Решение № 141160799, 29.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1252/26

Провадження № 2/293/1051/2026

29 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі:

25.08.2026 представник позивача адвокат Чайківська Н.М., в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, за змістом якої просить:

- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ухвалою від 02.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 05 жовтня 2026 року об 10:00 год.

Одночасно п.9 даної ухвали суд, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчука В.І. (12301, Житомирська область, Житомирський район, с-ще Черняхів, вул. Шевченка, 4) належним чином засвідчену копію спадкової справи, що заведена до майна померлої, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

01.10.2026 на адресу суду надійшла копія спадкової справи №122, що заведена до майна померлої, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

05.10.2026 ухвалою суд постановив закрити підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 29.10.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої, увійшов, зокрема житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач пояснює, що житловий будинок її мати набула за життя, однак не зареєструвала своє право власності.

Вказане доводить записом з будинковою книгою для пропсики громаданян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , мати позивача, ОСОБА_3 , зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з 1968 року.

Зазначає, що згідно технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , власником даного житлового будинку значиться - ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що вона як донька спадкодавця належить до першої черги спадкоємців та прийняла спадщину у встановлений законом строк, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. Інших спадкоємців, які претендували б на спадщину не має.

Постановою Черняхівської державної нотаріальної контори від 23.06.2026 позвачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Відтак, позивач за захистом своїх прав звернулася з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується поштовим повідомленням однак в судове засідання не з`явилась.

В матеріалах справи міститься заява представника відповідача від 04.09.2026 про розгляд справи без її участі, щодо рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.

Таким чином з урахуванням положень ст. ст. 178, 211 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд уважає, що матеріали справи містять достатньо даних і доказів для вирішення справи по суті за відсутності сторін.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 29.10.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 24

Родинні відносини позивача ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_3 підтверджуються копією свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 , виданим Рай бюро ЗАГС Житомирська область 01.01.1967, де батьками є: «батько: ОСОБА_4 », «мати: ОСОБА_3 », копією свідоцтва про одруження батьків позивача серії НОМЕР_4 від 18.12.1966, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок загальною площею 64,7 м?, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Черняхівської державної нотаріальної контори від 23.06.2026 позвачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 від 20.12.1972.

Позивач як дочка померлої є спадкоємицею першої черги за законом та у порядку, визначеному законом прийняла спадщину, що підтверджується змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.06.2026 із якої, зокрема, наявна інформація про факт прийняття позивачем спадщини так і про наявність заведеної спадкової справи №122/2010 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Так, згідно із будинковою книгою для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , мати позивача, ОСОБА_3 , зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з 1968 року.

В даному житловому будинку ОСОБА_3 була зареєстрована і на день смерті, що підтверджує довідка Черняхівської селищної ради від 11.06.2026 за №1125-К.

ОСОБА_3 за життя набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 але за життя не здійснила реєстрацію житлового будинку у встановленому законом порядку.

Відповідно до довідки № 259 від 17.06.2026, виданої КП «ЖОМБТІ» Житомирської обласної ради, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Позивач, вказує на те, що вона як спадкоємець за законом не може в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові права після померлої матері через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі її порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після її смерті, той з подружжя, який її пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частини першої та частини другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори у встановлений законом строк, та відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України є таким, що прийняв спадщину.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за свого життя та на час відкриття спадщини, володіла житловим будинком АДРЕСА_1 . Спадковий будинок не є самовільною забудовою.

Враховуючи викладене, суд уважає, що спадковий житловий будинок увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 в силу ст. 1218 ЦК України.

Суд встановив, що ОСОБА_2 (позивач) є єдиним спадкоємцем після смерті матері. Інших осіб, які прийняли спадщину та осіб, які мють право на обов`язкову частку у майні спрадкодавця не має.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв`язку з цим, житловий будинок належить позивачу, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання її права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує її право власності.

Тобто право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом її визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує її право власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у її здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у її здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього позбавляє права позивача оформити спадщину за законом у нотаріуса після смерті спадкодавця, відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За вказаних обставин, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , вимога позивача про визнання за ним права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті матері є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зважаючи на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з підстав відсутності правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Черняхівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: майдан Рад,2, с-ще Черняхів, Житомирської області, Житомирського району, 12301, ЄДРПОУ 04344156)

Повний текст рішення складений 03.11.2026.

СуддяЛюдмила ЛОСЬ