Решение № 141182449, 04.11.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1093/26

номер провадження 2/546/968/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» - Рудзей Ю.В. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2019 року між відповідачем та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1001336520101. Умовами договору було передбачено, що відповідачу надано кредит у сумі 17005,00 грн. Також, умовами договору була передбачена процентна ставка в розмірі 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором, однак ОСОБА_1 у порушення умов кредитування не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 26 червня 2026 року виникла заборгованість в сумі 26032,24 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16296,51 грн, процентами 10,63 грн та комісії 9725,10 грн.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «САМРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, за яким позивач отримав право вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001336520101 від 18 червня 2019 року.

Посилаючись на вищевикладені обставини представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, стягнути в відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26032,24 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16296,51 грн, процентами 10,63 грн та комісії 9725,10 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 21 вересня 2026 року у справі відкрите провадження та постановлено здійснювати розгляд справи 04 листопада 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали від 21 вересня 2026 року, направлена відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с. 46).

Згідно з положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому з огляду на положення частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі.

03 листопада 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов. У вказаному відзиві ОСОБА_1 також просив витребувати докази від позивача.

04 листопада 2026 року ухвалою суду залишено без розгляду відзив на позов та залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Судом установлено, що 18 червня 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву № 1001336520101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява) (а.с. 6).

Умовами Заяви було передбачено, що ОСОБА_1 надано споживчий кредит в сумі 17005,00 грн. на строк 24 місяців, визначений розмір процентної ставки, що становить 0,01% річних, а також розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, що становить 678,50 грн. щомісяця. Споживчий кредит надається шляхом переказу на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».

Відповідно до платіжної інструкції № TR.35836845.102944.8810 від 18 червня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 за договором № 1001336520101 від 18 червня 2019 року було перераховано кредитні кошти в сумі 17005,00 грн (а.с. 7).

Також позивачем було надано виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , згідно з якими відповідачу 18 червня 2019 року перераховані кредитні кошти в сумі 17005,00 грн (а.с. 10).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001336520101 від 18 червня 2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 26032,24 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16296,51 грн, процентами 10,63 грн та комісією 9725,10 грн (а.с. 8-9).

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого АТ «ПУМБ» передає ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с. 13-15).

Відповідно Витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало право грошової вимоги до за кредитним договором № 1001336520101 від 18 червня 2019 року (а.с. 19).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такий правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій визначено основні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, процентна ставка.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів було достеменно підтверджено платіжним дорученням та банківською випискою, які є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує перерахування коштів на конкретний банківський рахунок.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав. Однак у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 16296,51 грн.

Окрім того, умовами кредитного договору установлена річна процента ставка у розмірі 0,01% річних, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 10,63 грн є правомірною.

Щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Договором передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 %, що становить 678,50 грн щомісяця.

Разом з тим, Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001336520101 від 18 червня 2019 року не містить положень, за які саме послуги банку встановлена комісія з обслуговування кредитної заборгованості, а також позивачем не надано доказів на підтвердження надання банком відповідачу таких послуг.

Оскільки стороною позивача не підтверджено надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, передбачених умовами Договору, частина заборгованості, а саме нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 9726,10 грн, не підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за комісією вбачається, що відповідачем 18 липня 2019 року було сплачену комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 678,50 грн (зворот а.с. 8 а.с. 9). У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, сплачена відповідачем комісія в сумі 678,50 грн. підлягає зарахуванню в частині сплати за нараховані проценти та частину тіла кредиту.

На підставі викладеного заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню з відповідача становить 15628,64 грн (16296,51 грн - (678,50 грн 10,63 грн) = 15628,64 грн.), заборгованість за процентами 0,00 грн.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором в сумі 15628,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 15628,64 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № CF-1001336520101 від 11 вересня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 39).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 15628,64 грн, що становить 60,04 % від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 1598,50 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року (а.с. 19); акту наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року (а.с. 20).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» (клієнт) та адвокатом Рудзей Ю.В., адвокат надає правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначеному цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу в порядку, визначеному цим договором (п.1.1.)

Згідно пункту 1.7. договору розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року адвокатом було надано послуг на загальну суму 10000,00 грн (а. с. 20).

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 судом зазначено, що: «аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору».

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що дана справа розглядається без виклику сторін та проведення судового засідання, справа не є складною, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про стягнення заборгованості, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.

З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» (рахунок НОМЕР_2 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1001336520101 від 18 червня 2019 року в сумі 15628 (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 64 копійок, які є заборгованістю за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» (рахунок НОМЕР_2 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК») судовий збір у розмірі 1598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 50 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ», місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, оф. 303, м. Київ, 01042, ІКЮО в ЄДРПОУ 43696954.

Представник позивача Рудзей Юрій Володимировича, адреса: а/с 25, м. Житомир, 10030, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ю.В. Зіненко