Решение № 141177976, 04.11.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1785/26

Провадження № 2/485/1125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") через підсистему "Електронний суд" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 05 лютого 2022 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.02.2022-100002129, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 7 000,00 грн. строком на 42 дні зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість, яка станом на 31 серпня 2026 року становить 10 010,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3010,00 грн. - заборгованість за процентами.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 010,00 грн. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 116,58 грн.

Представник позивача Новіков І.А. у позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що кредитний договір не укладав і коштів за ним не отримував. Стверджував, що його персональні дані були незаконно отримані та використані фінансовою установою для оформлення кредиту. До органів поліції з приводу шахрайських дій не звертався через відсутність довіри до правоохоронних органів. Відповідач зазначив, що не пам`ятає, чи належить йому банківська картка, на яку згідно з квитанцією було зараховано кошти, а вказаний у документах номер мобільного телефону йому не належить. З огляду на це, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши докази справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05 лютого 2022 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.02.2022-100002129 шляхом підписання заявки (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на строк 42 дні зі сплатою процентів за користування кредитом, які нараховуються за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Дата повернення кредиту - 18 березня 2022 /а.с.26-30/.

Згідно з п.6 договору, процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ".

Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".

Згідно з п.10 договору протягом строку дії договору тарифи за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає супровідних послуг.

Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання.

Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором R324, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Спосіб надання позичальнику кредитних коштів: перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжного засобу споживача 4790-72ХХ-ХХХХ-7270.

Згідно з квитанцією №1905987074 від 05 лютого 2022 року на платіжну картку номер НОМЕР_1 перераховано кошти на суму 7000,00 грн за допомогою LIQPAY, призначення платежу: видача за договором №05.02.2022-100002129 /а.с.22/.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №05.02.2022-100002129 від 05 лютого 2022 року, сума заборгованості ОСОБА_1 складає 10 010,00 грн., з яких 7 000,00 грн. основний борг, 3 010,00 грн. проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 05 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року. Сум платежу на погашення кредиту у вказаний у розрахунку період відповідач не вносив /а.с.31/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі -Закон).

Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону (у редакції на час укладення договору) Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" ( в редакції на час укладення договору) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач довів укладення кредитного договору з відповідачем у електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови його отримання, після чого ТОВ «Споживчий центр» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Відповідач не спростував відповідності його персональних даних у договорі та не надав обґрунтованих пояснень щодо наявності таких даних у позивача. Перед укладенням договору відповідача було ідентифіковано в системі позивача за допомогою системи BankID НБУ.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 та від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

При цьому позивач виконав зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у сумі та на умовах, передбачених договором, натомість відповідач допустив порушення зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлений строк, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами у розмірі 10 010,00 грн, яка підтверджується відповідним розрахунком. У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач проігнорував роз`яснення суду та не надав доказів того, що він не отримував кредитні кошти від кредитора, а також того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору йому не належав і використовувався іншою особою без його відома чи доручення, що відповідно до статті 12 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість по кредитному договору №05.02.2022-100002129 від 05 лютого 2022 року у розмірі 10 010,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3010,00 грн - заборгованість за процентами.

За правилами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на послуги з направлення позовної заяви відповідачу в розмірі 116,58 грн відповідно до квитанції ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2243096 від 08 вересня 2026 року, а всього - 2 778,98 грн.

Керуючись ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №05.02.2022-100002129 від 05 лютого 2022 року у розмірі 10 010 ,00 грн. (десять тисяч десять грн. 00 к.), з яких 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3010,00 грн. - заборгованість за процентами, а також 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн.40 к) судового збору, та витрат, пов`язаних з розглядом справи (поштові послуги), у розмірі 116,58 грн. (сто шістнадцять грн.58 к).

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 04.11.2026.