Решение № 141168618, 28.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/7825/26

Номер провадження 2/570/2101/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Коробова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Данчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що йому належить право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Позичальниці були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов`язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 816011622 від 14.05.2025 року у розмірі 104 728,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Справа надійшла до Рівненського районного суду Рівненської області відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області за підсудністю.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 07.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.06.2026 року представником відповідачки - адвокатом Штогрін В.С. подано відзив на позовну заяву. Представник відповідачки зазначає, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору № 816011622 від 14.05.2025 року з первісним кредитором та отримання кредиту у розмірі 40 000,00 грн, визнає позовні вимоги в частині основної суми заборгованості. Водночас заперечує проти стягнення процентів у розмірі 62 328,00 грн, оскільки вважає їх розмір не співрозмірним сумі кредиту, таким, що суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», і просить зменшити розмір процентів до розміру заборгованості за кредитом. Заперечує проти стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 2 400,00 грн, посилаючись на те, що кредитодавець не має права стягувати з позичальника плату за дії, які він вчиняє на власну користь. Вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та таким, що не відповідає складності справи, і просить зменшити його до суми не більше ніж 500 грн. Також просить врахувати майновий та сімейний стан відповідачки, яка перебувала у стані вагітності та на стаціонарному лікуванні.

04.08.2026 року представником відповідачки подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про народження дитини та копії довідки № 236 від 28.04.2026 року.

02.10.2026 року представником відповідачки подано письмові пояснення, у яких вона просить суд врахувати правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, здійснити тлумачення умов кредитного договору на користь споживача, стягнути проценти за користування кредитом у меншому погодженому розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування, а у стягненні решти нарахованих процентів відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Свою позицію виклали у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що явка сторін не визнана обов`язковою, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, суд вважає, що можливо розглянути справу у відсутність сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

14.05.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 816011622 (продукт «СМАРТ») (далі - Договір) у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідачка отримала від Товариства кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн з кінцевою датою повернення кредиту, визначеною у п. 7.3 Договору, - 13.06.2030 року.

Договір підписано Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KNRE», Паспорт споживчого кредиту - одноразовим ідентифікатором «5379», які направлені 14.05.2025 року о 15:52:56 та введені 14.05.2025 року о 15:53:25.

Відповідно до п. 3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії; на момент укладення Договору строк Дисконтного періоду складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Згідно з п. 7.4.2 Договору після закінчення Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 8.3 Договору Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що становить 357,70 відсотків річних. Згідно з п. 8.2 Договору процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Пунктом 8.7.1 Договору передбачено, що за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом 6 календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду за період з 14.05.2025 року до 13.06.2025 року Кредитодавець надає Позичальнику знижку, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,15 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним. Відповідно до п. 8.7.2 Договору у разі продовження Дисконтного періоду (Пролонгації) на період після 13.06.2025 року розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день.

Згідно з п. 8.5 Договору розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором, становить 2 400,00 грн.

Відповідно до п. 8.6 Договору для суми Кредиту за першим Траншем за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 758 192,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 718 192,00 грн, денна процентна ставка складе 0,98 відсотків в день.

Згідно з п. 11.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії.

У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» зазначено строк кредитування - до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), базову процентну ставку - 357,70 % річних, загальні витрати за кредитом за Базовою процентною ставкою - 718 192,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту - 758 192,00 грн, реальну річну процентну ставку - 2200,74 %.

Кошти у розмірі 40 000,00 грн перераховано Позичальнику 14.05.2025 року на платіжну картку, реквізити якої вказані Позичальником при укладенні Договору. Факт отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за період з 14.05.2025 року по 13.06.2025 року первісним кредитором нараховувалися проценти за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 60,00 грн за день (0,15 % від суми кредиту), а з 14.06.2025 року - за ставкою 0,98 % у розмірі 392,00 грн за день. Відповідачка здійснила оплати 13.06.2025 року у розмірі 1 800,00 грн, 14.07.2025 року у розмірі 12 152,00 грн та 14.08.2025 року у розмірі 12 152,00 грн, а всього 26 104,00 грн, які зараховані в погашення процентів. Станом на 14.10.2025 року заборгованість за процентами становила 23 912,00 грн (50 016,00 грн нарахованих процентів - 26 104,00 грн сплачених).

14.10.2025 року відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором факторингу № МВ-ТП/58.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» позивачем за період з 15.10.2025 року по 20.01.2026 року нараховано проценти за ставкою 0,98 % у розмірі 392,00 грн за день, тобто 38 416,00 грн за 98 днів.

Відповідно до п. 9.1.1.7 Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів, частини Кредиту або Комісії щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору. Як зазначено у позовній заяві, позивачем на підставі п. 9.1.1.7 Договору направлено відповідачці повідомлення про дострокове розірвання Договору, і з 20.01.2026 року нарахування процентів за користування кредитом позивачем не здійснювалося.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором, заявлена до стягнення Позивачем в позовній заяві, становить 104 728,00 грн, з них:

- заборгованість по кредиту - 40 000,00 грн;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 62 328,00 грн;

- заборгованість по комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн.

Розмір нарахованої неустойки у сумі 20 000,00 грн позивач до розміру позовних вимог не включив.

Суд дійшов наступних висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач як фактор і звернувся до суду.

Щодо оформлення кредиту.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою особи з умовами Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким особа ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Таким чином, між кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором».

У даному випадку кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника. Позичальником було здійснено введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору. Факт укладення Договору відповідачкою не заперечується.

Щодо відступлення права вимоги.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пункт 1 ч.1 ст.512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи відступлення права вимоги, сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов`язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Наявні в матеріалах справи договір факторингу із витягом з реєстру прав вимоги підтверджують належне набуття позивачем права вимоги за укладеним з відповідачкою кредитним договором і сумнівів щодо цього не викликають. Перехід права вимоги до позивача відповідачкою не заперечується.

Пунктом 9.1.1.5 Договору визначено, що Товариство має право в будь-який час без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, зокрема шляхом укладення договору факторингу.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18), викладена така правова позиція, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) також зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Сторони у Договорі погодили строк його дії - 5 років (п. 11.1 Договору), кінцеву дату повернення кредиту - 13.06.2030 року (п. 7.3 Договору), право Позичальника користуватися Кредитом до закінчення строку дії Договору (п. 11.2 Договору), обов`язок Позичальника після закінчення Дисконтного періоду сплачувати проценти щоденно (п. 7.4.2 Договору) за фіксованою Базовою процентною ставкою 0,98 % в день (пункти 8.2, 8.3 Договору). Ці ж умови, а також орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування, розрахована з урахуванням Базової процентної ставки, зазначені у Паспорті споживчого кредиту, з яким Позичальник ознайомилася та який підписала до укладення Договору.

Проценти за користування кредитом нараховувалися первісним кредитором з 14.05.2025 року по 14.10.2025 року та позивачем з 15.10.2025 року по 20.01.2026 року, тобто до дати дострокового розірвання Договору, в межах строку кредитування, встановленого Договором. Після розірвання Договору проценти позивачем не нараховувалися. Отже, позивач просить стягнути з відповідачки проценти за користування кредитними коштами за період строку кредитування.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір процентів, що підлягають стягненню, суд враховує доводи представника відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, щодо необхідності тлумачення умов кредитного договору на користь споживача та неспівмірності заявлених до стягнення процентів сумі отриманого кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо і за цими правилами немає можливості визначити справжню волю сторін, до уваги беруться, зокрема, мета правочину та подальша поведінка сторін (частини третя, четверта статті 213 ЦК України).

Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналізуючи умови Договору, суд встановив, що вони не дають змоги однозначно визначити погоджений сторонами строк користування кредитом та розмір процентів, які позичальник зобов`язана сплатити. Так, відповідно до п. 1.1.32 Договору продукт «СМАРТ» передбачає надання Кредиту з умовою про повернення Кредиту в кінці погодженого строку. Водночас у Паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначено як «до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення)», пунктом 7.1 Договору рекомендованою датою повного повернення всієї суми Кредиту визначено 13.06.2025 року, тобто тридцятий день від дати отримання кредиту, а пунктом 11.1 Договору - строк дії Договору 5 років. Відповідно до розділу 5 Паспорта споживчого кредиту основна сума Кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення.

Розмір процентів за Договором також не визначений однозначно. Пунктом 8.8 Договору орієнтовна загальна вартість Кредиту за перші 30 днів визначена у розмірі 44 200,00 грн, у тому числі проценти за користування кредитом - 1 800,00 грн, пунктом 8.6 Договору - у розмірі 758 192,00 грн за весь строк кредитування, а пунктом 8.9 Договору передбачено, що значення, викладені у п. 8.6 Договору, можуть змінюватись. Відповідно до п. 8.13 Договору сторони погодили, що на момент укладення Договору неможливо визначити модель поведінки Позичальника, а тому загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту розраховані для умовного характеру використання коштів. У Паспорті споживчого кредиту зазначено, що за умови надання знижок загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту будуть зменшені, однак їх конкретний розмір не визначено.

Таким чином, умови Договору допускають кілька варіантів тлумачення щодо строку користування кредитом та розміру процентів - від 1 800,00 грн до 718 192,00 грн загальних витрат за кредитом, а їх фактичний розмір, як визначено у п. 8.13 Договору, залежить від «моделі поведінки» позичальника, яку визначити на момент укладення Договору неможливо. Такі положення є нечіткими та двозначними у розумінні частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже підлягають тлумаченню на користь споживача, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд може здійснити без заявлення споживачем відповідної позовної вимоги.

При цьому суд враховує, що відповідачка вже сплатила на користь первісного кредитора проценти у загальному розмірі 26 104,00 грн, а заявлена до стягнення сума процентів (62 328,00 грн) разом зі сплаченими процентами (88 432,00 грн) більш ніж удвічі перевищує суму отриманого кредиту. Сплата відповідачкою процентів у періодах продовження Дисконтного періоду не усуває двозначності умов Договору щодо розміру процентів за весь період користування кредитом. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України), а у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

З огляду на наведене, здійснюючи тлумачення нечітких та двозначних умов Договору на користь споживача, суд вважає, що з відповідачки підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі, що не перевищує суми отриманого кредиту, - 40 000,00 грн, а у стягненні решти процентів у розмірі 22 328,00 грн слід відмовити.

Договір укладено 14.05.2025 року, тобто після 20.08.2024 року, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки у 1 %, встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Процентні ставки, передбачені Договором (0,15 % та 0,98 % на день), а також денна процентна ставка, визначена у п. 8.6 Договору (0,98 %), зазначеного обмеження не перевищують, а отже підстави для висновку про нікчемність умов Договору щодо розміру процентів, яку суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою, відсутні.

Водночас суд не застосовує як самостійну підставу для зменшення процентів положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, оскільки Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 відступила від цих висновків та зазначила, що за відсутності позовних вимог споживача про оспорення умови чи договору або про зміну договору суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Висновки у справі № 902/417/18 стосуються зменшення неустойки, штрафу та процентів річних як заходів відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Зменшення розміру процентів у цій справі ґрунтується саме на тлумаченні нечітких та двозначних умов Договору на користь споживача.

Враховуючи наведене, позов в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню у розмірі 40 000,00 грн.

Щодо заборгованості за комісією.

В позовній заяві Позивач зазначає, що комісія за надання кредиту була відображена в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16) та в постанові від 4 червня 2018 року (справа № 758/8481/15-ц) з посиланням на п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними (постанова Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які встановлена комісія, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі пунктом 8.4 Договору прямо визначено, що Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця, а пунктом 5.4 Договору - що Кредитодавець не надає Позичальнику під час укладення Договору додаткових та/або супутніх послуг. У Паспорті споживчого кредиту у графі «Платежі за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця» зазначено «відсутні». Тобто комісію встановлено за саме надання кредиту - дію, яку кредитодавець вчиняє на виконання власного обов`язку за кредитним договором, а не за окрему послугу, надану позичальнику.

З огляду на викладене, суд зазначає, що включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за надання кредиту є неправомірним, оскільки умова Договору щодо її сплати є нікчемною, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині у розмірі 2 400,00 грн слід відмовити.

Щодо виконання договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушила умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача як фактора виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Факт отримання кредиту та наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 40 000,00 грн відповідачкою визнається. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

Доводи представника відповідачки щодо складного майнового та сімейного стану відповідачки, перебування її у стані вагітності, на стаціонарному лікуванні та народження дитини суд бере до уваги, однак зазначені обставини не є передбаченою законом підставою для звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання чи зменшення розміру заборгованості за кредитним договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Ризики при укладенні кредитного договору несе саме позичальник, тобто укладаючи договір, позичальник мав враховувати, що протягом строку дії договору його фінансове, матеріальне становище може змінитися. Водночас зазначені обставини можуть бути враховані на стадії виконання рішення суду при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку його виконання в порядку, визначеному статтею 435 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, та також, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 80 000 грн. 00 коп., з яких: 40 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 40 000 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Щодо розподілу судового збору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов підлягає задоволенню на 76,39 % (80 000 грн. 00 коп. : 104 728 грн. 00 коп. х 100 %).

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 2033 грн. 76 коп. (2662,40 грн. х 80 000 грн. : 104 728 грн.).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу закріплене положеннями ст.59 Конституції України. Витрати на професійну правничу допомогу становлять 5 000 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідачки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем, згідно з переліком додатків до позовної заяви, надано копію Договору про надання правової допомоги, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», Додатку до нього, акта приймання-передачі наданих послуг та платіжного доручення про оплату наданих послуг. Згідно з позовною заявою витрати у розмірі 5 000,00 грн включають: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку; підготовку та направлення повідомлення відповідачці про оплату заборгованості (досудова вимога); збір доказів, перевірку, друк та засвідчення копій документів, підготовку позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі представник відповідачки у відзиві на позовну заяву заперечила проти розміру заявлених витрат та навела доводи щодо їх неспівмірності.

Оцінюючи доводи, суд враховує, що справа є малозначною, належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не є складною та не потребувала значного обсягу дослідження доказів, а позовна заява має типовий зміст, характерний для спорів даної категорії. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав. Крім того, витрати на підготовку та направлення відповідачці досудової вимоги про оплату заборгованості не є витратами, пов`язаними з розглядом справи у суді, а відповідно до п. 10.2.2 Договору витрати, понесені Кредитодавцем при здійсненні заходів позасудового врегулювання простроченої заборгованості, не підлягають компенсації за рахунок Позичальника, такі витрати новий кредитор несе самостійно. Також суд враховує часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись критеріями реальності, необхідності та розумності розміру витрат, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Водночас підстав для зменшення таких витрат до 500 грн, як просить представник відповідачки, суд не вбачає, оскільки факт надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи та її оплати підтверджено документально.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 816011622 від 14 травня 2025 року в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., з яких: 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Коробов С.О.