Решение № 141179616, 04.11.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2726/26

провадження № 2/445/2240/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2026 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ТзОВ «ГРОШІ 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №94768 від 27.08.2025 у розмірі 15660, 00 грн. грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.08.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №94768 від 27.08.2025. Позивачем, в порядку, встановленому п.2.2 Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6000 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», платіжною інструкцією №3550569375. Відповідно до п.2.1, 2.5.1 договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.08.2026 становить 17880,00 грн., у тому числі 6000,00 грн погашення основної суми кредиту та 11160,00 грн. процентів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак разом з позовною заявою до суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги представник позивача підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому суд ухвалює заочне рішення, в порядку ст. 280 ЦПК України,на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч. 8 ст.178 ЦПК України,так як представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

27.08.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №94768 від 27.08.2025.

Позивачем, в порядку, встановленому п.2.2 Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6000 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», платіжною інструкцією №3550569375.

Відповідно до п.2.1, 2.5.1 договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.08.2026 становить 17880,00 грн., у тому числі 6000,00 грн погашення основної суми кредиту та 11160,00 грн. процентів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

27.08.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №94768 від 27.08.2025.

Позивачем, в порядку, встановленому п.2.2 Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6000 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», платіжною інструкцією №3550569375.

Відповідно до п.2.1, 2.5.1 договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.08.2026 становить 17880,00 грн., у тому числі 6000,00 грн погашення основної суми кредиту та 11160,00 грн. процентів, 720,00 грн. комісія.

Відповідач не надав Позивачу доказів повернення отриманих 6000,00 грн., сплати 11160,00 грн. процентів та 720,00 грн. комісії. Додатково слід зазначити те, що боржником в рахунок погашення заборгованості було здійснено наступні оплати: 24.02.2026 р. відповідачем було сплачено 720 грн. тіла кредита; 24.02.2026 р. відповідачем було сплачено 1500 грн. процентів за користування кредитом; Загальна сума платежів 2220 грн. Отже загальна вартість кредиту зменшилась на 2220,00 грн. і становить 15660,00 грн. Відтак станом на дату звернення до суду заборгованість за Договором №94768 становить 15660,00 грн.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 720,00 грн., яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 720,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати відповідача боржником за цим платежем.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми прострочених платежів по тілу кредиту 5280,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 9660,00 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 539,93 грн., що становить 95,40 % від суми задоволених позовних вимог, -

Керуючись ст.4,10,76-82,89,263-265,268,280 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код ЄДРПОУ 41803222, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Героїв Севастополя, 48, офіс 214 заборгованість за договором про споживчий кредит № 94768 від 16.01.2026 в розмірі 14 940,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код ЄДРПОУ 41803222, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Героїв Севастополя, 48, офіс 214 судовий збір у розмірі 2 539,93 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Суддя М.В. Бакаїм