Решение № 141166052, 03.11.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/570/26

Провадження № 2/684/510/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Худенко І.О.

за участю секретаря судового засідання Басок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14 766,60 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 03 березня 2024 року ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104551. Згідно із умовами укладеного кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок споживача. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з графіком платежів, погодженим сторонами.

Проте, ОСОБА_1 не виконала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

23 грудня 2024 року ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра Груп» відступило для товариства право вимоги за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 14 766,60 грн, що складається з: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 799,20 грн заборгованості за відсотками, 6 967,40 заборгованість за пенею.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року на загальну суму 14 766,60 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте, при звернені до суду з позовом просив розгляд справи проводити в його відсутності, не заперечує щодо постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подавала.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 03 листопада 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 09 березня 2024 року ТОВ «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір № 104551 про надання фінансового кредиту, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності,платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим договором (п. 1.1 договору).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 06 червня 2024 року (п. 1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2.2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.1.5 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом .

За умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалась у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим договором.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами, відповідачем закрема із використанням одноразового ідентифікатора KL1260, який надіслано для ОСОБА_1 на її номер телефону, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про переказ коштів повідомило ТОВ «Авіра Груп» про успішне перерахування 09 березня 2024 року о 19 год 46 хв на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 4 000, 00 гривень.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року, за клопотанням позивача, витребувано у АТ «ОщадБанк» інформацію, згідно із якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку НОМЕР_3 та 09 березня 2024 року на дану картку проведене зарахування в розмірі 4 000,00 гривень.

23 грудня 2024 року ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра Груп» відступило для товариства право вимоги за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 14 766,60 грн, що складається з: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 799,20 грн заборгованості за відсотками, 6 967,40 заборгованість за пенею. Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копією платіжної інструкції.

Відтак, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авіра Груп» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного договору № 104551 від 09 березня 2024 року, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором в установлений строк повністю не виконала ні первісному, ні новому кредитору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс», який набув права грошової вимоги за вказаним договором.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу позивач є належним стягувачем заборгованості за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року з відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази підтверджують наявність у відповідача за вказаним кредитним договором заявленої товариством заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000,00 гривень.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в заявленій позивачем сумі слід задовольнити.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.

Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 90 днів з 09 березня 2024 року по 06 червня 2024 року.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року вбачається, що нарахування процентів здійснено за період з 09 березня 2024 року по 06 червня 2024 року, тобто в межах строку, який передбаченого договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що у даній справі, договір було укладено 09 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Відтак, згідно вимог вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки в укладеному між сторонами кредитному договорі не повинен перевищувати 1%.

Відповідно, первісним кредитодавцем ТОВ «Слон Кредит» нарахування процентів за користування кредитом за договором № 104551 від 09 березня 2024 року за весь період користування кредитними коштами мало проводитися за денною ставкою, яка не може перевищувати 1 %.

Розмір відсотків за користування кредитом з 09 березня 2024 року по 06 червня 2024 року (в межах строку дії договору) повинен нараховуватись за денною процентною ставкою 1%, а не 2,2 %, тому у цій частині розмір відсотків підлягає перерахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом становить 3 600,00 грн (40 (1% від тіла кредиту 4 000 грн) х 90 днів = 3 600,00 гривень).

Однак, як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 здійснила платежі на загальну суму 4 377,03 грн, які позивач зарахував у рахунок погашення відсотків за користування кредитом. Водночас, оскільки загальний розмір нарахованих відсотків за користування кредитом становить 3 600,00 грн, зазначена сума платежів підлягає розподілу таким чином: 3 600,00 грн у рахунок погашення заборгованості за відсотками, а решта 777,03 грн у рахунок погашення основної суми кредиту (тіла кредиту). Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем платежів розмір заборгованості за основною сумою кредиту становить 3 222,97 гривень.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року в загальному розмірі 3 222,97 грн - сума заборгованості за тілом кредиту.

Водночас позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 967,40 грн є безпідставними, виходячи із наступних підстав.

Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно з якими: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 6 967,40 грн штрафу підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Відповідачем не спростовано наявність укладеного кредитного договору, як і не надано доказів повного погашення кредиту в строки, визначені договором, а тому суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року в загальному розмірі 3 222,97 грн, що становить сума заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 581,2 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 21,83 %).

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до положень ч.1 п. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та входять до складу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 6 000, 00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року, укладений з ФОП ОСОБА_2 та додаткову угоду №104551 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29 червня 2026 року, виконаних вказаним адвокатом, відповідно до яких витрати на правничу допомогу склали 6 000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Міньковської А.В.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Таким чином, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних робіт, характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи те, що позов задоволено частково суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 309,8 грн, так як позов задоволено на 21,83%.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81,141, 259, 263-265,268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 104551 від 09 березня 2024 року в сумі 3 222,97 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судовий збір в сумі 581,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 309,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 07406, м. Бровари, Київська обл., вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО