Решение № 141155284, 02.11.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/4435/25

Провадження №2-др/932/39/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., за участі секретаря судового засідання Щербаченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника позивача ТОВ «Управдом-Дніпро» адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича про розподіл судових витрат на правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27.08.2026 Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» заборгованість за період з листопада 2023 року по січень 2024 року в сумі 23175,75 грн, інфляційне збільшення за період з 12.12.2022 по 28.02.2025 у розмірі 3569,32 грн, 3% річних за період з 12.12.2022 по 09.04.2025 у сумі 1006,41 грн, пеню за період з 31.07.2023 по 09.04.2025 у розмірі 1180,91 грн, а всього 28932 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 39 коп., а також у відшкодування сплаченого судового збору 3028,00 грн.

01.09.2026 представником позивача подано суду заяву, яка була фактично передана судді 18.09.2026, про ухвалення додаткового рішення, де він зазначив, що позивачем понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Заяву призначено до розгляду на 21.10.2026.

Відповідачем ОСОБА_1 20.10.2026 подане суду клопотання про відкладення засідання, де він просив відкласти розгляд заяви до завершення апеляційного перегляду рішення суду від 27.08.2026, яке ним оскаржене, відмовити позивачеві у поновленні процесуального строку на подання платіжної інструкції від 16.09.2026 та у її долученні, в разі невідкладення засідання до завершення апеляційного перегляду не переходити до вирішення заяви 21.10.2026 та надати йому строк для подання повних письмових заперечень.

За клопотанням відповідача розгляд заяви відкладено на 02.11.2026.

Станом на 02.11.2026 письмові заперечення на заяву від ОСОБА_1 до суду не надходили.

У судове засідання 02.11.2026 сторони не з`явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач жодних заяв/колопотань суду не спрямував.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд вважає, що вимога відповідача про відкладення розгляду заяви до завершення апеляційного перегляду основного рішення суду не ґрунтується на законі, а вимога позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішене питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Про несення позивачем витрат на правничу допомогу зазначено у позовній заяві з посиланням на ч.8 ст.141 ЦПК України, отже, суд та відповідача повідомлено про наявність витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, і питання розподілу цих витрат судом вирішене не було.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду разом з позовом надано договір №4 про надання правової допомоги від 14.04.2025, укладений між ТОВ «Управдом-Дніпро» та адвокатом Ковальчуком Д.Ю. у справі щодо стягнення заборгованості з Тюленєва Д.С., ордер адвоката та копія його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 5.1 наданого договору передбачена вартість правничої допомоги 10000,00 грн, виходячи з вартості 1 години 1000,00 грн, а момент оплати послуг адвоката п.5.2 пов`язаний з ухваленням рішення у справі протягом 30 днів з дати підписання Акту наданої правничої допомоги, який підписується сторонами після розгляду справи судом.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка подана 01.09.2026 у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, надано Акт надання правничої допомоги від 31.08.2026 за договором №4 від 14.04.2025, де зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у вигляді підписання та подання позовної заяви. Адвокатом за актом витрачено на надання правничої допомоги 10 годин на суму 10000,00 грн.

Виходячи зі змісту п.5.2 договору, оплата за ним мала бути здійснена протягом 30 днів з 31.08.2026.

Клопотанням від 15.10.2026 позивачем порушене перед судом питання про поновлення строку на подання доказу платіжної інструкції від 16.09.2026.

З наданої платіжної інструкції №2858 від 16.09.2026 вбачається оплата позивачем послуг адвоката в сумі 10000,00 грн за договором №4 від 14.04.2025.

Оскільки дана платіжна інструкція не існувала на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оплата послуг адвоката здійснена у визначений договором строк та платіжна інструкція надана суду до розгляду заяви, суд вважає за можливе у відповідності до положень ч.1 ст.127 ЦПК України поновити позивачеві строк на подання цього доказу.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачеві професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи: так, наявні відповідний договір, ордер, акт та підтвердження оплати послуг, позовна заява та заяви по суті справи складені та підписані представником позивача адвокатом Ковальчуком Д.Ю..

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11.10.2024 у справі №717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи заявив про незгоду з вимогою позивача про стягнення з нього вказаних витрат, вказавши, що сам факт сплати коштів не вирішує наявність підстав для покладення цих витрат на нього, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність, це питання підлягає розгляду судом з урахуванням результату розгляду основного спору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, як-то, у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат.

У справі, що розглядалася, про наявність витрат на правничу допомогу та їхній розмір стороною позивача підтверджені, строк заявлення вимоги про стягнення цих витрат не є порушеним.

Разом із тим, з огляду на невелику складність справи, обсяг її матеріалів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суму стягнутих за рішенням з відповідача коштів 28932,39 грн, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, але констатує наявність підстав для зменшення розміру витрат з огляду на неспівмірність визначеного розміру правничої допомоги ціні позову. Крім того, суд вважає, що складання позовної заяви та подання її до суду вочевидь не вимагало часу в 10 годин, які зазначені в наданому позивачем акті надання правничої допомоги. Розумним і справедливим в даному випадку, на думку суду, буде стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.127,133,137,141,270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ТОВ «Управдом-Дніпро» адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» (49130, м. Дніпро, проспект Миру, 3/26, код ЄДРПОУ 41770889) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (три тисячі) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення виготовлене 02.11.2026.

Суддя: В.С. Салькова