Решение № 141170745, 02.11.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6402/26

Провадження № 2/635/6666/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судового засідання Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

представник позивача Медведєва Наталія Олександрівна,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року в розмірі 36925,00 гривень та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 25.07.2024-100000018. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 гривень на строк, вказаний у заявці.

Відповідно до умов кредитного договору, заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 15000,00 гривень; строк, на який надається кредит - 124 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 25 листопада 2024 року; період користування кредитом кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період"); продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена; процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт", розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту 1350,00 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1350,00 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-6207.

Відповідно до договору від 03 грудня 2025 року та квитанцій про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 15000,00 гривень, тобто ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 36925,00 гривень, яка складається з:

- тіла кредиту 14500 гривень;

- процентів 16275 гривень;

- додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 2700 гривень;

- неустойки 3450 гривень.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 25 липня 2024 року ОСОБА_1 погодив пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до пункту 3.1 якої, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.3 договору визначено, що сума кредиту, строк користування кредитом, дата його повернення та проценти за користування кредитом, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е649.

Згідно з умовами, викладеними у заявці кредитного договору № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року, підписаній ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е649, сума кредиту: 15000,00 гривень; строк, на який надається кредит - 124 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 25 листопада 2024 року; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту 1350,00 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1350,00 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Також, 25 липня 2024 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е649 підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.

Згідно з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 25.07.2024-100000018 (кредитної лінії) від 25 липня 2024 року реквізити належного ОСОБА_1 електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами є таким: 5375-41XX-XXXX-6207.

Згідно з довідкою, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, було отримано відомості про позичальника, а саме: sidBi: 0b275921-3328-46d7-98a7-3c6615dfad33, bank_name: Акціонерне Товариство "Універсал Банк", edrpou: 21133352, bank_date: 2024-07-23T13:44:550000Z, ПІБ позичальника: ОСОБА_1 , РНОКПП позичальника: НОМЕР_1 , дата народження позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання позичальника: АДРЕСА_1 , паспортні дані позичальника: zpassport, GE, НОМЕР_2 , 2110, 24.11.2022, 24.11.2032, UA.

Вказана довідка містить персональні дані відповідача, отримані через систему дистанційної ідентифікації BankID НБУ, що підтверджує проходження відповідачем ідентифікації та верифікації особи під час оформлення кредитних правовідносин.

Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2306 від 23 червня 2026 року підтверджується факт перерахування на картковий рахунок НОМЕР_3 , який зазначений ОСОБА_1 у заявці кредитного договору, номер транзакції в системі iPay.ua - 462281235, призначення платежу: видача за договором кредиту № 25.07.2024-100000018 кредитних коштів, в розмірі 15000,00 гривень 25 липня 2024 року о 00 годині 18 хвилин 30 секунд.

Отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заявки про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження Е649, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень, що підтверджується довідкою «iPAY.ua» від 23 червня 2026 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 36925,00 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту 14500 гривень;

- заборгованості за процентами 16275 гривень;

- додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 2700 гривень;

- штрафу 3450 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як передбачено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Положеннями частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кредитний договір № 25.07.2024-100000018 був підписаний відповідачем 25 липня 2024 року шляхом введення отриманого від кредитодавця одноразового ідентифікатора Е649.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

У договорі № 25.07.2024-100000018, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання ТОВ «Споживчий центр» перед відповідачем виконав, перерахував відповідачу обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2306 від 23 червня 2026 року підтверджується факт перерахування на картковий рахунок НОМЕР_3 , який зазначений ОСОБА_1 у заявці кредитного договору, номер транзакції в системі iPay.ua - 462281235, призначення платежу: видача за договором кредиту № 25.07.2024-100000018 кредитних коштів, в розмірі 15000,00 гривень 25 липня 2024 року о 00 годині 18 хвилин 30 секунд.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт укладення кредитного договору № 25.07.2024-100000018 з ТОВ «Споживчий центр», а також надходження коштів на його банківський рахунок.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Належним чином дослідивши та давши оцінку поданим доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд висновує про те, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору № 25.07.2024-100000018 щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати повернення суми заборгованості по тілу кредиту та за процентами.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що сума заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 14500,00 гривень, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому суд висновує про задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року у розмірі 14500,00 гривень.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до умов кредитного договору № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року, відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , строк, на який надано кредит - 124 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 25 листопада 2024 року; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Перевіривши правильність розрахунку, який наданий відповідачем, суд наводить власний розрахунок з огляду на таке.

22 листопада 2023 року було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, у пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи:

- з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%;

- з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%;

- з 20 серпня 2024 року не більше 1%.

Згідно з розрахунком заборгованості, долученим позивачем до позовної заяви, ТОВ «Споживчий центр» нараховано відповідачу заборгованість за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року за процентами в загальному розмірі 16275,00 гривень за період з 25 липня 2024 року по 25 листопада 2024 року, тобто в межах строку кредитування, з якого за період з 25 липня 2024 року по 24 вересня 2024 року за процентною ставкою 1,5%, а з 25 вересня 2024 року по 25 листопада 2024 року за процентною ставкою 1%.

Так, нарахування процентів за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року за період з 25 липня 2024 року по 19 серпня 2024 року та з 25 вересня 2024 року по 25 листопада 2024 року повністю узгоджується із умовами кредитного договору та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, з 20 серпня 2024 року по 24 вересня 2024 року проценти за користування кредитом повинні були нараховуватись у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування» з розрахунку денної процентної ставки 1% в день (150 гривень в день), що за 36 днів становить 5400 гривень.

Проте за зазначений період позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за денною процентною ставкою 1,5% від суми кредиту (225,00 гривень в день), що за 36 днів становить 8100 гривень.

Відтак, за період кредитування за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 з 25 липня 2024 року по 25 листопада 2024 року заборгованість відповідача за процентами становить 13575,00 гривень (16275,00 гривень 8100,00 гривень + 5400,00 гривень), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості за комісією

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи слідує, що в даному випадку відсутня необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, в кредитному договорі № 25.07.2024-100000018 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена комісії за управління та обслуговування кредиту та його надання.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору № 25.07.2024-100000018, то положення договору та вимоги про стягнення комісій за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Отже, враховуючи, що умови кредитного договору не містять положень про нарахування комісії за користування кредитом, позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року, суд висновує про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 2700,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, останній раз з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 1060/2026 від 26 жовтня 2026 року.

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року, яким крім іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість за неустойкою (штрафом), нарахованим у період дії воєнного стану, відповідно ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу) у період дії в Україні воєнного стану, а тому суд висновує про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (штрафом) в розмірі 3450,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року у загальному розмірі 28075,00 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14500,00 гривень та заборгованості за процентами у розмірі 13575,00 гривень

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00118584 від 25 червня 2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» пред`явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 36925,00 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 28075,00 гривень, що становить 76,03% від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2024,22 гривень (2662,40 х 76,03%).

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 25.07.2024-100000018 від 25 липня 2024 року у розмірі 28075 (двадцять вісім тисяч сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок сума заборгованості за тілом кредиту; 13575 (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок сума заборгованості за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2024 (дві тисячі двадцять чотири) гривні 22 (двадцять дві) копійки.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Бобко