Решение № 141164800, 02.11.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1301/26

Провадження № 2/595/747/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», в інтересах якої діє представник Дармограй А.Т., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» суму заборгованості за договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30 червня 2025 року в розмірі 116331,07 грн, яка складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту 35274,24 грн; суми прострочених платежів по процентах 54321,96 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 24935,55 грн; суми прострочених платежів за комісією 1799,32 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 30.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 545118-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, позивач зазначив, що 30.06.2025 направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір, які відповідач ОСОБА_1 прийняла на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора UA-8771, який був надісланий на номер мобільного телефону останньої. Позивач вказує, що зобов`язання за Договором кредиту виконано, та надано відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 31000,00 грн, шляхом перерахування їх на банківську картку останньої, яку вона вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Також, 18.10.2025 між ТОВ «Бізпозика та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ№1 до Договору № 545118-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит в сумі 12 000,00 грн. Також, 14.01.2026 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду №ДУ№2 до Договору № 545118-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої їй надано додатково кредит в сумі 13 000,00 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 545118-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 545118-КС-001 позичальника. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 545118-КС-001, відповідач, на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 545118-КС-001 на загальну суму 94536,98 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у неї станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість за Договором №545118-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 116331,07 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 35274,24 грн; суми прострочених платежів по процентах 54321,96 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 24935,55 грн; суми прострочених платежів за комісією 1799,32 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28 вересня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про витребування доказів, постановлено витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д): письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 30.06.2025 (дата видачі кредиту) по 01.07.2026 (дата закінчення терміну кредитування).

05 жовтня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 засобом зв`язку АТ «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за договором № 545118-КС-001 від 30.06.2025, в якому вона просить у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 545118-КС-001 від 30.06.2025 та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю. Відзив мотивує тим, що поданий позивачем кінцевий розрахунок не відображає повної картини фактичного виконання договору відповідачкою та не дає можливості перевірити, яким чином кожен із здійснених платежів був розподілений між основною сумою кредиту, процентами, комісіями та іншими платежами. Так, за первісним договором від 30.06.2025 вона отримала 31000,00 грн; 18.10.2025, згідно з умовами Додаткової угоди № 1 12000,00 грн; 14.01.2026, згідно з умовами Додаткової угоди № 2 13000,00 грн. Таким чином, загальний обсяг фактично отриманого кредитного фінансування становив 56000,00 грн. Водночас із даних особистого кабінету ТОВ «Бізнес Позика» вбачається, що за період з 14.07.2025 по 28.01.2026 нею, ОСОБА_1 , було здійснено платежі на загальну суму 94 536,98 грн. Частина платежів здійснювалася через банківську картку, частина - через термінал. Значна кількість платежів, відображених в особистому кабінеті кредитодавця, кореспондує з офіційною випискою АТ КБ «ПриватБанк»: на відповідні дати у виписці містяться систематичні перекази на користь мерчанта WAY*GOCRD3V, при цьому сума списання з картки є дещо більшою за суму, зараховану кредитодавцем. у зв`язку з комісіями платіжного каналу. Отже, фактичне виконання договору підтверджується не лише даними, сформованими нею, а й інформацією самого кредитодавця та незалежним банківським документом. Таким чином, до звернення позивача до суду відповідачка фактично сплатила 94536,98 грн при загальній сумі отриманого фінансування 56000,00 гри, тобто на 38536.98 грн більше, ніж нею було фактично отримано від кредитодавця. Сам по собі цей факт не означає автоматичного припинення кредитного зобов`язання, оскільки договір, передбачав, проценти та інші платежі, однак він має принципове значення для перевірки правильності заявлених до стягнення 116331,07 грн. Вважає, що кредитор повинен пояснити, як після фактичної сплати майже 95 тис. грн сформувався новий борг понад 116 тис. грн та чи відповідає порядок розподілу сплачених коштів імперативним нормам закону. Із проміжних залишків основної суми кредиту, зафіксованих самим позивачем у додаткових угодах видно, що 18.10.2025 основна сума кредиту зменшилася з 31000,00 грн до 18407,62 грн, тобто, лише на 12592,38 грн, а в період з 18.10.2025 до 14.01.2026 - з 30 407,62 грн до 22 274,24 грн, тобто ще на 8 133,38 грн. Після надання 14.01.2026 додаткових 13 000,00 грн основна сума стала 35 274,24 грн, і платіж від 28.01.2026 у сумі 6 760,00 грн відповідно до графіка самого кредитодавця, взагалі не був спрямований на погашення основної суми кредиту. Отже, із 94 536,98 грн фактичних платежів зменшення тіла кредиту, виходячи з документів позивача, становило лише 20725,76 грн. Різниця у 73811,22 гри була спрямована на інші складові зобов`язання, насамперед проценти та комісії. Документами позивача передбачено три комісійні платежі: 6 200, 00 грн за первісним договором, 2 400,00 грн за додатковою угодою № 1 та 2 600,00 грн за додатковою угодою №2. Загальна сума таких комісій становить 11 200,00 гри. При цьому, станом на 14.01.2026 у додатковій угоді № 2 позивач сам зафіксував відсутність несплаченої комісії за попередніми умовами, а з нового розміру комісії 2 600,00 грн платіж від 28.01.2026 включав 800,68 грн комісії. Отже, із коштів, фактично сплачених ОСОБА_1 , щонайменше 9400,68 грн позивач уже зарахував саме в рахунок комісій, а ще 1799,32 грн заявляє до стягнення у цій справі. Вважає, що умови щодо нарахування комісії є нікчемними і в силу вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» правовим наслідком є не лише відмова у стягненні непогашених 1799,32 грн комісії. Щонайменше 9 400,68 грн, які вже були зараховані кредитором у комісії, мають бути враховані при визначенні дійсного розміру боргу відповідно до законної черговості. Відповідачка не заперечує загальної можливості нарахування процентів за користування кредитом у межах закону та погодженого строку кредитування. Однак, заявлені 54 321,96 грн є похідною величиною від того, який залишок основного боргу позивач вважав непогашеним протягом відповідного періоду. Якщо попередні платежі були розподілені неправильно, зокрема 9400,68 грн були безпідставно спрямовані на комісії, то неправильною є і база для наступного нарахування процентів. Додаткова угода № 2 від 14.01.2026 сама містить розрахунки денної процентної ставки 0,78 % та виходить із загальних витрат 46339,54 грн і неповернутого кредиту 35274,24 грн. Однак, цей розрахунок сформовано вже після попереднього розподілу значної частини платежів відповідачки на комісії. Тому, дотримання формального показника денної ставки саме по собі не доводить правильності заявленої до стягнення суми процентів. Окрім того, з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що заявлені 24935,55 грн підлягають виключенню з розрахунку у повному обсязі. Також заперечує щодо стягнення з неї заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на їх неспівнірність зі складністю справи.

14 жовтня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» Козачок М.О. надійшла відповідь на відзив, яку мотивує тим, що відповідачка не заперечує обставини щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів за кредитним договором, здійснення платежів за кредитним договором. Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак, невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, і якщо позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. Крім того, у випадку встановлення у кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок, невиконання (неналежне виконання) позичальником графіку платежів також призводить до застосування за кредитним договором до закінчення його строку (терміну) стандартної процентної ставки за кредитним договором, що також призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. На підтвердження того, що у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором, та що відповідач належним чином виконував кредитний договір (здійснював всі платежі у відповідності до встановленого у кредитному договорі графіку платежів), сторона відповідача мала б надати суду належні та достатні докази здійснення відповідачем всіх платежів за встановленим у кредитному договорі графіком платежів у відповідному розмірі та у відповідні дати, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала. Зазначає, що позивач не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору . Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку (терміну) дії кредитного договору не змінювався, тобто, жодні проценти після закінчення строку (терміну) дії кредитного договору не нараховувалися. Зауважує, що встановлений у кредитному договорі обов`язок позичальника по сплаті одноразової фіксованої комісії за надання кредиту не є ніякою «додатковою чи супутньою послугою», а є умовою кредитного договору, яку сторони погодили, уклавши кредитний договорів, що відповідає закріпленому у ст. 627 ЦКУ принципу свободи договору. Право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Звертає увагу, що відповідач здійснив платіж (платежі) за кредитним договором, знаючи про те, що він буде розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту. Також зазначає, що у позовній заяві сторона позивача подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та просить, зокрема, стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Звертає увагу на те, що сторона відповідача, у відповідності до принципу змагальності сторін, не навела жодних обґрунтованих заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

21 жовтня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист за № 20.1.0.0.0/7-261005/61007-БТ від 08.10.2026 на виконання ухвали суду від 28.09.2026.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 14.10.2026, представник позивача Козачок М.О. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом установлено, що 30 червня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 545118-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) укласти Договір № 545118-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, про що свідчить підписання нею Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8771.

30 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про надання кредиту № 545118-КС-001, який підписаний відповідачкою ОСОБА_1 30 червня 2025 року за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору UA-8771.

Підписанням Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що до укладення Договору уважно ознайомилася з текстом цього Договору та Правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено, зокрема ч. 2 та ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 11.3.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 31000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 % фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.3, п.2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 6200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.5 Договору).

Згідно п.п.2.7, 2.8 Договору загальний розмір наданого кредиту становить 31000,00 грн; строк дії Договору до 15.12.2025.

Денна процентна ставка 0,87 % (п.2.12 Договору).

Згідно п. 10.2 Договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, починаючи з першого дня користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована.

За умовами п. 4.2 Договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказано у п.10.2 Договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії Договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених у графіку платежів, що вказаний у п.4.2.2 та Додатку № 1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим Договором.

За порушення умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших нормативно-правових актів законодавства України та цього Договору (п. 7.1 Договору).

Так, 30 червня 2025 року відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-2512. підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу для порівняння різних пропозицій кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит), в якому зазначено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту тощо.

Відповідно до копії візуальної форми послідовності дій клієнта Кривінською, 30 червня 2025 року з 14:57:30 год по 15:08:53 год. вчинено наступні дії: вхід в особистий кабінет, отримання інформації про статус клієнта, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення; підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору, підписання договору клієнтом, підписання договору товариством, формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту, відображення документів у особистому кабінеті.

Як слідує з інформаційної довідки (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів), виданої ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на картку отримувача НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 31000,00 грн, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 545118-КС-001 від 30.06.2025

18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 ознайомилася із паспортом споживчого кредиту ((інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником)), який підписала одноразовим ідентифікатором UA-5550.

Додатковою угодою № 1 від 18 жовтня 2025 року до Договору №545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 (Споживчий кредит. Електронна форма) термін дії договору продовжено до 04 квітня 2026 року.

П. 3.1, 3.2 Додаткової угоди передбачено, що кредит кредит збільшується на 12 000 грн, та кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит, збільшений на 12 000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі. Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 30 407,62 грн.

П. 5 Додаткової угоди передбачено, що комісія за надання додаткової суми кредиту складає 2 400,00 грн.

Кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев`ять ) календарних днів; денна процентна ставка: 0,76 процентів (п.6 Додаткової угоди).

Вказана угода підписана відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-6824.

Позивачем до матеріалів цивільної спраив долучено візуальну форму послідовності дій ОСОБА_1 , які вона вчиняла 18.10.2025.

Як слідує з інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів), 18.10.2025 було здійснено успішний переказ грошових коштів ТОВ «Бізнес Позика» в сумі 12000,00 грн на рахунок отримувача НОМЕР_3 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно Додаткової угоди від 18.10.2025 до кредитного договору № 545118-КС-001 від 30.06.2025.

14 січня 2026 року ОСОБА_1 ознайомилася із паспортом споживчого кредиту ((інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником)), який підписала одноразовим ідентифікатором UA-9843.

Додатковою угодою № 2 від 14 січня 2026 року до Договору №545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 (Споживчий кредит. Електронна форма) термін дії договору продовжено до 01 липня 2026 року.

П. 3.1, 3.2 Додаткової угоди передбачено, що кредит збільшується на 13000 грн, та кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит, збільшений на 13 000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди. Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 35 274,24 грн.

П. 5 Додаткової угоди передбачено, що комісія за надання додаткової суми кредиту складає 2 600,00 грн.

Кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев`ять ) календарних днів; денна процентна ставка: 0,78 процентів (п.6 Додаткової угоди).

Вказана угода підписана відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-7941.

Як слідує з інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів), 14.01.2026 було здійснено успішний переказ грошових коштів ТОВ «Бізнес Позика» в сумі 12000,00 грн на рахунок отримувача НОМЕР_3 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно Додаткової угоди від 14.01.2026 до кредитного договору № 545118-КС-001 від 30.06.2025.

Факт надання коштів відповідачу 30.06.2025 в розмірі 31000,00 грн, 18.10.2025 в розмірі 12000,00 грн та 14.01.2026 в розмірі 13000,00 грн та користування ними підтверджується також випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 28 вересня 2026 року, про рух коштів по банківській карті НОМЕР_1 , яка емітована в банку на ім`я ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження з умовами кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір про надання кредиту № 545118-КС-001 від 30.06.2025 та додаткові угоди до нього, укладені між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 в електронній формі. Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»,

Згідно із п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір та додаткові угоди до нього, що відповідачкою визнається.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором № 555118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 з урахуванням Додаткових угод до нього від 18.10.2025 та 14.01.2026 виконав у повному обсязі та надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі 31000 грн, 12000 грн та 13000 грн, відповідно.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує отримання кредитних коштів та користування ними, на підтвердження чого долучила копію виписки АТ КБ «ПриватБанк» за карткою/рахунком НОМЕР_3 .

Позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30 червня 2025 року в розмірі 116331,07 грн, яка складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту 35274,24 грн; суми прострочених платежів по процентах 54321,96 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 24935,55 грн; суми прострочених платежів за комісією 1799,32 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості, сформованих ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 станом на 07.08.2026 становить 116331,07, з яких: заборгованість за кредитом 35274,24 грн; заборгованість по відсотках 54321,96 грн; заборгованість по комісії 1799,32 грн; заборгованість по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ 24935,55 грн.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідачкою ОСОБА_1 всього сплачено 94536,98 грн, з яких перераховано на погашення: кредиту 20725,76 грн; відсотків 61346,09 грн; комісії 9400,68 грн; відсотків за ст. 625 ЦКУ 3064,45 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, частина друга статті 8 та частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, провадження № 61-18730св20.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як убачається зі змісту Договору № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 відповідач погодила комісію «за видачу кредиту» в розмірі 6200 грн, за надання додаткових коштів у кредит, згідно з умовами, викладеними у додаткових угодах до договору комісію в розмірі 2400 грн та 2600 грн, відповідно, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку додаткових послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, а встановлення такої комісії за сам факт надання кредиту Законом України «Про споживче кредитування» не передбачено.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що нарахована позивачем заборгованість за комісією за Договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 в сумі 1799,32 грн стягненню не підлягає.

Окрім того, з вказаного вище розрахунку встановлено, що в рахунок погашення комісії зараховано 9400,68 грн, сплачених ОСОБА_1 .

Тому, зарахування сплачених відповідачем 9400,68 грн в рахунок погашення комісії є безпідставним. Вказана сума коштів підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за договором.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 24935,55 грн, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) протлумачив п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦКУ, позивачем безпідставно нараховано відповідачу відсотки відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 24935,55 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Окрім того, з вказаного вище розрахунку встановлено, що в рахунок погашення відсотків за ст. 625 ЦКУ зараховано 3064,45 грн, сплачених ОСОБА_1 .

Тому, зарахування сплачених відповідачем 3064,45 грн в рахунок погашення відсотків за ст. 625 ЦКУ є безпідставним. Вказана сума коштів підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за договором.

Що стосується розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відсотки за узгодженими сторонами процентними ставками нараховувалися кредитором в межах строку дії договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником не перевищує розмір денної відсоткової ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 77131,07 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 35274,24 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 41856,83 грн (54321,96-9400,68-3064,45).

Докази на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять та відповідач суду не надала.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за Договором № 545118-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2025 у розмірі 77131,07 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 35274,24 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 41856,83 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000.00 грн.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн надано копії таких документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та АО «Правовий баланс», в особі керуючого партнера, адвоката Глуховецького О.С.; рахунку-фактури № 05-545118-КС-001 від 15.05.2026, згідно з яким вартість послуги з надання правової допомоги згідно Розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 15.05.2026, а саме за підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 10000,00 грн; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017; витягу з Єдиного реєстрі адвокатів України.

Размом з тим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000,00 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат та заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1765,25 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (77131,07 х 2662,40 / 116331,07).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за Договором № 545118-КС-001 в розмірі 77131 (сімдесят сім тисяч сто тридцять одна) грн 07 коп., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 35274,24 грн, сума прострочених платежів по процентах 41856,83 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн 25 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик