Решение № 141180853, 03.11.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/14032/26

Провадження № 2/947/3706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участі секретаря судового засідання Петрової А.М.,

прокурора Набойченко М.С.,

представника позивача Славинського А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ :

02 квітня 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить: зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення садового будинку загальною площею 202,7 кв. м., площа забудови ділянки 118, 2 кв.м., басейну, площа забудови ділянки 21,0 кв. м., підпірну стіну, площа забудови 12,0 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3171779351100.

В обгрунтування позову зазначав, що вивченням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 14.07.2025 року державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А. прийнято рішення № 79901913 та зареєстровано право приватної власності на садовий будинок загальною площею 202,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок державному реєстратору подано довідку про членство в кооперативі, серія та номер: б/н, видану 01.06.2025Товарством садівників «Зелений мис», в якій зазначено, що ОСОБА_1 станом на 01.06.2025 є членом Товариства садівників «Зелений мис» (код ЄДРПОУ 23209205), повністю внесла (виплатила) свій членський внесок у грошовій формі та їй належить садовий будинок, побудований господарським способом, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на території, що обслуговується Товариством садівників «Зелений мис». Заборгованості по сплаті зборів станом на 01.06.2025 немає. Зазначає, що вказана довідка про членство в кооперативі не є правоустановчим документом та не є підставою для державної реєстрації речових прав на новозбудований об`єкт у розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015. Також для державної реєстрації права власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_1 державному реєстратору також подано: технічний паспорт, виданий ТОВ «Одеське Бюро технічної інвентаризації» від 03.07.2025, серія та номер: ТІ01: 8557- 8621-4300-1840. У технічному паспорті наведено технічні характеристики об`єкта нерухомого майна та зазначено, що він складається із садового будинку літ. «А» загальною площею 202,7 кв. м з площею забудови 118,2 кв. м, басейну літ. «І» площею забудови 21 кв. м та хвіртки літ. «№1» без визначення площі забудови.

Зазначає, що Одеською міською радою не приймалось рішень про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та щодо відведення у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що земельна ділянка під самочинно збудованим об`єктом садовим будинком за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі. Таким чином, самочинним зведенням та реєстрацією права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а площею забудови під основною будівлею 118,2 кв. м, площею забудови під басейном 21,0 кв. м та площею забудови під підпірними стінами 12,0 кв. м.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 03 квітня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 05.05.2026 року на 12 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року заяву виконувача обов`язки керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради Кіліміченка Сергія Олеговича про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, задоволено. Вжито по цій цивільній справі заходи забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3171779351100).

Протокольною ухвалою суду від 05.05.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 16.06.2026 року на 11.00 год.

За клопотанням представника відповідача, для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, судове засідання, призначене на 16.06.2026 року на 11.00 год., було відкладено до 14.07.2026 року до 11.15 год.

01.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити.

13.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

За клопотанням представника відповідача, судове засідання, призначене на 14.07.2026 року до 11.15 год. було відкладено до 12.08.2026 року до 11.45 год.

23.07.2026 року через систему «Електронний суд» від заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.

За клопотанням представника відповідача судове засідання, призначене на 12.08.2026 року до 11.45 год., було відкладено до 28.08.2026 року до 09.45 год.

12.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся з клопотанням, в якому просив провадження у справі №947/14032/26 зупинити, у зв`язку з відкритим кримінальним провадженням № 12025162480001441 від 27.11.2025 року, за вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

25.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Заступника Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі.

27.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Ухвалою суду від 28.08.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі №947/14032/26 за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, відмовлено. Судове засідання відкладено до 03.11.2026 року до 12.15 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 03.11.2026 року, прокурор Набойченко Марина Сергіївна підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник Одеської міської ради Славинський Артем Юрійович вважав, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, отримала судову повістку про виклик у судове засідання 16.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 164).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А.А. 14.07.2025 року прийнято рішення № 79901913 та зареєстровано право приватної власності на садовий будинок загальною площею 202,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Підставою для реєстрації права власності державним реєстратором зазначено наступні документи: довідка про членство в кооперативі серія та номер: б/н, виданий 01.06.2025, видана Товариством садівників «Зелений мис»; технічний паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 11.07.2025, видавник: ЄДЕССБ.

Згідно п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції, чинній на дату проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірний садовий будинок), державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок державному реєстратору подано довідку про членство в кооперативі, серія та номер: б/н, видану 01.06.2025 року Товарством садівників «Зелений мис», в якій зазначено, що ОСОБА_1 , станом на 01.06.2025 року, є членом Товариства садівників «Зелений мис» (код ЄДРПОУ 23209205), повністю внесла (виплатила) свій членський внесок у грошовій формі та їй належить садовий будинок, побудований господарським способом, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на території, що обслуговується Товариством садівників «Зелений мис». Заборгованості по сплаті зборів станом на 01.06.2025 року немає.

Задовольняючи позовну заяву, суд бере до уваги, що указана довідка про членство в кооперативі не є правоустановчим документом та не є підставою для державної реєстрації речових прав на новозбудований об`єкт у розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

Для державної реєстрації права власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_1 державному реєстратору також надано технічний паспорт, виданий ТОВ «Одеське Бюро технічної інвентаризації» від 03.07.2025, серія та номер: ТІ01: 8557- 8621-4300-1840. У технічному паспорті наведено технічні характеристики об`єкта нерухомого майна та зазначено, що він складається із садового будинку літ. «А» загальною площею 202,7 кв. м з площею забудови 118,2 кв. м, басейну літ. «І» площею забудови 21 кв. м та хвіртки літ. «№1» без визначення площі забудови.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за № 488, технічний паспорт документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об`єм, технічний стан об`єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення.

Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 752/9104/18, з огляду на норми Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за № 127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5573, технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта. Отже, технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правоустановчим документом. Крім того, у вказаному технічному паспорті на спірний садовий будинок зазначено, що адреса такому об`єкту, згідно з експериментальним порядком не присвоювалась.

Управлінням державного архітектурнобудівельного контролю Одеської міської ради 02.04.2025 року під час комісійного виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 із залученням Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради встановлено факт здійснення будівельних робіт з будівництва будинку загальними габаритними розмірами 6*16 метрів та висотою біля 6 метрів, нижньої П-образної підпірної стінки шириною 2 метра та довжиною біля 31 метра, верхньої підпірної стінки, габаритними розмірами 3*25 метрів, що у тому числі пов`язано з порушенням об`єкту благоустрою, тобто пошкоджено цілісність схилу на території прибережної рекреаційної зони без отримання дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт, про що складено відповідний акт обстеження від 02.04.2025 року.

Відповідно до листа Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 12.01.2026 за № 01/01-13/05вх, до Управління не звертались фізичні або юридичні особи щодо виконання підготовчих та будівельних робіт, введення в експлуатацію об`єктів на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 29.01.2026 за №01-6/3-пр, дозвільні документи на будівництво за вказаною адресою не видавались.

За змістом ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок. Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку. У технічному паспорті від 03.07.2025 року, який став підставою реєстрації права власності на спірний садовий будинок, інформацію про земельну ділянку не зазначено.

З відповідей Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 29.01.2026 за № 01-19/29 та від 13.01.2026 за № 01-19/60 встановлено, що Одеською міською радою не приймалось рішень про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та щодо відведення у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Також до Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради не надходила проєктна документація із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація щодо зареєстрованої, відповідно до вимог діючого законодавства, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в Департаменті відсутня. Будівельні паспорти, містобудівні умови та обмеження за вищевказаною адресою в Департаменті не зареєстровані.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування (оренди) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за жодною особою не зареєстровано, земельна ділянка під вказаним об`єктом не сформована як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1275 від 10.11.1955, відведено додаткові земельні масиви під посадку колективних та індивідуальних фруктових садів підприємствам, органам та установам міста Одеси для розподілу робітникам і службовцям міста в наступних районах: в районі 14-16 ст. Великого фонтану на береговій полосі району будинку відпочинку «Письменників» до с. Чорноморка, в районі селища Календорово.

На підставі рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1915-XXIII між Одеською міською радою та ГО «Одеська водно-моторна пристань» укладено договір на право тимчасового користування землею щодо земельної ділянки, площею 0,5753 га, за адресою: м. Одеса, Київський район, прибережна зона, в районі Садового товариства «Зелений мис» (причал 133), для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані, терміном до 31.10.2025, який зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 3 січня 2001 року № 362.

Одеською міською радою прийнято рішення від 23.12.2005 № 5120-IV «Про скасування рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1915-ІІІ «Про затвердження проекту відведення та надання громадській організації «Одеська водно-моторна пристань» земельної ділянки площею 0,5753 га, у прибережній зоні, в районі Садового товариства «Зелений мис» (причал 133), для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані» на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2004.

Рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 № 5865-V Громадській організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,201 га, за адресою: АДРЕСА_2 , причал № 133 «Зелений мис».

Рішення щодо передачі земельної ділянки Громадській організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» Одеською міською радою не приймалось, проєкт землеустрою на затвердження не надходив. Таким чином, земельна ділянка під самочинно збудованим об`єктом садовим будинком за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі.

У порушення ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 спірний садовий будинок збудовано із проведенням державної реєстрації права власності за відсутності відомостей щодо введення об`єкта в експлуатацію, без присвоєння адреси, а також за відсутності права власності та/або користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 15.10.2025 за №31/25, встановлено, що фактично об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 складається із основної будівлі площею забудови ділянки 118,2 кв.м., басейну з площею забудови ділянки 21,0 кв.м. та підпірних стін площею забудови 12,0 кв.м.

За обставинами самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 до Київського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025162480001441 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1КК України, який перебуває на у провадженні (справа № 947/3223/26).

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації прав, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень. Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, самочинним зведенням та реєстрацією права власності за ОСОБА_1 на садовий будинок порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а площею забудови під основною будівлею 118,2 кв. м, площею забудови під басейном 21,0 кв. м та площею забудови під підпірними стінами 12,0 кв. м.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18 зробив висновок про те, що ефективним способом захисту порушених прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.

У Постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 зазначено, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

У Постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 822/2149/18 викладено правовий висновок про те, що якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У п. 129-131 Постанови від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав. Як слідує із змісту частини третьої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатись за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.

У п. 145-146 постанови від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача. При цьому у п. 177 постанови від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

У п. 139-141 Постанови від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з пунктами 2, 8 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення по цивільній справі», рішення суду не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення для вирішення справи.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), Постанови КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 року №161/4641/17, 20.10.2020 року у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 року у справі №585/2958/17, від 12.101.2020 року у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 року у справі №161/7515/15-ц.

Враховуючи наведене та характер даного рішення, суд вважає за можливе не наводити відповіді на кожен аргумент позивача. Більше того, наведення відповідних відповідей суд вважає неможливим з огляду на те, що такі відповіді, які не мають жодного значення для вирішення даної справи, можуть обмежити у встановленні певних обставин суд в межах вказаної справи.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, оскільки обставини викладені в позові знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача має бути стягнуто на користь позивача сплачені і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 83 ЗК України, ст.ст. 16, 319, 321, 328, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 19, 43, 76-81, 258-261, 263-265, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення садового будинку загальною площею 202,7 кв. м.(площа забудови ділянки 118, 2 кв. м.), басейну (площа забудови ділянки 21,0 кв. м.), підпірну стіну (площа забудови 12,0 кв. м) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3171779351100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Одеської обласної прокуратури, на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, сплачений при судовий збір у сумі 3993,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко