Решение № 141157555, 03.11.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12721/25

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2025р. №172150003827 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 29.04.2025 з зарахуванням до пільгового страхового підземного стажу з повним робочим днем під землею період навчання позивача в Первомайському професійно-технічному училищі №83 за спеціальністю «Електрослюсар підземний, Електрозварник ручного зварювання» з 01.09.1999 по 31.01.2003; період строкової військової служби з 20.05.2003 по 05.11.2004 та періоди роботи з 17.02.2003 по 13.04.2003 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта «Карбоніт» ДХК «Первомайськвугілля»; з 31.12.2004 по 04.08.2022 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» та період військової служби під час мобілізації з 05.08.2022 по 29.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), однак, отримав відмову в її призначенні. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки наявність стажу підтверджується доданими до заяви документами, зокрема, трудовою книжкою, дипломом, військовим квитком.

Відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 25.07.2025 суддею Тарновецьким І.І. відкрито провадження в адміністративній справі №560/12721/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.01.2026 адміністративну справу № 560/12721/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

- з 01.09.1999 до 01.02.2023 навчався в Первомайському професійно-технічному училищі №83;

- з 17.02.2003 до 14.03.2003 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта «Карбоніт» ДХК «Первомайськвугілля»;

- з 20.05.2003 до 05.11.2004 проходив службу у Збройних Силах України;

- з 31.12.2004 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Згідно з наказом відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» Міністерства енергетики України від 05.08.2022 № 24/а позивач увільнений з 05.08.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади на період проходження військової служби.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач у період з 20.05.2003 до 05.11.2004 проходив строкову військову службу, з 05.08.2022 по 29.04.2025 проходив військову службу по мобілізації.

Згідно з атестатом про повну загальну середню освіту НОМЕР_3 позивач закінчив у 2003 році Первомайське професійно-технічне училище № 83.

Відповідно до додатку до диплому кваліфікованого робітника позивачу присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний IV розряду, електрозварник ручного зварювання ІІ розряду.

Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 29.04.2025.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2025 № 172150003827 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV в зв`язку з недосягненням пенсійного віку (50 років). Зазначено, що вік позивача - 41 рік 2 місяці 17 днів, страховий стаж - 24 роки 4 місяці 14 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 8 місяців 12 днів.

До страхового стажу не зараховано період з 01.10.2021 по 31.03.2022, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату страхових внесків).

До пільгового стажу не зараховано періоди:

- з 31.03.2015 по 12.04.2020, оскільки згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в зазначений період відсутня інформація про результати атестації робочих місць (натомість зазначена атестація за 31.03.2010 року);

- з 01.10.2021 по 09.03.2022, оскільки згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Щодо зазначення у спірному рішенні про не зарахування до страхового стажу періоду з 01.10.2021 по 31.03.2022 (оцінка якому надається, оскільки позивач оскаржує рішення у повному обсязі) у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, то суд зазначає та враховує таке.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

Тому наведені доводи про відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків, як підстава відмови призначити пенсію, є також протиправними, оскільки покладають на громадянина надмірний індивідуальний тягар.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.10.2021 до 31.03.2022.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 17.02.2003 до 13.04.2003, з 31.12.2004 до 04.08.2022, то суд вважає наявними підстави для їх задоволення, оскільки записи трудової книжки НОМЕР_1 щодо зазначених періодів містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, а також, повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт.

Також, наявні записи щодо проведення атестації робочих місць 29.08.2000 (запис № 4), 04.09.2005 (запис № 10), 16.04.2010 (запис № 12), 16.04.2015 (запис № 13), якими підтверджено право позивача на пенсію за списком №1.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у вказані періоди до суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 31.03.2015 до 12.04.2020 внаслідок відсутності інформації про результати атестації робочих місць, то суд вважає їх безпідставними з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Приписами пункту 10 Порядку № 442 визначено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зміст наведених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Тому на працівника не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Тобто особи, які зайняті на роботах за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та/чи порушено норми законодавства при її проведенні, у тому числі, але не виключно, оформленні документів щодо неї, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Таким чином, наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у його трудовій книжці, які підтверджують факт роботи на посадах, які передбачено Списком №1.

Твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 01.10.2021 до 09.03.2022 у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків, суд вважає помилковими з огляду на наведене обґрунтування наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 01.10.2021 до 31.03.2022.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача в Первомайському професійно-технічному училищі №83 за спеціальністю «Електрослюсар підземний, Електрозварник ручного зварювання» з 01.09.1999 до 31.01.2003, то суд зазначає та враховує таке.

Статтею 18 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі - Закон № 103/98-ВР) визначено типи професійно-технічних навчальних закладів. До професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд встановив, що перерва між днем закінчення позивачем навчання в професійно-технічному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців. Тому період з 01.09.1999 до 31.01.2003 слід зарахувати до пільгового стажу позивача.

У частині позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду строкової військової служби з 20.05.2003 до 05.11.2004, то суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Таким чином, період з 20.05.2003 до 05.11.2004 має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до пільгового стажу періоду військової служби під час мобілізації з 05.08.2022 до 29.04.2025, то суд зазначає таке.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач з 05.08.2022 проходив військову службу в особливий період, при цьому на момент призову на військову службу в особливий період працював за професією та займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому нормами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

За наведених підстав, ураховуючи те, що на момент призову на військову службу в особливий період позивач працював за професією та займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу позивача слід зарахувати період із 05.08.2022 до 29.04.2025.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів того, які саме періоди зараховані до пільгового стажу позивача. Також, суд зважає на те, що у спірному рішенні надана оцінка відповідачем наявності у позивача права на пенсію відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закон № 1058-IV. Проте, у позовній заяві позивач посилається на частину 3 статті 114 Закон № 1058-IV. При цьому, заява позивача від 29.04.2025 не містить відомостей про правову норму, на підставі якої позивач бажає отримувати пенсію.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2025 № 172150003827. Крім того, слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.10.2021 до 31.03.2022 та до пільгового стажу періоди з 01.09.1999 до 31.01.2003, з 17.02.2003 до 13.04.2003, з 20.05.2003 до 05.11.2004, з 31.12.2004 до 04.08.2022, з 05.08.2022 до 29.04.2025 з урахуванням зарахованих періодів, а також, повторно розглянути заяву позивача від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1, частини 3 статті 115 Закону №1058-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2025 № 172150003827.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.10.2021 до 31.03.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1999 до 31.01.2003, з 17.02.2003 до 13.04.2003, з 20.05.2003 до 05.11.2004, з 31.12.2004 до 04.08.2022, з 05.08.2022 до 29.04.2025, з урахуванням зарахованих періодів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1, частини 3 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк