Решение № 141179103, 03.11.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18363/26 2/760/17382/26РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 листопада 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВАРД С», про стягнення грошових коштів за договором,

встановив:

Представник позивача, адвокат Котова Ю.І. (далі - представник позивача), звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва, в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), із позовною заявою до ТОВ «ІНТЕРВАРД С» (далі - відповідач), про стягнення грошових коштів за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2025 між відповідачем та позивачем було укладено договір № 1/0206-О надання послуг (далі - Договір), за умовами якого позивач доручив відповідачу забезпечити переміщення (доставку) цінностей до місця зберігання, а саме до індивідуального банківського сейфу, який орендовано відповідачем у банківській установі.

02 червня 2025 року позивач також надав відповідачу письмове розпорядження щодо передачі цінностей до банківської комірки.

За період з 27.06.2025 по 27.03.2026 позивач передав відповідачу відповідно до умов договору грошові кошти у розмірі 6 805 000 грн.

З часом, через потребу в грошових коштах, позивач повідомив відповідача про бажання їх повернути. Орієнтовно в період з 07.04.2026 по 10.04.2026 позивач з метою узгодження повернення переданих грошових коштів здійснював повторні дзвінки, однак відповідач на них не відповідав.

14 квітня 2026 року позивач надав відповідачу письмову вимогу про повернення цінностей, в якій зазначив, що 15.04.2026 необхідно повернути грошові кошти у розмірі 6 805 000 грн.

15 квітня 2026 року відповідач утримуванні ним цінності не повернув, про що позивач склав акт про неповернення цінностей.

У зв`язку з цим представник позивача просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за Договором у розмірі 6 805 000 грн., інфляційні нарахування у розмірі 61 245 грн. та три відсотки річних у розмірі 35 796,16 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання в приміщенні суду призначено на 18.08.2026.

18 серпня 2026 року представник позивача з`явилась в підготовче судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.09.2026.

24 вересня 2026 року представник позивача з`явилась в судове засідання, в якому підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав. У зв`язку з цим судове засідання було перенесено на 23.10.2026.

23 жовтня 2026 року позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановлений законом порядку. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.

Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до ч. 9 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд перейшов до стадії виготовлення повного тексту рішення суду та визначив дату оголошення повного тексту рішення суду - 03.11.2026.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02.06.2025 між відповідачем та позивачем було укладено Договір, за умовами якого позивач доручив відповідачу забезпечити переміщення (доставку) цінностей до місця зберігання, а саме до індивідуального банківського сейфу, який орендовано відповідачем у банківській установі.

02 червня 2025 року позивач надав відповідачу письмове розпорядження щодо передачі цінностей до банківської комірки та в період з 27.06.2025 по 27.03.2026 передав відповідачу відповідно до умов договору грошові кошти у розмірі 6 805 000 грн.

З часом, через потребу в грошових коштах, позивач повідомив відповідача про бажання щодо їх повернення. Орієнтовно в період з 07.04.2026 по 10.04.2026 позивач з метою узгодження повернення переданих грошових коштів здійснював повторні дзвінки, однак відповідач на них не відповідав.

14 квітня 2026 року позивач надав відповідачу письмову вимогу про повернення цінностей, в якій зазначив, що 15.04.2026 необхідно повернути грошові кошти у розмірі 6 805 000 грн.

15 квітня 2026 року відповідач утримуванні ним цінності не повернув, про що позивач склав акт про неповернення цінностей, а саме грошових коштів у розмірі 6 805 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі чи грошових коштів зберігачу. Розписка, квитанція або інший документ є документом, який видається зберігачем поклажодавцю за договором зберігання, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання зберігачем від поклажодавця певної речі (речей) чи грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача знаходиться письмове розпорядження позивача щодо передачі цінностей до банківської комірки, відповідно до якого позивач доручає відповідачу забезпечити переміщення (доставку) цінностей до банківської комірки відповідача.

Також факт передачі відповідачу грошових коштів у розмірі 6 805 000 грн. підтверджується заявками на цінності, які приймаються під перевезення та охорону, укладеними між позивачем та відповідачем у період з 27.06.2025 по 27.03.2026.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови Договору та передано грошові кошти у розмірі 6 805 000 грн. відповідачу під охорону для переміщення до банківської комірки.

Щодо вимоги стягнути з відповідача інфляційні нарахування та три відсотки річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З пункту 5.6 Договору вбачається, що у разі не повернення цінностей у строк, визначений у вимозі позивача, останній має право, зокрема, вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що період прострочення становить з 16.04.2026 по 19.06.2026, а загальна сума заборгованості у розмірі 6 805 000 грн, тому розмір інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних підтверджується доказами, зазначеними в позовній заяві.

Враховуючи викладене, вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 61 245 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 35 796,16 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 312 грн.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 312 грн. судового збору за подання позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВАРД С», про стягнення грошових коштів за договором - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВАРД С» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № 1/0206-О від 02.06.2025 у розмірі 6 805 000 (шість мільйонів вісімсот п`ять тисяч) гривень, інфляційні нарахування у сумі 61 245 (шістдесят одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень та три відсотки річних у сумі 35 796 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 16 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВАРД С» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору у сумі

13312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВАРД С», код ЄДРПОУ 43519252, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Богданівська, будинок 7-А, приміщення 2.

Суддя О. Майстренко