Решение № 141171364, 23.10.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1548/26

Провадження № 2/448/1046/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

23.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення юридичного факту та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Гриньо М.І., в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом, покликаються на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_4 , 1927 р.н., а членами такого були ОСОБА_5 , 1930 р.н. - дружина, ОСОБА_6 , 1958 р.н. - син, ОСОБА_2 , 1965 р.н. - невістка, ОСОБА_3 , 1987 р.н. - онук та ОСОБА_1 , 1990 р.н. - онук, а тому, виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли, станом на 15.04.1991р., часткою у розмірі по 1/6 у такому майні.

Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/6 частку у майні колгоспного двору. Ствердив, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв син останньої - ОСОБА_6 . Факт прийняття ним спадщини стверджується тим, що такий вступив в управління спадковим майном (доглядав житловий будинок, проводив поточні ремонти, обробляв земельну ділянку, сплачував комунальні послуги, податки). З огляду на що вважає, що ОСОБА_6 частка у спірному житловому будинку збільшилась і становила 2/6 частки: (1/6 частки, як члена колгоспного двору + 1/6 частки, яку успадкував після смерті матері ОСОБА_5 ).

Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер голова двору ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. Ствердив, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв його син - ОСОБА_7 . Факт прийняття ним спадщини стверджується тим, що такий проживав із спадкодавцем на час його смерті. З огляду на що, вважає, що ОСОБА_6 частка у спірному житловому будинку збільшилась і становила 3/6 частки спірного будинковолодіння (1/6 частки, як члена колгоспного двору + 1/6 частки, яку успадкував після смерті матері ОСОБА_5 + 1/6 частки, яку успадкував після смерті батька ОСОБА_4 )

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 3/6 частки у майні колгоспного двору. Ствердив, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли його син - ОСОБА_1 (позивач). Факт прийняття ним стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. Таким чином, вважає, що частку ОСОБА_6 у спірному будинковолодінні після його смерті успадкували саме позивач ОСОБА_1 , у зв`язку з чим його частка у спірному житловому будинку збільшилась і становить 4/6 частки (1/6 частки, як члена колгоспного двору + 3/6 частки, яку успадкував після смерті батька ОСОБА_6 ).

Стверджує, що через належність зазначеного вище житлового будинку до суспільної групи «колгоспний двір», відсутність належних правовстановлюючих документів на спірне майно, виданих на ім`я спадкодавців, а також неможливістю документально підтвердити родинні відносини між спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , позивачі позбавлені можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт належності запису в погосподарській книзі №2 по селу Гусаків за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , погосподарській книзі №1 по селу Гусаків за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , а саме те, що запис « ОСОБА_4 », 1927 року народження, голова домогосподарства», належить ОСОБА_4 , 1927 року народження, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та за позивачами ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 по 1/6 частки такого будинковолодіння.

Ухвалою судді від 25.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник - адвокат Гриньо М.І. в підготовче судове засідання не з`явились, однак представник позивачів - адвокат Гриньо М.І. скерував заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивачів.

Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнають та просить розглядати справу у їх відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в підготовче судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення від 01.10.2026р.; копії сторінок із спадкової справи за №759/2016, заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії сторінок із спадкової справи за №223/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та копії сторінок із спадкової справи за №25/2026, заведеної після смерті ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз`яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту належності запису в погосподарській книзі та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_4 , 1927 р.н., а членами такого були ОСОБА_5 , 1930 р.н. - дружина, ОСОБА_6 , 1958 р.н. - син, ОСОБА_2 , 1965 р.н. - невістка, ОСОБА_3 , 1987 р.н. - онук та ОСОБА_1 , 1990 р.н. - онук, що підтверджується випискою із по-господарської книги по селі Гусаків, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню по-господарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення по-господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто кожен по 1/6 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «;Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавиця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

До складу даної спадщини входило право на 1/6 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, що належало спадкодавиці, як члену колгоспного двору.

Спадкодавиця ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій сторінок спадкової справи №759/2016, заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме син останньої - ОСОБА_6 прийняв спадщину так як вступив в управління її спадковим майном, (доглядав житловий будинок, проводив поточні ремонти, обробляв земельні ділянки, сплачував податки, комунальні послуги). Крім того, звернувся в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та на частину спадкового майна спадкоємцеві ОСОБА_6 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.

Таким чином, ОСОБА_6 став фактичним власником 2/6 частин у спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, яку успадкував в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .

До складу даної спадщини входило право власності на 1/6 частку будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном розпорядився а саме 06.07.2009р. склав заповіт, яким все своє майно заповів сину - ОСОБА_6 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №12.

Як вбачається із довідки №288 від 22.02.2016р., виданої Гусаківською сільською радою Мостиського району Львівської області, - ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. На час смерті разом із ним проживали, зокрема син ОСОБА_6 .

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №223/2016 заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , звернувся в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину, факт прийняття ним спадщини стверджується спільним проживанням зі спадкодавцем. На частину спадкового майна спадкоємцеві ОСОБА_6 було видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_6 не заявили про відмову від даної спадщини.

Тобто, у відповідності до вимог ч.3 ст.1268, ст.1269 ЦК України, син спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька - спадкодавця ОСОБА_4 та став фактичним власником 3/6 частки у спірному будинковолодінні (1/6 частки, як члена колгоспного двору + 1/6 частки, яку успадкував після смерті матері ОСОБА_5 + 1/6 частки, яку успадкував після смерті батька ОСОБА_4 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_6 .

До складу даної спадщини входило право власності 3/6 частки будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, яка належала їй як члену колгоспного двору.

Спадкодавець ОСОБА_6 за життя своїм майном розпорядився, а саме 06.07.2009р. склав заповіт, яким все своє майно заповів сину - ОСОБА_1 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №12.

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №25/2026, заведеної після смерті ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, спадщину після смерті останнього прийняв так як звернувся з заявою про прийняття спадщини для оформлення своїх спадкових прав та отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.

Таким чином, ОСОБА_1 став фактичним власником 4/6 часток спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Щодо встановлення факту належності запису в погосподарських книгах та встановлення факту родинних відносин, то з даного приводу суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення..

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998року №15, суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення факту належності запису в погосподарській книзі №2 по селу Гусаків за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , погосподарській книзі №1 по селу Гусаків за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , а саме те, що запис « ОСОБА_4 », 1927 року народження, голова домогосподарства», належить ОСОБА_4 , 1927 року народження, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно для оформлення спадкових прав.

Крім того, встановлення факту родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , також необхідне для оформлення спадкових прав.

З погосподарських книг по селу Гусаків за 1986-1990, 1991-1995, 2001-2005 та 2006-2010 роки вбачається, що у графі «Список членів господарства» зазначено голову домогосподарства ОСОБА_4 , 1927 року народження.

Із свідоцтва про народження ОСОБА_6 , 1958 року народження, вбачається, що у графі «Батько» зазначено ОСОБА_4 .

Крім того, з копій зазначених погосподарських книг вбачається, що у графі «Список членів господарства» серед інших членів домогосподарства зазначено ОСОБА_6 , 1958 року народження, а у графі «Відношення до голови сім`ї» вказано «син».

З довідки №200 від 03.08.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою були зареєстровані, серед інших, ОСОБА_4 , 1927 року народження - голова двору.

Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_4 вбачається, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 82 років.

Експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/1163-n від 24.07.2026р. підтверджено, що українські записи імені по батькові ОСОБА_8 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_4 ) і ОСОБА_9 (виписка із погосподарської книги №1, запис ОСОБА_4 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Встановлення зазначених фактів має юридичне значення, так як дає позивачам підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити наступний факт, а саме те, що запис « ОСОБА_4 », 1927 року народження, голова домогосподарства», належить ОСОБА_4 , 1927 року народження, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слід зазначити те, що нотаріусом позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавців. Нотаріус роз`яснив позивачам можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір», відсутність документів, які підтверджують факт родинних відносин, а також відсутність документів, які підтверджують факт належності запису в по господарських книгах, право позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим такі через свого представника звернулися до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавиці ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 виданого повторно 19.02.2016р.; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 21.09.2009р.; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 від 14.08.2025р.; копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 ; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 від 28.12.1987р.; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 від 09.08.1990р.; експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/1163-n від 24.07.2026р.; копією спадкової справи №759/2016, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.09.2026р. №86882359; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.09.2026р. №86882369; копією спадкової справи №223/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.09.2026р. №86882399; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.09.2026р. №86882408; копією спадкової справи №25/2026, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.09.2026р. №86882431; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.09.2026р. №86882439; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; копією сторінок паспорта позивачів; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по 1/6 частки такого будинковолодіння.

Окрім цього, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та про встановлення факту належності запису в по господарських книгах також підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів і підстав.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення юридичного факту та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт належності запису в погосподарській книзі №2 по селу Гусаків за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , погосподарській книзі №1 по селу Гусаків за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , а саме те, що запис « ОСОБА_4 », 1927 року народження, голова домогосподарства», належить ОСОБА_4 , 1927 року народження, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року

Відомості про учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с.Гусаків Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_9 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с.Хідновичі Мостиського району Львівської області; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_10 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с.Гусаків Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: с.Гусаків, Яворівського району Львівської області; РНОКПП: НОМЕР_11 .

Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371928; місцезнаходження: 81321, с.Шегині, вул. Героїв України, 184, Яворівського району Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, оф.22-25 Яворівського району Львівської області, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_8

Суддя Ю.В. Кічак