнення з відповідача аліментів на період навчання позивача суд може встановити починаючи з 03.09.2026 року по 15.02.2027 року.

Вказує, що з 21.03.2022 року по даний час, є солдатом військової служби по мобілізації в ЗСУ. За період військової служби по захисту Вітчизни, та у звязку із виконанням бойових завдань мав і має проблеми із здоров`ям. У зв`язку із чим, в період з 24.02.2026 року по даний час, періодично перебував та перебуває на лікуванні, витрачає власні кошти на лікування, реабілітацію, медикаменти. За період, з 24.02.2026 року по даний час, витрачено на лікування 44300 гривень. Крім того 09.01.2024 року він вдруге одружився. У новій сім`ї проживає син дружини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який являється студентом. Теперішня сім`я перебуває на його утриманні та забезпеченні, потребує коштів для проживання. У звязку із частковою втратою здоров`я, яка повязана із захистом Вітчизни від збройної агресії Російської Федерації, в даний час, і в майбутньому постійно буде потреба в лікуванні, придбанні медичних препаратів, медичному обстеженні. Зазначає, що не є власником будь-якого рухомого та нерухомого майна. Утримання позивача, повнолітнього сина, ОСОБА_1 на період його навчання, є обов`язком не лиш батька, а і його матір`ю, в даний час ОСОБА_7 . Також вказує, що позивач не звертався до нього щодо домовленості про його утримання на період навчання в грошовій чи будь-якій іншій формі. Розуміє, що на період навчання зобов`язаний утримувати позивача, і готовий щомісячно сплачувати кошти в твердій грошовій сумі в розмірі 4500 гривень, чи у грошовому вигляді, чи на картковий рахунок. Угоду про щомісячне утримання позивача в твердій грошовій сумі на період навчання готовий затвердити нотаріально, або щоб суд прийняв рішення по даній справі про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено в ч. 1 ст. 200 СК України.

Вважає вимоги позивача є такими, що не відповідають реальній дійсності, можливостям відповідача щодо сплати аліментів на його утримання на період навчання.

Вважає недоцільним заявляти клопотання про зупинення провадження у справі, та просить, щоб справу № 342/1077/26 було розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження за його відсутності.

13.10.2026 до суду поступила відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач зазначив, що вважає заперечення відповідача необґрунтованими, безпідставними, надуманими та такими, що повністю спростовуються нормами чинного законодавства матеріалами справи та дійсними обставинами. Твердження Відповідача про те, що раніше сплачені аліменти витрачені мамою не на його потреби не відповідають реальності, є надуманими. Потреба у матеріальній допомозі зі сторони відповідача полягає в тому, що будучи студентом, він не має власного постійного та достатнього заробітку, а заробітку мами не вистачає. Витрати щоразу збільшуються. Для прикладу, тільки на проїзд с. Кунисівці Коломийського району до м. Івано-Фанківськ і назад щотижня витрачає по 600 грн. Крім того, має витрати на підручники, канцтовари, харчування, лікування, одяг, взуття тощо. Відповідач у відзиві посилається на службу в ЗСУ та погіршення стану здоров`я, як обставини що унеможливлюють сплачувати аліменти в частці від доходу. Але звертає увагу суду, що він звернувся із прохання встановити мінімальний розмір аліментів - 14 частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Вважає, що заявлений ним розмір аліментів, є цілком виваженим, мінімально необхідним і відповідає фінансовим можливостям Відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився. У відповіді на відзив просив розгляд справи роводити за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. У поданому відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі, врахувавши обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ч.3 ст.211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи завідсутності заінтересованої особи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 08.09.2008 року складено відповідний актовий запис №12. Його батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_9 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 08.09.2008 Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Згідно витягу з реєстру Чернелицької територіальної громади №2024/012538086 від 17.10.2024 зареєстроване місцепроживаня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 АДРЕСА_1 .

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30.10.2014 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований 27.09.2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №124 розірвано. Сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 залишено проживати біля матері. Після розірвання шлюбу зилишено відповідачу прізвище « ОСОБА_10 ».

06.08.2018 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , і після реєстрації шлюбу у неї прізвище ОСОБА_12 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого виконкомом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31.07.2019 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі №342/755/18 від 01.11.2018, яким присуджено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №904109 доводиться, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є студентом Вищого професійного училища №13 м. Івано-Франківська денної форми навчання за спеціальністю слюсар електрик з ремонту електроустаткування. Дата початку здобуття освіти 01.09.2025, дата завершення здобуття освіти - 15 лютого 2027.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , 19.06.1987 року 21.03.2022 на підставі Указу Президента Украхни №69/2022 від 24.02.2022 призваний Коломийським РТЦК у Збройні Сили України по мобілізації, є учасником бойових дій.

Відповідно до довідок розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №342/755/18 від 01.11.2018 виданого Городенківським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

09.01.2024 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_14 , про що складено 09.01.2024 відповідний актовий запис №42, після реєстрації у чоловіка прізвище ОСОБА_10 , у дружини ОСОБА_15 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 щодо стану здоров`я неодноразово проходив обстеження в Діагностичному центрі «МРТ +».

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу стягнення аліментів на утримання повнолітньої динити, яка продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги батька.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підставі статті 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У відповідності з вимогами статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 Сімейного кодексу України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України, до яких належать: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 346/103/17 суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_1 має вік, який перевищує 18, але є меншим 23 років, і продовжує навчання. У зв`язку з навчанням, син відповідача об`єктивно позбавлений можливості працевлаштування. Крім того, загальновідомими є обставини, які не потребують доказування, що повнолітній син повинен харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті. Оскільки син відповідача на даний час не спроможний себе забезпечити самостійно, то саме на батьків покладається такий обов`язок. Потреба повнолітнього ОСОБА_1 у матеріальній допомозі батька витікає з його навчання у Вищому професійному училищі №13 м. Івано-Франківська денної форми навчання, на підтвердження чого позивачем надано належні та допустимі докази.

Відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення аліментів.

Що стосується розміру аліментів, то при його визначенні суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище позивача; стан здоров`я та матеріальне становище відповідача; наявності у відповідача інших осіб, які перебувають на його утриманні, інші обставини, що мають істотне значення, а також, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд вважає необхідним та можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 09.09.2026 року до припинення навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, задовольнивши позовні вимоги частково.

Такий визначений розмір стягнення буде відповідати вимогам закону, справедливості та розумності.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення аліментів, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 1331,20 грн з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 182, 185, 191, 198-201 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 141, 76, 77, 81, 247, 258-259, 263-265, 273, 354, 355, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, починаючи з 09.09.2026 року до припинення навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп).

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складений 04.11.2026.

Суддя: Федів Л. М.