Решение № 141156683, 29.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11806/25

Провадження № 2/202/4968/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року до представник ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року в розмірі 14796,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року, за яким товариство надало відповідачу фінансовий кредит в сумі 5000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит і сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Разом з тим, відповідач не виконала умов кредитного договору, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість в сумі 14 796,00 гривень, з яких: 2 300,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 11 546,00 гривень заборгованість за процентами; 950,00 гривень заборгованість за комісією.

26.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 року, за умовами якого, ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8868719 від 16.11.2022 року.

Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконала, у зв`язку з чим ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 15 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8868719 (індивідуальна частина) від 16.11.2022 року в розмірі 14796,00 гривень, з яких: 2300,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 11546,00 гривень заборгованість по відсотках; 950,00 гривень заборгованість по комісії., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 , скасовано рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року та призначено справу № 202/11806/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась. Свою позицію та заперечення проти позову ОСОБА_1 виклала у заяві про скасування заочного рішення суду. Так, відповідач зазначає, що вона не заперечує щодо стягнення з неї залишку суми фактично отриманого кредиту в розмірі 2300,00 гривень та судового збору. При цьому, ОСОБА_1 заперечує щодо інших вимог позивача. Відповідач вважає, що нараховані відсотки в сумі 11546 гривень та комісія в розмірі 950,00 гривень є надмірними, неспівмірними та такими, що значно перевищують суму тіла кредиту. Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено обґрунтованості та співмірності витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень, оскільки справа є типовою, малозначною, а позовна заява має шаблонний характер.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного Верховного Суду цивільної справи №552/672/23.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 вересня 2026 року поновлено провадження по цивільній справі.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, натомість подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, натомість в матеріалах справи наявна заява відповідача про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 8868719 (індивідуальна частина) від 16.11.2022 року (далі Кредитний договір), який містить анкетні та паспортні дані відповідача.

Договір укладено в електронній формі, в Особистому кабінету Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. Кредитного договору). Укладення договору є юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. Кредитного договору).

Укладений ТОВ «Мілоан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Кредитного договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Мілоан» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» та типовий договір про споживчий кредит; інформація про особливості кредитування (як отримати кредит, ідентифікація через BankID та з фото, як користуватись кредитом Мілоан), ліцензії, свідоцтва та дозволи, фінансові звіти тощо.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», в Особистому кабінеті прийняла умови та згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «F69408», що направлений на номер телефону позичальника, підписала електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір про споживчий кредит № 8868719 (індивідуальна частина) від 16.11.2022 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з Кредитним договором, відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень (п. 1.2); кредит надається строком на 105 днів з 16.11.2022 року і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3.); пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.12.2022 року (п. 1.3.1.); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду i закінчується 01.03.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2.); за весь строк кредитування загальні витрати позичальника складають 15950,00 гривень, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 20950,00 гривень (п. 1.5.); комісія за надання кредиту: 950,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.3); Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.6.); вказані в цьому договорі розміри комісій та будь-яких винагород Кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника (п. 1.7.);кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок з використанням карти 545708*57 (п. 2.1).

Такі ж відомості щодо розрахунку містяться в додатках до Договору про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року Графіку платежі (Додаток № 2), Паспорті споживчого кредиту № 8868719 (Додаток № 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, що кредитодавець ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання перед відповідачем й надало їй кошти в розмірі 5000,00 гривень, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується копією платіжного доручення 87102190 від 16.11.2022 року, отримувач ОСОБА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: кредитні кошти згідно договору 8868719.

В ході розгляду справи відповідач не оспорювала та визнала факти укладення Договору № 223783010 від 11.02.2021 року та отримання кредитних грошових коштів за ним в сумі 5000,00 гривень.

Таким чином, не зважаючи на те, що надані позивачем докази надання кредиту не є первинною бухгалтерською документацією, у розумінні чинного законодавства, однак у сукупності з позицією відповідача та іншими наявними у справі доказами, зокрема, самим Договором про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України, підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, та згідно зі складеним ТОВ «Мілоан» розрахунком, за нею утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 18.05.2023 року складав 14796,00 гривень, з яких: 2300,00 гривень тіло кредиту; 11546,00 гривень заборгованість за процентами; 950,00 гривень заборгованість за комісіями.

Щодо наявності у ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2.6. Кредитного договору передбачено право ТОВ «Мілоан» як позикодавця відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

26 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступає, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників за Договорами кредиту, зазначеними в реєстрі боржників.

26 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року, згідно п. 1.2. якого, сторони узгодили внести зміни в Додаток № 1 форму Реєстр боржників від 26 червня 2023 року.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників від 10.09.2025 року до Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 року, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8868719 від 16.11.2022 року в розмірі 14796,00 гривень, що складається з: 2300,00 гривень залишок по тілу кредиту; 11546,00 гривень залишок по відсотках; 950,00 гривень залишок по комісії.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року, з додатковою угодою до нього, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року.

Після отримання права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій, направило відповідачу Претензію Вих. №22833322/2429 від 04.11.2025 року, що містить інформацію про заміну кредитора та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, заборгованість відповідачем не погашалась, а її загальний розмір, відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки з особового рахунку складає 14796,00 гривень, з яких: 2300,00 гривень прострочене тіло кредиту; 11546,00 гривень прострочені відсотки; 950,00 гривень заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ході судового розгляду справи, відповідач підтвердила факти укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів в сумі 5000,00 гривень та невиконання нею зобов`язання за кредитним договором. При цьому, ОСОБА_1 не наводила заперечень щодо факту переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та належність позивачу права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 2300,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Окрім стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), правонаступником кредитодавця ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» пред`явлено вимоги про стягнення інших складових боргу за кредитним договором, а саме: 950,00 гривень комісії за надання кредиту, 11546,00 гривень - прострочених відсотків за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначена легітимна можливість кредитодаця включати до тексту кредитних договорів умови щодо нарахування комісії, в подальшому нараховувати її та витребувати від позичальника.

Нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 гривень, що складає 19,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, включено до узгодженого сторонами п. 1.5.1.. Договору на про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року. Під час укладення кредитного договору відповідач ознайомилась та погодилась на зазначені умови кредитного договору.

Суму узгодженої сторонами кредитного договору комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 гривень, у визначені договором строки, відповідач не сплатила, тобто не виконала умови договору в цій частині, а тому правонаступник кредитора вправі вимагати її сплати від позичальника ОСОБА_1 .

Вирішуючи вимоги про стягнення відсотків за кредитом, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

При визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Умовами Кредитного договору передбачено, що строк кредитування складає 105 днів з 16.11.2022 року (п. 1.3.), і складається з: пільгового період 15 днів з 16.11.2022 року до 01.12.2022 року (п. 1.3.1.); поточного періоду 90 днів з 02.12.2022 року до 01.03.2023 року (п. 1.3.2.).

Сторонами також узгоджено сплату процентів за користування кредитом:

- протягом пільгового періоду (перші 15 днів кредитування) - за ставкою 2.00 % в день від фактичного залишку кредиту, що складає 1500,00 гривень (п. 1.5.1.);

- протягом пільгового періоду (наступні 90 днів кредитування) - за ставкою 3.00 % в день від фактичного залишку кредиту, що складає 13500,00 гривень (п.1.5.2.).

Після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (п. 2.2.3.).

В Графіку платежів за договором про споживчий кредит 8868719 від 16.11.2022 року (Додаток 1 до Договору), сторонами узгоджено: дату платежу 01.03.2023 року; кількість днів в розрахунковому періоді 105; сума кредиту 5000,00 гривень; нараховані проценти 15000,00 гривень; комісія за надання кредиту 950,00 гривень; сума платежу за розрахунковий період/чиста сума кредиту 20950,00 гривень; загальна вартість Кредиту 20950,00 гривень.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд враховує, що станом на 16.11.2022 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 16 листопада 2022 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору, суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Натомість, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25.

Аналіз умов, узгоджених сторонами Договору про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року, з урахуванням викладених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є чіткими й не мають двозначних варіантів тлумачення, а тому відсутні підстави для застосування правила частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умов чи в цілому договору про споживчий кредит, зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.2. Кредитного договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем до особистого кабінету Позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 Договору. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Виконання Позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснила всі дії, передбачені п. 2.3. Кредитного договору, для продовження строку кредитування направлення позичальником кредитодавцю електронного звернення/повідомлення щодо здійснення пролонгації. При цьому, саме лише здійснення відповідачем погашення заборгованості, не призводить до пролонгації, що чітко визначено в п. 2.3.2. Кредитного договору.

Крім того, при здійсненні пролонгації, нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів. Такого Графіку позивачем до матеріалів справи не долучено.

Отже, визначений кредитним договором строк кредитування складає 105 днів, оскільки не надано належних доказів того, що такий строк було продовжено позичальником, як того вимагають умови п. 2.3. Кредитного договору.

Сума відсотків за кредитом, має розраховуватись виключно в межах строку кредитування 105 днів (з 16.11.2022 року по 01.03.2023 року) та нараховуватись в погоджених сторонами розмірі, а саме: протягом пільгового періоду з 17.11.2022 року до 01.12.2022 року в розмірі 2.00 % в день від фактичного залишку кредиту; протягом поточного періоду з 02.12.2022 року до 01.03.2023 року в розмірі 3.00 % в день від фактичного залишку кредиту.

Згідно зі складеним первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором, в межах строку кредитування з 16.11.2022 року по 01.03.2022 року, кредитором, за узгодженими сторонами умовами, нараховані відсотки в сумі 9113 гривень, за періоди:

- 17.22.2022-01.12.2022 5000 гривень (тіло кредиту)*2,00% (100 гривень)*15 днів = 1500,00 гривень;

- 02.12.2022 -16.12.2022 4500 гривень (тіло кредиту, з урахуванням його погашення 01.12.2022 гривень в сумі 500,00 гривень.)*2,00% (90 гривень) * 15 днів = 1350,00 гривень;

- 17.12.2022-27.12.2022 4500 гривень (тіло кредиту)*3,00% (135 гривен) * 11 днів = 1485,00 гривень;

- 28.12.2022-11.01.2023 4000 гривень (тіло кредиту з урахуванням його погашення 27.12.2022 року в сумі 500 гривень)* 2,00% (80 гривень)* 15 днів = 1200,00 гривень;

- 28.12.2022-26.01.2023 3500 гривень (тіло кредиту з урахуванням його погашення 11.01.2023 року в сумі 500 гривень)* 2,00% (70 гривень)* 15 днів = 1050,00 гривень;

- 27.01.2023-28.01.2023 3500 гривень(тіло кредиту)*3,00% (105 гривен) * 2 дні = 210 гривень;

- 29.01.2023-31.01.2023 3300 гривень (тіло кредиту з урахуванням його погашення 28.01.2023 року в сумі 200 гривень)* 2,00% (66 гривень)* 3 днів = 198,00 гривень;

-01.02.2023-11.02.2023 року 3300 гривень (тіло кредиту)* 3,00% (99 гривень)* 12 днів = 1188,00 гривень;

- 29.01.2023-31.01.2023 2800 гривень (тіло кредиту з урахуванням його погашення 12.02.2023 року в сумі 500 гривень)* 2,00% (56 гривень)* 15 днів = 840,00 гривень;

-28.02.2023-01.03.2023 року 2300 гривень (тіло кредиту)* 2,00% (46 гривень)* 2 днів = 92,00 гривень.

З даного розрахунку встановлено, що розмір відсотків, нарахованих в межах строку кредитування 9113,00 гривень, є значно меншим, ніж попередньо узгоджені сторонами кредитного договору 15000,00 гривень. При здійснення нарахувань, навіть в поточному періоді, кредитодавець тривалий час застосовував відсоткову ставку пільгового періоду (2% в день). Таке нарахування є правом кредитодавця, що покращує умови виконання договору для позичальника й жодним чином не порушує його права як споживача.

Також з розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала оплати з погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 7500,00 гривень: 01.12.2022 року в сумі 1000,00 гривень, 27.12.2022 року - 1500,00 гривень, 11.01.2023 року - 1500,00 гривень, 28.01.2023 року - 500 гривень, 12.02.2023 року - 1500,00 гривень, 27.02.2023 року - 1500,00 гривень, з яких: 2700 гривень зараховано в рахунок оплати тіла кредиту, 2150,00 гривень в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 2650,00 гривень в рахунок погашення нарахованої комісії за пролонгацію.

Згідно з визначеними в кредитному договорі термінами, комісія за управління та обслуговування кредиту винагорода, що сплачується споживачем Позичальником у випадку пролонгації строку кредитування за ініціативою Позичальника відповідно до п.2.3 Договору.

Водночас, судом встановлена відсутність в матеріалах справи доказів здійснення позичальником усіх необхідних дій, направлених на пролонгацію строку кредитування, відповідно до п. 2.3. Договору, що також вказує на необґрунтоване нарахування та стягнення з ОСОБА_1 комісії за пролонгацію.

Отже, сплачені відповідачем кошти в сумі 2650,00 гривень, що зараховані первісним кредитором в рахунок погашення комісії за пролонгацію, з урахуванням порядку повернення заборгованості, підлягають зарахуванню в оплату процентів за користування кредитом.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та здійснивши власну калькуляцію заборгованості, в межах узгоджених сторонами умов та строку кредитування, суд доходить висновку, що загальна сума несплаченого ОСОБА_1 грошового зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 8868719 від 16.11.2022 року, яка підлягає стягненню на користь правонаступника кредитора - ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», складає 7563,00 гривень, з яких:

- 2300,00 гривень заборгованість за тілом кредиту;

- 4313,00 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, з розрахунку: 9113 гривень (відсотки, нараховані первісним кредитором) 2150,00 гривень (сплачені відсотки) 2650,00 гривень (сплачена комісія за пролонгацію, що підлягає зарахуванню в оплату процентів);

- 950,00 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті № Д/9281 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.11.2025 року та в Детальному описі наданих послуг до Акта, згідно з якими позивачу надано правову допомогу на суму 8000,00 гривень. В пункті 6 Акта № Д/9281 визначено, що клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідач заперечувала проти стягнення з неї заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 гривень, оскільки справа є типовою, малозначною, а позовна заява має шаблонний характер, а позивачем не доведено обґрунтованості та співмірності даних витрат.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також доводи сторін, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 гривень.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 35833 від 25.11.2025 року.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1238,21 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1533,46 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8868719 (індивідуальна частина) від 16.11.2022 року в розмірі 7563,00 гривень, з яких: 2300,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 4313 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом; 950,00 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1238,21 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1533,46 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський