Решение № 141176948, 03.11.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4162/26

Провадження № 2-а/309/37/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №8058814 від 16.10.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позов мотивовано тим, згідно постанови його притягнуто до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, у виді штрафу в сумі 510 грн. Так, 16.10.2026 він керуючи ТЗ «КІА», НОМЕР_1 , по вул. Міська, у м.Хуст, був зупинений працівником поліції, який повідомив, що він був непристебнутий та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності та склав на нього постанову. Жодного правопорушення він не вчиняв, з невідомих причин на нього було складено постанову. Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.

Посилаючись на викладене просив позов задовольнити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2026 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 03.11.2026 о 14:30 год. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву.

У відзиві на позов ГУНП в Закарпатській області просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що оскаржувана постанова складена відповідно до КУпАП, Інструкції, а посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства є необґрунтованим. Інспектором поліції було виявлено порушення вчинене позивачем та складено постанову у відповідності до КУпАП та вимог Інструкції.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 просить позов задовольнити. Вказує, докази вчинення ним правопорушення відсутні. Долучений до відзив відеозапис не підтверджує його вину, відеозапис починається вже після зупинки ТЗ, і на ньому відсутня фіксація руху автомобіля.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку представник позивача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку, цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.

Частиною 1 ст. 168 КАС України передбачено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №8058814 від 16 жовтня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п.2.3. «в» ПДР (порушення правил користування ремнями безпеки).

Відповідно до п. 2.3. «в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Однак відповідачем не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги ПДР України.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд констатує, що будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху, зокрема, що позивач під час руху не був пристебнутий ремнем безпеки.

До відзиву на позов відповідачем долучено відеозаписи з боді-камери поліцейського, на якому за його твердженням повинно було бути зафіксовано правомірність дій поліцейського. Суд констатує, що відповідні копії відеозапису з боді-камери поліцейського також не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП. Так, на диску наявний 1 відеофайл. На даному відеофайлі зафіксована події (відеозапис не містить звуку, а отже неможливо навіть установити зміст розмови між ОСОБА_1 та працівником поліції) в період коли автомобіль вже був зупинений, а отже такий відеозапис не може підтвердити чи спростувати той факт, був чи ні позивач під час руху пристебнутим ремнем безпеки. Відтак надані відповідачем докази також не підтверджують правомірність оскар жуваної постанови.

Отже єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо витрат зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рішення КСУ від 9 вересня 2026 року № 10-р(II)/2026 указано, що Конституційний Суд України висновує, що оскільки абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, то ці приписи Закону не суперечать Конституції України.

Конституційний Суд України звертає увагу на те, що обов`язок сплати судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення встановлено згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що її сформульовано у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. Зазначену правову позицію колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала в остаточному судовому рішенні у справі Заявника.

Конституційний Суд України наголошував, що «забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України» [абзац четвертий пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022]. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування іншими судами і самим Верховним Судом. Водночас у статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо колегія суддів вважає за потрібне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Принцип верховенства Конституції України (частина друга статті 8 Основного Закону України) зобов`язує кожен суд застосовувати норми права у спосіб, що відповідає Конституції України.

У справі Заявника розумний сумнів у відповідності застосованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду Конституції України був наявний prima facie з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи Заявника Конституційний Суд України вже вказав, що „саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору [абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025]. Ця юридична позиція Конституційного Суду України підлягала застосуванню.

Отже КСУ визначив, що у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення судовий збір за пред`явлення позову не справляється.

Відтак позивачем помилково сплачено судовий збір в розмірі 665,60 гривень і такий не може бути стягнутий з відповідача (за рахунок його бюджетних асигнувань) у порядку розподілу судових витрат. Сам позивач не позбавлений можливості ставити питання про повернення йому безпідставно сплаченого удового збору у порядку ст.. 7 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №8058814 від 16 жовтня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я. Я.